Рішення

від 04.07.2023 по справі 482/1521/20

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

04.07.2023

Справа № 482/1521/20

Номер провадження 2/482/1/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Сергієнка С.А., за участю секретаря судового засідання Шведової Я.О. представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю «Малинівка» про визнання додаткових угод недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

04 вересня 2020 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Малинівка» про визнання додаткових угод недійсними.

У своєму позові зазначила, земельна ділянка, розташована на території Підлісненської сільської ради, Новоодеського району, Миколаївської області, з кадастровим номером: 4824884600:04:000:0060, площею 8,0300 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельна ділянка розташована на території Підлісненської сільської ради, Новоодеського району, Миколаївської області з кадастровим номером: 4824884600:05:000:0072, площею 1,4400 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є приватною власністю ОСОБА_3 .

07 квітня 2011 року між ОСОБА_3 та ТДВ «Малинівка» було укладено два договори оренди №475/1 та №475/2 вищезазначених земельних ділянок.

Згідно пунктам 8 кожного договору - ці договори укладено на 10 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно пункту9договору оренди№475/1-орендна платавноситься урозмірі1000 гривень на рік.

Згідно пункту 9 договору оренди №475/2 - орендна плата вноситься у розмірі 3000 гривень на рік.

Згідно пунктам 10 договору оренди №475/1 та №475/2 - обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням індексації.

Згідно пунктам 13 договорам - розмір орендної плати переглядається один раз на три роки у разі підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації.

Примірники кожного Договору оренди : 475/1 і 475/2 від 07 квітня 2011 року були передані позивачу.

До січня місяця 2020 року позивач була впевнена, що їх укладено лише на 10 років і у квітні 2021 року знову підніміться питання стосовно продовження або припинення оренди на зазначені ділянки.

Однак у січні місяці 2020 року позивачу було повідомлено, що вищезазначені договори у 2017 році були продовжені на 16 років.

Позивач наполягає,що що нічого не знає про продовження оренди на 16 років своїх земельних ділянок.

Будь яких документів крім договорів від квітня 2011 року у неї немає. Ніяких підписів у додаткових угодах вона не ставила.

У липні 2017 року робітниками ТДВ «Малинівка» позивачу були передані кошти у розмірі 85 000.00 гривень за оренду двох вищезазначених ділянок до 2021 року.

Позивач вважала, що орендар розрахувався зазначеними коштами за весь час користування паями згідно договорам 2011 року.

Згідно до Інформації з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дійсно зазначається, що строк дії оренди зазначених вище ділянок встановлений до 19 липня 2033 року з правом пролонгації на підставі додаткових угод від 12 липня 2017 року.

Звертаючись з адвокатським запитом до ТДВ «Малинівка» з питанням: де саме знаходяться оригінали примірників додаткових угод по оренді паїв призначених для ОСОБА_3 від липня 2017 року, відповідачем було надано письмову відповідь, що другий примірник у 2017 році був переданий орендодавцю, ОСОБА_3 .

Позивач наполягає, що будь яких додаткових угод їй ніхто не давав, про їх існування вона не знає так як нічого додаткового до угод від 2011 року ОСОБА_3 не підписувала.

На особисте звернення представника позивача у березні 2020 року до ТДВ «Малинівка» представником відповідача 2020 року було передано представнику позивача оригінали додаткових угод до договорів оренди №475/1 та №475/2 і видаткового касового ордеру №730 від 14 липня 2017 року. Тобто з липня 2017 року до березня 2020 року оригінали додаткових угод чомусь перебували у відповідачів.

Отримавши оригінали додаткових угод про продовження оренди земельних ділянок, ОСОБА_3 категорично наголосила про те, що зазначені додаткові угоди вона ніколи не бачила. Свого дозволу на пролонгацію оренди паїв на 16 років вона не давала.

Позивач зазначає, що вона не бачить сенсу змінювати строк дії оренди, якщо до кінця дії первинних договорів ще залишалося п`ять років.

Позивач також зазначає що ОСОБА_4 не був у неї дома в день «укладення» додаткових угод і вона також не залишала свій будинок через хворобу.

Посилаючись на вищевикладене позивач просила визнати недійсними додаткові угоди від 12 липня 2017 року до договорів про оренду землі №475/1та №475/2 від 07 квітня 2011 року, укладених між ОСОБА_3 і ТДВ «Малинівка» в особі Базилюка Олександра Андрійовича.

19.09.2020 року представником відповідача подано відзив на позов ОСОБА_3 у якому вказував що позовні вимоги не визнає і просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що позивач в позовній заяві неправдиво і викривлено виклала дійсні йоді та умови підписання до додаткових договорів.

Вказує, що дійсно між ОСОБА_3 та ТДВ « Малинівка» в 2011 році було укладені договори оренди земельної ділянки загальною площею 9.5000 га. строком на 10 років.

У першій декаді липня 2017 року позивачка подзвонила в бухгалтерію ТДВ« Малинівка» і попросила виплатити їй відповідно до укладеного договору оренди орендну плату наперед до кінця дії договору оренди тобто до 2021 року. Ці гроші їй були потрібні для придбання рухомого майна для сина.

Керівник підприємства погодився виплатити орендну плату наперед, але поставив умову . щоб між сторонами була укладені додаткові угоди про продовження строку дії договорів оренди на 16 років.

Орендодавець пристала на ці умови.

12 липня 2017 року були складені примірники додаткових угод до договорів.

14 липня 2017 року працівник бухгалтерії ТДВ « Малинівка» видала позивачці гроші в суму 85000 гривень, про що вони розписалася в видатковому касовому ордері про отримання грошей і позивачка підписала додаткові договори особисто.

Оскільки позивач погано рухається, то підписання документів та отримання грошей позивачкою відбулося в неї вдома.

Ці додаткові договори були зареєстровані в відповідному органі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши їх письмовими доказами докази, суд встановив наступне.

Згідно ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено,що ОСОБА_3 євласником земельноїділянкиз кадастровимномером:4824884600:04:000:0060,площею 8,0300га,з цільовимпризначенням -для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва таземельної ділянки розташованої натериторії Підлісненськоїсільської ради,Новоодеського району,Миколаївської областіз кадастровимномером:4824884600:05:000:0072,площею 1,4400га,з цільовимпризначенням -для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва,що підтверджується державними актами про право власності на земельні ділянки, витягами із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Згідно договору оренди №475/1 укладеного 07 квітня 2011року між ОСОБА_3 (орендодавець) та ТзДВ «Малинівка» в особі директора Базилюка О.А. (орендар), що був зареєстрований у Новоодеському відділі Держкомзему 29.12.2011 року за №4824800040001134 орендодавець передав орендарю,а орендарприйняв устрокове платнекористування дляведення товарногосільськогосподарського виробництваземельну ділянку,кадастровий номер земельноїділянки 4824884600:05:000:0072,площею 1,44 га, розташовану на території Підлісненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

Розділом «Строк дії договору» передбачено, що договір укладений на 10 років. Відповідно до розділу «Прикінцеві положення» договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно пункту9договору оренди№475/1-орендна платавноситься урозмірі1000 гривень на рік.

Згідно договору оренди №475/2 укладеного 07 квітня 2011року між ОСОБА_3 (орендодавець) та ТзДВ «Малинівка» в особі директора Базилюка О.А. (орендар), що був зареєстрований у Новоодеському відділі Держкомзему 29.12.2011 року за №4824800040001114 орендодавець передав орендарю,а орендарприйняв устрокове платнекористування дляведення товарногосільськогосподарського виробництваземельну ділянку,кадастровий номер земельноїділянки 4824884600:05:000:0060,площею 8,03 га, розташовану на території Підлісненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

Розділом «Строк дії договору» передбачено, що договір укладений на 10 років. Відповідно до розділу «Прикінцеві положення» договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно пункту 9 договору оренди №475/2 - орендна плата вноситься у розмірі 3000 гривень на рік.

Згідно пункту 10 договору оренди обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням індексації.

Згідно пункту 13 договору оренди розмір орендної плати переглядається один раз на три роки у разі підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації.

Разом з тим 19.07.2017 року у Державну реєстріречових правна нерухомемайно прореєстрацію іншогоречового права №21836743 від 19.07.2017 року та за №21836230 від 19.07.2017 року було зареєстровано додаткові угоди до вищевказаних договорів оренди №475/1 та №475/2 від 07 квітня 2011року.

Згідно умов зазначених додаткових угод:

змінено пункти 5 первісних договорів у яких визначається нормативна грошова оцінка земельних ділянок;

пункти 8 викладено в редакції згідно якої терміни договорів (кожного) продовжено на 16 років з дати державної реєстрації додаткових угод;

пункти 9 первісних договорів викладено у редакції згідно якої збільшено розмір орендної плати до 3000грн. в договорі №475/1 від 07 квітня 2011року та до 13150грн. в договорі №475/2 від 07 квітня 2011року.

Як видно із наданого відповідачем видаткового касового ордеру №730 від 14.07.2017 року позивач ОСОБА_3 отримала від відповідача 85000 грн, підстава «в рахунок паю».

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №21-1111 від 07.04.2022року, проведеної експертом Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Осипчук А.В., підпис від імені ОСОБА_3 в у додатковій угоді до договору про оренду землі №475/1 (від 07.04.2011 року) від 12 липня 2017 року, виконаний не самою ОСОБА_3 , а іншою особою, підпис від імені ОСОБА_3 в у додатковій угоді до договору про оренду землі №475/2 (від 07.04.2011 року) від 12 липня 2017 року, виконаний не самою ОСОБА_3 , а іншою особою.

