Рішення

від 28.06.2023 по справі 727/9609/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/9609/21

Провадження № 2/727/38/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2023 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Танасійчук Н.М.

при секретарі Дячук І.М.

представників позивача Юзьківа М.І. , Сірман Н.В.

представника відповідачів ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці в порядку загального позовного провадження справу за позовом Чернівецької міської ради до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про знесення самочинного будівництва, -

встановив:

Чернівецька міська рада звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про знесення самочинного будівництва, посилаючись на те, що посадовими особами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради під час моніторингу забудови м.Чернівці виявлено факт виконання будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , а власником розташованих під нею підвальних/цокольних приміщень є ОСОБА_5 .

Відповідно до даних Реєстру будівельної діяльності, відсутня інформація щодо документів дозвільного та декларативного характеру, які б надавали право на виконання будівельних робіт за вказаною вище адресою.

На підставі наказу Інспекції від 20.07.2021р. №18- 01/6-22/21 та службової записки головного спеціаліста, головного державного інспектора Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради Гедзя Володимира Анатолійовича від 20.07.2021р., посадовим особам Інспекції було видано направлення від 27.07.2021р. №18-03/7-22/21 для здійснення позапланової перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил ОСОБА_4 під час виконання будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_1 .

Підставою для проведення позапланової перевірки є: виявлення факту самочинного будівництва об`єкта.

Візуальним оглядом встановлено, що на Об`єкті самочинно проводяться будівельні роботи з реконструкції квартири АДРЕСА_2 з прибудовою, а саме: зведено прибудову до квартири в рівні першого поверху, та сходи до неї в рівні цокольного поверху, чим самовільно зайнято земельну ділянку орієнтовною площею 0,0049 га (загальна площа ділянки з врахуванням встановленої огорожі), в тому числі площею 0,0030 га - під прибудовою до квартири за вказаною вище адресою.

За результатами проведеної будівельно-технічної експертизи встановлено:

1. Прибудова до будинку АДРЕСА_3 в місці розташування квартири АДРЕСА_2 з фасаду будинку орієнтованого в бік АДРЕСА_10, що станом на час проведення експертизи використовується в якості магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » конструктивно пов`язана з розташованими під нею приміщеннями прибудови для підвальних/цокольних приміщень розташованими під частиною приміщень квартири АДРЕСА_2 , саме конструктивні елементи в частині прибудови перед приміщеннями квартири АДРЕСА_2 опираються на конструктивні елементи прибудови в її частині що розташована перед приміщеннями підвального/цокольного/поверху житлового будинку, які фактично використовуються як аптека.

Зовнішні сходи, які слугують для входу в приміщення прибудови, в тому числі й приміщення де розташовані внутрішні сходи через які здійснюється вхід в приміщення квартири АДРЕСА_2 з прибудовою перед нею, що станом на час проведення експертизи використовуються в якості магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », примикають до прибудови в рівні підвального/цокольного поверху, але виходять за межі зовнішніх стін прибудови в рівні підвального/цокольного поверху, але виходять за межі зовнішніх стін прибудови в сторону АДРЕСА_10.

2. Частина прибудови до житлового будинку АДРЕСА_3 в місці розташування квартири АДРЕСА_2 з фасаду будинку орієнтованого в бік АДРЕСА_10, що фактично використовується в якості магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », не пов`язана будь-якими отворами з підвальними/цокольними приміщеннями, розташованими під нею та не здійснена на землі (за винятком частини зовнішніх сходів, які слугують для входу з тротуару в приміщення прибудови, та збудовані безпосередньо на землі).

Частина прибудови до житлового будинку АДРЕСА_3 , що розташована під прибудовою до квартири АДРЕСА_2 з фасаду будинку орієнтованого в бік АДРЕСА_10, станом на час проведення експертизи фактично використовується як аптека, в зазначеній частині прибудова здійснена на землі.

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником підвальних/цокольних приміщень під квартирою АДРЕСА_4 є ОСОБА_5 .

Посилаючись на наведене та норми законодавства, Чернівецька міська рада просить ухвалити рішення про знесення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 самовільно збудованої прибудови до квартири АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Чернівецької міської ради витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 270 грн.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від05 січня 2022 року закрито підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від26 травня 2022 р.призначено судову будівельно -технічну експертизу.

Ухвалою суду від13 березня 2023 року постановлено повернутися до стадії підготовчого судового засідання та залучено співвідповідача у справі ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від24 травня 2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

18.05.2023 року відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надіслали до суду відзив, згідно якого вважають, що позовна заява є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не може бути задоволена. Вказують , що ОСОБА_5 набув право власності на нерухоме майно : нежитлові приміщення 52-14-52-17 загальною площею 64.9 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 , на підставі договору дарування нерухомого майна №3020 від 24.12.2021 року. Жодних добудов за вказаною адресою ОСОБА_5 не здійснював, жодних державних будівельних норм не порушував, жодних скарг зі сторони співвласників багатоквартирного житлового будинку щодо наявного йому майна не надходило. Також звертає увагу, на те що на момент відкриття провадження Шевченківським районним судом м. Чернівці, 08 жовтня 2021 року, по справі №727/9609/21 за позовом Чернівецької міської ради до ОСОБА_4 про знесення самовільного будівництва ОСОБА_5 не був власником нерухомого майна за адресою АДРЕСА_5 . Крім того вказують, що позовна заява Чернівецької міської ради не містить підстав та/або посилань на те, чим саме ОСОБА_5 порушив її права.

Нежитлові приміщення 52-14 - 52-17 загальною площею 64.90 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_3 , знаходяться в багатоквартирному житловому будинку.

Зазначають, що Чернівецька міська рада не довела в позовній заяві, що земельна ділянка належить їй на праві власності, тому, як наслідок, відсутні докази того, що її право порушене, невизнане чи оспорюване та не надала доказів, які б фактично встановлювали чи здійснене було самовільне будівництво та ким воно було здійснено. Матеріали справи не містять відомостей про те, чи була притягнена до відповідальності особа яка нібито здійснила самовільне будівництво, чи був склад такого правопорушення, та чи доведена її вина тощо. Тобто, процедура притягнення до відповідальності особи, яка на думку Чернівецької міської ради здійснила самовільне будівництво взагалі не дотримана.

Висновок експерта №227 від 16.12.2022 року не є належним та допустимим доказом по справі, адже проводився без участі відповідача ОСОБА_5 , що порушує його процесуальні права передбачені ЦПК України, без дослідження того, що нежитлові приміщення 52-14 - 52-17 загальною площею 64.90 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 придбані у власність ОСОБА_5 як об`єкт нерухомого майна, який є цілісним об`єктом та пов`язаний із іншими нежитловими приміщеннями.

Чернівецька міська рада взагалі не надала жодних доказів того, що належне ОСОБА_5 нежитлове приміщення є нібито самочинно збудованим. Матеріали справи не містять ані доказів того, що приміщення ОСОБА_5 є самочинно збудованим, ані доказів, хто саме здійснив будівництво, коли саме було здійснено самочинне будівництво і чи було здійснене таке будівництво, відсутні докази того чи були порушенні Державні будівельні норм чи порушений проект.

Посилаючись на наведене , просять суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу.

12.06.2023 року представник Чернівецької міської ради надіслав відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої наполягає на задоволенні позовних вимог Чернівецької міської ради. Вказує, що права позивача порушені, оскільки зайнята відповідачами земельна ділянка перебуває у власності міської ради. Позивач , як власник майна, вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження. Доказів про відведення земельної ділянки для цілей реконструкції квартири та нежитлових приміщень відповідачів, матеріали справи не містять. Відповідач ОСОБА_5 є належним відповідачем у справі , оскільки згідно норм законодавства набув права та обов`язки щодо придбаного майна , які мав первісний його власник. Посилаючись на наведене просить позовні вимоги задовольнити повністю.

15.06.2023 року представник відповідачів надіслала до суду заперечення , згідно якого вказує, що ОСОБА_5 не здійснював жодних будівельних робіт за адресою АДРЕСА_5 . В матеріалах справи відсутні докази відхилення від проектних рішень, та / або порушення права третіх осіб, та / або порушення державних будівельних норм. Приміщення , які перебувають у власності ОСОБА_5 є об`єктом цілісного майна ( вбудовані в багатоквартирний житловий будинок ) і не можуть бути демонтовані адже порушиться конструкція житлового будинку. Крім того вказує, що Чернівецька міська рада не довела факту власності земельною ділянкою на якій знаходиться житловий будинок за адресою АДРЕСА_3 . Стверджує , що власниками земельної ділянки за цією адресою є співвласники багатоквартирного житлового будинку. Прав співвласників багатоквартирного житлового будинку не порушено, про що свідчить відсутність скарг з боку мешканців.

В судовому засіданні представники позивача Чернівецької міської ради Юзьків М.І. та Сірман Н.В. підтримали позовні вимоги . Вказували на те, що земельна ділянка на якій здійснена добудова належить Чернівецькій міській раді. Також пояснювали , що відповідач ОСОБА_4 здійснила добудову до своєї квартири, яка знаходиться на другому поверсі, однак сходи які ведуть на другий поверх , розташовані безпосередньо на земельній ділянці , належній позивачу.

Представник відповідачів ОСОБА_3 просила відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, надавши пояснення аналогічні відзиву на позов та письмовому запереченні.

Дослідженням письмових доказів, що наявні в справі, судом встановлено:

Згідно листа інспекції державного архітектурно - будівельного контролю № 103/18-01/12 від 15.09.2021 року адресованого юридичному управлінню Чернівецької міської ради рекомендується звернутися до суду з позовом до ОСОБА_4 про знесення самочинної прибудови до квартири АДРЕСА_1 ( т.1 а.с.6-7)

З акту від 09.08.2021 року виходу на будівництво, складеного посадовими особами інспекції архітектурно - будівельного контролю , відділу архітектури , відділу землеустрою встановлено, що виходом на місце розташування об`єкта «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 встановлено, що ОСОБА_4 самовільно зайнято частину земельної ділянки , яка належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Чернівці шляхом будівництва прибудови до квартири . ОСОБА_4 або уповноважена нею особа на об`єкті були відсутні. ( т.1 а.с.8-9)

З акту складеного 09.08.2021 року головним спеціалістом відділу архітектури управління містобудування та архітектури департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради , головним спеціалістом відділу землеустрою управління регулювання земельних відносин департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької місткої ради, заступника начальника інспекції державного - архітектурно будівельного контролю Чернівецької міської ради, головного спеціаліста , головного державного інспектора інспекції державного архітектурно будівельного контролю Чернівецької міської ради, головного спеціаліста інспекції державного архітектурно будівельного контролю вбачається, що обстеженням земельної ділянки встановлено, що суб`єктом містобудування ОСОБА_4 , яка здійснює реконструкцію квартири АДРЕСА_2 з прибудовою до за вказаною вище адресою самовільно зайнято частину земельної ділянки орієнтовною площею 0.0049 га , у тому числі площею 0.0030 га під прибудову до квартири, яка належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Чернівці ( а.с.10)

Листом інспекції державного архітектурно - будівельного контролю від 02.08.2021 року № 58/18-01/12 від 02.08.2021 року ОСОБА_4 запрошується на 09.08.2021 року для участі в позаплановій перевірці на об`єкті будівництва за адресою АДРЕСА_6 (т.1 а.с.11)

З висновків актів виходу на будівництво 02.08.2021 року, складених 27.07.2021 року та 02.08.2021 року посадовими особами інспекції державного архітектурно - будівельного контролю встановлено, що на об`єкті реконструкція квартири АДРЕСА_1 будівельні роботи не проводяться. Дзюба або уповноважена нею особа на будівництві були відсутні. Посадовими особами інспекції було залишено запрошення для ОСОБА_4 з метою забезпечення її присутності на об`єкті ( т.1 а.с.14-15, 19-20)

20.12.2021 року інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю видано наказ № 18-01/6-22/21 про здійснення державного архітектурно - будівельного контролю та 27.07.2021 року видано направлення №18-03/7-22/21 для здійснення перевірки на об`єкті «реконструкція квартири АДРЕСА_1 » (т.1 а.с.27-29)

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4 ( т.1 а.с.31-33)

З висновку експерта, складеного за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи встановлено, що прибудова до будинку АДРЕСА_3 в місці розташування квартири АДРЕСА_2 з фасаду будинку орієнтованого в бік АДРЕСА_10, що станом на час проведення експертизи використовуються в якості магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », конструктивно пов`язана з розташованими під нею приміщеннями прибудови до підвальних/цокольних приміщень розташованих під частиною приміщень квартири АДРЕСА_2 , а саме конструктивні елементи в частині прибудови перед приміщеннями квартири АДРЕСА_2 опираються на конструктивні елементи прибудови в її частині що розташована перед приміщеннями підвального /цокольного/ поверху житлового будинку, які фактично використовуються як аптека.

Зовнішні сходи які слугують для входу в приміщення прибудови, в тому числі й приміщення де розташовані внутрішні сходи через які здійснюється вхід в приміщення квартири АДРЕСА_2 з прибудовою перед нею, що станом на час проведення експертизи використовуються в якості магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », примикають до прибудови в рівні підвального/цокольного поверху, але виходять за межі зовнішніх стін прибудови в сторону АДРЕСА_10.

2. Частина прибудови до житлового будинку АДРЕСА_3 в місці розташування квартири АДРЕСА_2 з фасаду будинку орієнтованого в бік АДРЕСА_10, що фактично використовуються в якості магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », не пов`язана будь-якими отворами з підвальними/цокольними приміщеннями, розташованими під нею та не здійснена на землі (за винятком частини зовнішніх сходів які слугують для входу з тротуару в приміщення прибудови, та збудовані безпосередньо на землі).

Частина прибудови до житлового будинку АДРЕСА_3 , що розташована під прибудовою до квартири АДРЕСА_2 з фасаду будинку орієнтованого в бік АДРЕСА_10, в рівні підвального/цокольного поверху, безпосередньо пов`язана вхідним отвором з підвальними приміщеннями, розташованими під квартирою АДРЕСА_2 , частиною підвалу будинку орієнтованого в бік АДРЕСА_10, станом на час проведення експертизи фактично використовується як аптека, в зазначеній частині прибудова здійснена на землі ( а.с.140-154)

Як встановлено з договору дарування нерухомого майна та інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності нежитлові приміщення 52-14-52-17, загальною площею 64.9 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_5 належать на праві власності ОСОБА_5 ( т.1 а.с.184-185, 211-212)

З листа інспекції державного архітектурно - будівельного контролю № 53/18-01/12від 01.05.2023 року адресованого юридичному управлінню Чернівецької міської ради встановлено, що відповідно до даних реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відсутня інформація щодо оформлення ОСОБА_5 права на виконання будівельних робіт та прийняття в експлуатацію об`єкта за адресою АДРЕСА_3 приміщення 52-14-52-17 ( т.1 а.с. 247)

Згідно нотаріально посвідчених заяв ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які є власниками квартир АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 та являються сусідами ОСОБА_4 , останні надали згоду ОСОБА_4 на перепланування та реконструкцію належної їй квартири ( т.2 а.с. 21-23)

З наведеного слідує, що між сторонами у справі виник спір з приводу самочинного будівництва.

Як вбачається з позову, в якості способу захисту порушеного права позивач обрав вимогу про зобов`язання відповідача знести об`єкти самочинного будівництва.

Щодо позову Чернівецької міської ради до відповідача ОСОБА_4 , суд зазначає та враховує наступне:

Правовідносини з приводу кваліфікації нерухомого майна як об`єкта самочинного будівництва унормовані, насамперед, приписами ст.376 Цивільного кодексу України.

Так, за визначенням ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Зі змісту наведеної норми закону слідує, що під об`єктом самочинного будівництва законодавцем розуміється нерухоме майно, яке відповідає хоча б одній з таких кваліфікуючих ознак: 1) об`єкт розміщений на земельній ділянці, яка не була відведена під мету будівництва; 2) об`єкт зведений без документа з приводу дозволу на виконання будівельних робіт; 3) об`єкт споруджений без належно затвердженого проекту; 4) наявні істотні порушення будівельних норм і правил.

Як встановлено судом, з висновкуексперта, складеного за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи за адресою АДРЕСА_6 частина прибудови до житлового будинку АДРЕСА_3 в місці розташування квартири АДРЕСА_2 з фасаду будинку орієнтованого в бік АДРЕСА_10, що фактично використовуються в якості магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " не повязана будь якими отворами з підвальними /цокольними приміщеннями, розташованими під нею та не здійснена на землі ( за винятком частини зовнішніх сходів, які слугують для входу з тротуару в приміщення прибудови, та збудовані безпосередньо на землі).

Частина прибудови до житлового будинку АДРЕСА_3 , що розташована під прибудовою до квартири АДРЕСА_2 з фасаду будинку орієнтованого в бік АДРЕСА_10, в рівні підвального/цокольного поверху, безпосередньо пов`язана вхідним отвором з підвальними приміщеннями, розташованими під квартирою АДРЕСА_2 , частиною підвалу будинку орієнтованого в бік АДРЕСА_10, станом на час проведення експертизи фактично використовується як аптека, в зазначеній частині прибудова здійснена на землі, чим підтверджуються обставини самовільного будівництва об`єкту нерухомості, за вказаною адресою .

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що правовідносини з приводу реалізації особою права власності у спосіб створення об`єкту нерухомого майна унормовані приписами ст.ст.13, 14, 41, 47 Конституції України, ст.ст.316-394 Цивільного кодексу України, а правовідносини з приводу видачі необхідних для створення цього об`єкту документів дозвільного характеру у сфері будівельної справи регламентовані приписами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Так, згідно з пунктом 1 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.

Отже, законом передбачено, що право на проведення будівельних робіт стосовно об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, набувається особою за подією подання відповідного повідомлення до владного суб`єкта безвідносно до факту внесення відомостей за таким повідомленням до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

У ході розгляду справи судом з`ясовано, що у спірних правовідносинах реконструювання спірних будівель на основі раніше зведених відбувалось без дотримання передбаченої законом процедури, оскільки відповідач ОСОБА_4 розпочала і завершила будівельні роботи без письмового сповіщення органу державного архітектурно-будівельного контролю.

За таких обставин, суд вважає встановленим, що добудова до квартири АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом , оскільки здійснена без документа з приводу дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта.

Водночас із цим, суд зауважує, що сама лише кваліфікація нерухомого майна як об`єкта самочинного будівництва не призводить до виникнення абсолютного наслідку у вигляді безумовного знесення таких споруд.

Розглядаючи справу, суд враховує, що за приписами ч.4 ст.376 ЦК України об`єкт самочинного будівництва підлягає знесенню у разі, якщо продовження фізичного існування нерухомого майна (тобто збереження об`єкта) порушує права інших осіб.

За приписами ч.7 ст.376 ЦК України об`єкт самочинного будівництва (за умови неможливості перебудови чи відмови особи від проведення перебудови) підлягає знесенню також і у разі: 1) істотного відхилення від проекту, обтяженого суперечністю суспільним інтересам або порушенням прав інших осіб; 2) істотного порушення будівельних норм і правил.

Поряд з цим, частиною 1 ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Пункт 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" визначає, що відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №522/5487/17, вбачається наступне: «проаналізувавши зміст ч.1 ст.38 та п.3 ч.4 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, уповноважений видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта. Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу на звернення до суду на підставі ч.1 ст.38 вказаного Закону у зв`язку з його невиконанням.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Так, згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Розглядом справи встановлено, що в якості обґрунтування правових підстав позову позивач посилається на положення ст. 376 ЦК України.

При цьому на підтвердження заявлених ним вимог позивач посилається на висновок судової будівельно - технічної експертизи від 16.12.2022 року №217 (т.1 а.с.140-154).

При вирішенні питання про знесення нерухомого майна, суди в кожному випадку з`ясовують, яку частину земельної ділянки займає споруджена будівля, її розмір і конфігурацію, яка частина будівлі підлягає знесенню. Невстановлення вказаних обставин унеможливлює виконання такого рішення.

Зазначене узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду України викладеним у постанові від 19 квітня 2017 року у справі № 6-129цс17.

Водночас із наявного в матеріалах справи висновку експерта неможливо встановити, яку частину земельної ділянки, що належить позивачу займає спірна самочинна споруда, яка ступінь її негативного впливу, яку саме частину самочинної споруди слід знести, її розмір та конфігурацію, також у висновку не зазначено чи є можливість приведення самочинно збудованої добудови у відповідність ДБН, санітарним нормам і правилам, протипожежним нормам, в тому числі, враховуючи законні права та інтереси власників сусідніх квартир і земельної ділянки - без її знесення.

Зазначене узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду України викладеним у постанові від 19 квітня 2017 року у справі № 6-129цс17.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

При цьому, цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Тобто, саме на позивача покладено обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, і не застосовує самостійно для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, якщо позивач не обґрунтовує ними свої вимоги з наданням відповідних доказів, і застосування цих норм призводить до зміни предмета позову або обраного способу захисту прав та інтересів.

На думку суду, виходячи з аксіоми цивільного судочинства jura novit curia - «суд знає закон», при розгляді справи суд дійсно повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, яка проте не може бути застосована судом для вирішення спору по суті за відсутності відповідного клопотання позивача у справі, оскільки інший підхід суду порушив би принцип диспозитивності судового процесу та правомірні очікування як позивача (який звертається саме з певним чином обґрунтованою в правовому аспекті вимогою) так і відповідача (який заперечуючи проти позову наводить доводи саме щодо тих підстав та обґрунтувань, які наводяться позивачем у справі).

З наведеного слідує, що суд позбавлений можливості дослідити питання влаштування відповідачем необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть порушенням будівельних норм та здійснення перебудови для забезпечення правил протипожежної безпеки, режиму освітлення та інсоляції самочинно зведеними ним спорудами, оскільки експертним висновком не встановлено чи існує можливість проведення перебудови спірних об`єктів, а позивачем не доведено, що відповідач відмовляється провести перебудову об`єкта самочинного будівництва, у відповідності до процедури, встановленої частиною 7 ст. 376 ЦК України.

Доказів щодо надання відповідачам державним архітектурно-будівельним органом припису про усунення порушень суду не надано.

Означене вище, в сукупності, свідчить про неможливість застосування правових наслідків, встановлених приписами статті 376 ЦК України, у вигляді знесення самочинно зведених споруд.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №6 знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливо лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо притягнення винної особи до відповідальності.

З наведеного слідує, що позивач у цій справі зобов`язаний довести не тільки факт самочинного будівництва та порушення його прав як власника земельної ділянки, а також обґрунтованість захисту його прав лише у такий спосіб як знесення.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги все вищевикладне, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами вжиття усіх передбачених законом заходів, які дають право безумовного знесення сіпрного самочинного будівництва, а сам по собі факт здійснення відповідачем самочинного будівництва, не є підставою для задоволення вимог позивача про знесення такого будівництва, оскільки цьому крайньому заходу передує виконання пункту 1 ч. 7 ст. 376 ЦК України.

Відтак, всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позивачем не доведено необхідності застосування такої крайньої міри впливу, як знесення самочинного будівництва, а тому позов Чернівецької міської ради до ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог Чернівецької міської ради до ОСОБА_5 , суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 15 ч. 1 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтями 317, 321, 391 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як встановлено судом з договору дарування нерухомого майна та інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності нежитлові приміщення 52-14-52-17, загальною площею 64.9 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_5 належать на праві власності ОСОБА_5 ( т.1 а.с.184-185, 211-212) В матаріалах справи також наявна копія технічного паспорту на групу нежитлових приміщень 52-14-52-17, виготовленого 25.03.2022 року Чернівецьким міським бюро технічної інвентаризації на замовлення ОСОБА_5 .

Отже, ОСОБА_5 є власником нежитлових приміщень 52-14-52-17, що знаходяться за адресою АДРЕСА_3 .

З листа інспекції державного архітектурно - будівельного контролю № 53/18-01/12від 01.05.2023 року, адресованого юридичному управлінню Чернівецької міської ради встановлено, що відповідно до даних реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відсутня інформація щодо оформлення ОСОБА_5 права на виконання будівельних робіт та прийняття в експлуатацію об`єкта за адресою АДРЕСА_3 приміщення 52-14-52-17 ( т.1 а.с. 247)

Зазначенне стало приводом звернення Чернівецької міської ради до суду з позовом про знесення ОСОБА_5 самочинної добудови до квартири АДРЕСА_1 .

Представник ОСОБА_5 в судовому засіданні наполягала на тому, що її довіритель жодних добудов за вказаною адресою не здійснював, а нежитлові приміщення 52-14-52-17 набуті ним згідно договору дарування. Матеріали справи доказів про зворотнє не містять.

Відповідно доположень ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Втручання у право на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм та не суперечити принципам верховенства права.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу держави у право на мирне володіння майном, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності», як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, ЄСПЛ визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах. Таким чином, Конвенція гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи тощо.

У відповідності до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження об`єктивної необхідності втручання у права відповідача ОСОБА_5 на вільне володіння належним йому нерухомим майном.

Відтак позовні вимоги Чернівецької міської ради до ОСОБА_5 про знесення самовільно збудованої прибудови до квартири АДРЕСА_2 , задоволенню не підлягають.

Згідно положень ст.. 141 ЦПК України , у разі відмови в задоволенні позову , судовий збір покладається на позивача.

Таким чином, оскільки позивач при зверненні до суду з позовом до ОСОБА_5 судовий збір не сплатив, з нього належить стягнути судовий збір у розмірі 2684 грн на користь держави.

На підставі наведеного,керуючись ст.ст. 76, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Чернівецької міської ради до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про знесення самочинного будівництва, відмовити.

Cтягнути з Чернівецької міської ради на користь держави, судовий збір в розмірі 2684 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено 28.06.2023 року.

Суддя Н.М. Танасійчук