Ухвала

від 04.07.2023 по справі 2а/0470/9177/11

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 липня 2023 року

м. Київ

справа № 2а/0470/9177/11

адміністративне провадження № К/990/23384/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Міністерства фінансів України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі №2а/0470/9177/11 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чаплинське», треті особи: Українська аграрна біржа, Управління державної казначейської служби України у Васильківському районі Дніпропетровської області, Міністерство фінансів України, про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Міністерство фінансів України 29.06.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі №2а/0470/9177/11 та залишити в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в повному обсязі.

У поданій скаржником касаційній скарзі також наведено підстави, що зумовили пропуск визначеного законом процесуального строку на касаційне оскарження спірного судового рішення.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень судом з`ясовано, що предметом розгляду справи №2а/0470/9177/11 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чаплинське», треті особи: Українська аграрна біржа, Управління державної казначейської служби України у Васильківському районі Дніпропетровської області, Міністерство фінансів України, є вимоги щодо стягнення податкового боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чаплинське» у сумі 1172350,63грн на користь держави шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 позов задоволено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.03.2023 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чаплинське» сплачений судовий збір в сумі 54495,73грн за рахунок бюджетних асигнувань.

Як убачається зі змісту поданої Міністерством фінансів України касаційної скарги, підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції у цій справі останнє, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає положення: пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України - відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України - недослідження судом зібраних у справі доказів.

Обґрунтовуючи означені підстави касаційного оскарження, скаржник наводить мотиви незгоди з рішенням суду апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позову контролюючого органу здійсненими по факту оцінки доказів й фактичних обставин справи, вказує про недослідження зібраних у справі доказів та доводить, що наразі відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: частини третьої статті 16 Закону України «Про державний бюджет України на 2003 рік» та пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №1070 від 17.07.2003 «Про укладення угод про реструктурування простроченої станом на 1 січня 2003 року заборгованості юридичних осіб за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками» щодо солідарного зобов`язання платоспроможних третіх осіб поручителя - відповідача (ТОВ «Чаплинське») щодо виконання зобов`язань позичальника, що випливають з угоди про реструктурування.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що раніше подані відповідачем касаційні скарги Верховний Суд ухвалами від 03.05.2023, від 22.05.2023, від 14.06.2023 повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення підстав для касаційного оскарження судового рішення у цій справі. При цьому, у кожній зі своїх ухвал Верховний Суд послідовно зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328, частинами другою-третьою статті 353 КАС України.

Натомість, під час перевірки вчетверте поданої скаржником касаційної скарги на постанову постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі №2а/0470/9177/11 встановлено, що її зміст щодо підстав для касаційного оскарження є ідентичним до тих, які було повернуто ухвалами Верховного Суду раніше та які суд касаційної інстанції визнав необґрунтованими.

Так, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник стверджує про відсутність правового висновку Верховного Суду, втім подальше обґрунтування касаційної скарги так і не дає можливості встановити взаємозв`язок наведених доводів скаржника до зазначеної ним підстави. Зокрема, скаржник так і не зазначає належного обґрунтування у чому саме полягає помилка суду попередньої інстанції при застосуванні норм права та не конкретизує яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника потребує висновку Верховного Суду (з послідовим обґрунтуванням скаржника, як відповідна норма (абзац, частина, пункт), на його думку, повинна застосовуватися). Скаржник також належним чином не обґрунтовує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.

У свою чергу, Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Суд наголошує, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Так, згідно з вимогами КАС України обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Крім того, вказана скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на відповіді норми (норму) права стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Скаржник повинен навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Проте, таких умов у їх взаємозв`язку у касаційній скарзі скаржником так і не наведено.

За змістом касаційна скарга, аналогічно попередньо поданим, зводиться до надання неправильної, як на думку скаржника, правової оцінки встановленим у цій справі обставинам у сукупності з наданими доказами, що не є тотожним неправильному застосуванню норм матеріального права; цитування обставин справи, встановлених порушень та норм діючого, на момент виникнення спірних правовідносин законодавства з абстрактним зазначенням, що судом апеляційної інстанції рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що в силу вимог статті 341 КАС України не входить до повноважень Верховного Суду.

Таким чином, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене Міністерством фінансів України обґрунтування не узгоджується із визначеною ним підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Крім того, як зазначено вище, скаржник, як підставу на якій подається касаційна скарга, посилається на положення пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Доводить, що судом попередньої інстанції не надано належної оцінки дійсним фактичним обставинам справи, доводам та доказам зібраним у справі, що призвело до порушення норм процесуального права, та свідчить про наявність підстави для скасування судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.

Поряд з цим, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що доводи про невстановлення судами істотних обставин справи або недослідження доказів у справі є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Однак, з огляду на вищевикладене, пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржником належним чином не обґрунтовано і не зазначено, які саме докази залишилися не дослідженими судом попередньої інстанції та на яку саме встановлену обставину це вплинуло, а вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд (як це передбачено статтею 353 КАС України), а скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції, що передбачено статтею 352 КАС України.

До того ж, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою вчетверте, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг. Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та зловживання процесуальними правами.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити відкриття касаційного провадження та вподальшому розгляд касаційної скарги.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Міністерства фінансів України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі №2а/0470/9177/11. Посилання скаржника на приписи статей 242, 246 КАС України не підміняють визначення таких підстав.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Міністерства фінансів України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі №2а/0470/9177/11 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чаплинське», треті особи: Українська аграрна біржа, Управління державної казначейської служби України у Васильківському районі Дніпропетровської області, Міністерство фінансів України, про стягнення податкового боргу повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер