Постанова

від 28.06.2023 по справі 915/1411/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 915/1411/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г. М. - головуючий, Міщенко І. С., Могил С. К.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Мильча»

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 (колегія суддів: Діброва Г. І. - головуючий, Принцевська Г. І., Ярош А. І.) та рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2022 (суддя Ржепецький В. О.)

за позовом керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мішково-Погорілівської сільської ради

до Приватного підприємства «Мильча»

про розірвання договору земельної ділянки та повернення земельної ділянки

за участю: прокурора Томчук М.О. (посвідчення),

ВСТАНОВИВ:

1 Короткий зміст позовних вимог

1.1 Керівник Миколаївської окружної прокуратури (далі - прокурор), звернувшись з позовом в інтересах держави в особі Мішково-Погорілівської сільської ради (далі - Рада) до Приватного підприємства «Мильча» (далі - Підприємство), просив: розірвати достроково договір оренди землі, укладений 08.11.2004 між Жовтневою районною державною адміністрацією та Підприємством (далі - Договір оренди) щодо земельної ділянки площею 21,9 га з кадастровим номером 4823383000:07:000:0140 (далі - земельна ділянка); зобов`язати Підприємство повернути у розпорядження територіальної громади в особі Ради земельну ділянку, розташовану на території Ради.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Підприємством порушується порядок використання земельної ділянки, оскільки всупереч укладеного Договору оренди остання використовується відповідачем під сміттєзвалище, що є порушенням порядку використання земель сільськогосподарського призначення. При цьому прокурор, звертаючись до суду з позовом, вважав, що Радою з метою захисту інтересів громади не вжито жодних заходів до усунення встановлених моніторингом порушення вимог земельного законодавства, у зв`язку з чим вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

2 Короткий зміст судових рішень

2.1 Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2023, позов задоволено: розірвано достроково Договір оренди та зобов`язано Підприємство повернути земельну ділянку у розпорядження територіальної громади в особі Ради.

2.2 Судові рішення мотивовані тим, що прокурор належними та допустимими доказами підтвердив факт використання відповідачем наданої йому в оренду земельної ділянки не за цільовим призначенням, а саме не для ведення підсобного сільського господарства, а для розміщення на ній різного виду відходів. Прокурором у порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», підтверджено підстави для представництва інтересів держави у цій справі.

3 Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вищевказані судові рішення та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

3.2 В обґрунтування касаційної скарги Підприємство посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду.

3.3 У відзиві на касаційну скаргу прокурор просить судові рішення залишити без змін вказуючи, що прокурором у порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», підтверджено підстави для представництва інтересів держави у цій справі, а належними та допустимими доказами підтверджено факт використання відповідачем наданої йому в оренду земельної ділянки не за цільовим призначенням.

4 Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що на підставі Договору оренди від 06.09.2004 №2534/19-03, укладеного між Жовтневою районною державною адміністрацією Миколаївської області (орендодавець) та Підприємством (орендар), у останнього у користуванні знаходиться земельна ділянка для ведення підсобного сільського господарства, площею 21,9 га, яка знаходиться в межах території Ради.

4.2 У пункті 15 Договору оренди сторони передбачили, що земельна ділянка передається в оренду для ведення підсобного сільського господарства. Цільове призначення земельної ділянки - сільськогосподарське призначення. Умови збереження стану об`єкта оренди - збереження родючості ґрунтів (пункти 16, 17).

4.3 Згідно з пунктом 8 Договору оренди його укладено на 50 років.

4.4 Дія Договору припиняється шляхом розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 38).

4.5 Договір зареєстровано у Державному реєстрі земель, про що вчинено запис від 08.11.2004 № 13.

4.6 Відповідно до поземельної книги від 05.01.2021, виданої відділом у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 4823383000:07:000:0140. За загальними відомостями земельної ділянки, вказаними у поземельній книзі, видом використання земельної ділянки в межах певної категорії земель визначено: для ведення підсобного сільського господарства.

4.7 Із запису від 08.01.2021 № 004, за підписом Державного кадастрового реєстратора, який вніс відомості, вбачається, що земельна ділянка, площею 21.9028, код цільового призначення 01.04 - для ведення підсобного сільського господарства, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель - для ведення підсобного сільського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

4.8 Відповідно до інформації Ради, викладеної у листі від 22.07.2021 № 907/02-06, спірна земельна ділянка використовується Підприємством під сміттєзвалище.

4.9 Головне управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області у листі від 12.04.2021 № 10-14-0.167-2540/2-21 повідомило прокурора, що на спірній земельній ділянці розташований котлован та остання фактично використовується для розміщення твердих побутових відходів.

4.10 Крім того, факт розміщення різних типів та видів відходів, а саме: будівельних відходів, гумових виробів, у т.ч. автотранспортних шин, виробів з поліетилену, одягу, ганчір`я, сухих залишок рослинності, комунальних відходів, пошкоджених та розібраних акумуляторних батарей встановлений перевірками, проведеними Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області в період з 15-18.07.2016, 10-14.07.2017, 19.02.2019, 23-26.07.2019, 26-27.02.2020, 02-15.07.2020, 18-19.08.2020.

4.11 Відповідно до інформації Головного управління Державної служби України з Надзвичайних ситуацій у Миколаївській області від 27.07.2021 № 5904-4859/23 на території земельної ділянки, наданої Підприємству в оренду, зафіксовано ряд пожеж, які виникали на полігоні твердих побутових відходів у період з 2016 по 2020 рік.

4.12 Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом діяльності Підприємства є збирання безпечних відходів.

4.13 За інформацією Ради від 02.09.2021 № 1110/02-06 впродовж 2020 року мали місце звернення мешканців найближчих населених пунктів стосовно задимлення території. Вказане перешкоджало нормальній життєдіяльності громадян.

4.14 Також у матеріалах справи наявні листи від 22.07.2021 № 907/02-06, від 01.09.2021 № 1105/02-06 та від 06.09.2021 року № 1786/02-19-21, з яких вбачається, що Рада повідомила прокуратуру про обізнаність з наявними порушеннями відповідачем порядку користування спірною земельною ділянкою, починаючи з 2016 року.

4.15 Перед цим Миколаївська окружна прокуратура направила на адресу Ради запит від 21.07.2021 № 50-2987вих21 щодо вжитих Радою заходів, спрямованих на розірвання спірного Договору оренди.

4.16 Повідомленням Миколаївської окружної прокуратури від 15.09.2021 № 50-4287вих - 21 Раду в порядку вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» було повідомлено про пред`явлення позову в інтересах держави в особі Ради до Підприємства про дострокове розірвання Договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку у розпорядження територіальної громади.

4.17 Судові рішення мотивовано доведеністю прокурором обставин використання відповідачем орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням, всупереч умов Договору оренди.

4.18 Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.19 За загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, що виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору та урахування обов`язкових вимог щодо такого виду договорів із зазначенням його істотних умов та у відповідній формі.

4.20 Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

4.21 Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

4.22 За змістом статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

4.23 Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

4.24 Правові підстави для припинення договору оренди землі шляхом його розірвання визначені у статті 32 Закону України «Про оренду землі». Так, згідно з частиною 1 цієї статті на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, не дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

4.25 Статтею 22 Земельного кодексу України встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

4.26 До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

4.27 Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

4.28 Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням належить до земель сільськогосподарського призначення, передана відповідачу для ведення підсобного сільського господарства, код цільового призначення 01.04, у той час земельні ділянки, які за своїм цільовим призначенням мають використовуватися для видалення відходів обліковуються за кодом 010.00.

4.29 Отже, всупереч вимог чинного законодавства та умов спірного Договору оренди землі відповідач використовував орендовану земельну ділянку під сміттєзвалище, а не для ведення підсобного сільського господарства.

4.30 За таких обставин Суд погоджується із висновками судів в оскаржуваних рішеннях про допущене відповідачем істотне порушення умов Договору оренди, що є підставою для його дострокового розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, та, як наслідок, для повернення земельної ділянки до земель територіальної громади на вимогу прокурора в інтересах держави в особі Ради.

4.31 Посилання скаржника на те, що Рада не має права звертатися у суд із даним позовом, не може бути підставою для скасування судових рішень, оскільки у цій частині доводів у касаційній скарзі не міститься виключних випадків касаційного оскарження.

4.32 Так, згідно частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 цієї частини.

4.33 У касаційній скарзі виключних випадків касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України не наведено.

4.34 Доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції під час вирішення спору послався на висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, та правильно застосував положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

4.35 На підставі встановлених обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», та підтвердження підстав для представництва інтересів держави у цій справі, оскільки в матеріалах справи містяться належні та допустимі докази того, що компетентний орган після отримання повідомлення про стверджуване порушення інтересів держави самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави.

4.36 Відсутність посилання суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові на висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах № 925/226/18, № 924/1237/17 та № 910/4345/18, які відповідач згадує у касаційній скарзі, не свідчить про неправильне застосування норм матеріального права під час вирішення цього спору, оскільки, як вже було зазначено, суд апеляційної інстанції правильно застосував положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру», враховуючи висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

4.37 Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.38 Оскільки доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків судів не спростовують, підстав для зміни чи скасування судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, Суд не вбачає.

4.39 Згідно з приписами статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Мильча» залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 у справі № 915/1411/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді І. С. Міщенко

С. К. Могил