Ухвала

від 22.11.2023 по справі 910/6355/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 910/6355/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Студенець В. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Антонов"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Павленка Є. В.

від 03.07.2023 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Алданова С. О., Євсіков О. О., Корсак В. А.

від 10.10.2023

за позовом Державного підприємства "Антонов"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент-Сталь"

про стягнення 211 572,17 грн,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Антонов" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент-Сталь" про стягнення 211 572,17 грн, з яких: 163 608,83 грн - вартість недопоставленої продукції, 4 954,38 грн - інфляційні втрати, 1 452,31 грн - 3% річних, 30 104,03 грн - пеня, 11 452,62 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов`язань за договором № 10.2340.2022 від 05.07.2022 в частині обсягу поставленого товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі № 910/6355/23 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою від 10.10.2023 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі № 910/6355/23.

01 листопада 2023 року Державне підприємство "Антонов" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 у справі № 910/6355/23.

Перевіривши касаційну скаргу Державного підприємства "Антонов", Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частина 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже відповідно до пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справа № 910/6355/23 є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 2 684,00 грн = 268 400,00 грн).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

В касаційній скарзі Державне підприємство "Антонов" зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі № 910/6355/23 є неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права за наявності виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування положень частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах. Крім того, скаржник посилається на те, що ця справа має виняткове значення для нього (підпункт "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України), оскільки Державне підприємство "Антонов" вважається стратегічним для економіки і безпеки держави підприємством оборонно-промислового комплексу України, діяльність якого провадиться у сфері критичних технологій. У даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю "Континент-Сталь" не забезпечило поставку продукції у потрібній кількості, а отже поставило під загрозу виконання завдань у період воєнного часу.

При цьому саме лише посилання на стратегічну важливість державного підприємства - сторони у справі, не є тією обставиною, яка безумовно може свідчити про винятковість самої справи, та за наявністю якої можна зробити висновки про те як саме результати недопоставки арматури А400С можуть вплинути на безпеку держави, тощо. Суд звертає увагу, що саме лише посилання на виняткове значення справи, яке не обґрунтовано іншими доводами, автоматично не презюмує його існування. Посилання скаржника на обставини, які, на його думку, доводять випадок, зазначений у пункті "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за оцінкою Суду, не підтверджують його наявності. Доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться лише до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями та переоцінки встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.

У пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційному оскарженню підлягають рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову до п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише коли скаржником буде доведено наявність передбаченого/передбачених у цій нормі випадку/випадків, що залежить виключно від обставин конкретної справи, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

При цьому, незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

За змістом статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини 1 статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі та відсутність обставин, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/6355/23 за касаційною скаргою Державного підприємства "Антонов" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

У зв`язку із відмовою у відкритті касаційного провадження, Суд не розглядає клопотання Державного підприємства "Антонов" про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/6355/23 за касаційною скаргою Державного підприємства "Антонов" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді І. Д. Кондратова

В. І. Студенець