Рішення

від 27.06.2023 по справі 916/785/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

"27" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/785/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О.А. за участю секретаря судового засідання Ващенко О. В., розглянувши матеріали справи № 916/785/22

за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )

до відповідача: Садівничого товариства БІРЮЗА (код 22440544; 57287, Миколаївська обл., Вітовський (Жовтневий) район, село Лупареве, Заводська площа, 1)

про визнання недійсним рішення садівничого товариства "БІРЮЗА" від 30.04.2019 р.

Представники сторін:

від позивача: Пасічник М.М.;

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ: 06.05.2022 року ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Садівничого товариства БІРЮЗА (далі Відповідач), в якому просив визнати недійсним рішення неідентифікованих членів Садівничого товариства Бірюза від 30.04.2019 року, оформленого текстом під назвою Протокол № 1 зборів СТ Бірюза уповноважених делегатів від 30.04.19р., про виключення зі складу товариства ОСОБА_2 .

За вказаною позовною заявою Господарським судом Одеської області 24.05.2022 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі № 916/785/22, суд ухвалив праву розглядати за правилами загального позовного провадження, призначив дату та час підготовчого засідання та встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

06.05.2022 року Позивач подав до суду заяву про допит свідка (вх. № 7565/22), а саме: викликати та допитати в якості свідків членів товариства СТ Бірюза: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; викликати та допитати в якості свідка ОСОБА_6 . Так, господарський суд зазначає, що порядок виклику та допиту свідків, подання їх показань передбачено статтями 87-89 Господарського процесуального кодексу України, системний аналіз яких дозволяє дійти висновку, що свідки можуть бути викликані судом лише у випадку, якщо викладені у нотаріально посвідченій заяві свідка обставини суперечать іншим доказам або викликають сумнів у суду. При цьому, такі докази (нотаріально посвідчені заяви свідка) повинні бути подані у строки, встановлені ГПК України. Розглянувши заяву позивача про виклик та допит свідків, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, оскільки свідок викликається судом для допиту у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. В матеріалах справи відсутні письмові нотаріально посвідчені заяви свідків, як наслідок, відсутні правові підстави для виклику та допиту вищевказаних осіб в якості свідків.

13.06.2022 року Від відповідача надійшло до суду клопотання про відкладення розгляду справи з підстав знаходження СТ БІРЮЗА безпосередньо на території активних бойових дій, при цьому заявник вказує, що керівництво та працівники відправлені у вимушену відпустку за власний рахунок, а представник (керівник) є внутрішньо-переміщеною особою, що унеможливлює представляти інтереси товариства у судах. Крім того відповідач зазначив, що на теперішній час позивачем не надіслано на його адресу позовної заяви.

12.07.2022 року суд отримав клопотання Позивача про витребування у відповідача (представника відповідача) доказів, відкладення розгляду справи та продовження строку підготовчого засідання (Т.1 а.с. 125).

Ухвалою суду від 12.07.2022 року викликано відповідача по справі № 916/785/22 СТ Бірюза у судове засідання, яке відбудеться 28 липня 2022 р. о 10:00; витребувано у відповідача адресу (реєстрації, мешкання, тимчасового перебування), за якою можуть бути вручені документи; документальне обґрунтування та детальний розрахунок боргу ОСОБА_1 перед Садівничим товариством Бірюза; явку відповідача у судове засідання визнано обов`язковою.

29.07.2022 року Позивач повторно звернувся до суду із заявою про виклик та допит в якості свідка ОСОБА_6 (вх. №14826/22). Так, у задоволенні вказаної заяви ОСОБА_1 відмовлено, оскільки вона не відповідає вимогам ГПК України. При цьому позивачу зауважено, що судом вже було роз`яснено з приводу подання заяви про виклик та допит свідка відповідно до вимог, які передбачені ГПК України.

21.02.2023 року суд продовжив строк підготовчого провадження.

07.03.2023 р. через систему Електронний суд надійшло клопотання від представника Садівничого товариства Бірюза, в якому останній із посиланнями на ч. 1 п. 3 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України просить суд призупинити провадження по даній справі № 916/785/22 до моменту надходження рішення по поданій в ГУНП в Миколаївській області заяві згідно ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 14, ч.ч. 2, 3 ст. 109 КК України про вчинення кримінального правопорушення (Т.2 а.с. 28-29).

09.03.2023 року (вх. № 7513/23) від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 916/785/22 до набрання законної сили судовим рішенням по суті справи № 915/481/21 з підстав наявності об`єктивної неможливості розгляду даної справи до вирішення Південно-західним апеляційним господарським судом справи № 915/481/21 (Т.2 а.с. 52-54).

Так, у задоволенні вказаних клопотань СТ Бірюза (вх. № 7306/23 від 07.03.2023 р.) та ОСОБА_1 (вх. № 7513/23 від 09.03.2023 р.) про зупинення провадження у справі № 916/785/22 відмовлено, оскільки підстави для зупинення провадження у даній справі з підстав, зазначених позивачем та відповідачем, відсутні. Вказані відмови зазначені у протоколі судового засідання від 09.03.2023 року.

24.04.2023 р. через систему Електронний суд надійшло клопотання від представника СТ Бірюза, в якому останній просить приєднати до матеріалів справи копію заяви про вихід зі складу Садівничого товариства Бірюза ОСОБА_1 від 01.09.2018 р., оригінальність даної заяви заявник підтверджує (Т.2 а.с. 85).

24.04.2023 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про зміну предмету позову, в якій останній просить суд:

- прийняти дану заяву до розгляду;

- витребувати від відповідача документальне обґрунтування та детальний розрахунок боргу ОСОБА_1 перед СТ Бірюза;

- прийняти рішення, яким задовольнити позов;

- визнати недійсним рішення Садівничого товариства Бірюза від 30.04.2019 року, оформленого текстом під назвою Протокол № 1 зборів СТ Бірюза уповноважених делегатів від 30.04.19р., про виключення зі складу товариства ОСОБА_1 ;

- стягнути з СТ Бірюза на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір - 2481,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу - 5000,00 грн.).

25.04.2023 року судом витребувано у відповідача оригінал заяви про виключення ОСОБА_1 із членів СТ Бірюза. Представником відповідача повідомлено, що надати оригінал вказаної заяви на даний час є неможливим з підстав перебування ОСОБА_5 , який є керівником та представником товариства, в лавах Збройних Сил України.

05.05.2023 року до суду від позивача надійшла заява про подання доказів витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 14968/23), в якій останній зазначає, що у відповідності до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України докази понесення витрат на правову допомогу будуть подані ним протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (Т.2 а.с. 131).

05.05.2023 року на електронну адресу суду від Позивача повторно надійшла заява про допит свідка (вх. № 14967/23), а саме: викликати та допитати в якості свідків членів товариства СТ Бірюза: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (Т.2 а.с. 130).

Також 05.05.2023 року на електронну адресу суду від Позивача надійшло клопотання про застосування заходів процесуального примусу (вх. № 14969/23), згідно якого заявник просить суд застосувати до відповідача (його представника) заходи процесуального примусу попередити та/або стягнути штраф за невиконання рішення Господарського суду Одеської області від 12.07.2022 р. та витребувати документальне обґрунтування та детальний розрахунок боргу ОСОБА_1 перед СТ Бірюза (Т.2 а.с. 132-133).

Так, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про допит свідка (вх. № 14967/23 від 05.05.2023 р.) відмовлено, оскільки вона не відповідає вимогам ГПК України. При цьому позивачу повторно зауважено, що судом неодноразово було роз`яснено з приводу подання заяви про виклик та допит свідка, яка буде відповідати вимогам ГПК України. Також судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача стосовно застосування до відповідача або його представника заходів процесуального примусу попередження або штрафу з підстав невиконання останніми ухвали суду від 12.07.2022 р. щодо неподання витребуваних судом доказів, з огляду на те, що ОСОБА_5 було повідомлено підстави неподання таких доказів. Вказані відмови зазначені у протоколі судового засідання від 10.05.2023 року.

10.05.2023 року від позивача на електронну адресу суду надійшло повідомлення (вх. № 15402/23), в якому ОСОБА_1 повідомив, що не звертався до ОСОБА_5 та/або до Садівничого товариства Бірюза із заявою про виключення його із членів СТ Бірюза.

Розгляд справи у судовому засіданні 27.09.2022 р. о 13 год. 45 хв. не відбувся у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку. При цьому розгляд справи у судових засіданнях, що були призначені на 22.11.2022 р. об 11 год. 40 хв. та на 13.12.2022 р. о 10 год. 00 хв., не відбулися у зв`язку з відсутністю живлення електроенергії в адміністративній будівлі суду 22.11.2022 р. та 13.12.2022 р. через аварійні відключення енергопостачання у м. Одесі, спричинені масовими ракетними обстрілами ворогом енергетичної інфраструктури України, про що господарським судом складено відповідну довідку.

10.05.2023 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті у судовому засіданні.

Під час розгляду справи Позивач позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив.

В С Т А Н О В И В :

24.09.1988 року проведено державну реєстрацію Садівничого товариства Бірюза (код ЄДРПОУ 22440544) з місцезнаходженням: Миколаївська область, Жовтневий район, с. Лупареве. Ззгідно відомостей з ЄДРПОУ Садівниче товариство Бірюза за організаційно-правовою формою виступає садівничим кооперативом.

Протоколом зборів членів Садівничого товариства Бірюза № 2 від 27.03.2004 року затверджено статут Садівничого товариства Бірюза (ідент.код 22440544), який 17.06.2004 року зареєстровано Лиманською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області.

Позивач - ОСОБА_1 був членом Садівничого товариства Бірюза, як власник земельних ділянок для ведення садівництва площею 0,12 га, розташованої на території СТ Бірюза Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, ділянки № 316, 364, 629, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 924889 від 13.05.2008 р. та членською книжкою садовода Садівничого товариства Бірюза, в якій зазначено, що позивач прийнятий в члени даного товариства 28.07.2007 р. (садова ділянка № 316 розміром 400 кв.м).

30.04.2019 року відбулися збори уповноважених делегатів Садівничого товариства Бірюза. Згідно протоколу № 1 зборів уповноважених делегатів СТ Бірюза від 30.04.2019р., уповноваженими делегатами розглядалися наступні питання: 1) доповідь голови ревізійної комісії; 2) доповідь голови правління товариства; 3) вибори голови ревізійної комісії та членів правління; 4) різне; 5) прийняття бюджету товариства на 2019 рік.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав ОСОБА_1 у зв`язку з неповідомленням позивача у встановленому законом порядку про проведення 30.04.2019 р. зборів із зазначенням питань, включених до порядку денного, без оголошення, а також тим, що рішення зборів Садівничого товариства Бірюза, яке оформлене протоколом № 1 від 30.04.2019 р., про виключення позивача зі складу учасників даного товариства прийняте зборами відповідача за відсутності кворуму, без реєстрації членів товариства та з питання, не включеного до порядку денного цих зборів. Так, позивач зазначає, що є власником земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0,12 га, розташованої на території СТ Бірюза, № 316, 364, 629 Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, що підтверджує державний акт серія ЯЕ №924889, зареєстрований за № 010801503281 від 13.05.2008 р. в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. Як вказує позивач, в реєстрі ЄДРПОУ в переліку засновників СТ Бірюза зазначено 820 членів товариства, при цьому на зборах 30.04.2019 р. були присутні (зі слів членів товариства) значно менше 100 осіб. Крім того позивач зауважує, що список присутніх осіб (членів товариства) на зборах 30.04.2019 р. з підписами - відсутній. Також позивач наголошує, що в СТ Бірюза відсутній порядок обрання уповноважених делегатів товариства. При цьому позивач зазначає, що не повідомлявся про виключення з членів товариства, як це передбачено пунктом 3.8. Статуту та законом, а також до нього не застосовувалися заходи впливу за невиконання вимог Статуту, як це передбачено його пунктом 3.6. Разом з тим позивач вказує, що розмір боргу документально не обґрунтований, оскільки реальний борг наступний: за 2014-2018 рік розмір членських внесків складає 400,00 грн. х 5 = 2000,00 грн., податок за землю за 2014-2018 рік складає: 43,00 грн. х 5 = 215,00 грн. Також позивач додає, що відповідач не звітує перед членами товариства, не надає останнім інформацію про діяльність СТ Бірюза, про порядок нарахування та списання боргів.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позову в порядку статті 165 Господарського процесуального кодексу України не скористався, проте, представник Відповідача усно зазначив суду свою правову позицію, в якій не погодився з позовом, вказуючи, що позивач не є членом Садівничого товариства Бірюза, оскільки ОСОБА_1 було подано заяву про виключення його із членів СТ Бірюза та таку заяву прийнято Головою Правління Федоровим В. В. 01.09.2018 року.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити, з огляду на наступне.

Як, свідчать матеріали справи, 17.06.2004 рок проведено державну реєстрацію Садівничого товариства "Бірюза", яке за організаційно-правовою формою виступає садівничим кооперативом.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Садівниче товариство Бірюза (далі по тексту - Товариство) є громадською організацією добровільно об`єднаних громадян, які мають земельні ділянки, розташовані на території с. Лупареве, Жовтневого району, загальною площею 40,9 га, виділені у постійне користування товариству згідно із рішенням Жовтневої районної Ради депутатів працівників від 24.09.1988 за № 196, із метою задоволення загальних інтересів у вирощувані фруктів, ягід та овочів, робіт по поліпшенню добробуту та інших робіт, а також обробці землі та агротехнічному обслуговуванню. Даний статут є основним документом, який визначає економічні, організаційні, правові умови діяльності товариства. Його положення відповідають вимогам Закону України Про об`єднання громадян, Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів України.

У пункті 1.3 статуту Садівничого товариства "Бірюза" зазначено, що діяльність товариства базується на принципах добровільності, індивідуального та колективного членства, сполученні особистих, колективних і державних інтересів, соціальної справедливості, безпосередньої участі членів товариства в управлінні його справами на основі демократії та законності. Всі роботи проводяться особистою працею членів товариства або членів їх сімей, за винятком робіт, виконання яких вимагає залучення спеціалістів. Благоустрій садових ділянок і території колективного саду проводиться за рахунок коштів товариства.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 статуту Садівничого товариства "Бірюза" членом товариства може бути кожний громадянин, що досягнув 18-річного віку та виявив бажання приймати участь у здійсненні мети та завдань товариства. Прийом громадян у члени товариства проводиться за письмовою заявою вступаючого та за наявності документа, що підтверджує його право власності на землю, що знаходиться на території товариства. Рішення про прийом у члени товариства приймається правлінням. Правління товариства протягом місяця від дня прийому у члени товариства видає кожному садоводу членську книжку, в яку вносяться дані про площу земельної ділянки, розмір внесків та інші відомості.

Згідно п. 3.4. Статуту члени Товариства мають право, зокрема:

- приймати участь в обговоренні питань, що розглядаються на зборах уповноважених членів Товариства, вносити пропозиції щодо покращення роботи Товариства та інших питань;

- обирати та бути обраними до Правління та Ревізійної комісії;

- добровільно за письмовою заявою вийти із членів Товариства;

- звертатися до Правління за захистом своїх прав як члена Товариства та оскаржити у випадку незгоди рішення Правління на загальних зборах;

- отримувати від посадових осіб Товариства інформацію з будь-яких питань, пов`язаних з діяльністю товариства.

Відповідно до п. 3.5. Статуту члени Товариства зобов`язані, зокрема:

- виконувати вимоги земельного законодавства, Статуту товариства, правила внутрішнього розпорядку, рішення Правління, зборів уповноважених членів Товариства;

- своєчасно оплачувати вступні, цільові та членські внески, у розмірах та в строки, встановлені зборами уповноважених членів Товариства.

У пункті 3.6 статуту Садівничого товариства "Бірюза" зазначено заходи впливу, які можуть застосовуватися до членів товариства, за невиконання вимог статуту, серед яких, виключення з членів товариства відповідно до пункту 3.7 статуту товариства.

Виключення з членів товариства може здійснюватись, зокрема, у випадку систематичного невнесення земельного податку у встановлені законодавством України строки; систематичного порушення правил внутрішнього розпорядку, невиконання рішень правління та зборів, якщо за вказані порушення до члена товариства застосовувались заходи впливу; виявлення обставин, що виключають можливість бути членом товариства (пункт 3.7 статуту Садівничого товариства "Бірюза").

Згідно з пунктом 3.8 статуту Садівничого товариства "Бірюза" рішення про виключення із числа членів товариства виноситься правлінням і затверджується зборами уповноважених членів товариства.

Відповідно до пункту 4.1 статуту Садівничого товариства "Бірюза" управління товариством здійснюється на основі самоуправління, відкритості, активної участі його членів у вирішенні питань діяльності товариства.

В силу пунктів 4.2, 4.4 статуту Садівничого товариства "Бірюза" вищим органом управління товариства є збори уповноважених членів товариства, які для керування поточними справами у період між зборами обирають правління товариства. Загальні збори товариства, зокрема, встановлюють розміри вступних, членських та цільових внесків, порядок та строки їх сплати, а також затверджують рішення про прийом у члени товариства, виключення з нього.

Рішення зборів уповноважених членів товариства приймають простою більшістю голосів відкритим голосуванням. Збори мають право вирішувати питання, якщо на них присутні не менше половини всіх членів товариства. У випадку ускладнень із скликанням загальних зборів можуть проводитися збори уповноважених. Норми представництва та порядок обрання уповноважених членів встановлюються правлінням товариства. Збори уповноважених мають право вирішувати питання, якщо на них присутні не менше половини всіх делегатів (пункти 4.5, 4.7 статуту Садівничого товариства "Бірюза").

Пунктами 4.12, 4.13 статуту Садівничого товариства "Бірюза" визначено, що в період між зборами керівництво діяльністю товариства здійснює правління. Правління товариства є виконавчим органом товариства, підзвітним у своїй роботі зборам уповноважених членів товариства. Правління товариства, зокрема, розглядає скарги та заяви членів товариства протягом 30 днів з моменту їх подання до правління товариства; здійснює контроль за виконанням членами товариства вимог статуту, правил внутрішнього розпорядку, рішень загальних зборів, правління та міської ради з питань колективного садівництва, а також за своєчасним внесенням членами товариства усіх внесків, плати, передбаченої чинним законодавством України, кошторисом товариства та статутом.

Позивач ОСОБА_1 був членом Садівничого товариства "Бірюза", як власник земельних ділянок для ведення садівництва площею 0,12 га, розташованої на території СТ Бірюза Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, ділянка № 316, 364, 629, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 924889 від 13.05.2008 р. та членською книжкою садовода Садівничого товариства Бірюза, в якій зазначено, що позивач прийнятий в члени даного товариства 28.07.2007 р. (садова ділянка № 316 розміром 400 кв.м).

Як вбачається із матеріалів справи, Позивачем сплачувалися грошові кошти на користь СТ Бірюза, що підтверджується копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру, а саме: № 2166 від 27.10.2007 р. на суму 3000,00 грн. з призначенням платежу газифікація; № 2297 від 29.11.2007 р. на суму 500,00 грн. з призначенням платежу газифікація; № 98 від 20.06.2011 р. на суму 50,00 грн. (№ 316) з призначенням платежу труби 2010 рік; № 922 від 30.06.2011 р. на суму 200,00 грн. (№ 316) внесок за 2010 рік; № 100 від 30.06.2011 р. на суму 50,00 грн. (№ 364) з призначенням платежу труби 2010 рік; № 924 від 30.06.2011 р. на суму 200,00 грн. (№ 364) внесок за 2011 рік; № 102 від 30.06.2011 р. на суму 50,00 грн. (№ 629) з призначенням платежу труби 2010 рік; № 926 від 30.06.2011 р. на суму 200,00 грн. (№ 629) внесок за 2010 рік.

30.04.2019 року відбулися збори уповноважених делегатів Садівничого товариства Бірюза. Згідно протоколу № 1 зборів уповноважених делегатів СТ Бірюза від 30.04.2019 р., уповноваженими делегатами розглядалися наступні питання: 1) доповідь голови ревізійної комісії; 2) доповідь голови правління товариства; 3) вибори голови ревізійної комісії та членів правління; 4) різне; 5) прийняття бюджету товариства на 2019 рік.

Згідно вказаного вище протоколу № 1 від 30.04.2019 р.:

- по першому питанню: заслухали доповідь голови ревізійної комісії щодо обліку фінансової діяльності в товаристві за 2018 рік, доповідь складалася з двох частин, при цьому до фінансової діяльності голови правління ОСОБА_5 зауважень не було, інформація висвітлювалася своєчасно, у зв`язку з чим доповідь прийнято одноголосно;

- по другому питанню: заслухали голову правління ОСОБА_5 про фінансову діяльність товариства, стан матеріальної бази товариства, питання по усуненню недоліків в роботі, питання з електроенергії, її закупівлю та доставку до кожної ділянки, обов`язки голови правління та членів правління згідно зі статутом, питання по збору та вивезенню сміття, питання по технічному стану водопроводу та башень Рожновського, їх ремонту;

- по третьому питанню: обрали голову ревізійної комісії ОСОБА_7 , членів ревізійної комісії: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; обрали членів правління: ОСОБА_3 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ;

- по четвертому питанню: за невиконання статуту товариства, а саме своєчасне внесення членських внесків протягом трьох років, зі складу товариства виключені члени товариства згідно зі списком, при цьому зазначено, що список додається та буде розміщений на дошці об`яв, термін погашення заборгованості до 01.06.2019 р. з подальшим висвітленням у засобах масової інформації;

- по п`ятому питанню: виступив голова правління по кожному пункту кошторису товариства та озвучив суму, прийняту правлінням, у розмірі 950 грн. на рік; після дискусії стосовно ремонтних робіт і нагальних проблем члени товариства запропонували членські внески 950 грн., цільові 50 грн. та проголосували одноголосно за цю пропозицію щодо розміру внесків.

Протокол № 1 зборів уповноважених делегатів СТ Бірюза від 30.04.2019 р. підписано головою зборів - ОСОБА_3 та секретарем зборів - ОСОБА_4 , при цьому із нього вбачається, що на вказаних зборах були присутні 130 делегатів.

Із додатку до протоколу № 1 від 30.04.2019 р. - Списку виключених з кооперативу осіб вбачається, що із Садівничого товариства Бірюза виключено 110 осіб, у тому числі: ОСОБА_1 значиться під порядковими номерами: № 51 - ділянка № 316, заборгованість у розмірі 3993,00 грн.; № 57 - ділянка № 364, заборгованість - 3993,00 грн.; № 83 - ділянка № 629, заборгованість - 3993,00 грн.

У матеріалах справи також містяться копії рішення звітно-виборної конференції Садівничого товариства Бірюза, оформлене протоколом № 2 від 22.02.2007 р., рішення звітної конференції Садового товариства Бірюза, оформлене протоколом від 08.06.2013 р., а також конференції членів Садівничого товариства Бірюза, оформлене протоколом № 3 від 28.08.2016 р.

Предметом спору у даній справі є вимога Позивача про визнання недійсним рішення зборів членів Садівничого товариства "Бірюза", оформлене протоколом №1 від 30.04.2019, про виключення позивача зі складу учасників вказаного товариства.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень статті 167 Господарського кодексу України корпоративні відносини це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 55 Господарського кодексу України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

В силу частин першої, другої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 Господарського кодексу України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 Господарського кодексу України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 Господарського кодексу України).

Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію".

За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України "Про кооперацію" кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Таким чином, садівничий кооператив є господарською організацією юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

За умовами частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

За приписами наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Отже, члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Саме така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №509/577/18, від 01.10.2019 у справі №910/7554/18 та від 17.12.2019 у справі №904/4887/18.

Кооперація базується, зокрема, на принципі добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації (стаття 4 Закону України "Про кооперацію").

Перешкоджання особі (обмеження чи заборона) здійснити припинення членства в кооперативі шляхом добровільного виходу з нього у встановленому порядку не відповідатиме наведеному принципу та вимогам закону, а отже не може бути визнане правомірним (постанова Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №915/1183/18).

Відповідно до статті 8 Закону України "Про кооперацію" статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут кооперативу повинен містити відомості, зокрема, склад його засновників, умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього. Статут може містити інші пов`язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про кооперацію" членство в кооперативі припиняється у разі, зокрема, добровільного виходу з нього.

Статтею 15 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, з-поміж іншого, затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства.

Як зазначалося вище, в силу пункту 3.4 статуту Садівничого товариства "Бірюза" члени товариства мають, зокрема, право добровільно за письмовою заявою вийти із членів товариства. Водночас у разі невиконання вимог статуту Садівничим товариством "Бірюза" можуть застосовуватися заходи впливу, у тому числі виключення з членів товариства (пункти 3.6, 3.7 статуту відповідача).

Виключення члена з кооперативу - це передбачена законом форма корпоративної відповідальності, спрямована на одностороннє припинення корпоративних правовідносин за рішенням юридичної особи внаслідок порушення членом кооперативу своїх статутних обов`язків. На відміну від виходу з числа членів кооперативу, виключення має примусовий характер і не залежить від бажання цього члена кооперативу та можливе лише за наявності підстав, визначених законом та установчими документами.

Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 30.06.2022 у справі №904/4718/21.

Отже, виходячи зі змісту положень Закону України "Про кооперацію", законодавцем розмежовано поняття припинення членства у кооперативі шляхом добровільного виходу з нього та припинення членства у кооперативі шляхом виключення особи зі складу членів кооперативу.

Моментом виходу члена з кооперативу є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі кооперативу або вручення заяви цим особам органами зв`язку. Приписи цивільного законодавства та положення статуту кооперативу безпосередньо не пов`язують добровільний вихід члена кооперативу ні з рішенням зборів членів кооперативу, ні з внесенням змін до його установчих документів, тому зазначена заява є достатньою правовою підставою для припинення членства особи у кооперативі.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 09.03.2023 у справі №910/1442/22.

До матеріалів даної господарської справи Відповідачем подано копію заяви без дати про вихід ОСОБА_1 зі складу Садівничого товариства Бірюза, згідно якої ОСОБА_1 просив виключити його із членів СТ Бірюза, ділянки №№ 316, 364. Вказану заяву прийнято 01.09.2018 року Головою Правління Федоровим В.В., про що зазначено останнім на наявній в матеріалах справи копії заяви (Т. 2 а.с. 85 зворотній бік).

Натомість, особисто Позивач заперечує подачу такої заяви. Відповідач оригінал для огляду суду не надав. Проте, суд враховує, що оскаржуваний Протоколу № 1 зборів СТ "Бірюза" від 30.04.2019 року (Т. 1 а.с. 15-18) свідчить про те, що Позивач станом на вказану дату ще був к членом Садівничого товариства Бірюза.

Тобто, на момент прийняття уповноваженими делегатами спірного рішення, оформленого протоколом №1 зборів від 30.04.2019р., про виключення ОСОБА_1 із складу членів СТ „Бірюза Позивач залишався членом вказаного садівничого товариства, і спірним рішенням був включений із складу членів цього товариства не добровільно на підставі поданої ним заяви, на яку посилається представник Відповідача, а саме за невиконання Статут товариства щодо своєчасного внесення членських внесків на протязі трьох років.

Таким чином, при вирішенні спору по цій справі судом не приймається до уваги, надана Відповідачем заява ОСОБА_1 про виключення його зі складу членів Садівничого товариства Бірюза. Відповідно, суд не вбачає підстав для витребування оригіналу вказаної заяви, або для призначення судової експертизи підпису ОСОБА_1 на цій заяві, з огляду на те, що останній заперечує у існуванні оригіналу цієї заяви та його підпису на ній.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України). Суд наголошує, що Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Аналогічна правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Так, в подальшому на зборах уповноважених делегатів Садівничого товариства "Бірюза", які відбулися 30.04.2019, було прийняте оскаржуване позивачем рішення, оформлене протоколом №1 від 30.04.2019, про його виключення з даного товариства.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Дії учасників цивільних та корпоративних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.

У зв`язку з цим, добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема, в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. І, навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відкидає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.

Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки, якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, "injuria". Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Термін "зловживання правом" означає те, що ця категорія стосується саме здійснення суб`єктивних цивільних прав, а не виконання обов`язків. Обов`язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб`єктивного цивільного права.

Заборона зловживання правом по суті випливає з якості рівнозваженості, закладеної такою засадою, як юридична рівність учасників цивільних правовідносин. Ця формула виражає втілення в цивільному праві принципів пропорційності, еквівалентності, справедливості під час реалізації суб`єктивних цивільних прав і виконання юридичних обов`язків.

Здійснення суб`єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб`єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов`язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб`єктивних цивільних прав.

Розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципів здійснення суб`єктивних цивільних прав, необхідно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє у межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства.

Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб`єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов`язане з аналізом фактичних дій суб`єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності.

Крім того, господарським судом враховується, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 02.09.2014 у справі №5017/1221/2012, неповідомлення учасника юридичної особи про скликання й проведення загальних зборів, на яких його виключили з учасників товариства, є безумовним порушенням його корпоративних прав.

Суд також наголошує, що позивач оскаржує рішення зборів Садівничого товариства "Бірюза", оформлене протоколом №1 від 30.04.2019, не повністю, а виключно в частині, яка стосується безпосередньо його, а саме: про виключення його зі складу членів товариства.

Суд акцентує увагу, що відповідачем до суду не подано належних, у розумінні приписів статті 76 ГПК України, доказів на підтвердження повідомлення позивача про дату, час і місце проведення, а також порядок денний загальних зборів членів Садівничого товариства «Бірюза», не подано відповідачем і самого повідомлення, яке відображало б відомості про дату, час, місце проведення зборів, зміст порядку денного тощо.

У пункті 2.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 зазначено, що рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання. Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність в матеріалах справи допустимих та достовірних доказів у розумінні статей 77, 78 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повідомлення позивача про час та місце проведення загальних зборів членів Садівничого товариства «Бірюза» відповідно до положень статті 15 Закону України "Про кооперацію", що свідчить про порушення процедури скликання загальних зборів. Внаслідок зазначених порушень закону позивача, як учасника товариства, було позбавлено можливості взяти участь у загальних зборах членів садівничого товариства чим порушено його корпоративні права.

Крім того, суд вважає істотним порушенням, що має наслідком визнання недійсним спірного рішення, те, що питання виключення Позивача із складу членів садівничого товариства було розглянуто у пункті четвертому порядку денного (в протоколі - Повістка дня) „Різне.

Тобто, навіть, якщо і прийняти до уваги те, що Позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення зборів, йому все одно не було відомо про те, що зборами буде вирішуватись питання про його виключення із складу членів товариства, оскільки таке питання на порядок денний зборів, призначених на 30.04.2019р. взагалі не виносилось.

Суд не вбачає за необхідне надавати оцінку всім доводам Позивача щодо порушення порядку проведення зборів Садівничого товариства "Бірюза", на яких було прийнято оскаржуване рішення, оскільки факт неповідомлення позивача про дату, час і місце проведення зборів та невнесення до порядку денного цих зборів питання про виключення ОСОБА_1 із складу членів СТ „Бірюза - є достатніми та самостійними підставами для визнання недійсним рішення зборів в оскарженій частині у зв`язку з істотними порушеннями прав Позивача при скликанні та проведенні таких зборів.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним рішення садівничого Товариства «Бірюза» (код ЄДРПОУ 22440544) від 30. 04. 2019 року, оформленого Протоколом № 1 зборів СТ «Бірюза» уповноважених делегатів від 30.04.19р., в частині виключення зі складу товариства ОСОБА_1 .

3.Стягнути з Садівничого товариства БІРЮЗА (код 22440544; 57287, Миколаївська обл., Вітовський (Жовтневий) район, село Лупареве, Заводська площа, 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ): 2481 гривню судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 03 липня 2023 р.

Суддя О.А. Демешин