Рішення

від 29.06.2023 по справі 908/2132/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/113/22-22/52/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2023 Справа № 908/2132/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

При секретарі судового засідання Шолоховій С.В.

За участю представників сторін:

від ТОВ ЕНЕРГОРЕМОНТ УКРАЇНА Незнамова Т.О., ордер ВК № 1056750 від 10.10.2022

від ТОВ ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС Зекунов А.Е., довіреність № 1-ІЕС від 20.12.2022

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2132/22

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОРЕМОНТ УКРАЇНА (юридична адреса: 84500, Донецька область, м. Бахмут, пров. Першотравневий, буд. 165; адреса для листування: 84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 41, а/с 53; адреса представника адвоката Незнамової Т.О.: 33024, м. Рівне, вул. Корольова, буд. 8/39)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20)

про стягнення 141 091,68 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОРЕМОНТ УКРАЇНА (юридична адреса: 84500, Донецька область, м. Бахмут, пров. Першотравневий, буд. 165; адреса для листування: 84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 41, а/с 53; адреса представника адвоката Незнамової Т.О.: 33024, м. Рівне, вул. Корольова, 8/39)

про стягнення 188 321,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача за первісним позовом

До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОРЕМОНТ УКРАЇНА з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС про стягнення 141091,68 грн., з яких: 80127,95 грн. пеня, нарахована за період з 01.11.2021 по 01.09.2022; 52467,14 грн. інфляційні втрати, нараховані за період з листопада 2021 по травень 2022; 8496,59 грн. 3% річних, нараховані за період з 01.11.2021 по 01.09.2022.

Позов обґрунтовано несвоєчасною оплатою відповідачем виконаних робіт за договором № 4406-ИЭС-ДЦ від 19.08.2021.

У поясненні, що надійшло до суду 19.01.2023, щодо підстав для зменшення пені зазначено, що відповідачем не доведено реального фінансового стану. Оплата за роботи повинна була бути здійснена задовго до початку воєнних дій на території України. Жодні зі статей ЦК та ГК України не передбачають можливості зменшення 3% річних та інфляційних нарахувань. 3% річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання і не підлягають зменшенню.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача за первісним позовом. Заяви відповідача за первісним позовом

Відповідач у відзиві визнав укладення між сторонами договору № 4406-ИЭС-ДЦ від 19.08.2021. Несвоєчасна оплата виконаних робіт була пов`язана з фінансовим станом підприємства та введенням воєнного стану в Україні. Не погодився з розміром пені, нарахованої по договору, та періодом її нарахування з 30.11.2021 по 01.09.2022, оскільки даний період значно перевищує максимальний період нарахування, визначений ст. 232 ГК України. Згідно п. 8.8 договору, максимальний розмір пені, яку може вимагати позивач, не може перевищувати 16946,75 грн. (5% від простроченої суми). Стягнення з відповідача значних сум штрафів загрожує зривом планових та аварійних робіт по відновленню і ремонту восьми теплових електростанцій України. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 63181,20 грн. пені; зменшити розмір пені та 3% річних, що підлягають стягненню.

У письмовому запереченні, що надійшло до суду 24.03.2023, не погодився з позицією позивача що відсутності права на зменшення штрафних санкцій. Доказами скрутного матеріального становища відповідача та його погіршення у 2022 році є звіт про фінансові результати за 2022 рік. Правова позиція щодо можливості зменшення 3% річних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2023 у справі № 902/417/18. Просив зменшити розмір пені та 3% річних, що підлягають стягненню на 90%.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача за зустрічним позовом

Згідно умов договору № 4406-ИЭС-ДЦ від 19.08.2021 та додатку № 2 до нього, роботи мали бути виконані до 30.08.2021. Частина робіт на суму 338935,09 грн. була виконана 30.09.2021, при цьому, більша частина робіт по договору вартістю 429722,15 грн. субпідрядником так і залишилась невиконаною. Відтак, допущено порушення строків виконання робіт на строк від 30 днів. Відповідно до п. 5.1 договору, вартість робіт по договору складає 768657,24 грн. Кількість днів прострочення за період з 01.09.2020 по 29.09.2022 становить 29 днів. Відповідно до п. 8.2 договору, штраф складає 768657,24 грн. х 10% = 76865,72 грн.; неустойка 768657,24 грн. х 0,5% х 29 днів = 111455,30 грн.

24.03.2023 надійшло заперечення проти клопотання про застосування строків позовної давності. Згідно законодавства України, строки позовної давності, передбачені ст.ст. 257-259 ЦК України, продовжуються на період воєнного стану в Україні. Крім того, строки, передбачені ст.ст. 257-259 ЦК України, продовжуються на період дії карантину. Відтак, зустрічна позовна заява подана в межах строку позовної давності.

05.06.2023 в системі «Електронний суд» сформовано клопотання про долучення доказів на виконання ухвали суду від 01.05.2023.

28.06.2023 в системі «Електронний суд» сформовано заперечення на заперечення відповідача щодо долучення документів до справи. Зазначено, що п. 2.1 договору погоджено, що передача ТМЦ відбувається саме за накладними, оформленими за формою М-11. Вказана форма не містить жодних посилань на номер договору, по якому передаються ТМЦ. Жодним нормативним актом не встановлено вимог щодо обов`язку передавати по одній накладній за формою М-11 товарно-матеріальних цінностей тільки по одному договору. Якщо в один і той же день передаються давальницькі ТМЦ одному і тому ж субпідряднику по кільком договорам, жодним документом не забороняється оформлювати це однією накладною за формою М-11. Враховуючи умови п. 6.1.11 договору акти про витрату давальницьких матеріалів за умовами договору оформлюються за той же місяць, що і акти виконаних робіт, до яких вони додаються, тому і використання ТМЦ підтверджується за той місяць, за який підписується акт виконаних робіт, у даному випадку вересень 2022. Отже, всі заяви відповідача про те, що всі матеріальні цінності по договору були передані та прийняті ним у вересні, а не в серпні є надуманими, необґрунтованими та не підтверджуються жодними доказами.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

4. Позиція (аргументи) відповідача за зустрічним позовом. Заяви відповідача за зустрічним позовом

09.02.2023 надійшло клопотання про застосування строку позовної давності за зустрічним позовом. З наступного дня після спливу строку виконання договору, а саме з 31.08.2021 у позивача виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій. Проте, з позовом позивач звернувся 20.12.2022, тобто, після спливу 1 року після закінчення строку виконання за договором. Відтак, однорічний строк для звернення до суду з позовними вимогами щодо стягнення пені та штрафу сплинув 31.08.2022. Просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог за зустрічним позовом.

Відзив на зустрічну позовну заяву не надходив.

15.06.2023 на електронну пошту суду надійшло заперечення на клопотання про долучення документів до справи. У вказаному запереченні просив звернути увагу на акти №№ 1, 2 від 30.09.2021 про витрату давальницьких матеріалів. Згідно вказаних актів, у вересні 2021 були передані та прийняті матеріальні цінності по договору. Відтак, саме з вини позивача акт приймання-передачі виконаних робіт був підписаний 30.09.2021, оскільки саме позивач надав матеріальні цінності лише у вересні 2021, а не у серпні 2021. Усі подані позивачем накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма № М-11) не містять посилання на договір, що покладений у підставу позову. Тому не вбачається за можливе встановити чи дійсно вказані документи відносяться до даного договору. Зустрічний позов вважає безпідставним.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

5. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.11.2022 позовну заяву ТОВ ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення виявлених недоліків.

15.11.2022 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків. з відповідними доказами.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.11.2022 суддею Федоровою О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2132/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.

До Господарського суду Запорізької області 23.12.2022 надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОРЕМОНТ УКРАЇНА про стягнення 188321,01 грн., з яких: 76865,72 грн. штраф та 111455,30 грн. пеня.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.01.2023 суддею Федоровою О.В. прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОРЕМОНТ УКРАЇНА про стягнення 188321,01 грн. до розгляду. Об`єднано первісний позов ТОВ ЕНЕРГОРЕМОНТ УКРАЇНА про стягнення з ТОВ ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС 141091,68 грн. разом із зустрічним позовом ТОВ ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС до ТОВ ЕНЕРГОРЕМОНТ УКРАЇНА про стягнення 188321,01 грн. в одне провадження в рамках справи № 908/2132/22. Ухвалено розгляд справи № 908/2132/22 здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання з розгляду первісного та зустрічного позовів.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2023, у зв`язку з відрахуванням судді Федорової О.В. зі складу суду у зв`язку з виходом у відставку, судову справу № 908/2132/22 визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.03.2023 справу № 908/2132/22 прийнято до розгляду суддею Ярешко О.В., ухвалено розпочати розгляд справи спочатку за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.03.2023.

Ухвалою суду від 28.03.2023 підготовче засідання відкладено на 27.04.2023.

У підготовчому засіданні 27.04.2023, враховуючи клопотання позивача за первісним позовом про відкладення підготовчого засідання, судом протокольною ухвалою від 27.04.2023 на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 05.06.2023 включно; підготовче засідання відкладено на 01.05.2023.

Ухвалою суду від 01.05.2023 у зв`язку з витребуванням у відповідача за первісним позовом доказів, підготовче засідання відкладено на 01.06.2023.

Ухвалою суду від 01.06.2023 підготовче провадження у справі закрито; справу призначено до судового розгляду по суті на 29.06.2023.

05.06.2023 від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання, згідно якого просив долучити до матеріалів справи документи, що подаються на виконання ухвали суду від 01.05.2023.

15.06.2023 на електронну пошту суду надійшло заперечення позивача за первісним позовом на вказане клопотання. Обґрунтовано тим, що подані документи: накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів не підтверджують їх належність саме до спірного договору, оскільки не ідентифікують передання матеріальних цінностей саме по договору, що покладений у підставу позову.

Відповідач за первісним позовом у письмовому запереченні, що надійшло до суду 28.06.2023, заперечив проти вказаних доводів позивача.

У судове засідання 29.06.2023 з`явилися представники сторін, представник ТОВ ЕНЕРГОРЕМОНТ УКРАЇНА приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом прийнято до розгляду документи, що надійшли від відповідача за зустрічним позовом. Судом зазначено, що оцінка вказаним документам буде надана судом під час ухвалення судового рішення.

У судовому засіданні 29.06.2023 судом справу розглянуто по суті, підписано та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

19.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОРЕМОНТ Україна (субпідрядник) укладено договір № 4406-ИЭС-ДЦ.

Відповідно п.п. 1.1, 1.2 договору, субпідрядник зобов`язується своїми силами й на свій ризик виконати, а підрядник зобов`язується прийняти та оплатити роботи: Заміна нижніх секцій повітропідігрівника ТПП (кубів) котла ТП 100А енергоблоку № 11 ДТЕК Бурштинська ТЕС у кількості 1 шт. в шахті 1 (далі роботи) на енергоблоці № 11 ДТЕК Бурштинська ТЕС (далі об`єкт) відповідно до умов цього договору. Місце виконання робіт: територія ДТЕК Бурштинська ТЕС, розташована за адресою: Івано-Франківська обл., м. Бурштин.

Роботи, відповідно до п. 2.1, виконуються з використанням запасних частин і матеріалів підрядника, витратних матеріалів, обладнання, механізмів, оснащення, пристосувань, інструменту (зокрема абразивного) субпідрядника. Передання запасних частин і матеріалів підрядником субпідряднику в роботу оформляється накладними форми № М-11.

У пункті 3.1 визначено, що роботи виконуються згідно з затвердженим сторонами графіком виконання робіт, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 2), починаючи з 20.08.2021.

Згідно п. 3.2, субпідрядник повинен бути забезпечений витратними матеріалами, обладнанням, механізмами, оснащенням, пристосуванням, інструментом (зокрема абразивним), необхідним для виконання робіт у такі строки, щоб не порушилися строки виконання робіт, передбачені п. 3.1 цього договору.

У відповідності до п. 4.1 договору, приймання виконаних робіт здійснюється сторонами щомісячно за актами приймання виконаних робіт (Форма КБ-2в), довідками про вартість виконаних робіт (Форма КБ-3).

Згідно п. 5.1, вартість робіт за договором погоджується сторонами в договірній ціні, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1), і становить 768657,24 грн. з ПДВ.

Оплата робіт, згідно п. 5.4, здійснюється підрядником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок субпідрядника протягом 5 робочих днів з 30-го календарного дня із дати підписання сторонами акта приймання виконаних підрядних робіт (Форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядник робіт (Форма КБ-3) і виставлення рахунку субпідрядником. Якщо останній день терміну для оплати, встановлений цим договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день.

Субпідрядник зобов`язався: виконати роботи в обсязі та в строки, передбачені умовами цього договору; негайно повідомити підряднику про неможливість закінчення робіт у строки, визначені умовами цього договору з зазначенням причини такого відхилення й нових строків виконання робіт; негайно попередити підрядника про виявлені ним обставини, що не залежать від субпідрядника, які загрожують збереженню результатів виконуваних робіт або створюють неможливість її завершення в строк; щомісяця надавати акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідку про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) на паперовому носії та в електронному вигляді. Надавати підряднику одночасно з актами приймання виконаних робіт акти про витрату давальницьких матеріалів за формою № М-23 (п.п. 6.1.1, 6.1.6, 6.1.7, 6.1.11).

Підрядник зобов`язався: надати запасні частини та матеріали в розпорядження субпідрядника для виконання робіт; оплачувати роботи відповідно до умов договору (п.п. 6.2.1, 6.2.3)

Згідно п. 8.2 договору, за порушення термінів виконання робіт і/або етапу робіт, визначеного в графіку виконання робіт до цього договору, субпідрядник несе таку відповідальність: невиконання робіт і/або етапу робіт у строк, передбачений графіком виконання робіт, у межах 10 календарних днів субпідрядник сплачує підряднику штраф у розмірі 10% від вартості робіт за договором; невиконання робіт і/або етапу робіт у строк, передбачений графіком виконання робіт (п. 3.1 цього договору), понад 10 календарних днів субпідрядник, починаючи з 11 дня виплачує підряднику штраф у розмірі 10% від вартості робіт за договором та неустойку в розмірі 0,5% від вартості робіт за договором за кожен день прострочення.

Згідно п. 8.8, у разі порушення підрядником термінів оплати робіт він, на письмову вимогу субпідрядника, виплачує субпідряднику пеню, що діє на момент порушення зобов`язань, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення виконання зобов`язань, але не більше ніж 5% від простроченої суми.

Згідно п. 8.10, штрафні санкції нараховуються до моменту повного виконання субпідрядником зобов`язань за цим договором.

Згідно п. 10.1, договір діє до 31.12.2021, а в частині виконання зобов`язань до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, що виникли під час дії договору.

Між сторонами договору підписано, зокрема, додаток № 1 «Договірна ціна № 1», згідно якого всього договірна ціна складає 768657,24 грн. та додаток № 2 «Графік виконання робіт», згідно якого роботи з заміни нижніх секцій повітропідігрівника ТПП (кубів) котла ТП 100А енергоблоку № 11 ДТЕК Бурштинська ТЕС у кількості 1 шт. в шахті 1 мають бути виконані у серпні 2021, а саме: « 20.08……30.08».

Згідно актів №№ 1, 2 від 30.09.2021 про витрату давальницьких матеріалів, що підписані між сторонами, протягом вересня 2021 субпідрядником були одержані від підрядника та витрачені матеріали згідно договору № 4406-ИЭС-ДЦ від 19.08.2021, згідно зазначеного переліку.

Між сторонами 30.09.2021 підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2021 (Форма КБ-2в) на суму 338935,09 грн. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2021 (Форма КБ-3) на суму 338935,09 грн.

Субпідрядник виписав підряднику рахунок на оплату № 32 від 30.09.2021 на суму 338935,09 грн.

Враховуючи положення пункту 5.4 договору, оплата робіт мала бути здійснена підрядником у строк до 08.11.2021 (включно), а саме: протягом 5-ти робочих днів з 30-го календарного дня із дати підписання сторонами акта приймання виконаних підрядних робіт (Форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядник робіт (Форма КБ-3) (з 01.11.2021 з урахуванням вихідних днів, оскільки акт та довідка підписані 30.09.2021).

Листом з описом вкладення позивач за первісним позовом надіслав відповідачу претензію щодо оплати заборгованості за договором.

У відповіді від 27.09.2022 на вказану претензію, відповідач повідомив, що тимчасова затримка оплати грошових коштів обумовлена непередбачуваними та незалежними від товариства обставинами, а саме: введенням воєнного стану в Україні, що значно обмежило виробничі потужності підприємства, дефіцитом обігових коштів.

23.09.2022 відповідач за первісним позовом перерахував позивачу суму 338935,09 грн.

7. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Відповідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору підряду.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, підрядник оплатив виконані роботи з порушенням строку, встановленого п. 5.4 договору, що не заперечувалося останнім.

Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд перевірив складений позивачем розрахунок 3% річних та визнає його неправильним, оскільки позивачем за первісним позовом неправильно визначено початок періоду нарахування з 01.11.2021, тоді як слід нараховувати з 09.11.2021, оскільки останнім днем оплати виконаних робіт було 08.11.2021. Також, позивачем 3% річних нараховані на суму боргу 338935,00 грн., а не на суму боргу 338935,09 грн., однак це є його правом.

Зробивши перерахунок 3% річних в межах заявленого позивачем періоду, судом встановлено, що 3% річних складають 8273,73 грн. У стягненні 222,86 грн. 3% річних судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю позову в цій частині.

Розрахунок інфляційних втрат позивача містить арифметичні помилки. Згідно перерахунку суду, розмір інфляційних втрат в межах заявленого позивачем періоду становить 52467,40 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд не виходить за межі заявлених позовних вимог, з відповідача за первісним позовом на користь позивача стягується 52467,14 грн. інфляційних втрат.

Згідно ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Частиною 7 Розділу ІХ Господарського кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який діє на час розгляду справи по суті.

Відтак, позивачем за первісним позовом правомірно нараховано пеню за строк більший, ніж встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Разом з тим, позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування пені з 01.11.2021, тоді як пеню слід нараховувати з 09.11.2021.

За перерахунком суду, пеня в межах заявленого позивачем періоду, нарахована на визначену позивачем суму боргу 338935,00 грн., становить 78865,07 грн.

При розрахунку пені позивачем не враховано умови пункту 8.8 договору, згідно якого пеня може бути не більше ніж 5% від простроченої суми. У зв`язку з цим, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача, складає 16946,75 грн. У стягненні суми 63181,20 грн. пені судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю позову в цій частині.

Таким чином, первісний позов у цілому судом задовольняється частково.

Відповідач за первісним позовом просив зменшити розмір пені та 3% річних, що підлягають стягненню, на 90%. В обґрунтування клопотання зазначив, що стягнення з відповідача значних сум штрафів загрожує стратегічно важливому товариству зривом планових та аварійних робіт по відновленню і ремонту восьми теплових електростанцій України, що у свою чергу може призвести до масштабних та негативних наслідків для держави. Просив врахувати, що на момент звернення позивача з позовом, заборгованість за договором вже була оплачена. Позивачем не доведено наявність понесених ним збитків. Доказами скрутного матеріального становища відповідача та його погіршення у 2022 році є звіт про фінансові результати за 2022 рік.

Позивач проти зменшення пені та 3% річних заперечував.

Відповідно ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту ст. 233 ГК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Частина друга статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

У пункті 3.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладено правовий висновок: «З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання».

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Зменшення неустойки є правом, а не обов`язком суду. Суд враховує, що відповідачем повинно було бути виконано зобов`язання до 08.11.2021, тобто, ще до введення з 24.02.2022 в Україні воєнного стану. Згідно поданого відповідачем за первісним позовом звіту про фінансові результати на 2022 рік, у ТОВ ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС у 2021 році був наявний прибуток за результатами попереднього року, збиток був відсутній. Також, сторонами у договорі вже передбачено максимальний розмір пені, який не може перевищувати 5% від простроченої суми.

Таким чином, судом відхиляється клопотання відповідача про зменшення пені та 3% річних як необґрунтоване.

Щодо зустрічного позову суд зазначає таке.

Відповідач за зустрічним позовом, заперечуючи проти позову, посилається на акти №№ 1, 2 від 30.09.2021 про витрату давальницьких матеріалів, зазначаючи, що у вересні 2021 були передані та прийняті матеріальні цінності по договору. Відтак, саме з вини позивача акт приймання-передачі виконаних робіт був підписаний 30.09.2021, оскільки саме позивач надав матеріальні цінності лише у вересні 2021, а не у серпні 2021.

Згідно ч. 1 ст. 839 ЦК України, підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 850 ЦК України, замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.

За умовами ст. 851 ЦК України, підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Відповідачем за зустрічним позовом роботи мали бути виконані в строк до 30.08.2021 включно.

Згідно п. 2.1 договору, передання запасних частин і матеріалів підрядником субпідряднику в роботу оформляється накладними форми № М-11.

Позивачем за зустрічним позовом надані накладні-вимоги форми № М-11 на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 19.08.2021, від 20.08.2021, від 23.08.2021, від 25.08.2021, від 26.08.2021.

Відповідачем за зустрічним позовом надані акти №№ 1, 2 від 30.09.2021 про витрату давальницьких матеріалів (типова форма № М-23).

Наказом Мінстату від 21.06.1996 № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів», який був чинним до 22.10.2021, затверджено типові форми з обліку сировини та матеріалів, зокрема, М-11 "Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів"; М-23 "Акт № про витрату давальницьких матеріалів".

Згідно вказаного наказу, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма № М-11) використовується для обліку руху матеріальних цінностей в середині підприємства та їх відпуску господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, а також стороннім організаціям. У випадку відпуску матеріальних цінностей господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, або стороннім організаціям накладну-вимогу виписують на основі договорів, нарядів і інших відповідних документів. Акт про витрату давальницьких матеріалів (форма № М-23) застосовується для оформлення витрат матеріалів відкритого зберігання, які належать замовнику, але витрачаються будівельною або монтажною організацією, яка виконує роботи.

Подані позивачем накладні-вимоги форми № М-11 відповідають затвердженій наказом Мінстату від 21.06.1996 № 193 формі.

Враховуючи вказаний наказ Мінстату, акти №№ 1, 2 від 30.09.2021 про витрату давальницьких матеріалів (типова форма № М-23) підтверджують витрату матеріалів відповідачем, а не їх передання замовнику. Крім того, за умовами п. 6.1.11 акти про витрату давальницьких матеріалів передаються субпідрядником підряднику одночасно з актами приймання виконаних робіт. Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт був підписаний між сторонами 30.09.2021. Тобто, акти №№ 1, 2 про витрату давальницьких матеріалів складені в однин день з актом - 30.09.2021.

Між сторонами у справі укладено окрім договору, що покладений у підставу даного позову, ще декілька договорів. Позивач за зустрічним позовом зазначив, що товарно-матеріальні цінності за поданими ним накладними форми № М-11 передавалися за декількома договорами.

Згідно п.п. 6.1.6, 6.1.7 договору, субпідрядник зобов`язався: негайно повідомити підряднику про неможливість закінчення робіт у строки, визначені умовами цього договору з зазначенням причини такого відхилення й нових строків виконання робіт; негайно попередити підрядника про виявлені ним обставини, що не залежать від субпідрядника, які загрожують збереженню результатів виконуваних робіт або створюють неможливість її завершення в строк.

У матеріалах справи відсутнє будь-яке листування з боку відповідача, як субпідрядника за договором, щодо неможливості виконання ним роботи в строк у зв`язку з відсутністю матеріалів, які мав передати позивач. Відповідач не звертався до позивача з вимогою передання матеріалів, додатковою угодою щодо продовження строку виконання робіт, тощо.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання (стаття 617 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідачем за зустрічним позовом не доведено підстав, передбачених ст. 617 ЦК України, для його звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, позивачем за зустрічним позовом правомірно заявлено до стягнення з відповідача штраф та пеня на підставі п. 8.2.2 договору.

Розрахунки штрафу та пені, зроблені позивачем за зустрічним позовом, перевірені судом та визнаються правильними.

З відповідача за зустрічним позовом на користь позивача стягується 76865,72 грн. штрафу та 111455,30 грн. пені.

Щодо клопотання позивача про застосування строку позовної давності за зустрічним позовом, суд зазначає таке.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Частинами 12, 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який діяв на час ухвалення даного рішення.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Таким чином, позивачем за зустрічним позовом не пропущено строк для звернення до суду з позовом.

Враховуючи наведене вище, судом задовольняються зустрічні позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно з ч. 11 ст. 238 ГПК України, у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Суд вважає за необхідне провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню за первісним та зустрічним позовах, та стягнути різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму, а саме: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОРЕМОНТ УКРАЇНА на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС грошову суму у розмірі 110633 (сто десять тисяч шістсот тридцять три) грн. 40 коп. та 1458 (одна тисяча чотириста п`ятдесят вісім) грн. 74 коп. судового збору.

8. Розподіл судових витрат

Згідно п. 2 ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 1366,08 грн., сплачений при поданні первісного позову, стягується з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В іншій частині судовий збір покладається на позивача за первісним позовом.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 2824,82 грн., сплачений при поданні зустрічного позову, стягується з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОРЕМОНТ УКРАЇНА за первісним позовом задовольнити частково у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20, код ЄДРПОУ 34063592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОРЕМОНТ УКРАЇНА (юридична адреса: 84500, Донецька область, м. Бахмут, пров. Першотравневий, буд. 165, код ЄДРПОУ 42963180; адреса для листування: 84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 41, а/с 53) 16946 (шістнадцять тисяч дев`ятсот сорок шість) грн. 75 коп. пені, 8273 (вісім тисяч двісті сімдесят три) грн. 73 коп. 3% річних, 52467 (п`ятдесят дві тисячі чотириста шістдесят сім) грн. 14 коп. інфляційних втрат, 1366 (одна тисяча триста шістдесят шість) грн. 08 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини первісного позову відмовити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС за зустрічним позовом задовольнити повністю у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОРЕМОНТ УКРАЇНА (юридична адреса: 84500, Донецька область, м. Бахмут, пров. Першотравневий, буд. 165, код ЄДРПОУ 42963180; адреса для листування: 84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 41, а/с 53) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20, код ЄДРПОУ 34063592) 76865 (сімдесят шість тисяч вісімсот шістдесят п`ять) грн. 72 коп. штрафу, 111455 (сто одинадцять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн. 30 коп. пені, 2824 (дві тисячі вісімсот двадцять чотири) грн. 82 коп. судового збору.

Провести зустрічне зарахування позовних вимог за первісним та зустрічним позовах на суму 77687 грн. 62 коп. та 1366 грн.08 коп. (судовий збір).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОРЕМОНТ УКРАЇНА (юридична адреса: 84500, Донецька область, м. Бахмут, пров. Першотравневий, буд. 165, код ЄДРПОУ 42963180; адреса для листування: 84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 41, а/с 53) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20, код ЄДРПОУ 34063592) грошову суму у розмірі 110633 (сто десять тисяч шістсот тридцять три) грн. 40 коп. та 1458 (одна тисяча чотириста п`ятдесят вісім) грн. 74 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 04 липня 2023.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко