Рішення

від 03.07.2023 по справі 925/669/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2023 року Справа № 925/669/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Інтертрейдкрейшн,

м. Одеса,

до ОСОБА_1 , с. Конела, Уманського району,

Черкаської області

про стягнення 180 235 грн. 33 коп.,

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернулось з позовом товариство з обмеженою відповідальністю Інтертрейдкрейшн до ОСОБА_1 про стягнення 180 235 грн. 33 коп., а саме: 153 894 грн. 14 коп. інфляційних втрат та 26 341 грн. 19 коп. 3% річних, у зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання та рішення суду від 17 грудня 2008 року зі справи №12/4669.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17 травня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

01 червня 2023 року від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідач стверджує, що оскільки позов подано до громадянина України ОСОБА_1 , а тому даний спір безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичної особи і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

12 червня 2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній зазначає, що оскільки строк для пред`явлення наказу Господарського суду Черкаської області від 29 грудня 2008 року у справі №12/4669 було поновлено тільки 12 січня 2023 року, кредитор має право нараховувати 3% річних та інфляційних втрат виключно з цієї дати, оскільки до цієї дати між сторонами існувало натуральне зобов`язання, яке не може бути захищено судом і до якого позивач помилково застосовує положення статті 625 ЦК України.

Також, на думку відповідача, позов підписано не уповноваженою особою, оскільки в п.п. 1 п. 1.1 договору про надання правничої допомоги від 30 вересня 2021 року вказано, що предметом договору є забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта при розгляді клопотання про скасування заходів забезпечення позову у справі №12/4669 та стягнення боргу з ОСОБА_1 .

Враховуючи вищенаведене, відповідач просив суд позов задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 4 227 грн. 25 коп. інфляційних втрат та 1 600 грн. 76 коп. 3% річних.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, рішенням Господарського суду Черкаської області від 17 грудня 2008 року зі справи №12/4669 позов задоволено повністю, стягнуто з суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертрейдкрейшн 393 467 грн. 40 коп. боргу, 4 072 грн. судових витрат.

Під час розгляду справи 12/4669 місцевим господарським судом було вставлено, що між сторонами по справі 19 грудня 2005 року було укладено договір №19/12-05 на постачання кольорового металу. 20 грудня 2005 року, виконуючи розділ 4 укладеного договору позивач здійснив відповідачу попередню оплату на загальну суму 390 378 грн. 60 коп., що підтверджується копією платіжного доручення № 627 від 20 грудня 2005 року та податковою накладною №16.12. від 16 грудня 2005 року.

Станом на 01 лютого 2008 року відповідач не приступив до виконання взятих на себе зобов`язань - постачання продукції, чим порушив вимоги п. 3.1. та 7.1 договору. В період з 03 по 09 квітня 2008 року відповідач частково повернув суму попередньої оплати в розмірі 35 000 грн.

Сума основного боргу відповідача становить 355 378 грн. 60 коп., нарахована пеня 38 088 грн. 80 коп., а разом сума позову 393 467 грн. 40 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ухвалою суду від 10 березня 2022 року у справі №12/4669 замінено боржника у справі №12/4669, а саме суб`єкта підприємницької діяльності-фізичну особу-підприємця Левосюка Петра Миколайовича його правонаступником фізичною особою ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 12 січня 2023 року у справі №12/4669 поновлено строк для пред`явлення наказу Господарського суду Черкаської області від 29 грудня 2008 року у справі №12/4669 до виконання на 3 (три) роки. Видано товариству з обмеженою відповідальністю „Інтертрейдкрейшн дублікат наказу Господарського суду Черкаської області від 29 грудня 2008 року у справі №12/4669 про стягнення з суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 393 467 грн. 40 коп. боргу, 4072 грн. судових витрат.

Рішення суду відповідач виконав частково та сплатив 375 200 грн. 00 коп., а саме:

-03 квітня 2008 року - 20 000,00 грн.;

-09 квітня 2008 року - 15 000,00 грн.;

-06 квітня 2009 року - 40 000,00 грн.;

-06 вересня 2011 року - 200,00 грн.;

-10 січня 2023 року - 20 000,00 грн.;

-19 січня 2023 року - 20 000,00 грн.;

-07 лютого 2023 року - 40 000,00 грн.;

-17 лютого 2023 року - 40 000,00 грн.;

-07 березня 2023 року - 40 000,00 грн.;

-16 березня 2023 року - 40 000,00 грн.;

-14 квітня 2023 року - 40 000,00 грн.;

-20 квітня 2023 року - 60 000,00 грн.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 153 894 грн. 14 коп. інфляційних втрат та 26 341 грн. 19 коп. 3% річних нарахованих за період з 09 червня 2020 року по 15 травня 2023 року на суму боргу стягнуту рішенням суду від 17 грудня 2008 року зі справи №12/4669 з урахуванням часткового виконання відповідачем свого грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи статті 625 ЦК України не забороняють звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов`язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Доказів повного та своєчасного виконання відповідачем свого грошового зобов`язання матеріали справи не містять.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 червня 2020 року у справі №905/21/19 викладений правовий висновок про те, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України Про індексацію грошових доходів населення, приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27 липня 2007 року №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу.

Також об`єднана палата вказала про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі №905/600/18 викладений правовий висновок про те, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов`язковим.

Враховуючи вищенаведене суд відхиляє доводи відповідача, що викладені ним у відзиві на позов.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій LIGA 360 судом встановлено, що розмір 3% річних нарахованих за період з 09 червня 2020 року по 09 січня 2023 року на суму боргу 318 267 грн. 40 коп. складає 24 705 грн. 50 коп., інфляцій втрати 138 887 грн. 00 коп.;

розмір 3% річних нарахованих за період з 10 січня 2023 року по 18 січня 2023 року на суму боргу 298 267 грн. 40 коп. складає - 220 грн. 64 коп., інфляцій втрати 2 386 грн. 14 коп.;

розмір 3% річних нарахованих за період з 19 січня 2023 року по 06 лютого 2023 року на суму боргу 278 267 грн. 40 коп. складає 434 грн. 55 коп., інфляційне збільшення боргу не відбулося;

розмір 3% річних нарахованих за період з 07 лютого 2023 року по 16 лютого 2023 року на суму боргу 238 267 грн. 40 коп. складає - 195 грн. 84 коп., інфляцій втрати 1 667 грн. 87 коп.;

розмір 3% річних нарахованих за період з 17 лютого 2023 року по 06 березня 2023 року на суму боргу 198 267 грн. 40 коп. складають 293 грн. 33 коп., інфляційне збільшення боргу не відбулося;

розмір 3% річних нарахованих за період з 07 березня 2023 року по 15 березня 2023 року на суму боргу 158 267 грн. 40 коп. складає 117 грн. 07 коп., інфляційне збільшення боргу не відбулося;

розмір 3% річних нарахованих за період з 16 березня 2023 року по 13 квітня 2023 року на суму боргу 118 267 грн. 40 коп. складає 281 грн. 91 коп., інфляційне збільшення боргу не відбулося;

розмір 3% річних нарахованих за період з 14 квітня 2023 року по 19 квітня 2023 року на суму боргу 78 267 грн. 40 коп. складає 36 грн. 60 коп., інфляційні втрати 153 грн. 53 коп. Водночас, у розрахунку позивача (а.с. 12) інфляційне збільшення боргу не відбулося;

розмір 3% річних нарахованих за період з 20 квітня 2023 року по 15 травня 2023 року на суму боргу 18 267 грн. 40 коп. складає 39 грн. 04 коп., інфляційне збільшення боргу не відбулося.

З урахуванням здійсненого розрахунку з відповідача підлягає стягненню 26 324 грн. 48 коп. 3% річних та 142 941 грн. 01 коп. інфляційних втрати, при цьому судом було також враховано зміст позовних вимог, оскільки позивач вказав, що за період з 14 квітня 2023 року по 19 квітня 2023 року інфляційні втрати складають 0 грн.

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі, слід зазначити наступне:

Велика Палата Верховного Суду неодноразово формувала позиції, відповідно до яких юрисдикція судового спору визначається за предметом спору, тобто за змістом і дійсним характером спірних правовідносин (Постанова від 6.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Розглядаючи справу № 127/23144/18 колегія суддів звернула увагу на те, що Господарським процесуальним кодексом встановлено, що сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути юридичні особи, фізичні особи-підприємці і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду в господарських судах, чітко визначені положеннями Господарського процесуального кодексу.

Отже, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Велика Палата проаналізувавши положення законодавства погодилася, що однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що в разі припинення суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Крім цього, набуття статусу ФОП не означає, що всі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно (Постанова ВП ВС №916/385/19 від 25.02.2020).

Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю фізичної особи-підприємця залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона в спірних правовідносинах суб`єктом господарювання та чи є ці правовідносини господарськими.

Враховуючи обставини, що були встановлені судом під час розгляду справи № 12/4669 суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами є господарськими, а тому підстав для закриття провадження у справі немає.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути ОСОБА_1 , с. Конела, Уманського району, Черкаської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Інтертрейдкрейшн, вул. П. Лумумби. 89, м. Бахмут, Донецької області, ідентифікаційний код 32536791 - 26 324 грн. 48 коп. 3% річних, 142 941 грн. 01 коп. інфляційних втрат та 2 031 грн. 11 коп. судового збору.

3.В решті вимог в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 03 липня 2023 року.

Суддя А.В.Васянович