Згідно ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно частин 1, 2 статті 15Закону України«Про орендуземлі» (у редакції, чинній на момент укладення договору), істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, згідно вказаної норми - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частиною 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Отже, закон виключає дійсність договору, який не підписувався стороною, тобто, за умови відсутності волевиявлення учасника правочину на його укладення.

Оскільки належних та допустимих доказів, які б свідчили про волевиявлення позивача на укладення спірних договорів представник відповідача суду не надав, а висновок судової почеркознавчої експертизи свідчить про те, що позивач не підписувала оскаржувані додаткові угоди, факт відсутності волевиявлення позивача на укладання вказаних додаткових угод є доведеним, а додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.

Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Виходячи з цього та враховуючи наведені вище обставини, суд вважає обґрунтованою вимогу щодо визнання недійсним договору, який укладено без волевиявлення позивача, підтвердженого його особистим підписом.

Згідно з п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, не має значення для визнання правочину недійсним.

Спірний договір був укладений без волевиявлення позивача, і тому суд приходить до висновку про його недійсність. Та обставина, що позивач отримував плату за користування землею, відбувалась у подальшому і не може впливати на подію укладення, яка мала місце раніше, та підтвердити наявність волевиявлення на укладення договору у минулому.

Судом з`ясовуються підстави недійсності правочину, які існували на час укладення спірного договору, а оплата належить до стадії виконання договору.

Надаючи оцінку наданому представником відповідача видатковому касовому ордеру №730 від 14.07.2017 року згідно якого позивач ОСОБА_3 отримала від відповідача 85000 грн, підстава «в рахунок паю», а також посиланням представника відповідача на те, що вказані кошти були виплачені позивачу у рахунок орендної плати на перед згідно підписаних нею додаткових угод, суд звертає у вагу що у зазначеному платіжному документі вказано підставу виплати «в рахунок паю», не конкретизовано за якими договорами і за який період оренди.

Крім того факт отримання позивачем плати за користування землею не може свідчити про погодження з умовами укладених додаткових угод, не спростовує висновку суду про недійсність договору і не створює для нього правових наслідків.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат в порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України, суд враховує документально підтверджені витрати позивача ОСОБА_3 на проведення судово-почеркознавчої експертизи в сумі 7413,55грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн., а разом ?8254,35? та приходить до висновку що вказані витрати підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

У стягненні витрат на правничу допомогу суд вважає за необхідне відмовити з наступних підстав.

Так до суду не було подано докази витрат позивач на правничу допомогу надану представником ОСОБА_1 .

На підтвердження витрат позивача на правничу допомогу надану ОСОБА_5 було надано договір про надання правової допомоги від 08.02.2020 року та додатковий договір від 08.02.2020 року до договору про надання правової допомоги від 08.02.2020 року згідно якого сторони домовилися що вартість послуг адвоката за договором про надання правової допомоги від 08.02.2020 року становить 5000грн. Оплата послуг адвоката здійснюється на умовах 100% оплати.

Разом з тим представницькі повноваження Давидової О.Ю. у цій справі було припинено ще під час проведення судом підготовки до розгляду справи, про що повідомила позивач 26.10.2021 року.

10 червня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 820/479/18, дійшов висновку про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Виходячи з того, що позивачем та його представниками не було надано до суду доказів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку, суд приходить до висновку, що у стягненні витрат на правничу допомогу необхідно відмовити.

За таких обставин, на підставі ст.ст.213-215 ЦПК України, керуючись ст.268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю «Малинівка» про визнання додаткових угод недійсними задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду від 12 липня 2017 року до договору про оренду землі №475/1 від 07 квітня 2011 року, укладеного між ОСОБА_3 і ТДВ «Малинівка» в особі Базилюка Олександра Андрійовича, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №21836743 від 19.07.2017 року, щодо земельної ділянки кадастровий номер 4824884600:05:000:0072 площею 1,44 га призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Підлісненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області та належить на праві власності ОСОБА_3 .

Визнати недійсною додаткову угоду від 12 липня 2017 року до договору про оренду землі №475/2 від 07 квітня 2011 року, укладеного між ОСОБА_3 і ТДВ «Малинівка» в особі Базилюка Олександра Андрійовича, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №21836230 від 19.07.2017 року, щодо земельної ділянки кадастровий номер 4824884600:04:000:0060 площею 8,03 га призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Підлісненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області та належить на праві власності ОСОБА_3 .

Стягнути із Товариства з додатковою відповідальністю «Малинівка», код ЄДРПОУ 03763922, (адреса: 56633, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Підлісне, вул. Центральна, 18) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (адреса: АДРЕСА_1 ), 8254 грн. 35? коп. судових витрат.

У стягненні витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя: С.А.Сергієнко