Постанова

від 04.07.2023 по справі 216/5028/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6406/23 Справа № 216/5028/19 Суддя у 1-й інстанції - Кузнецов Р.О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року м.Кривий Ріг

справа № 216/5028/19

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Садівниче товариство «Нива»

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Якименка Сергія Георгійовича, який діє в інтересах Садівничого товариства «Нива», на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2023 року, яка постановлена суддею Кузнецовим Р.О. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомостей щодо дати складання повного тексту рішення суду матеріали справи не містять,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 травня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до СТ «Нива» про відшкодування майнової шкоди, завданої перешкоджанням у користуванні майном та відшкодування збитків у вигляді неодержаного доходу відмовлено.

23 травня 2023 року, в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, представник відповідача адвокат Якименко С.Г. звернувся до суду із заявою, в якій просив відшкодувати відповідачу судові витрати у розмірі 19 439 грн. та до заяви додав докази витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2023 року відмовлено у прийнятті додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до садівничого товариства «Нива» про відшкодування майнової шкоди, завданої перешкоджанням у користуванні майном та відшкодування збитків у вигляді неодержаного доходу.

В апеляційній скарзі представник відповідача ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення додаткового рішення у справі посилаючись на те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не досліджено належним чином надані представником відповідача докази понесення відповідачем витрат на правничу допомогу.

Відзив на апеляційну скаргу не надано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Садівничого товариства «Нива» - Дмитрієву Людмилу Анатоліївну, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення, суд першої інстанції зазначив, що представником відповідача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати коштів адвокату у розмірі 19 439 грн., а зазначені в акті погодження вартості правничої допомоги витрати не відповідають критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи убачається, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 травня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог до СТ «Нива» про відшкодування майнової шкоди, завданої перешкоджанням у користуванні майном та відшкодування збитків у вигляді неодержаного доходу.

23 травня 2023 року, в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, представник відповідача адвокат Якименко С.Г. звернувся до суду із заявою, в якій просив відшкодувати відповідачу судові витрати у розмірі 19 439 грн.

До заяви про ухвалення додаткового рішення, на підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, заявником надано копію договору про надання правничої допомоги № 397 від 20 листопада 2019 року та акт погодження вартості правничої допомоги від 21 травні 2023 року з детальним описом та розрахунком наданої правничої допомоги.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття30 зазначеного Закону).

Згідно зістаттею 11 ЦПК України,суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); розподіл судових витрат між сторонами(стаття 141 ЦПК України).

Згідно зістаттею 133 ЦПК України,судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої та другоїстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьоюстатті 137 ЦПК України,для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд першої інстанції всупереч вимог ст. 263 ЦПК України не звернув уваги, що після ухвалення судового рішення представник відповідача подав заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрати на професійну допомогу у розмірі 19 439 грн., з додаванням копії договору про надання правничої допомоги № 397 від 20 листопада 2019 року та акту погодження вартості правничої допомоги від 21 травні 2023 року з детальним описом та розрахунком наданої правничої допомоги.

Такі дії представника відповідача відповідають вказаній нормі ч. 8 ст.141 ЦПК Українипро надання протягом 5-ти днів до суду першої інстанції заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

При цьому у заяві було вказано, що обсяг наданих адвокатом послуг, виконаних робіт та їх вартість підтверджено належними доказами, а саме: договором про надання правничої допомоги № 397 від 20 листопада 2019 року та актом погодження вартості правничої допомоги від 21 травні 2023 року з детальним описом та розрахунком наданої правничої допомоги.

У справі дійсно відсутні документи, що свідчать про фактичну оплату витрат за надання правничої допомоги (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжні доручення з відміткою банку або інші банківські документи), про що зазначено в оскаржуваній ухвалі суду, але колегією суддів установлено, що згідно акту погодження вартості правничої допомоги від 21 травні 2023 року з детальним описом та розрахунком наданої правничої допомоги послуги з надання правничої допомоги відповідачу фактично були надані.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за змістомст. 137 ЦПК Українипри доведеності факту надання правничої допомоги та вартості цих послуг, відсутність доказів про їх фактичну сплату для їх розподілу за результатами розгляду справи відповідно до частини восьмоїстатті 141 цього ж Кодексуне мають правового значення.

Так, у п. 1 ч. 1ст. 137 ЦПК Українизазначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Тобто законодавець не передбачає можливості для відмови у відшкодуванні фактично наданих витрат на правову допомогу, а тому суд згідно ч.ч. 4-6 ст.137, ч.ч. 3, 4 ст.141 ЦПК Україниу такому разі з`ясовує наявність чи відсутність підстав для зменшення цих витрат.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Зважаючи на викладене, відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість вирішення питання щодо розподілу витрат. Сама лише несплата таких витрат не може бути підставою для відмови у їх розподілі у авансовому порядку, так виснував касаційний суд.

При цьому, посилаючись на те, що зазначені в акті погодження вартості правничої допомоги витрати не відповідають критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру, суд першої інстанції не вдався до вичерпного аналізу наданих представником відповідача послуг з надання правничої допомоги, як то надання консультацій, вивчення матеріалів справи, складання процесуальних документів, не здійснив підрахунку кількості судових засідань, часу, який був потрачений представником відповідача в судових засіданнях, тобто дійшов необґрунтованого висновку про те, що в акті погодження вартості правничої допомоги витрати не відповідають критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1ст. 379 ЦПК України,підставами для скасування ухвали суду, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки судом першої інстанції додаткове рішення по суті заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу не було ухвалено, тому у суду апеляційної інстанції, відповідно дост. 367 ЦПК Українищодо меж апеляційного розгляду, відсутні підстави для ухвалення нового судового рішення, в цій частині вимоги апеляційної інстанції є безпідставні і тому не підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постановлена судом ухвала не відповідає вимогам процесуального закону, а отже наявні вищевказані підстави для скасування ухвали Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2023 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367,368,379,382,384,389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Якименка Сергія Георгійовича, який діє в інтересах Садівничого товариства «Нива», задовольнити частково.

Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2023 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 04 липня 2023 року.

Головуючий:

Судді: