Рішення

від 03.07.2023 по справі 910/6355/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.07.2023Справа № 910/6355/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Державного підприємства "Антонов" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент-Сталь" про стягнення 211 572,17 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2023 року Державне підприємство "Антонов" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент-Сталь" (далі - Товариство) 211 572,17 грн, з яких: 163 608,83 грн - вартість недопоставленої продукції, 4 954,38 грн - інфляційні втрати, 1 452,31 грн - три проценти річних, 30 104,03 грн - пеня, 11 452,62 грн - штраф.

Також позивач просив суд зазначити в рішенні про нарахування вищезазначених відсотків до моменту виконання цього рішення та визначити правила їх розрахунку.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань за договором від 5 липня 2022 року № 10.2340.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 травня 2023 року вищенаведену позовну заяву Підприємства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6355/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

23 травня 2023 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказував, що згідно умов вищевказаного договору приймання продукції за кількістю відбувається згідно видаткової накладної. Надана позивачу видаткова накладна від 12 липня 2022 року № РН-0000276 була підписана обома повноважними представниками сторін без заперечень та зауважень. Крім того, наданий позивачем акт фактичного зважування поставленого матеріалу на склад цеху № 112 від 12 серпня 2018 року складений з порушенням порядку та строків, встановлених договором. У зв`язку цим у задоволенні позову відповідач просив відмовити.

31 травня 2023 року на адресу суду від Підприємства надійшла відповідь на відзив, у якій останнє заперечувало проти аргументів відповідача, зазначало, що ним вживалися заходи для досудового врегулювання спору шляхом листування, однак у зв`язку з невчиненням відповідачем жодних дій, які були запропоновані Підприємством, ним було проведено фактичне зважування товару без участі представників Товариства. Також позивач вказував на безпідставність посилань відповідача щодо порушення порядку приймання продукції, встановленого Інструкцією про порядок приймання товару виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року № П-6, та Інструкцією про порядок приймання товару виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року № П-7, оскільки в договорі сторони прямо передбачили, що вказані нормативно-правові акти до спірних правовідносин не застосовуються.

Жодних інших клопотань та заяв по суті справи від сторін не надходило.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи подання позивачем та відповідачем заяв по суті справи, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даного спору по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

5 липня 2022 року між Підприємством та Товариством було укладено договір № 10.2340.2022, за умовами якого останнє зобов`язалося поставити, а позивач - прийняти та оплатити товар: арматуру А400С, на умовах, передбачених цією угодою згідно зі специфікацією № 1 (пункт 1.1. договору).

Дана угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками цих суб`єктів господарювання.

Поставка продукції здійснюється однією партією відповідно до специфікації № 1 на підставі отриманої від Підприємства письмової заявки, згідно якої Товариство надає рахунок на оплату продукції (пункт 1.2. договору).

Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. зазначеної угоди ціна за одиницю продукції визначена в специфікації № 1 та включає в себе податки та збори, а також вартість тари, упаковки, маркування й доставку товару. Загальна сума договору складає 990 015,58 грн з ПДВ.

Пунктами 3.1. та 3.2. договору передбачено, що розрахунки за ним проводяться у національній валюті України - гривні. Оплата за продукцію здійснюється Підприємством шляхом перерахунку 100% грошових коштів на розрахунковий рахунок Товариства протягом 5 банківських днів після підписання даного правочину.

Згідно з пунктами 4.1. та 4.2. договору поставка продукції здійснюється на умовах СРТ - місце призначення: 03062, місто Київ, вулиця Академіка Туполєва, будинок 1, відповідно до правил Інкотермс у редакції 2010 року протягом 10-ти календарних днів з дати направлення замовлення.

Відповідно до пунктів 4.6. та 4.8. договору зобов`язання Товариства з поставки продукції вважаються виконаними в момент її фактичної передачі. Датою поставки вважаться дата, яка зазначена у видатковій накладній.

Пунктом 4.9. даного правочину передбачено, що на кожну поставку продукції Товариство надає такі документи: рахунок-фактуру (2 оригінали, 2 копії); видаткову накладну (2 оригінали); сертифікат якості на кожну партію продукції.

При постачанні продукції допускається відхилення від узгодженої кількості в межах +/-10%. У такому випадку кінцевий розрахунок проводиться по фактичній вазі, що зазначена в товаросупроводжувальних документах, протягом 14 банківських днів від дати отримання Підприємством продукції. При постачанні товару в межах до -10% Товариство зобов`язується повернути грошові кошти в частині недопоставленої продукції протягом 7 банківських днів від дати отримання письмового повідомлення від Підприємства (пункт 4.11. договору).

Відповідно до пунктів 5.1. та 5.2. даної угоди якість та кількість продукції, що постачається, повинна відповідати вимогам ДСТУ 3760:2006, нормативно-технічній документації виробника та підтверджуватися сертифікатом якості останнього на кожну партію продукції окремо. У разі, якщо відвантажена продукція не відповідає якості, кількості стандарту, технічним умовам або виявлено виробничі дефекти, Підприємство зобов`язане повідомити про це Товариство у письмовій формі з наданням підтверджуючих документів з ВТК, ЦЗЛ (відомість дефектів, акт дефектації, тощо) протягом 30 календарних днів з моменту отримання такої продукції. Постачальник повинен за свій рахунок допоставити/замінити забраковану продукцію протягом 10 робочих днів з моменту отримання відповідного повідомлення Підприємства.

Згідно з пунктом 5.4. договору продукція вважається поставленою після проведення Підприємством позитивного вхідного контролю в термін 10 робочих днів з дати фактичного отримання її на склад.

Сторони дійшли згоди про те, що до прийому продукції за кількістю та якістю не застосовуються положення Інструкції від 15 червня 1965 року № П-6 "Про порядок прийому Товару виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості" та Інструкції від 25 квітня 1966 року № П-7 "Про порядок прийому товару виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю" (пункт 6.1. договору).

Однак пунктом 6.2. даного правочину прямо передбачено, що приймання продукції за кількістю відбувається згідно видаткової накладної, а за якістю - згідно результатів проведення вхідного контролю на території Підприємства.

У разі порушення строків поставки Товариство сплачує Підприємству пеню в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості продукції (пункт 7.1. договору).

Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2022 року, а в частині гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання (пункт 10.1. цього правочину).

Специфікацією № 1 (додаток № 1 до договору) сторони погодили асортимент, кількість та вартість продукції для поставки, а саме: арматура 14 А400С міра в кількості - 15 тонн, вартістю 314 382,45 грн; арматура 10 А400С міра в кількості - 5,3 тонни, вартістю 112 995,10 грн; арматура 8 А240С міра в кількості - 0,4 тонни, вартістю 9 865,40 грн; арматура 12 А400С міра в кількості - 16,6 тонни, вартістю 347 916,58 грн та арматура 16 А400С міра в кількості - 1,9 тонни, вартістю 20 975,50 грн. Загальна вартість продукції за вказаною специфікацією становить 990 015,58 грн з ПДВ.

6 липня 2022 року Товариством було виставлено відповідний рахунок-фактуру № 1263 на суму 990 015,58 грн, який був оплачений Підприємством 8 липня 2022 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від цієї ж дати № 1601.

12 липня 2022 року на виконання умов договору Товариство поставило Підприємству передбачену специфікацією продукцію, що підтверджується видатковою накладною від цієї ж дати № PН-0000276.

Разом із цим, листом від 25 липня 2022 року № 469/5574-22 Підприємство повідомило Товариство про невідповідність заявленої кількості продукції за вищевказаною видатковою накладною та фактично отриманої позивачем, у зв`язку з чим позивач запропонував допоставити належну кількість відповідної продукції або повернути кошти за недопоставлену її частину з відображенням у видатковій накладній фактичної кількості поставленої Підприємству продукції. Також було запропоновано направити уповноважених представників Товариства для повторного зважування продукції у разі незгоди останнього з даними Підприємства щодо її фактичної кількості.

Листом від 9 серпня 2022 року № 469/6243-22 Підприємство звернулося до Товариства з вимогою про повернення коштів за недопоставлену продукцію на загальну суму 163 608,84 грн, а листом від 11 серпня 2022 року № 469/6371-22 повідомило відповідача про необхідність направлення його представників для проведення повторного зважування поставленої продукції, яке було призначено на 12 серпня 2022 року.

Листами від 4 серпня 2022 року вих. Л453-2295 та від 10 серпня 2022 року вих. Л453-229 Товариство повідомило позивача про проведення ним перевірки факту недопоставки спірного товару.

12 серпня 2022 року Підприємством було складено в присутності його працівників та за їх підписом акт фактичного зважування поставленого матеріалу на складі цеху № 112 від цієї ж дати, згідно якого було виявлено невідповідність поставленої Товариством кількості (нестачі та лишки по позиційно) продукції, а саме: арматури 14 А400C - 2,6 тонни нестачі, арматури 10 А400С - 0,3 тонни нестачі, арматури 12 А400С - 3,6 тонни нестачі та арматури 16 А400С - 0,9 тонни надлишку.

19 грудня 2022 року позивачем надіслано на адресу відповідача вимогу № 469/11622-22 щодо сплати заборгованості у загальному розмірі 183 985,70 грн, з яких: 163 608,83 грн - вартість недопоставленої продукції, 7 364,68 грн - інфляційні втрати, 1 533,04 грн - три проценти річних, 50,31 грн - пеня, 11 452,62 грн - штраф.

Вказана вимога отримана відповідачем 26 грудня 2022 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення № 0504523728634. Однак згідно листа Товариства від 10 січня 2023 року вих. КС141-22\453 ця вимога була залишена відповідачем без задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Позивач на підтвердження своїх доводів щодо поставки відповідачем продукції в меншій кількості надав акт фактичного зважування поставленого матеріалу на складі цеху № 112 від 12 серпня 2022 року. Водночас, складання такого акту на підтвердження невідповідності фактично поставленої продукції по кількості договором не передбачено.

Натомість пунктом 6.2. договору прямо встановлено, що приймання продукції за кількістю відбувається саме згідно видаткової накладної. При цьому, наявна в матеріалах справи видаткова накладна від 12 липня № PН-0000276 була підписана уповноваженими представниками обох сторін без жодних заперечень та зауважень, у тому числі щодо визначеної у ній кількості поставленого Товариством товару.

Крім того, згідно з пунктом 5.2. договору у разі якщо відвантажена продукція не відповідає якості, кількості стандарту, технічним умовам або виявлено виробничі дефекти, Підприємство зобов`язане повідомити про це Товариство у письмовій формі з наданням підтверджуючих документів з ВТК, ЦЗЛ (відомість дефектів, акт дефектації, тощо) протягом 30 календарних днів з моменту отримання такої продукції. Однак цей пункт договору не регулює відносини сторін у частині прийняття товару за кількістю.

Разом із цим, як вбачається з листа Підприємства від 25 липня 2022 року № 469/5574-22, яким було повідомлено відповідача про поставку продукції за вищевказаною видатною накладною у меншій кількості, до останнього не було доданого жодного документа на підтвердження зазначеної обставини.

При цьому, акт, на який посилається позивач, був складений на 32-й календарний день з моменту поставки товару, тобто після спливу передбаченого угодою сторін строку. Водночас суд відхиляє аргументи позивача, що порушення вказаного строку відбулося внаслідок дій відповідача щодо ненаправлення своїх представників для повторного зважування, оскільки позивач самостійно призначив дату повторного зважування вже з порушенням зазначеного строку.

Інші докази, які б підтверджували обґрунтованість позовних вимог Підприємства, у матеріалах даної справи відсутні.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки відповідачем обумовленої договором продукції в меншій кількості.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог Підприємства про стягнення з відповідача заявленої суми основного боргу в зв`язку з її необґрунтованістю.

Враховуючи недоведеність позивачем правових підстав для стягнення з Товариства спірної суми основного боргу в розмірі 163 608,83 грн, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні решти похідних вимог щодо стягнення з відповідача сум пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат та штрафу, нарахованих на вищенаведену суму заборгованості.

Приписами частини 1 статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки Підприємство не довело належними та допустимими доказами обґрунтованість пред`явлених до Товариства позовних вимог, суд дійшов висновку про безпідставність даного позову, у зв`язку з чим останній задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача та не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 3 липня 2023 року.

СуддяЄ.В. Павленко