Рішення

від 27.06.2023 по справі 725/4899/21

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 725/4899/21

Номер провадження 2/725/828/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2023 року м. Чернівці

Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Федіної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Ватаманюк В.В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідачів ОСОБА_3 ,

та спеціаліста ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визначення часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про визначення часток в натурі та поділ майна, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року позивачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 звернулись до суду з вище вказаним первісним позовом в обґрунтування якого посилались на те, що рішенням Чернівецької міської №1103 від 30.01.2014 року безоплатно у спільну сумісну власність позивачам та відповідачам була надана земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136600:07:002:0234. На вказаній земельній ділянці розташований двоквартирний житловий будинок, квартира АДРЕСА_2 в якому належить позивачам, а відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_3 .

Вказували на те, що відповідачі на власний розсуд користуються спільною земельною ділянкою, здійснюють на ній будівництво тимчасових споруд, облаштовують різні місця відпочинку, встановлюють мангал, викорчовують зелені насадження, що призвело до виникнення між ними спору в частині користування спільним майном, проте згоди вони не досягли.

Крім того, на даний час позивачі мають бажання відчужити належну їм квартиру, а також відповідну частину земельної ділянки, проте не мають можливості розпорядитись землею через те, що їх частка у праві спільної сумісної власності не визначена.

Вказували на те, що спірна земельна ділянка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, її розмір якої складає 0,0643 га, а тому вважають, що дана земельна ділянка не може бути розділена на частки в натурі, оскільки є декілька ділянок спільного користування (заїзд, прохід) та з метою уникнення конфліктів і принижень, усунення перешкод в розпорядженні майном, посилаючись на норми матеріального права, просили визначити за кожним співвласником земельної ділянки рівну частку в спільному майні, а саме по 1/5 частині земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136600:07:002:0234 за ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

В своючергу відповідачі звернулись до суду іззустрічною позовноїзаявою про визначення часток в натурі та відповідно до її останньої редакції, з урахуванням висновку судової земельно-технічної експертизи, проведеної в рамках судового розгляду даного спору, просили: визначити, що частка ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 ). у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 7310136600:07:002:0234. цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа земельної ділянки 0,0643 га, місце розташування: АДРЕСА_1 . становить 57/100 частки, а частка ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_3 ). ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4 ). ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) у праві спільної сумісної власності на земельної ділянку, кадастровий помер: 7310136600:07:002:0234, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа земельної ділянки 0,0643 га, місце розташування: АДРЕСА_1 . становить 43/100 частки; поділити у натурі земельну ділянку з кадастровим номер 7310136600:07:002:0234, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа земельної ділянки 0,0643 га. місце розташування: АДРЕСА_1 . \ відповідності до Варіанту №2 висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №236 21-29 від 31.10.2022 року шляхом виділення:

- у власність ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 ) га ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 0.0095 га земельної ділянки, яка зображена на плані жовтим кольором;

- у власність ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 )0.0071 га земельної ділянки, яка відображена на плані зеленим кольором;

- залишити у спільній сумісній власності ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ). ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 ) ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) 0,0477 га земельної ділянки, відповідно до Варіанту №2 висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №236/21 -29 від 31.10.2022 року; припинити право спільної сумісної власності між співвласниками: ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ). ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_3 ). ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ), на земельну ділянку площею 0,0643 га, кадастровий номер 7310136600:07:002:0234, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; вирішити питання по судових витратах.

В обґрунтуваннявказаних вимогза зустрічним позовом ОСОБА_7 та ОСОБА_8 посилались на те, що наспірній земельній ділянці розташований двоквартирний будинок в якому вони є співвласниками квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 184,4 кв.м., а відповідачам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 136,5 кв.м. Крім того, на спірній земельній ділянці розташовані 2 гаражі, один з яких належать на праві приватної власності ОСОБА_8 , а інший ОСОБА_6 . Згідно довідки Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації №2285 від 10.12.2018 pоку, на спірній земельній ділянці розташовано: двоквартирний житловий будинок літ. А загальною площею 320,90 кв.м, гараж літ. Б, гараж літ. В, ворота, В склад майна власників входять: належна ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_4 , у тому числі три кімнати площею 57.80 ким в житловому будинку літ. А. та гараж літ. Б, які складають 43/100 частин та належна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 квартира АДРЕСА_3 загальною площею 184,40 кв.м. у тому числі дві кімнати площею 42.30 кв.м., в житловому будинку літ. А, та гараж літ. В, які складають 57/100 частин.

З урахуванням вимог ч. 4 ст. 120 ЗК України, вважають, що розмір часток співвласників на спірну земельну ділянку має визначатись пропорційно до їх часток у праві власності на будинковолодіння, а тому їм слід виділити 57/100 часток спірної земельної ділянки, а відповідачам за зустрічним позовом - 43/100 відповідно.

В рамках судового розгляду даного спору судом витребовувались докази, а саме з Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації інвентаризаційну справу на будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 ; з Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації інвентаризаційну справу на будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 ; з Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області або його відповідного структурного підрозділу наступні докази: копію документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 7310136600:07:002:0234 (в електронному або в паперовому вигляді), в повному об`ємі відповідно до змісту; копію Поземельної книги на земельну ділянку за кадастровим номером 7310136600:07:002:0234 (в електронному або в паперовому вигляді); копію електронного документу (XML - файлу) на земельну ділянку за кадастровим номером 7310136600:07:002:0234.

Крім того, в рамках судового розгляду даного спору судом було призначено судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання про те, які можливі варіанти поділу земельної ділянки кадастровий номер 7310136600:07:002:0234, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0643 га, місце розташування: АДРЕСА_1 в натурі між сторонами, а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , мешканцями АДРЕСА_5 , та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , мешканців АДРЕСА_6 ,із урахуванням належних їм частин будинку, господарських будівель та споруд.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 первісний позов підтримала та просила задовольнити, заперечувала проти задоволення зустрічного позову, оскільки не погоджується із розподілом часток в будинковолодінні, так як вважає частину добудов, здійснених відповідачами ОСОБА_8 та ОСОБА_7 самовільними, а також просила долучити до матеріалів справи довідку Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації №2285 від 10.12.2018 pоку, яка була надана їй вказаною установою, відповідно до якої визначено склад майна власників будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 , та зазначено, що таке майно становить по 1/2 частині за кожною з квартир. Таким чином, вважає, що вказаною довідкою спростовано посилання позивачів за зустрічним позовом про належність їм більшої частини будинковолодіння.

Решта позивачів за первісним позовом в судове засідання не з`явились, в їх інтересах діяв представник, який підтримав вимоги за первісним позовом та просив відмовити в задоволенні зустрічного, оскільки вважає, що належним способом захисту в даному випадку є визначення часток кожного із співвласників без виділення їх в натурі, крім того зазначав, що поділ земельної ділянки пропорційно до часток у домоволодінні не ґрунтується на законі. Також звертав увагу на те, що співвласникам кожної з квартир у відповідному домоволодінні належать різні за розміром частки, а також слід керуватись фактичним розміром часток, що належали співвласникам на момент виділення їм земельної ділянки у спільну сумісну власність, оскільки збільшення частки у нерухомому майні та відповідно у праві власності на земельну ділянку шляхом вчинення добудов та збільшення площі квартири є несправедливим.

Відповідачі за первісним позовом в судове засідання не з`явились, в їх інтересах діяла представник, яка не визнала первісний позов та підтримала вимоги за зустрічним. Зазначала, що розмір часток у будинковолодінні визначений на підставі довідки ЧМБТІ, яка міститься в матеріалах інвентаризаційної справи, така довідка не визнана недійсною чи підробленою, є офіційним документом та була врахована при проведенні судової експертизи. Виділення в натурі частки у земельній ділянці пропорційно до розміру частки у праві власності на житловий будинок відповідає вимогам закону, з цією метою була проведена судова експертиза та вимоги за зустрічним позовом були сформовані у відповідності до запропонованого експертом варіанту поділу спірної земельної ділянки.

Оскільки в матеріалах інвентаризаційної справи на житловий будинок, який розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 міститься довідка ЧМКБТІ №2285 від 10.12.2018 року щодо складу майна власників двоквартирного житлового будинку за вказаною вище адресою відповідно до якої їх частки становлять 43/100 та 57/100 відповідно, натомість позивачем ОСОБА_1 в судовому засіданні було долучено довідку за аналогічним номером та вихідною датою відповідно до яких частки становлять по 1/2 за кожною з квартир, судом було залучено в якості спеціаліста представника Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації.

Так, спеціаліст ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що обставини видачі відповідної довідки мали місце п`ять років тому, у зв`язку з чим вона достовірно не пам`ятає усіх подробиць, натомість пам`ятає, що до ЧМБТІ звернулась ОСОБА_1 , якій була потрібна довідка щодо складу майна власників будинку та прибудинкових споруд за адресою АДРЕСА_1 . В ЧМБТІ є платна послуга щодо визначення складу такого майна та часток співвласників, яка включає в себе виїзд спеціаліста на місце знаходження об`єкту, дослідження матеріалів з яких побудовані відповідні об`єкти, їх площі, давності будівництва, висновки за результатами обстеження погоджуються із співвласниками шляхом проставлення їх підписів, а в подальшому визначення часток співвласників завіряються нотаріально. Натомість, ОСОБА_1 не замовляла відповідної послуги, а довідка №2285 від 10.12.2018 року була сформована без виходу на місце та на підставі документів, які були в інвентарній справі, оскільки ОСОБА_1 неодноразово приходила до ЧМБТІ та вимагала відповідні відомості. По факту наявності двох довідок за одним номером та однією і тією ж вихідною датою пояснила, що спочатку ОСОБА_1 була надана довідка в якій зазначено, що частки становлять по 1/2, проте через певний період часу остання повернулась з такою довідкою та їй взамін була виготовлена інша довідка із зазначенням часток 43/100 та 57/100, а попередня довідка помилково не була вилучена у ОСОБА_1 . Звертала увагу, що жодна із довідок про які йде мова, не може вважатись такою, що містить достовірну інформацію, так як огляд об`єктів на місці не проводився, а обчислення здійснювались на підставі матеріалів інвентаризаційної справи, яка є в розпорядженні ЧМБТІ, при цьому такі матеріали не є оригіналами документів, а становлять собою копії з матеріалів інвентаризаційної справи, що перебувала в розпорядженні ЧКОБТІ.

Суд, заслухавши пояснення позивача за первісним позовом, представників сторін, спеціаліста, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що в задоволенні як первісного так і зустрічного позовів слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільногосудочинства єсправедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метоюефективного захиступорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів фізичнихосіб,прав таінтересів юридичнихосіб,інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістомп.в)ч.2ст.89Земельного кодексу України,успільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: співвласників жилого будинку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Так, судом встановлено, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 7310136600:07:002:0234, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0643 га, за адресою АДРЕСА_1 . Наведене підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку, додатком до рішення Чернівецької міської ради від 30.01.2014 року №1103 (а/с 7-13).

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно із ч.1 ст. 368 ЦК України спільна власності двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч.1 ст.369 ЦК).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Аналогічні положення містятьсяу ст.370ЦК Українищодо виділучастки ізмайна,що єу спільнійсумісній власностівідповідно доякої у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

За змістом ст. 89 Земельного кодексу України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Крім того, згідно із п. г ч. 1 ст. 87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає за рішенням суду.

Відповідно до ст.152 ЗК Українидержава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом визнання прав.

Так, звертаючись до суду з даними позовами, сторони вказували на те, що між ними існує спір щодо порядку користування спільною земельною ділянкою, останні чинять один одному перешкоди в користуванні спільним майном, крім того позивачі за певірсним позовом мають намір відчужити належну їм квартиру та земельну ділянку, у звязку з чим виникла необхідність у визначенні часток у праві спільної сумісної власності на землю, при цьому позивачі за первісним позовом вважають, що такі частки є рівними та становлять по 1/5 частині за кожним із співвласників, а позивачі за зустрічним позовом просять виділити частки в натурі із розрахунку їх часток у праві власності на будинкволодіння, що знаходиться на спірній земельній ділянці, у звязку з чим слід зазначити наступне.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20), не відступаючи від правових позицій Верховного Суду України, висловлених у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, зробила висновок, що відповідно до частин першої, другоїстатті 120 ЗК Україниу разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Також, згідно з частиною першоюстатті 377 ЦК Українидо особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, аналіз вказаних норм права свідчить про те, що перехід права власності на земельну ділянку відбувається одночасно з переходом права на об`єкт нерухомості, що відповідає принципу «superficies solo cedit» - збудоване на землі слідує за нею.

При цьому при застосуванні положеньстатті 120 ЗК Україниу поєднанні з нормоюстатті 125 ЗК Українислід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15).

Частиною першоюстатті 88 ЗК Українипередбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Відповідно до частини четвертоїстатті 88 ЗК Україниучасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, може визначатися, насамперед, їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток на нерухоме майно відповідно достатті 88 ЗК Україниабо в судовому порядку.

Таким чином, земельна ділянка, яка знаходиться під будинком та її частка, яка необхідна для обслуговування будинку є власністю особи яка має право на виділ цієї частини земельної ділянки відповідно до вимогстатті 120 ЗК Українита статей183,364,367 ЦК України.

З системного аналізу вище наведеного вбачається, що правило пропорційності розміру частки в будинковолодінні частці земельної ділянки, яка використовується для його обслуговування застосовується також і до випадків коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

З матеріалів справи вбачається,що спірна земельнаділянка була надана сторонам успільну сумісну власність самедля обслуговування житловогобудинку та господарських будівельі споруд,які знаходяться на ній,а тому її поділ та відповдіно визначення часток співвласників пропорційно до розміру їх частоку праві власності на будинковолодіння відповідає вимогам закону, узвязку зчим первісний позов задоволений бутине може зогляду на те, що системний аналізнаведених вищенорм законодавства вказує нате, що законом закріплено загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Отже, за цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду, що знаходиться на такій земельній ділянці.

Відмовляючи в задоволені зустрічного позову, суд виходить з наступного.

Так, в рамках судового розгляду даного спору судом було призначено судову земельно-технічну експертизу на вирішення якої було поставлено питання про те, які можливі варіанти поділу земельної ділянки кадастровий номер 7310136600:07:002:0234, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0643 га, місце розташування: АДРЕСА_1 в натурі між сторонами, а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , мешканцями АДРЕСА_5 , та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , мешканців АДРЕСА_6 ,із урахуванням належних їм частин будинку, господарських будівель та споруд.

Для проведення вказаної експертизи в якості вихідних даних, які визначають розмір часток співвалсників у праві спільної часткової власності на будинок та прибудинкові будівлі і споруди експерту було надано витребувані з ЧМБТІ матеріали інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_1 в якій містилась довідка №2285 від 10.12.2018 року якою визначено настуаний склад майна влансиків:

- ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.08.2003 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.05.2007 року, також ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.05.2007 року - в житловому будинку літ. А квартира АДРЕСА_2 загальною площею 136,50 кв.м, у тому числі три кімнати площею 57,80 кв.м, та гараж літ. Б, які складають 43/100 частин.

- ОСОБА_8 , ОСОБА_7 на підставі рішення Першотравневого районного суду М.Чернівців від 21.12.2015 року, також ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.04.2014 року - в житловому будинку літ. А квартира АДРЕСА_3 загальною площею 184,40 кв.м, у тому числі дві кімнати площею 42,30 кв.м, та гараж літ. В, які складають 57/100 частин.

З урахуванням вказаного розміручасток співвласників у правівласності на будівлі,що знаходятьсяна спірнійземельній ділянці, експетом буловиготовлено висновок №236/21-29від 31.10.202року,який запоропоновано чотири можливі варіанти поділуземельної ділянкиза кадастровимномером 7310136600:07:002:0234,з цільовимпризначенням длябудівництва таобслуговування житловогобудинку,господарських будівельі споруд(присадибнаділянка), загальною площею 0,0643 га, що розташована в АДРЕСА_1 , в натурі між сторонами, а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , мешканцями квартири АДРЕСА_2 , та ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , мешканців квартири АДРЕСА_3 , із урахуванням належних їм частин будинковолодіння (а/с 133-144 Том 1).

Відповідно до запропонованого експертом варіанту поділу в натурі спірної земельної ділянки позивачами за зустрічним позовом уточнено свої позовні вимоги.

За змістом ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленимистаттею 89цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Так, за наслідком судового розгляду даного спору встановлено, що для проведення віповідної експертизи експерту були надані в якості вихідних даних недостовірні відомості щодо розміру часток співвласників у відповідному будинковолодінні, оскільки з пояснень спеціаліста в судовому засіданні вбачається, що довідка №2285 від 10.12.2018 року була сформована без виходу на місце, без проведення відповідних досліджень, на підставі копій документів, що містились в матеріалах інвентаризаційної справи, без врахування матеріалів, які використовувались для будівництва, давності побудови відповідних об`єктів нерухомості, крім того цього ж дня була видана довідка за аналогічним номером та описом об`єктів нерухомості, їх площі в якій розмір часток відмінний від розміру часток вказаних у довідці, що була використана експертом для проведення експертизи. Крім того, спеціаліст зазначила, що без проведення відповідних обстежень згідно з визначеною процедурою не можливо достовірно визначити розмір часток співвласників у житловому будинку, який розміщений на спірній земельній ділянці, проте таке дослідження не проводилось.

За змістом ст.80 ЦПК Українидостатніми єдокази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідатипередбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованихКонвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у справі «Кобець проти України» зазначав, що відповідно до прецедентної практики при оцінці доказів суд керується критерієм «поза розумним сумнівом» та доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Враховуючи пояснення спеціаліста в судовому засіданні, наявність двох довідок за одними вихідними номерами та датами проте із визначенням різного розміру часток співвласників у будинковолодінні, судом ставиться під розумний сумнів співвідношення часток із розрахунку 47/100 та 53/100, які були враховані експертом при визначенні варіантів поділу спірної земельної ділянки в натурі, при цьому інших доказів на підставі яких можна було б підтвердити чи спростувати зазначені частки сторонами не надано та матеріали справи таких доказів не містять.

Таким чином, неподання стороною належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку про недоведеність та необґрунтованість таких вимог, оскільки вимоги за зустрічним позовом ґрунтуються на припущеннях щодо розміру часток співвалсників у будинковолодінні, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, що є перебуває у залежності з визначенням при вирішенні питання про поділі такої земельної ділянки.

На підставівище викладеногота керуючись ст.ст.86-89,120,125,152 ЗКУкраїни,ст.ст.183,355,368,369,370,372,377 ЦКУкраїни, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визначення часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136600:07:002:0234, а саме по 1/5 ідеальній частці за кожним співвласником відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про визначення часток та поділ земельної ділянки в натурі - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 273 ЦПК України.

Апеляційнаскаргана рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд м. Чернівці відповідно до вимог п. 15.5 Розділу ХІІІ ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлений 05.07.2023 року.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці А. В. Федіна