Рішення

від 30.06.2023 по справі 914/1255/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2023 Справа № 914/1255/23

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Дарії Зубкович розглянув матеріали

за позовом: Фізичної особи - підприємця Никона Зеновія Михайловича, с. Вузлове, Львівська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Радехів, с. Кустин, Радехівський район, Львівська область,

предмет позову: стягнення 587 789,43 грн,

підстава позову: порушення зобов`язань по договору про надання послуг від 02.07.2019,

за участю представників:

позивача: Фостяк Олег Ярославович,

відповідача: Крупей Мирослав Степанович, Богданов Олександр Васильович.

1. ПРОЦЕС

1.1. Господарським судом Львівської області 19.04.2023 отримано позовну заяву Фізичної особи - підприємця Никона Зеновія Михайловича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» про стягнення 587 789,43 грн.

1.2. Ухвалою суду від 21.04.2023 відкрито провадження у справі № 914/1255/23, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження без судового засідання та без виклику сторін, зазначено, що розгляд справи по суті починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі 22.05.2023. Проте, 15.05.2023 до суду надійшли відзив на позовну заяву та заява із запереченнями стосовно розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Як наслідок, судом призначено справу до розгляду в судовому засіданні в межах строку спрощеного позовного провадження, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача.

1.3. Відводів складу суду сторонами не заявлено.

1.4. У судовому засіданні 28.06.2023 представником позивача подано заяву про відшкодування витрат на правову допомогу. У судове засідання 30.06.2023 відповідачем подано заяву про зменшення витрат на правову допомогу.

1.5. У судовому засіданні 30.06.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

2. СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

2.1. Позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні обов`язки та не оплатив у повному обсязі вартість наданих послуг. Тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 518 372,50 грн, а також 11 458,62 грн інфляційних втрат, 3 280,66 грн 3 % річних і 54 677,65 грн пені.

2.2. Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому стверджує про непідписання ним договору від 02.07.2019, як і акта від 31.10.2019. Також стверджує про відсутність заборгованості по актах від 31.08.2020 на суму 270 500,00 грн і від 30.09.2020 на суму 191 000,00 грн.

3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

3.1.Фізична особа - підприємець Никон Зеновій Михайлович як виконавець і Товариство з обмеженою відповідальністю Агро Радехів як замовник 02.07.2019 уклали договір про надання послуг по збиранню зернових та насіннєвих культур, відповідно до якого виконавець зобов`язується провести своєю технікою, забезпеченою за свій рахунок запчастинами та мастильними матеріалами, у відповідності з вимогами господарства.

3.2.Господарство за виконання сільськогосподарських робіт у відповідності з актом виконаних робіт під час або після закінчення робіт проводить оплату. У випадку несвоєчасного проведення розрахунків за виконання робіт замовник сплачує виконавцю 0,5 % за кожен день від вартості виконаних робіт.

3.3.Договір містить печатки замовника і виконавця, зі сторони виконавця також проставлений підпис. Оригінал договору позивачем долучено для огляду судом до додаткових пояснень, поданих суду 27.06.2023.

3.4.Сторонами складені та скріплені печатками такі акти прийняття-виконання робіт: по договору № 020719 від 02.07.2019 від 31.10.2019 на суму 721 872,50 грн внаслідок зібрання в період з 02.07.2019 року комбайном марки САSЕ зернових культур, загальною площею 725,5 га; без вказівки на договір від 31.08.2020 на суму 270 500,00 грн і від 30.09.2020 на суму 191 000,00 грн за виконані роботи по обмолочуванню сільськогосподарських культур, тобто, на загальну суму 1 183 372,50 грн. Акти від 31.08.2020 на суму 270 500,00 грн і від 30.09.2020, крім печаток сторін, містять також підписи сторін.

3.5.Позивач звернувся до відповідача з претензією від 10.01.2023 вих. № 2023 (опис вкладення в цінний лист і поштова накладна від 11.01.2023 долучені до позовної заяви) та просив сплатити заборгованість по договору від 02.07.2019 та по договору від 01.07.2021 в загальному розмірі 760 372,50 грн. Згідно з відстеженням поштового відправлення, надісланого позивачем відповідачу, таке отримане адресатом 19.01.2023.

3.6.На підтвердження часткових оплат по вказаних актах позивач долучив виписки по рахунку, відповідно до яких відповідачем здійснено платежі 20.03.2019, 24.04.2019, 15.05.2019, 03.07.2019, 14.08.2019 по договору від 01/07/2017; 29.01.2020, 25.05.2020, 10.07.2020, 04.09.2020, 28.10.2020, 28.01.2021, 18.08.2021, 27.08.2021, 19.10.2021, 29.10.2021, 19.11.2021, 10.12.2021 по договору від 02/07/2018 на загальну суму 1 339 800,00 грн.

3.7.Відповідач, стверджуючи про відсутність в нього заборгованості, подає виписки по рахунку, відповідно до яких по договору від 02/07/2018 28.01.2021 сплачено 100 000,00 грн, 19.10.2021 35 000,00 грн, 29.10.2021 - 10 000,00 грн, 10.11.2021 100 000,00 грн, 19.11.2021 100 000,00 грн, 10.12.2021 100 000,00 грн, по договору від 01/07/2017: 20.03.2019, 24.04.2019, 15.05.2019, 03.07.2019, 14.08.2019, по договору від 02/07/2018: 29.01.2020, 25.05.2020, 10.07.2020, 04.09.2020, 28.10.2020, 18.08.2021, 27.08.2021. Тобто всього також на суму 1 339 800,00 грн.

3.8.Відповідачем також подано акти звірки взаємних розрахунків станом на 03.05.2023 і на 29.06.2023, проте, такі підписані лише товариство відповідача, а доказів надіслання таких позивачу для підписання не подано.

4. ВИСНОВКИ СУДУ

4.1.Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, з огляду на таке.

4.2.Як вбачається із описаних обставин справи, між сторонами виникли правовідносини з надання послуг, а саме по збиранню зернових та насіннєвих культур, ще до укладення спірного договору у 2019 році. Щодо факту укладення сторонами договору від 02.07.2019, то даючи правову оцінку доводам сторін, суд зазначає таке.

4.3.Заперечуючи підстави позову, відповідач стверджує, що договір від 02.07.2019 не містить підпису уповноваженої особи, а проставлення печатки не свідчить про вчинення господарської операції товариством. Разом з тим, сторона не стверджує та не доводить факту відсутності волевиявлення особи на його укладення, не заявляє в межах справи зустрічних вимог про визнання договору недійсним чи застосування наслідків недійсності правочину, не подає доказів оскарження такого договору в окремому позовному провадженні.

4.4.Крім цього, суд звертає увагу, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, тому, встановивши наявність відбитку печатки позивача на цих документах, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач має нести відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових документах. Доказів її загублення, викрадення або в інший спосіб вибуття з володіння позивача або протиправності використання її іншою особою не надано. Тому заперечення відповідача є безпідставними і підстав позову не спростовують. Аналогічного висновку дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах у постанові від 23.07.2019 у справі № 918/780/18, від 24.02.2021 у справі № 926/2308/19.

4.5.Щодо здійснених відповідачем покликань на приписи ст. 58-1 Господарського кодексу України, то суд звертає увагу, що суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків. Проте, два інші акти: від 31.08.2020 і від 30.09.2020, які визнаються відповідачем, оформлялися зі сторони відповідача з використанням печатки. Тобто суб`єкт господарювання здійснює свою діяльність з використанням печатки і проставленням такої на документах легітимізує своє волевиявлення.

4.6.Відповідно до ст. 13 Цивільного кодексу України кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам. Суд враховує принцип естопель, який означає категоричне заперечення такої поведінки сторони в процесі, якою вона перекреслює те, що попередньо було нею визнано в цьому та/або іншому судовому процесі. Принцип «естопель», зокрема, застосовано в практиці Європейського суду з прав людини («Хохліч проти України», заява №41707/98; «Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини, заяви №№41340/98, 41342/98, 41344/98 ), він підлягає застосуванню і українськими судами. За своєю природою це прояв загального принципу недопустимості зловживання правом. Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки.

4.7.Крім цього, відповідач, стверджуючи про виконання сторонами договору від 02.07.2018, а не від 02.07.2019, не подав примірника такого договору чи актів, які складались на його виконання. Тому такі заперечення відповідача також є не доведеними і доказів, що здійснювані платежі вчинялися не на виконання договору від 02.07.2019 відсутні.

4.8.Як передбачено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

4.9.Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

4.10.Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18). Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Таку правову позицію висловив і Верховний Суду у постанові від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.

4.11.Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»).

4.12.Враховуючи зібрані у справі докази, підстави позову, визначені позивачем і не спростовані відповідачем, неподання відповідачем інших доказів (договорів, актів) на спростування обставин, зазначених позивачем про укладення договору, суд резюмує, що договір від 02.07.2019 укладений між сторонами, виконувався і ризики його невиконання чи неповного виконання залишаються за його сторонами.

4.13.Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

4.14.Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

4.15.Договором визначено обов`язок замовника щодо оплати отриманих послуг: господарство за виконання сільськогосподарських робіт у відповідності з актом виконаних робіт під час або після закінчення робіт проводить оплату.

4.16.Складенням актів від 31.10.2019, від 31.08.2020, від 30.09.2020 підтверджується надання позивачем відповідачу послуг на вказані суми: 721 872,50 грн, 270 500,00 грн, 191 000,00 грн.

4.17.Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

4.18.Враховуючи виписки по рахунку зі здійсненими відповідачем оплатами, позивач стверджує, що кошти, які отримував позивач, зараховувались в погашення найдавнішої заборгованості, а саме по договору від 01.07.2016. Решта грошових коштів після сплати попередньої заборгованості в загальному розмірі 665 000,00 грн позивач почав зараховувати в погашення вартості послуг згідно з актами від 31.10.2019, від 31.08.2020, від 30.09.2020. Як наслідок, на час подання позовної заяви не сплаченими залишаються 518 372,00 грн, що і є предметом основного боргу в справі, що розглядається.

4.19.Суд зауважує, що так як жодною зі сторін, а в першу чергу відповідачем, не подано договору від 02.07.2018 та від 01.07.2017, то твердження відповідача про те, що платежі по договору від 02.07.2018 зараховувались саме по такому договору, не доведені.

4.20.Відповідно до обставин справи сторонами підписано акт від 31.10.2019 на суму 721 872,00 грн, від 31.08.2020 на суму 270 500,00 грн, від 30.09.2020 на суму 191 000,00 грн. Відповідачем не спростовано, що такі акти складались на виконання інших договорів, які могли діяти у період серпня, вересня 2020 року. Щодо використання печатки зі сторони відповідача на акті від 31.10.2019 та відсутності підпису, суд враховує ті самі обґрунтування, що і стосовно факту укладення договору. Тому у суду немає підстав не вважати наданими і прийнятими послуги, заактовані 31.10.2019.

4.21.Щодо здійснених відповідачем оплат і залишку боргу в сумі 518 372,00 грн, що є предметом стягнення в цій справі, то суд зазначає, що за відсутності доведеного факту укладення між сторонами договору від 02.07.2018, реквізити якого згадані в призначеннях платежів, врахованих позивачем в оплату описаних вище актів, платежі в сумі 665 000,00 грн зараховані в оплату наданих послуг згідно з актами від 31.10.201, від 31.08.2020, від 30.09.2020. Не враховувати оплати на таку суму у суду немає підстав, так як без їх врахування та за відсутності інших доказів оплати спірних послуг, розмір позовних вимог мав би становити більший розмір, ніж завлено до стягнення.

4.22.Тому, враховуючи встановлені обставини справи, беручи до уваги відсутність заперечень відповідача стосовно фактичного отримання таких послуг, часткову оплату наданих послуг, суд доходить висновку, що позовна вимога про стягнення 518 372,50 грн є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

4.23.Щодо розміру боргу, визначеного відповідачем у поданих ним актах звірки, суд зазначає, що згідно з висновками Верховного суду, зазначеними в постанові від 13.02.2020 у справі № 910/1558/19, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.08.2019 у справі № 916/2377/18, від 20.06.2018 у справі № 902/680/15 та від 29.03.2018 у справі № 925/1165/16).

4.24.Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

4.25.Позивач реалізує своє право на нарахування до основного боргу сум 3 % річних і інфляційних втрат. Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

4.26.Позивачем нараховано 11 458,62 грн інфляційних втрат і 3 280,66 грн 3 % річних на прострочену суму заборгованості, починаючи з 27.01.2023, тобто з моменту закінчення семиденного строку, передбаченого ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, що відповідачє вимогам законодавства.

4.27.Перевіривши розрахунки вказаних сум, суд зазначає, що інфляційні втрати становлять 11 458,62 грн, а 3 % річних - 3 280,66 грн. Тому заявлені позивачем вимоги підлягають стягненню з відповідача.

4.28.Щодо позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 54 677,65 грн, то позивач також має право на стягнення такої штрафної санкції, адже відповідно до договору у випадку несвоєчасного проведення розрахунків за виконання робіт замовник сплачує виконавцю 0,5 % за кожен день від вартості виконаних робіт.

4.29.Суд зауважує, що саме пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України). Крім цього, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

4.30.Враховуючи зазначене, перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, за період 27.01.2023 13.04.2023 на суму заборгованості 518 32,50 грн, суд зазначає, що така визначена позивачем правильно. Тому позовна вимога про стягнення 54 677,65 грн пені підлягає задоволенню.

4.31.Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

4.32.Щодо витрат на правову допомогу, понесених позивачем у розмірі 20 000,00 грн, суд зазначає таке.

4.33.Представництво інтересів позивача у цій справі здійснює адвокат Фостяк Олег Ярославович, діє на підставі ордера, серії ВС № 1199663, виданого 18.04.2023, та договору, укладеного адвокатом із Фізичною особою - підприємцем Никоном Зеновієм Михайловичем 18.04.2023, про надання адвокатської допомоги.

4.34.Сторонами вказаного договору 28.06.2023 підписано акт здачі приймання виконаних робіт на суму 20 000,00 грн про виконані адвокатом такі роботи:

- вивчення документів, наданих замовником, пов`язаних із виконанням договірних зобов`язань по договору від 02.07.2019, усні консультації з правових питань 3 години, 3 000,00 грн;

- підготовка позовної заяви та подання її до суду 6 годин, 6 000,00 грн;

- вивчення та аналіз заперечень відповідача щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження та відзиву на позовну заяву, підготовка та подача відповіді на відзив - 3 години, 3 000,00 грн;

- представлення інтересів замовника в суді з розрахунку 2 000,00 грн за одне судове засідання - 6 годин, 6 000,00 грн;

- дослідження договорів, які не є спірними, підготовка додаткових письмових пояснень - 3 години, 3 000,00 грн.

4.35.Враховуючи зазначене, представник позивача підтримав вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у заявленому розмірі.

4.36.Відповідач заперечив стосовно заявленого розміру витрат, просив зменшити їх до 2 000,00 грн, оскільки такі є не співмірними зі складністю справи та завищеними порівняно із розміром мінімальної погодинної оплати праці в Україні, який на 01.01.2023 становить 40,46 грн.

4.37.Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у справі № 908/2702/21 вказав, що здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

4.38.Аналізуючи заявлені до стягнення витрати на професійну правову допомогу позивача, суд зауважує, що вартість послуг по складанню відзиву та додаткових письмових пояснень (3 000,00 грн і 2 000,00 грн) є не співмірною із суттю виконаної роботи, оформленою відповідними документами, поданими позивачем. Як відповідь на відзив, так і додаткові письмові пояснення, не містять нових обставин справи, нового розрахунку, нових доказів, а є фактично письмово висловленою позицією представника позивача стосовно заперечень відповідача.

4.39.Суд також звертає увагу, що, як правильно зазначає відповідач, категорія спору про стягнення заборгованості не є складною, підстави позову та матеріали справи не є об`ємними. Крім того, позивач у позовні заяві при заявленні клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження також не визнає спір складним, а вважає його малозначним по своїй суті.

4.40.Суд не залишає поза увагою також поведінку обох сторін і хід судового процесу, а саме неодноразову необізнаність представника позивача із фактичними обставинами справи (порядком і сумою зарахування здійснених відповідачем платежів, формою господарювання і податкової звітності клієнта, актуальним станом звірки розрахунків з відповідачем), що у свою чергу було підставою для відкладення судових засідань. Тобто, своєчасному розгляду справи не сприяли обидві сторони і кількість судових засідань зумовлена у тому числі процесуальною поведінкою позивача.

4.41.Разом з тим, суд не визнає обґрунтованими заперечення відповідача стосовно завищення вартості години роботи адвоката. Обмеження години роботи адвоката з прив`язкою до мінімальної погодинної оплати праці в Україні в розмір 40,46 грн не передбачене законодавством, тому такі зауваження представника відповідача, який також є адвокатом і який не керується таким правилом, про що ствердив у судовому засіданні 30.06.2023, є некоректними та не обгрунтованими.

4.42.Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі № 520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі № 521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі № 826/13244/16).

4.43.При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

4.44.Верховний Суд у постанові від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17 акцентує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

4.45.Враховуючи зазначене, суд доходить висновку про недоцільність покладення на відповідача всієї суми заявлених позивачем витрат, понесених на професійну правничу допомогу. Розумним, співмірним і справедливим є відшкодування позивачу понесених позивачем судових витрат у розмірі 10 000,00 грн.

4.46.Суд також враховує позицію Об`єднаної Палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19 про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Тому відсутність доказів оплати витрат на правову не може бути підставою для відмови в задоволенні заяви.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Радехів (ідентифікаційний код юридичної особи 35307623, 80242, Львівська область, с. Кустин, вулиця Данилюка, будинок 1А) на користь Фізичної особи - підприємця Никона Зеновія Михайловича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 518 372,50 грн, а також 11 458,62 грн інфляційних втрат, 3 280,66 грн 3 % річних, 54 677,65 грн пені, 8 816,84 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 10 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 03.07.2023.

Суддя Матвіїв Р.І.