Ухвала

від 11.09.2023 по справі 916/785/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

11 вересня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/785/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Поліщук Л.В., Богатиря К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.07.2023, прийняту суддею Демешиним О.А., м. Одеса,

у справі №916/785/22

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Садівничого товариства "БІРЮЗА"

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Садівничого товариства "БІРЮЗА", в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову б/н від 22.04.2023 (вх.№13401/23 від 24.04.2023) просив визнати недійсним рішення Садівничого товариства "Бірюза" від 30.04.2019, оформлене текстом під назвою "Протокол №1 зборів СТ "Бірюза" уповноважених делегатів від 30.04.19", про виключення позивача зі складу товариства відповідача.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 24.05.2022 відкрито провадження у справі №916/785/22.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.06.2023 у справі №916/785/22 позов задоволено; визнано недійсним рішення Садівничого товариства "Бірюза" від 30.04.2019, оформлене протоколом №1 зборів Садівничого товариства "Бірюза" уповноважених делегатів від 30.04.2019, в частині виключення зі складу товариства ОСОБА_1 ; стягнуто з Садівничого товариства "БІРЮЗА" на користь ОСОБА_1 2481 грн судового збору.

03.07.2023 до місцевого господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 б/н від 30.06.2023 (вх.№2-988/23 від 03.07.2023) про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив стягнути на свою користь з Садівничого товариства "БІРЮЗА" витрати на професійну правничу допомогу у справі №915/481/21 у розмірі 5000 грн та поштові витрати на відправлення документів у розмірі 532 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.07.2023 у справі №916/785/22 (суддя Демешин О.А.) заяву ОСОБА_1 б/н від 30.06.2023 (вх.№2-988/23 від 03.07.2023) про ухвалення додаткового рішення повернуто без розгляду.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.07.2023 у справі №916/785/22 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.07.2023 у справі №916/785/22 було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції, що зумовило неотримання апеляційним господарським судом матеріалів даної справи, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи №916/785/22 з суду першої інстанції, а також зобов`язано Господарський суд Одеської області направити на адресу Південно-західного апеляційного господарського матеріали зазначеної справи.

Ознайомившись з матеріалами справи після їх надходження до Південно-західного апеляційного господарського суду, а також з апеляційною скаргою та доданими до неї документами, колегія суддів вбачає, що дана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

За умовами частини третьої статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, останню постановлено 04.07.2023.

Отже, кінцевим строком для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.07.2023 у справі №916/785/22 є 14.07.2023.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що з апеляційною скаргою на вищенаведену ухвалу місцевого господарського суду скаржник звернувся за допомогою засобів поштового зв`язку 22.08.2023, тобто з пропуском встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження.

При цьому апелянтом заявлено клопотання про поновлення зазначеного процесуального строку, яке мотивоване тим, що про постановлення оскаржуваної ухвали він дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання з огляду на приписи процесуального закону повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах.

Отже, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи і лише сам факт звернення з відповідним клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду поновити цей строк.

Колегія суддів зауважує, що з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим, відповідно до частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

За умовами частини сьомої статті 6 Господарського процесуального кодексу України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

В силу пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (далі Положення) особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з пунктом 37 глави 2 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.

Таким чином, з 05.10.2021, тобто з дати початку функціонування таких підсистем ЄСІТС як "Електронний кабінет" та "Електронний Суд", зазнав змін існувавший до цього порядок вчинення процесуальних (або інших) дій, передбачений, зокрема, підпунктами 17.1, 17.5, 17.14 підпункту 17 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, у тому числі порядок вручення судових рішень. Відтак з 05.10.2021 вручення судом судових рішень особам, які зареєстрували Електронний кабінет, здійснюється в електронній формі шляхом надсилання судових рішень до електронного кабінету таких осіб.

Відповідно до інформації з Комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" позивач у даній справі ОСОБА_1 зареєстрував свою офіційну електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, а відтак апелянт станом на час ухвалення оскаржуваної ухвали мав свій зареєстрований електронний кабінет, через який отримав доступ до справи №916/785/22 (зокрема, до документів та судових рішень у цій справі).

Як вбачається з довідки про доставку документа в кабінет електронного суду, яка сформована у Комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", ухвала Господарського суду Одеської області від 04.07.2023 у справі №916/785/22 була надіслана ОСОБА_1 до його електронного кабінету та доставлена останньому 04.07.2023 о 17:02.

У пункті 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З огляду на викладене, датою вручення ОСОБА_1 ухвали Господарського суду Одеської області від 04.07.2023 у справі №916/785/22 є 05.07.2023 (робочий день, наступний за днем відправлення вказаної ухвали), між тим жодної причини неможливості подання апеляційної скарги на вказану ухвалу протягом десяти днів після її одержання в електронному кабінеті скаржником не наведено.

У випадку, якщо особа (учасник справи) зареєструвала свій Електронний кабінет, електронна форма вручення їй судових рішень є обов`язковою та пріоритетною щодо письмової форми вручення, яка, на відміну від електронної форми, може бути реалізована судом у зазначеному випадку лише за окремою заявою учасника справи.

Саме така правова позиція суду касаційної інстанції викладена в ухвалах Верховного Суду від 06.03.2023 у справі №916/3104/21 та від 17.05.2023 у справі №910/15120/20.

Господарський процесуальний кодекс України не покладає на суд обов`язку направляти учаснику справи копію судового рішення у паперовій формі, у випадку, якщо особа зареєструвала свій Електронний кабінет, має доступ до функціонуючих підсистем та документів у межах відповідної справи.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що ухвала Господарського суду Одеської області від 04.07.2023 у справі №916/785/22 була надіслана 04.07.2023 місцевим господарським судом для опублікування до Єдиного державного реєстру судових рішень та в подальшому опублікована у цьому реєстрі 06.07.2023.

В силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Колегією суддів також враховується, що позивач брав активну участь у розгляді цієї справи. Зокрема, саме він подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення б/н від 30.06.2023 (вх.№2-988/23 від 03.07.2023), за результатами розгляду якої було постановлено оскаржувану ухвалу.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи викладене, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що несвоєчасне оскарження ОСОБА_1 ухвали Господарського суду Одеської області від 04.07.2023 у справі №916/785/22, з огляду на наведені скаржником доводи, не зумовлене обставинами, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення учасника справи та пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10 2010 у справі "Устименко проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

Європейський суд з прав людини в рішенні від 13.03.2018 у справі "Кузнєцов та інші проти Росії" підкреслив, що поновлення строків на оскарження означає відступ від принципу res judicata, а тому особи, які оскаржують рішення за межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що причини пропуску строку, зазначені апелянтом в обґрунтування відповідного клопотання, не є поважними для поновлення процесуального строку на оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 04.07.2023 у справі №916/785/22, що відповідно до вимог процесуального закону є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для зазначення інших підстав для поновлення пропущеного строку.

Крім того, статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.

Відповідно до частини третьої вказаної норми до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір".

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмір (частина перша статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з підпунктом 7 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду справляється судовий збір у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому апеляційним господарським судом враховується викладений в постанові від 29.05.2018 у справі №915/955/15 правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якого положення цієї норми стосуються подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено цим Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.07.2020 у справі №911/4241/15.

Станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 2684 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік").

Відтак розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.07.2023 у справі №916/785/22, складає 2684 грн.

В силу частини другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до вказаної норми суд апеляційної інстанції перевірив зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та встановив, що в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" у реєстрі підтверджень оплат із Казначейства не зафіксована сплата апелянтом судового збору за розгляд вищенаведеної апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції також зауважує на тому, що за умовами пункту 3 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Порядок надсилання копії апеляційної скарги визначений статтею 259 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Проте, скаржником вказаних вимог не додержано. Як вбачається з доданих до апеляційної скарги документів, апелянтом на підтвердження направлення копії апеляційної скарги відповідачу надано фіскальний чек б/н від 22.08.2023, який не є належним доказом направлення апеляційної скарги Садівничому товариству "БІРЮЗА", оскільки зі змісту останнього неможливо встановити, який саме документ та за якою адресою був направлений. Зазначений фіскальний чек є лише доказом отримання і оплати послуг поштового зв`язку, натомість він не надає можливості суду перевірити вміст відповідного поштового відправлення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що скаржником не подано належних доказів, що підтверджують надсилання відповідачу копії апеляційної скарги та доданих до неї документів, оскільки апелянтом не дотримано встановленого процесуальним законом порядку надсилання апеляційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу у вигляді залишення апеляційної скарги без руху.

Встановивши недоліки апеляційної скарги ОСОБА_1 (неповажність зазначених причин пропуску строку на апеляційне оскарження; відсутність доказів сплати судового збору у передбачених чинним законодавством порядку і розмірі та належних доказів надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів відповідачу), колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду залишає вказану апеляційну скаргу без руху з метою надання скаржникові можливості усунути вищезазначені недоліки, а саме: вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 04.07.2023 у справі №916/785/22 з наданням доказів, що їх підтверджують; сплатити визначену судом апеляційної інстанції суму судового збору та надати належні докази надсилання листом з описом вкладення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів Садівничому товариству "БІРЮЗА".

Керуючись статтями 174, 232-235, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.07.2023 у справі №916/785/22 залишити без руху.

Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків його апеляційної скарги: 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Роз`яснити скаржникові, що якщо ним не будуть усунуті недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі-апелянту, а у разі неподання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин його пропуску або якщо вказані ним у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовить у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук