Постанова

від 05.12.2023 по справі 910/2599/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2023 р. Справа № 910/2599/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Ваховська І.Б.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2023 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

у справі № 910/2599/23 Господарського суду міста Києва

за позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новинка"

про стягнення 757 881,62 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент комунальної власності м. Києва, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новинка" (далі - ТОВ "Новинка", відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 571 007,24 грн, інфляційних втрат у сумі 159 542,44 грн та 3 % річних у сумі 27 331,94 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідач після припинення строку дії договору від 05.04.2018 № 2647 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір) не повернув об`єкт оренди та продовжив користуватись ним до 23.02.2022. Отже, в силу п. 3.11 Договору відповідач зобов`язаний сплатити орендну плату після припинення строку дії Договору до дати фактичного повернення майна. Позивачем у період із квітня 2021 року по 23.02.2022 було нараховано 983 685,56 грн орендної плати, з яких відповідач здійснив чотири платежі: 01.12.2021 на суму 272 522,19 грн, 10.12.2021 на суму 46 331,61 грн, 11.01.2022 на суму 46 609,60 грн та 18.02.2022 на суму 47 214,92 грн. В іншій частині, що становить 571 007,24 грн, відповідач орендну плату не сплатив.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2023 у справі № 910/2599/23 у задоволенні позову Департаменту комунальної власності м. Києва відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наймодавець (орендодавець) у випадку припинення орендних правовідносин позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном, що передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Між тим, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем у межах даної справи не заявлялись вимоги про стягнення з відповідача неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України, а стягнення орендної плати після припинення строку дії Договору є неналежним способом захисту порушених прав позивача щодо своєчасного повернення об`єкта оренди.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2023 у справі № 910/2599/23, Департамент комунальної власності м. Києва звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що наймодавець (орендодавець) у випадку припинення орендних правовідносин позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном, що передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є помилково застосованим до вирішення даних спірних правовідносин.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2023 задоволено клопотання Департаменту комунальної власності м. Києва про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2023 у справі № 910/2599/23 та поновлено Департаменту комунальної власності м. Києва зазначений строк; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності м. Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2023 у справі № 910/2599/23; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2023 у справі № 910/2599/23 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку; розгляд апеляційної скарги призначено на 21.11.2023 об 11:00; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 25.10.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Департаменту комунальної власності м. Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2023 у справі № 910/2599/23; у судовому засіданні оголошено перерву до 05.12.2023 о 10:10.

Позиції учасників справи

Відповідач не скористався своїм правом, відзив на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не є перешкодою для апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 05.12.2023 з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Усі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Станом на час судового засідання клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представника відповідача.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

05.04.2018 між Департаментом комунальної власності м. Києва (орендодавець) та ТОВ "Новинка" (орендар) укладено договір № 2647 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Новинка" за адресою: бульв. Вацлава Гавела, 20 (Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 16 січня 2018 року № 1/77 передає, а орендар приймає в оренду цілісний майновий комплекс комунального підприємства "Новинка", що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, який знаходиться за адресою: бульвар Вацлава Гавела, буд. 20, для побутового обслуговування населення.

Пунктом 3.11 Договору передбачено, що в разі припинення (розірвання) цього Договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення об`єкта за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі.

Відповідно до п. 9.1 Договору цей Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 05.04.2018 до 03.04.2021.

Згідно з п. 9.7 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення його дії протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформлюються відповідним договором, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Позивач листом № 062/05-18-2155 від 07.04.2021 повідомив ТОВ "Новинка", що Договір припиняється 03.04.2021 і продовжуватись не буде.

Проте, як свідчить акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу від 23.02.2022, підписаний між сторонами Договору, ТОВ "Новинка" звільнило цілісний майновий комплекс лише 23.02.2022.

Позивач вважає, що оскільки ТОВ "Новинка" продовжувало користуватися об`єктом оренди після закінчення дії Договору, відповідач повинен був сплатити орендну плату в порядку п. 3.11 Договору за період з квітня 2021 року по 23.02.2022 в загальному розмірі 983 685,56 грн. Натомість ТОВ "Новинка" здійснило часткову оплату орендної плати за період з квітня 2021 року по 23.02.2022 в загальному розмірі 412 678,32 грн, у зв`язку із чим у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 571 007,24 грн, яку так і не було сплачено. Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення основного боргу, а також 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріалами справи, договір № 2647 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 05.04.2018 укладений зі строком дії до 03.04.2021 (пункт 9.1 Договору).

У п. 9.7 Договору сторони узгодили, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення його дії протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформлюються відповідним договором, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Станом на дату укладення Договору аналогічні положення містив Закон України "Про оренду державного та комунального майна" 1992 року, який втратив чинність 01.02.2020 (у зв`язку із введенням в дію з 01.02.2020 Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" (який набрав чинності 27.12.2019 та введений в дію 01.02.2020) договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

У матеріалах справи наявний лист позивача від 07.04.2021 за вих. № 062/05-18-2155, в якому Департамент комунальної власності м. Києва заявив про те, що орендодавець не бажає продовжувати Договір, у зв`язку з чим Договір припиняється з 03.04.2021 і продовжуватись не буде.

Зазначений лист отриманий відповідачем 16.04.2021, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0104405272636.

Станом на 03.04.2021 набрав чинності Закон України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна", згідно зі ст. 18 якого продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Так, відповідно до частини другої цієї статті без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, зокрема, які укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше. Відповідно до частини четвертої зазначеної статті рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем.

Таким чином, як правильно вказав суд першої інстанції, повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони. Зазначене є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абз. 3 ч. 3 ст. 202 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічні положення містяться в пункті 9.4 Договору, згідно з яким Договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Матеріалами справи підтверджено факт надіслання позивачем відповідачеві заяви про припинення Договору в порядку п. 9.7 Договору протягом одного місяця після закінчення строку його дії.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що Договір припинив свою дію 03.04.2021 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Підпунктом 4.2.19 пункту 4.2 Договору передбачено, що орендар зобов`язаний після припинення дії цього Договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю. Акт приймання-передачі об`єкта підписується відповідним орендодавцем та орендарем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати та інших платежів.

Вказаний пункт узгоджується із положеннями ст. 785 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджено, що фактично об`єкт оренди був повернутий за актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу, складеним позивачем та відповідачем, лише 23.02.2022.

Позивачем визначено правовою підставою позову пункт 3.11 Договору, згідно з яким у разі припинення (розірвання) цього Договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення об`єкта за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі.

Разом з тим, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України, зокрема, ст. 785 ЦК України.

Так, за змістом ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Вказана неустойка є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.

Застосування неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України, можливе незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

При цьому, припинення договору означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України.

Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

З урахуванням викладеного, користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку із чим вимога щодо стягнення орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 ЦК України).

Таким чином, яким би способом у договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах (пункт 3.11 Договору), проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України).

Отже, неустойка за частиною другою статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Такі правові висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.07.2021 у справі № 904/577/20.

З урахуванням правових висновків Верховного Суду, зважаючи на те, що відповідно до змісту позовної заяви позивачем у межах даної справи не заявлялась вимога про стягнення з відповідача неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що стягнення орендної плати після припинення строку дії Договору є неналежним способом захисту порушених прав позивача щодо своєчасного повернення об`єкта оренди.

Неналежний спосіб захисту є самостійною підставою для відмови в позові.

Водночас суд першої інстанції слушно зауважив, що в даному випадку суд не може застосувати принцип "Jura novit curia" (суд знає закон) щодо визначення замість позивача правильного способу захисту порушеного права, який визначений конкретною нормою права, в цьому випадку статтею 785 ЦК України, оскільки це порушує принцип змагальності сторін, визначений у статті 13 ГПК України.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем орендної плати, а також нарахованих на цю плату сум 3 % річних та інфляційних втрат.

З урахуванням зазначеного, правильно встановивши, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та перевірених судом апеляційної інстанції, доводи скаржника про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не знайшли свого підтвердження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2023 у справі № 910/2599/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Департаменту комунальної власності м. Києва відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2023 у справі № 910/2599/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2023 у справі № 910/2599/23.

5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

У зв`язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву повний текст постанови складено та підписано 25.12.2023.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко