Постанова

від 03.07.2023 по справі 221/803/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1173/23 Справа № 221/803/20 Суддя у 1-й інстанції - Старовецький В.І. Суддя у 2-й інстанції - Хейло Я. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2023 року м.Кривий Ріг

Справа № 221/803/20

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого суддіХейло Я.В.,

суддівМірути О.А., Тимченко О.О.,

сторони:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Волноваське відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування в Донецькій області, Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування вДонецькій області,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 вересня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Волноваського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування вДонецькій області про визнання неправомірної відмови у виплаті соціальних виплат, що увійшли до складу спадщини та визнання права власності на спадкове майно, яке постановлено суддею Старовецьким В.І. у місті Слов`янську Донецької області та повне судове рішення складено 09 вересня 2022 року, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Волноваського районного суду Донецької області з позовом до Волноваського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування вДонецькій області про визнання неправомірної відмови у виплаті соціальних виплат, що увійшли до складу спадщини та визнання права власності на спадкове майно.

Просила визнати протиправними дії Волноваського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області у ненаданні інформації щодо розміру недоотриманих за життя ОСОБА_2 страхових виплат у період з 01 березня 2016 року по 31 березня 2018 року, який увійшов до складу спадщини після смерті останнього та визнати за ОСОБА_1 право власності на страхові виплати неотриманні за життя ОСОБА_2 у період з 01 березня 2016 року по 31 березня 2018 року в порядку спадкування за законом.

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 30 березня 2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування вДонецькій області про визнання неправомірної відмови у виплаті соціальних виплат, що увійшли до складу спадщини та визнання права власності на спадкове майно передано доля розгляду за підсудністю до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 вересня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Волноваського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування вДонецькій області про визнання неправомірної відмови у виплаті соціальних виплат, що увійшли до складу спадщини та визнання права власності на спадкове майно повернуто позивачу.

Роз`яснено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила ухвалу суду скасувати.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вказує, що висновок суду першої інстанції про те, що позовна заява підписана не уповноваженою особою є помилковим.

Посилається на пункт 1.2. абзац 2 Договору про надання правової допомоги від 11.11.2019 року, згідно якого право підписувати позовну заяву делеговано адвокату, отже суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність повноважень у представника позивача на підписання позову.

Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи

Відповідачами відзиви на апеляційну скаргу не надано.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема щодо повернення заяви позивачеві, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

У лютому 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Волноваського районного суду Донецької області з позовом до Волноваського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування вДонецькій області про визнання неправомірної відмови у виплаті соціальних виплат, що увійшли до складу спадщини та визнання права власності на спадкове майно.

Просила визнати протиправними дії Волноваського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області у ненаданні інформації щодо розміру недоотриманих за життя ОСОБА_2 страхових виплат у період з 01 березня 2016 року по 31 березня 2018 року, який увійшов до складу спадщини після смерті останнього та визнати за ОСОБА_1 право власності на страхові виплати неотриманні за життя ОСОБА_2 у період з 01 березня 2016 року по 31 березня 2018 року в порядку спадкування за законом.

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 30 березня 2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування вДонецькій області про визнання неправомірної відмови у виплаті соціальних виплат, що увійшли до складу спадщини та визнання права власності на спадкове майно передано доля розгляду за підсудністю до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області.

Як убачається з матеріалів позовної заяви, позовна заява підписана та подана до суду представником позивача адвокатом Король Тетяною Володимирівною.

Позиція апеляційного суду

Згідно із статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону, ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що до матеріалів позову, поданого представником позивача - адвокатом Король Т.В.не надано документу, який би беззаперечно свідчив та містив у собі делеговане позивачем право представнику на підписання від його імені вказаного позову. Суд першої інстанції вважав, що за своєю формою поданий до суду позов не відповідає вимогам п. 1 ч. 4 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України.

Проте, суд першої інстанції дійшов такого висновку із недотриманням норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з п. 1.2. Договору про надання правової допомоги від 11 листопада 2019 року, «адвокат представляє Замовника в усіма правами, які надано законом позивачу…………….. у тому числі з правом пред`явлення позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог…………….».

Суд першої інстанції зазначив, що до матеріалів позову, поданого представником позивача - адвокатом Король Т.В.не надано документу, який би беззаперечно свідчив та містив у собі делеговане позивачем право представнику на підписання від його імені вказаного позову та ухвалою суду від 09 вересня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Волноваського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування вДонецькій області про визнання неправомірної відмови у виплаті соціальних виплат, що увійшли до складу спадщини та визнання права власності на спадкове майно повернув позивачу.

Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1статті 174 ЦПК Українипередбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 174 ЦПК України).

Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях175і177 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 58 Цивільного процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно ч. 7 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Згідно ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку.

Повноваження адвоката як представника підтверджується довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (ч. 4 ст. 62 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 4 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

У зв`язку з вищевикладеним, посилання суду першої інстанції на те, що повноваження адвоката,зокрема,в даномувипадку щодопідписання позовноїзаяви,повинно підтверджуватисьдомовленістю сторіну договоріпро наданняправової допомоги,який засвідчуєіснування міжклієнтом таадвокатом домовленостістосовно об`ємунаданих йомуповноважень єхибним,оскільки вДоговорі пронадання правовоїдопомоги від11листопада 2019рокуукладеним між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Король Т.В. чітко зазначено повноваження адвоката, подавати позов в інтересах ОСОБА_1 , що безумовно, передбачає його підписання представником, отже суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність повноважень у представника позивача на підписання позову.

А тому доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є обґрунтованими.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості.

Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5статті 12 ЦПК України, яка зобов`язує суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та передчасно повернув позовну заяву.

Згідно з висновками, викладеними в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).

Також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).

Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ» (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).

При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).

З огляду на вищезазначене, повернення судом першої інстанції позовної заяви позивачеві, з наведених в ухвалі підстав, є необґрунтованим, таким, що суперечить нормам процесуального права, та має ознаки надмірного формалізму.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Колегія суддів вважає, що ухвала про повернення заяви позивачеві постановлена з порушенням норм процесуального права та є такою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Розподіл судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З огляду на те, що апеляційний суд доходить висновку про скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами, передбаченими процесуальним законом.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369,374, 379, 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргупозивача ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 вересня 2022 року скасувати та направити матеріали за позовом ОСОБА_1 до Волноваського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування вДонецькій області про визнання неправомірної відмови у виплаті соціальних виплат, до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: