Постанова

від 22.06.2023 по справі 910/14644/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2023 р. Справа№ 910/14644/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Яковлєва М.Л.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінській О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 22.06.2023

за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Телекомунікаційні системи»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023

у справі № 910/14644/22 (суддя - Демидов В.О.)

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з додатковою відповідальністю «Телекомунікаційні системи»

про стягнення 378 479,93 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Телекомунікаційні системи» про стягнення 378 479,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором про закупівлю №38/2260.0803 від 23.03.22 року (далі-Договір) поставив позивачеві товар з порушенням строку, встановленого Договором, у зв`язку із чим позивачем заявлено до стягнення штрафні санкції у розмірі 378 479,93 грн, з яких: пеня - 166 531,20 грн та штраф 7% - 211 948,73 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Телекомунікаційні системи» на користь Військової частини НОМЕР_1 заборгованість у розмірі 375 479, 93 грн з яких: пені - 163 503, 31 грн, штраф - 211 948, 73 грн та судовий збір у розмірі 5 632, 20 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, 13.05.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) Товариство з додатковою відповідальністю «Телекомунікаційні системи» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/14644/22, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/14644/22 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Телекомунікаційні системи» про стягнення штрафних санкцій за договором та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що Додатковою угодою №1 до Договору сторони не тільки зменшили ціну договору, але й повністю змінили документи (Специфікації), які визначають найменування та кількість товару.

Також апелянт зазначає, що відсутні будь які підстави вважати, що відповідач прострочив виконання зобов`язання щодо строків поставки, тож суд першої інстанції дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи та порушують норми матеріального права.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Станік С.Р., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14644/22 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Телекомунікаційні системи» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

29.05.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/14644/22.

Ухвалою суду від 02.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Телекомунікаційні системи» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі №910/14644/22 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 22.06.2023.

В судове засіданні 22.06.2023 з`явився представник позивача, відповідача та вільний слухач.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 23.03.2022 року між Військовою частиною НОМЕР_1 (надалі - позивач, покупець) та Товариством з додатковою відповідальністю «Телекомунікаційні системи» (надалі - відповідач, продавець) уклали Договір про закупівлю № 38/2260.0803 (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору сторони визначили, що предметом договору є закупівля (Радіостанції портативні в комплекті) (далі - товар) код згідно ДК 021:2015 - 32230000-4 Апаратура для передавання радіосигналу з приймальним пристроєм (32237000-3 Портативна радіостанція).

Відповідно до п. 3.2 договору, ціна договору становить 3 112 055,00 грн у тому числі ПДВ 480 460,00 грн.

Ціна цього договору може бути зменшена в залежності від реального фінансування видатків покупця, про що він зобов`язується повідомити продавця (п. 3.3 договору).

Згідно з п. 3.7 договору ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Зменшення ціни договору оформлюється додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною договору.

У відповідності до п. 5.1-5.2 договору, продавець зобов`язується поставити товар у строк: партіями до 01 квітня 2022 року включно.

Місце поставки (передачі) товару: АДРЕСА_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Датою поставки товару вважається дата вручення товару покупцю, а також документації, що стосується товару та підлягає передаванню разом із товаром, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною.

Відповідно до п. 7.1-7.2 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами України та цим договором.

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань (в тому числі затримки поставки товару або поставки в неповному обсязі) при закупівлі товару за бюджетні кошти, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від загальної вартості товару за кожний день затримки поставки. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов`язання.

Якщо прострочення виконання зобов`язань перевищує 30 (тридцяти) календарних днів. Продавець додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від загальної вартості товару відповідно до пункту 3.2 договору.

Пунктом 10.1 договору сторони передбачили, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.12.2022, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору (п. 10.3 договору).

У відповідності до специфікації №1, яка є додатком № 1 до договору, сторони погодили, асортимент, кількість та вартість товару.

У відповідності до специфікації №2, яка є додатком № 2 до договору, сторони погодили, асортимент, кількість та вартість товару.

Додатковою угодою №1 до Договору № 38/2260.0803 від 23.03.2022 сторонами пункт 3.2 договору викладено у наступній редакції:

Ціна договору без урахування ПДВ становить 2 631 595,00 (два мільйона шістсот тридцять одна тисяча п`ятсот дев`яносто п`ять грн 00 коп.) грн 00 коп.

Податок на додану вартість (ПДВ) становить 415 607,60 (чотириста п`ятнадцять тисяч шістсот сім грн 60 коп.) гривень.

Ціна договору з урахуванням ПДВ становить 3 027 839,60 (три мільйона двадцять сім тисяч вісімсот тридцять дев`ять грн 60 коп.) грн 60 коп. а саме зменшити суму договору на 63 579,60 (шістдесят три тисячі п`ятсот сімдесят дев`ять грн 60 коп.) гривень.

Ціна за одиницю товару - відповідно специфікації.

Додаток 1 Договору «Специфікація Товарів» викласти в редакції (додатки №1, 2, 3, 4 до угоди).

Інші умови договору залишаються без змін і сторони підтверджують за ними свої зобов`язування.

Так у додатку № 1 до додаткової угоди від 05.05.2022 сторони визначили наступний асортимент товару на загальну суму 771 023,60 грн.

У додатку № 2 до додаткової угоди від 05.05.2022 сторони визначили наступний асортимент товару на загальну суму 1 774 618,00 грн.

У додатку № 3 до Додаткової угоди від 05.05.2022 сторони визначили наступний асортимент товару на загальну суму 155 775,00 грн.

У додатку № 4 до Додаткової угоди від 05.05.2022 сторони визначили наступний асортимент товару на загальну суму 326 423,00 грн.

На виконання умов договору відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 3 027 839,60 грн, що підтверджується видатковими накладними: №72 від 29.03.2022 на суму 1 774 618,00 грн, №71 від 01.04.2022 на суму 771 023,60 грн, №87 від 01.04.2022 на суму 155 775,00 грн, №Т-1805-1 від 26.05.2022 на суму 172 985,00 грн, №6-Т-1805-2 від 26.05.2022 на суму 153 438,00 грн.

У зв`язку з несвоєчасною поставкою товару, позивач направив відповідачеві претензію №570 від 18.08.2022 про сплату штрафних санкцій у розмірі 326 423,00 грн.

Відповідачем 18.09.2022 за вих. № 1809-1 було надано відповідь на претензію відповідно до якої відповідач вважає її необґрунтованою, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду і зазначає, що відповідач порушив строки поставки товару у визначений договором строк, тому просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 378 479,93 грн, з яких: 166 531,20 грн - пені за період з 02.04.2022 по 26.05.2022 та 211 948,73 грн - штрафу у розмірі 7 % від ціни договору.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Телекомунікаційні системи", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається із матеріалів справи, п. 5.1 договору, продавець зобов`язується поставити товар у строк: партіями до 01 квітня 2022 року включно.

Додатковою угодою №1 до Договору № 38/2260.0803 від 23.03.2022 сторонами пункт 3.2 Договору викладено у наступній редакції:

Ціна договору без урахування ПДВ становить 2 631 595,00 (два мільйона шістсот тридцять одна тисяча п`ятсот дев`яносто п`ять) грн.

Податок на додану вартість (ПДВ) становить 415 607,60 (чотириста п`ятнадцять тисяч шістсот сім) грн.

Ціна Договору з урахуванням ПДВ становить 3 027 839,60 (три мільйона двадцять сім тисяч вісімсот тридцять дев`ять) грн., а саме зменшити суму договору на 63 579,60 (шістдесят три тисячі п`ятсот сімдесят дев`ять) грн.

Ціна за одиницю товару - відповідно специфікації.

Додаток 1 Договору «Специфікація Товарів» викласти в редакції (Додатки №1, 2, 3, 4 до Угоди).

На виконання умов договору відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 3 027 839,60 грн, що підтверджується видатковими накладними: №72 від 29.03.2022 на суму 1 774 618,00 грн, №71 від 01.04.2022 на суму 771 023,60 грн, №87 від 01.04.2022 на суму 155 775,00 грн, №Т-1805-1 від 26.05.2022 на суму 172 985,00 грн, №6-Т-1805-2 від 26.05.2022 на суму 153 438,00 грн.

Сторонами не заперечується поставка товару на загальну суму 3 027 839,60 грн, разом з тим позивач вказую, що відповідачем було порушено строк поставки за договором, зокрема за видатковими накладними № Т-1805-1 від 26 травня 2022 року (на суму 172 985,00 грн) та № Т-1805-2 від 26 травня 2022 року (на суму 153 438,00 грн) на загальну суму 326 423,00 грн.

Отже судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем поставлено товар з урахуванням Додаткової угоди № 1 до Договору на загальну суму 3 027 839,60 грн.

Також, колегія суддів зазначає, що Додатковою угодою № 1 строк поставки змінений не був, відповідач зобов`язаний був здійснити поставку товару за договором №38/2260.0803 від 23.03.2022 року у строк по 01.04.2022 (включно), однак поставив товар за видатковими накладними № Т-1805-1 (на суму 172 985,00 грн) поставлено 26 травня 2022 року та за № Т-1805-2 (на суму 153 438,00 грн) поставлено від 26 травня 2022 року, а отже посилання апелянта на те, що відсутні підстави вважати, що відповідач прострочив зобов`язання щодо строків поставки, апеляційним судом не приймаються.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі, що Додатковою угодою № 1 до Договору сторони не тільки зменшили ціну Договору, але й повністю змінили документи, які визначають найменування та кількість товару, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки за видатковою накладною №Т-1805-1 від 26.05.2022 було поставлено саме товар вказаний у специфікації №2, яка є додатком № 2 до договору.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, колегія суддів зазначає про наступне.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Сторонами у договорі погоджено, що у випадку невиконання або несвоєчасного виконання обов`язків за цим договором, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов`язання за цим договором за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 03.03.2020 у справі № 922/2220/19, від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі № 910/1972/20.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Крім того, у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Відповідно до п. 7.1-7.2 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами України та цим договором.

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань (в тому числі затримки поставки Товару або поставки в неповному обсязі) при закупівлі Товару за бюджетні кошти, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від загальної вартості товару за кожний день затримки поставки. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов`язання.

Якщо прострочення виконання зобов`язань перевищує 30 (тридцяти) календарних днів. Продавець додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від загальної вартості Товару відповідно до пункту 3.2 договору.

А тому, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені та штрафу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог в частині стягнення пені у розмірі 163 503, 31 грн та штрафу у розмірі 211 948,73 грн.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Телекомунікаційні системи» на користь Військової частини НОМЕР_1 заборгованість у розмірі 375 479, 93 грн з яких: пені - 163 503, 31 грн, штраф - 211 948, 73 грн. В іншій частині позовних вимог судом першої інстанції вірно відмовлено.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю «Телекомунікаційні системи» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/14644/22 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Телекомунікаційні системи" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/14644/22 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з додатковою відповідальністю "Телекомунікаційні системи".

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 29.06.2023

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді М.Л. Яковлєв

С.Р. Станік