Ухвала

від 13.12.2023 по справі 914/1255/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/1255/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Кондратової І.Д.,

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Никона Зеновія Михайловича

на постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Скрипчук О.С., судді - Матущак О.І., Плотніцький Б.Д.)

від 19.10.2023

у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Никона Зеновія Михайловича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Радехів"

про стягнення 587 789,43 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У квітні 2023 року Фізична особа-підприємець Никон Зеновій Михайлович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Радехів" (далі - відповідач) 587 789,43 грн заборгованості, з яких 518 372,50 грн основна заборгованість, 11 458,62 грн інфляційні втрати, 3 280,66 грн 3 % річних і 54 677,65 грн пені.

2. Позов мотивований тим, що відповідач неналежним чином виконав договірні зобов`язання та не оплатив у повному обсязі вартість наданих послуг.

3. Відповідач заперечував проти задоволення позову, оскільки зазначив, що договір від 02.07.2019 про надання послуг по збиранню зернових та насіннєвих культур та акт від 31.10.2019 не підписаний останнім, а проставлення печатки не свідчить про вчинення господарської операції товариством, також вказував, що заборгованості по актах від 31.08.2020 на суму 270 500,00 грн та від 30.09.2020 на суму 191 000,00 грн відсутня.

4. Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.06.2023 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 518 372,50 грн, а також 11 458,62 грн інфляційних втрат, 3 280,66 грн 3 % річних, 54 677,65 грн пені, 8 816,84 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 10 000,00 грн витрат на правову допомогу.

5. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач повинен оплатити надані послуги за актами від 31.08.2020 та від 30.09.2020, в тому числі за актом від 31.10.2019, на якому проставлено печатку відповідача, але відсутній підпис і виходив з того, що: 1) спірний договір з проставленням печатки відповідача за відсутності його підпису є укладений, що підтверджується встановленими обставинами його виконання; 2) відповідач не довів наявність іншого договору, на що посилався в своїх запереченнях.

6. 19.10.2023 Західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував частково, прийняв нове рішення, яким стягнув з відповідача на користь позивача 461 500, 00 грн заборгованості, 6 922, 49 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 8 000,00 грн витрат на правову допомогу. Також стягнув з позивача на користь відповідача 2 841, 51 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

7. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції, що спірний договір, який не підписаний відповідачем, є укладений, тому відмовив у стягненні заборгованості за актом від 31.10.2019, який має посилання на цей договір та не містить підпису відповідача, а також у стягненні штрафних санкцій з підстав недоведеності надання цих послуг. Суд врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.01.2020 у справі № 674/461/16-ц, щодо обов`язковості наявності підпису на правочині, а також щодо схвалення юридичною особою правочину у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17, від 02.04.2019 у справі № 908/6214/14, від 12.06.2019 у справі № 922/2178/18, від 19.06.2019 у справі № 904/9795/16, від 01.10.2019 у справі № 910/8287/18. Судове рішення про стягнення з відповідача вартості отриманих послуг за актами від 31.08.2020 на суму 270 500,00 грн і від 30.09.2020 на суму 191 000,00 грн залишив без змін.

8. 20.11.2023 позивач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

9. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та виходить з наступного.

10. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

11. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

12. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, учасники справи мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.

13. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

14. Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

15. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

16. У касаційній скарзі скаржник визначив, що підставою касаційного оскарження судового рішення є наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

17. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до сталої практики Суду у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

18. В обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норми матеріального права без урахування висновків, що викладені у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18, від 30.04.2020 у справі №914/1001/19, від 22.03.2023 у справі № 910/3517/22, від 10.10.2023 у справі № 910/21843/21.

19. Однак скаржник чітко не зазначає, яку(які) саме норму(норми) права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо) суд апеляційної інстанції неправильно застосував в оскаржуваній постанові, та висновки щодо якої (яких) містяться у зазначених постановах, а також не наводить обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справах, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

20. Також скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги процесуального права стосовно всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справи в межах доводів сторін та заявлених підстав позову, оцінки наданих сторонами доказів та посилається на норми статей 86, 236 ГПК України, однак в цій частині не визначає підстави касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 287 ГПК України.

21. Верховний Суд звертає увагу, що аргументи щодо не дослідження судами доказів у справі мають узгоджуватися з межами розгляду справи судом касаційної інстанції, що визначені у статті 300 ГПК України.

22. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржниці строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

23. Окрім того, Верховний Суд зазначає, що пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України визначає умови, за яких судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можуть бути оскаржені у суді касаційної інстанції, а саме, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

24. Предметом позову у цій справі є стягнення 518 372,50 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 684,00 грн = 1 342 000, 00 грн).

25. Обґрунтовуючи можливість касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає підстави, передбачені підпунктами "а" (касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики) та "в" (справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

26. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

27. Верховний Суд звертається до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі №922/6554/15, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

28. Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

29. Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.

30. Щодо виняткового значення справи для учасника, то в такому випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі та надати суду підтверджуючі докази.

31. Таким чином, в уточненій касаційній скарзі скаржнику слід навести обґрунтування фундаментального значення цієї справи відповідно до зазначених критеріїв, а також надати підтверджуючі докази обставин, на які посилається скаржник, як винятковість цієї справи для нього.

32. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

33. Вирішуючи питання щодо обов`язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.

34. Згідно з частиною першою статті 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

35. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

36. Скаржник оскаржує судове рішення в частині відмови у стягненні 126 289,43 грн.

37. Згідно з вимогами касаційної скарги скаржник за подання касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 5 368,00 грн (126 289,43 грн х 1,5% (але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 200 %)).

38. До касаційної скарги додано квитанцію № 3НС6-ХРТТ-0392 від 20.11.2023, яка підтверджує сплату судового збору в сумі 3 905,52 грн, тобто у меншому розмірі, ніж встановлено законом.

39. Сума судового збору, яку необхідно доплатити заявнику, складає 1 462,48 грн.

40. Таким чином, касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України для надання строку на усунення встановлених недоліків також в частині сплати судового збору.

41. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

42. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись нормами статей 174, 234, 288, пункту 5 частини другої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Никона Зеновія Михайловича на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 у справі № 914/1255/23 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 16-22 цієї ухвали;

- навести обґрунтування щодо можливості касаційного оскарження судового рішення згідно з підстав, передбачених підпунктами "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України з урахуванням зазначених в ухвалі критеріїв;

- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 ГПК України, надавши суду докази такого надіслання;

- надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1 462,48 грн;

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Кондратова