Рішення

від 07.05.2024 по справі 221/803/20

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/243/50/2024

221/803/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2024 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Сидоренко І.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Зубкова В.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в режимі дистанційного судового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання неправомірної відмови у виплаті соціальних виплат, що увійшли до складу спадщини та визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивача звернулася до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області із позовом до Волноваського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання неправомірної відмови у виплаті соціальних виплат, що увійшли до складу спадщини та визнання права власності на спадкове майно. Свої вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_4 , який знаходився на обліку та отримував страхові виплати в Олександрівському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області з 01 грудня 2014 року по 29 лютого 2016 року. В березні 2015 року ОСОБА_4 було виплачено заборгованість за період з 01 липня 2014 року по 30 листопада 2014 року. З 01 квітня 2018 року по 16 січня 2019 року ОСОБА_4 перебував на обліку у Великоновосілківському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та отримував страхову виплати. В період з 01 березня 2016 року по 31 березня 2018 року ОСОБА_4 страхових виплат не отримував. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої надійшли недоотримані страхові виплати за період з 01 березня 2016 року по 31 березня 2018 року, які зберігаються у Волноваському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Однак, як зазначено у відповіді Волноваського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, у зв`язку з тим, що у період з 01 березня 2016 року по 31 березня 2018 року ОСОБА_4 до робочих органів виконавчої дирекції Фонду із заявою про продовження раніше призначеної страхової виплати не звертався, а отже не реалізував у встановленому нормативно-правовими актами порядку свого права на продовження страхових виплат, тому суми, що йому належали за життя та не виплачені Фондом відсутні. Через це нотаріусом 11.11.2019 року винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність спадкової маси. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною і такою, що порушує її конституційні права. Належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини. У статті 46 Закону передбачено як перелік випадків припинення страхових виплат і надання соціальних послуг, так і зазначається, що вони можуть бути припинені в інших передбачених законом випадках. Отже, спадкодавець за життя мав право на нарахування та виплату страхових виплат незалежно від звернення до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території, а тому позивач має право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом.

Тому, просить суд визнати протиправними дії Волноваського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області у ненаданні інформації щодо розміру недоотриманих за життя ОСОБА_4 страхових виплат у період з 01 березня 2016 року по 31 березня 2018 року, які увійшли до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 , та визнати за позивачем право власності на страхові виплати недоотримані за життя ОСОБА_4 у період з 01 березня 2016 року по 31 березня 2018 року в порядку спадкування за законом.

Волноваським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до суду подано відзив на позов, згідно з яким вони не визнають позовні вимоги в повному обсязі та просить суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що Волноваське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області не має статусу юридичної особи, тому не може бути стороною у цивільному процесі, а належним відповідачем у даній справі може бути Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. ОСОБА_4 з 01 квітня 2001 року перебував на обліку у Донецькому міському відділенні у Пролетарському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, яке перемістилося із зони проведення АТО, а справи про страхові виплати внутрішньо переміщених осіб з незалежних від Фонду обставин залишилися на тимчасово окупованій території Донецької області. Відповідно до Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції № 20 від 11.12.2014 року, особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення або продовження раніше призначених соціальних виплат, медичних та соціальних послуг згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», безпосередньо у робочих органах виконавчої дирекції Фонду по фактичному місцю проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. ОСОБА_4 з 01 грудня 2014 року по 29 лютого 2016 року перебував на обліку у Олександрівському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області. В березні 2015 року відділенням була виплачена заборгованість за період з 01 липня 2014 року по 30 листопада 2014 року. З 01 квітня 2018 року по 16 січня 2019 року ОСОБА_4 перебував на обліку у Великоновосілківському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. У зв`язку з тим, що у період з 01 березня 2016 року по 31 березня 2018 року ОСОБА_4 до робочих органів виконавчої дирекції Фонду із заявою про продовження раніше призначеної страхової виплати не звертався, а отже не реалізував у встановленому нормативно-правовими актами порядку свого права на продовження страхових виплат, тому суми, що йому належали за життя та не виплачені Фондом відсутні.

Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до суду подано відзив на позов, згідно з яким вони не визнають позовні вимоги в повному обсязі та просить суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що за статистичними даними інформаційно-аналітичної системи Фонду ОСОБА_4 з 01 квітня 2001 року перебував на обліку у Донецькому міському відділенні у Пролетарському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області. Після початку АТО на території Донецької області ОСОБА_4 з 01 грудня 2014 року по 29 лютого 2016 року перебував на обліку у Олександрівському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області, як внутрішньо переміщена особа. В березні 2015 року цим відділенням йому була виплачена заборгованість за період з 01 липня 2014 року по 30 листопада 2014 року. З 01 квітня 2018 року по 16 січня 2019 року ОСОБА_4 перебував на обліку у Великоновосілківському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. У період з 01 березня 2016 року по 31 березня 2018 року ОСОБА_4 до робочих органів виконавчої дирекції Фонду із заявою про продовження раніше призначеної страхової виплати не звертався, а отже не реалізував у встановленому нормативно-правовими актами порядку свого права на продовження страхових виплат, тому суми, що йому належали за життя та не виплачені Фондом відсутні. Для реалізації свого права на страхові виплати ОСОБА_4 необхідно було переміститися на територію підконтрольну органам державної влади України, продовжити термін дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та звернутися до робочих органів виконавчої дирекції Фонду із заявою про призначення (продовження) страхових виплат. Фонд свій обов`язок щодо надання страхових виплат для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції виконував, про що свідчать періоди виплат у відповідних відділеннях Фонду, а своєчасне їх одержання це питання вже входить до кола повноважень самого потерпілого. І для реалізації цього чоловіком позивача не було вжито заходів.

Представником позивача до суду було подано відповідь на відзив, в якому зазначає, що відсутність права у ОСОБА_4 на отримання щомісячних страхових виплат, оскільки останній не звертався до робочих органів Фонду, є незаконною та безпідставною. ОСОБА_4 перебував на обліку та отримував виплати у Великоновосілківському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області по 16.01.2019 року, від виплат він не відмовлявся, а тому твердження відповідачів, що він не звертався за отриманням виплат саме за спірний період не ґрунтується на вимогах ст. 19 Конституції України та ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». ОСОБА_4 на день його смерті мав право на страхові виплати, які мали нараховуватися відповідачем, однак незаконно не були нараховані, а відповідно і позивач, будучи його спадкоємцем, має права на отримання вказаних коштів в порядку спадкування за законом.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 серпня 2023 року у даній цивільній справі задоволено клопотання представника позивача про заміну відповідачів Волноваського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, на їх правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Замінено у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Волноваського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання неправомірноївідмови увиплаті соціальнихвиплат,що увійшлидо складуспадщини тавизнання прававласності наспадкове майно,відповідачів Волноваське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на їх правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

В судове засідання позивача не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, проте надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій наполягала на задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача підтирала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, просила відмовити у їх задоволенні.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання неправомірної відмови у виплаті соціальних виплат, що увійшли до складу спадщини та визнання права власності на спадкове майно, не підлягають задоволенню, за наступних підстав.

Відповідно до Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 28 червня 1982 року Відділом РАЦС Пролетарського району м. Донецька, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровано шлюб.

Як видно зі Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 30 травня 2019 року Торецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Донецьк помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Отже, у судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 .

Постановою державного нотаріуса Великоновосілківської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.11.2019 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 через відсутність спадкової маси.

Як видно з листа Волноваського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області № 01-08/18-2436 від 22 листопада 2019 року, надісланого на адресу представника позивача, ОСОБА_4 з перебував на обліку у Донецькому міському відділенні у Пролетарському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Відповідно до Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції № 20 від 11.12.2014 року, особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення або продовження раніше призначених соціальних виплат, медичних та соціальних послуг згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», безпосередньо у робочих органах виконавчої дирекції Фонду по фактичному місцю проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. ОСОБА_4 з 01 грудня 2014 року по 29 лютого 2016 року перебував на обліку у Олександрівському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області. В березні 2015 року відділенням була виплачена заборгованість за період з 01 липня 2014 року по 30 листопада 2014 року. З 01 квітня 2018 року по 16 січня 2019 року ОСОБА_4 перебував на обліку у Великоновосілківському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. У зв`язку з тим, що у період з 01 березня 2016 року по 31 березня 2018 року ОСОБА_4 до робочих органів виконавчої дирекції Фонду із заявою про продовження раніше призначеної страхової виплати не звертався, а отже не реалізував у встановленому нормативно-правовими актами порядку свого права на продовження страхових виплат, тому суми, що йому належали за життя та не виплачені Фондом відсутні.

Як видно з листа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області № 01-04/15-2132 від 09 грудня 2019 року, надісланого на адресу представника позивача, ОСОБА_4 , як внутрішньо переміщена особа, перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати: з 01 грудня 2014 року по 29 лютого 2016 року у Олександрівському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області. В березні 2015 року відділенням була виплачена заборгованість за період з 01 липня 2014 року по 30 листопада 2014 року. З 01 квітня 2018 року по 16 січня 2019 року ОСОБА_4 перебував на обліку у Великоновосілківському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. ОСОБА_4 з 01 березня 2016 року по 31 березня 2018 року до робочих органів виконавчої дирекції Фонду із заявою про продовження раніше призначеної страхової виплати не звертався, а отже не реалізував у встановленому нормативно-правовими актами порядку свого права на продовження страхових виплат, тому суми, що йому належали за життя та не виплачені Фондом відсутні.

Як зазначено у Відомостях, наданих відповідно до програмного забезпечення «Реєстр потерпілих» Донецького міського відділення у Пролетарському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (мають виключно інформаційно-статистичний характер), ОСОБА_4 01 березня 2016 року по 31 березня 2018 року щомісячні страхові виплати не нараховувалися та не виплачувалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Згідно з ч.ч. 4, 7 ст. 47 Закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст. 34 Закону України «Про оплату праці».

Частина десята цієї статті визначає, що належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами третьою, четвертою статті 1219 ЦК України визначено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Згідно зі статтею 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, аналіз статей 1218, 1219, 1227 ЦК України і статті 47 Закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» свідчить про те, що законодавець передбачив можливість спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної суми відшкодування (страхових виплат).

Суд звертає увагу на те, що законодавством України передбачений захист прав осіб, які є внутрішньо-переміщеними особами у зв`язку із проведенням АТО (яким був померлий чоловік позивача).

Так, призначення і виплата страхових виплат потерпілим на виробництві внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання здійснюється робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у відповідності до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», застрахована особа має право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Статтею 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» передбачено, що у районі проведення АТО можуть вводитися тимчасові обмеження прав і свобод громадян.

Розпорядженням КМУ від 07.11.2014 року №1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. Місто Донецьк входить до вказаного переліку.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року №1669-VII визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, а саме зазначено, що проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням/місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції, здійснюється щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців державними реєстраторами реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України в областях та місті Києві.

Відповідно до пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 05.11.2014р. №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою КМУ від 01.10.2014р. №509.

Відповідно до ч. 4 ст.47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більше як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Вищезазначена стаття Закону не поширюється на спадкоємців, тому їм страхові виплати не нараховуються.

Аналогічна норма передбачена положеннями п. 8 Порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської області, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595, згідно до якої особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення АТО, встановлено постановою правління Фонду від 11 грудня 2014 року № 20, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 січня 2015 року за №6/26451.

У пункті 1 розділу III цього Порядку зазначено, що особи, які тимчасово переміщені, мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) на підставі заяви.

Однак, враховуючі існуючі (вищезазначені) правові положення, померлий чоловік позивача, за життя, не скористався можливістю реалізації та захисту своїх прав щодо нарахування і виплати страхових виплат.

Підстави припинення страхових виплат встановлені ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону від 28 грудня 2014 року №77-VIII), страхові виплати і надання соціальних послуг може бути припинено: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 за життя не оскаржував в установленому порядку дії відповідача щодо припинення нарахування страхових виплат. Судове рішення про визнання дій Фонду протиправними та зобов`язання його вчинити певні дії не ухвалювалося.

Тобто, у разі припинення Фондом нарахування раніше призначених спадкодавцеві страхових виплат, а також не оскарження останнім в установленому законом порядку таких дій, до складу спадщини не входять права на страхові виплати.

Ну думку суду, той факт, що чоловік позивача двічі перебував на обліку та отримував соціальні виплати в інших Відділеннях управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, свідчить про те, що він мав фізичну можливість для оскарження у встановленому законом порядку дій (бездіяльності) щодо не нарахування йому страхових виплат особисто або через представника.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що у період з 01 березня 2016 року по 31 березня 2018 року ОСОБА_4 звертався до робочих органів виконавчої дирекції Фонду із заявою про продовження раніше призначеної страхової виплати. Також позивачем не надано доказів на підтвердження того, що спадкодавець ОСОБА_4 перебував на обліку у Волноваському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, дії якого просить визнати протиправними.

Системний аналіз положень статей 1219 та 1227 ЦК України, при застосуванні до встановлених у цій справі обставин, дає підстави для висновку, що потрібно розрізняти: право на відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом, як об`єкт цивільних прав, яке нерозривно пов`язане із особою і яке не входить до складу спадщини та припиняється зі смертю особи, яка мала таке право; та право на суми відшкодування (грошових коштів), нараховані у зв`язку з трудовим каліцтвом спадкодавцю за його життя, тобто належали йому, але не отриманні ним за життя, які передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).

Отже, право на відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом не входить до складу спадщини. Нараховані за життя суми відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом, які не були отримані спадкодавцем, входять до складу спадщини.

При вирішенні спорів про право на спадщину на належні спадкодавцю за життя суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, визначальним є те, чи були такі виплати нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте не отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини.

Подібний за змістом висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19-ц (провадження № 61-20134св19), від 14 квітня 2020 року у справі № 431/6232/16-ц (провадження № 61-17311св19), від 09 грудня 2020 року у справі № 243/9613/19-ц (провадження № 61-7355св20).

Зазначене не суперечить статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка спрямована на захист особи від будь-якого посягання держави на право особи мирно володіти своїм майном, тобто захисту права приватної власності.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції зазначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У розумінні Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) термін «майно» має автономне тлумачення. До поняття «майно» ЄСПЛ, зокрема, відносить: усе «власне» майно особи, що може входити до складу спадщини, і яке можна заповісти («Маркс проти Бельгії» (the Marckx case), рішення від 27 квітня 1979 року, п. 64), тобто наявне майно (existing possessions); кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, які є остаточними та підлягають виконанню («Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, рішення від 7 травня 2002 року, п. 40).

З урахуванням наведеного не відносяться до поняття «майно» («правомірні очікування» / «законні сподівання») суми, що не були нараховані спадкодавцю, яка не оскаржила рішення про припинення страхових виплат у суді.

Право на одержання призначених, але своєчасно не виплачених страхових сум поширюється лише на потерпілого або особу, яка за життя має право на одержання виплат.

При цьому, нараховані, та не отримані суми страхових виплат потерпілому (особі, яка має право на виплати) після його смерті можуть бути включені до складу спадщини.

Отже, позивач як спадкоємець не має права на те, що за життя спадкодавця не було нараховано спадкодавцю. Посилання представника позивача на те, що припинення страхових виплат чоловіку позивача було здійснено без законної підстави є неспроможними, адже за час свого життя ОСОБА_4 не оскаржив таку бездіяльність з приводу припинення страхових виплат.

Крім того, суд зазначає, що спадкування є формою правонаступництва, що реалізується спадкоємцем у межах обсягу спадкової маси та не включає в себе процесуальні права та обов`язки спадкодавця, які ним не реалізовані за життя.

Суд, з огляду на зазначене, визнає обґрунтованим аргумент відзиву на позовну заяву про неможливість права спадкування на суми, що не були нараховані за життя спадковдавця, а довід позивача про можливість права спадкування на суми, що не були нараховані, - безпідставними.

За приписами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки позивачем не подано доказів на підтвердження належності спадкодавцеві суми страхових виплат за період з 01 березня 2016 року по 31 березня 2018 року, суд доходить до висновку про відсутність у спадкоємця права на отримання суми страхових виплат за вказаний період.

Разом з цим, суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду України від 20 вересня 2018 року у справі № 234/3505/16ц, оскільки правовідносини, які зазначені в цій справі не є тотожними з правовідносинами з якими до суду звернулася позивач, та стосувалися спору щодо нарахованих, але невиплачених страхових виплат позивачу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов ОСОБА_3 не доведений належними доказами, його обґрунтування не ґрунтується на законі, у зв`язку із чим у задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання неправомірної відмови у виплаті соціальних виплат, що увійшли до складу спадщини та визнання права власності на спадкове майно необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 25, 328, 1216, 1217, 1218, 1227, 1261 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання неправомірної відмови у виплаті соціальних виплат, що увійшли до складу спадщини та визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Повний текст рішення виготовлений 13 травня 2024 року.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду І.О. Сидоренко