Постанова

від 20.06.2023 по справі 297/2037/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 297/2037/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 червня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.,

суддів : Куштана Б.П., Кондора Р.Ю.

з участю секретаря: Сливки С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 24 лютого 2022 року у складі судді Ільтьо І.І., у справі за позовом Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області до Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України про визнання недійсним рішення та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку,-

встановив :

У серпні 2021 року Берегівська окружна прокуратура звернулася до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області до Великобийганської сільської ради, ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України про визнання недійсним рішення та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку.

Позов мотивовано тим, що 23.02.2015 року рішенням Астейської сільської ради №71 надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою, а 29.09.2015 рішенням Астейської сільської ради №287 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею земельної ділянки площею 0,1675 га за кадастровим номером 2120480100:10:001:0057 у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1

Вказано, що зазначена земельна ділянка на підставі Державного акту на право постійного користування землею І-ЗК № 000413 перебуває у користуванні Закарпатського інституту агропромислового виробництва, який в подальшому реорганізований в Закарпатську державну сільськогосподарську дослідну станцію Національної академії аграрних наук України.

Згідно із п.п. 1.3, 3.1 Статуту Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, дослідна станція є науковою бюджетною установою державної форми власності. Державне підприємство перебуває у безпосередньому підпорядкуванні Національній академії аграрних наук України (Академія).

Майно господарства є державною власністю, закріплене за ним Академією і належить їй на праві оперативного управління. Здійснюючи це право, Дослідна станція може використовувати це майно для участі в цивільних відносинах, в тому числі для провадження фінансово-господарської діяльності відповідно до статутних цілей та в межах своєї цивільної правоздатності, (п.4.3 Статуту дослідної станції).

Згідно ч. 3 п. 33 статуту Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, землі дослідних полів відносяться до особливо цінних земель і їх вилучення для суспільних потреб не допускається за виключенням випадків, визначених законом. Вилучення земельних ділянок здійснюється лише за погодженням Президії Академії відповідно до Земельного кодексу України та Порядку володіння та користування земельними ділянками Науковими установами та організаціями НААН України.

В порушення вимог ч.5 ст. 20, ч.4 ст.84, ч.1, 2 ст. 116, ч.1,2 ст. 149, ч.1,2 ст. 150 ЗК України та ст.5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» спірна земельна ділянка, яка відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності і до особливо цінних земель, без вилучення її у постійного користувача і припинення його права користування, без зміни цільового використання земельної ділянки, незаконно передана у приватну власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Зазначено, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, яке згідно листа від 08.07.2021, після отримання інформації про порушення законодавства відповідачем, не вжило належних заходів щодо повернення незаконно переданої земельної ділянки в зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору, що є, з врахуванням вищенаведених обставин, достатніми підставами представництва прокурором інтересів держави.

Також вказано, що Берегівській окружній прокуратурі стало відомо про наявність вказаних порушень лише 27.11.2020, а саме після проведення експертизи і складення висновку експерта №15/221, що була призначена під час досудового розслідування кримінального провадження №42017070000000306 від 23.08.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, згідно якого встановлено, що вказана земельна ділянка частково накладається - на земельну ділянку площею 1,0283 га, яка відповідно до державного акту на рано постійного користування серії І-ЗК №000413 від 29.03.1996 перебувала у користуванні Закарпатського інституту агропромислового виробництва Берегівського району, а тому початок перебігу позовної давності слід рахувати від дня коли стало відомо останній, а саме з 27.11.2020.

За вказаних обставин, позивач просив визнати недійсним рішення Астейської сільської ради №287 від 29.09.2015, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1675 га за кадастровим номером 2120480100:10:001:0057 у власність ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію її права власності на дану земельну ділянку.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 24 лютого 2022 року заявлений позов задоволено.

Визнано недійсним рішення Астейської сільської ради №287 від 29.09.2015, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1675 га за кадастровим номером 2120480100:10:001:0057 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 .

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 859055421204) та у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1675 га за кадастровим номером 2120480100:10:001:0057, вартістю 600403,75 грн, яка розташована в АДРЕСА_1 . Вирішено питання по судовим витратам.

В апеляційній скарзі Великобийганська сільська рада Берегівського району Закарпатської області, просить скасувати рішення суду та ухвалити у справі нове рішення, яким у заявленому позові відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не враховано, що прокурором не доведено підстави представництва інтересів держави в суді та пропущено строки позовної давності, а також не враховано, що ОСОБА_1 на законних підставах отримано земельну ділянку, а тому судом неправомірно задоволено заявлений позов.

У відзиві на апеляційну скаргу Берегівська окружна прокуратура просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В судове засідання апелянт, в черговий раз не з`явився. Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлений. Представник апелянта надіслав суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що представник перебуває у черговій відпустці.

З приводу неявки апелянта необхідно зауважити наступне.

Згідно із ч.3 п.п.10,11 ст.ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: розумність строків розгляду справи; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч.1, ч.2 п.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Виходячи знаведеного,враховуючи,що апеляційнепровадження уданій справівідкрито улипні 2022року,розгляд справираніше неодноразововідкладався заклопотанням апелянта,апеляційний суддійшов висновку,що процесуальнаповедінка апелянтаспрямована назатягування іперешкоджання розглядусправи,суперечить завданнюцивільного судочинства,і фактичноє зловживаннямпроцесуальними правами,а томувідхиляє клопотанняпро відкладеннярозгляду справи,та вважаєза можливийрозгляд даноїсправи увідсутності апелянта.

Відповідач ОСОБА_1 , третя особа в судове засідання не з`явилися, про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України розглянута у їх відсутності.

В судовому засіданні прокурор Андрейчик А.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що земельну ділянку відповідачу ОСОБА_1 передано у власність незаконно, без її вилучення від попереднього землекористувача, а тому наявні підстави для захисту порушених прав та інтересів держави та задоволення позову.

З даним висновком суду погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №000413 від 29 березня 1996 року, Закарпатському інституту агропромислового виробництва, який в подальшому реорганізований в Закарпатську державну сільськогосподарську дослідну станцію Національної академії аграрних наук України на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 3166,8 га для ведення сільськогосподарського виробництва згідно розпорядження глави Берегівської райдержадміністрації від 12.01.1998 року №10.

Згідно із п.п. 1.3, 3.1 Статуту Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, дослідна станція є науковою бюджетною установою державної форми власності. Державне підприємство перебуває у безпосередньому підпорядкуванні Національній академії аграрних наук України (Академія).

Майно господарства є державною власністю, закріплене за ним Академією і належить їй на праві оперативного управління. Здійснюючи це право, Дослідна станція може використовувати це майно для участі в цивільних відносинах, в тому числі для провадження фінансово-господарської діяльності відповідно до статутних цілей та в межах своєї цивільної правоздатності, (п.4.3 Статуту дослідної станції).

Згідно ч. 3 п. 33 статуту Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, землі дослідних полів відносяться до особливо цінних земель і їх вилучення для суспільних потреб не допускається за виключенням випадків, визначених законом. Вилучення земельних ділянок здійснюється лише за погодженням Президії Академії відповідно до Земельного кодексу України та Порядку володіння та користування земельними ділянками Науковими установами та організаціями НААН України.

23.02.2015 року рішенням Астейської сільської ради №71 надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою, а 29.09.2015 рішенням Астейської сільської ради №287 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею земельної ділянки площею 0,1675 га за кадастровим номером 2120480100:10:001:0057 у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1

30.11.2020 року утворено Великобийганську об`єднану територіальну громаду, до складу якої увійшла Астейська сільська рада, її правонаступником є Великобийганська сільська рада.

Ухвалою Берегівського районного суду від 01.02.2021 у справі №297/85/2 кримінальне провадження №42017070000000306 по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.2 ст. ст.367 КК України, закрито у зв`язку з закінченням строків давності та звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.

Згідно даної ухвали в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 перебуваючи на посаді начальника Держземагенства у Берегівському районі Закарпатської області, всупереч вимог ст. ст.92,118,142,186-1 ЗК України(в редакції від 06.06.2015),Законів України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», «Про землеустрій», Положення про Державний фонд документації із землеустрою, Положення про Управління (Відділ) Держземагенства у районі, не перевіривши у визначеному законом порядку та не порівнявши наявні матеріали проектів відведення земельних ділянок у приватну власність громадян із наявним в Управлінні фондом документації із землеустрою, а також Державним Актом на право постійного користування землею І-ЗК № 000413 від 29.03.1996, виданого Закарпатському інституту агропромислового виробництва с. В. Бакта, (останнім правонаступником якого є Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України) для ведення сільськогосподарського виробництва, у тому числі в межах населеного пункту села Астей, Берегівського району, Закарпатської області (ділянка № НОМЕР_1 контур НОМЕР_2 (урочище « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), протягом червня-серпня 2015 року, безпідставно скріпила своїми підписами та відтисками печатки Управління: - висновки Управління Держземагенства у Берегівському районі за результатами розгляду проектів відведення земельних ділянок у власність громадян ОСОБА_4 за №19-702-0,4-3347/2-15, ОСОБА_5 за№ 19-702-0,4-3345/2-15, ОСОБА_6 за № 19-702-0,4-3344/2-15, ОСОБА_1 за № 19-702-0,4-3362/2-15, ОСОБА_7 за № 19-702-0,4-3411/2-15, ОСОБА_8 за № 19-702-0,4-3414/2-15, ОСОБА_9 за № 19-702-0,4-3699/2-15, ОСОБА_10 за № 19-702-0,4-3701/2-15, ОСОБА_11 за № 19-702-0,4-3700/2-15, ОСОБА_12 за № 19-702-0,4-3809/2-15, ОСОБА_13 за № 19-702-0,4-3357/2-15, ОСОБА_14 № 19-702-0,4-3355/2-15 та ОСОБА_15 № 19-702-0,4-3412/2-15 про віднесення земельних ділянок до земель житлової та громадської забудови, а також, про те, що цільове призначення земельної ділянки не змінюється; -кадастрові плани земельних ділянок у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Астей, Берегівського району, Закарпатської області громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , на яких графічно, в системах координат зображено місце розташування земельних ділянок, у які внесено відомості про віднесення земельної ділянки до земель відведених для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; - експлікацію земельних угідь у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Астей, Берегівського району, Закарпатської області громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , на яких графічно, в системах координат, зображено місце розташування земельних ділянок, у які внесено відомості про віднесення земельної ділянки до земель відведених для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Як наслідок, упродовж липня - вересня 2015 року Астейською сільською радою Берегівського району Закарпатської області, з урахуванням позитивних висновків територіального органу центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, а саме Управління Держземагентства у Берегівському районі Закарпатської області, які скріплені підписами ОСОБА_3 та відтисками печатки Управління, та які є невід`ємною частиною проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, вказані проекти відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 2120480100:10:001:0060, 2120480100:10:001:0110, 2120480100:10:001:0111, 2120480100:10:001:0077, 2120480100:10:001:0057, 2120480100:10:001:0156, 2120480100:10:001:0112, 2120480100:10:001:0113, 2120480100:10:001:0055, 2120480100:10:001:0061, 2120480100:10:001:0163, 2120480100:10:001:00597 затверджено та передано земельні ділянки у приватну власність вказаних громадян.

Згідно висновку земельно технічної експертизи від 27.11.2020 № 15/221, проведеної в кримінальному провадженні №42017070000000306, земельна ділянка за кадастровим номером: 2120480100:10:001:0057, яка передана ОСОБА_1 , частково накладається на земельну ділянку яка відповідно до Державного акту на право постійного користування землею І-ЗК № 000413 від 29.03.1996 на праві постійного користування належить Закарпатському інституту агропромислового виробництва.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 5 ст. 116 ЦК України передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні громадян або юридичних осіб, провадиться лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно із ст. 149 ЗК України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

У відповідності до п. в ч. 1 ст. 150 ЗК України землі, надані в постійне користування НВАО «Масандра» та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів відносяться до особливо цінних земель.

Пунктом 2 ст. 150 ЗК України встановлено, що припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах "в" і "г" частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Згідно і з п.3 ст.84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України. Відчуження нерухомого майна Національної академії наук України та національних галузевих академій наук і організацій, що віднесені до їх відання, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема визнання прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.1ст. 155 ЗК Україниу разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої постановлено ухвалу в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності є нереабілітуючою обставиною.

З врахуванням вищенаведених обставин судом першої інстанції правильно встановлено, що на момент видачі оскаржуваного рішення і передачі у власність земельної ділянки відповідачу ОСОБА_1 , спірна земельна ділянка знаходилась у постійному користуванні Закарпатського інституту агропромислового виробництва НААН України, правонаступником якого є Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція, передача спірної земельної ділянки у відбулась внаслідок вчинення кримінального правопорушення начальником управління Держземагенства у Берегівському районі Закарпатської області ОСОБА_3 , без її вилучення від постійного землекористувача, без згоди Президії Національної академії наук України, а також без дотримання порядку щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.

За вказаних обставин суд першої інстанції обґрунтовано визнав недійсним оскаржуване рішення сільської ради та скасував державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

Доводи апеляційної скарги в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи, висновків суду не спростовують, ґрунтуються на неправильному тлумаченні вищевказаних норм матеріального права, а тому такі не заслуговують на увагу.

Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність прокурором підстав представництва інтересів держави в суді, то такі також не можуть бути взяті до уваги з врахуванням наступного.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених цим Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч.1ст. 2 Закону).

Згідно зположеннями ч.3ст23Закону України«Про прокуратуру»в редакції,прокурор здійснюєпредставництво всуді законнихінтересів державиу разіпорушення абозагрози порушенняінтересів держави,якщо захистцих інтересівне здійснюєабо неналежнимчином здійснюєорган державноївлади,орган місцевогосамоврядування чиінший суб`єктвладних повноважень,до компетенціїякого віднесенівідповідні повноваження,а такожу разівідсутності такогооргану.Наявність такихобставин обґрунтовуєтьсяпрокурором упорядку,передбаченому частиноючетвертою цієїстатті.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме - подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Матеріалами справи встановлено, що прокурор у позовній заяві посилався на порушення інтересів держави, зазначав про необхідність їх захисту та стверджував про наявність у нього підстав для звернення до суду, а саме що: органом, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області; порушення інтересів держави полягає в тому, що Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області не вживало заходів щодо повернення незаконно переданої земельної ділянки у власність держави;

Зі змісту листа головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області від 08.07.2021 вбачається, що головне управління після отримання інформації про порушення законодавства відповідачем не вжила жодних заходів щодо звернення до суду з позовною заявою про повернення земельних ділянок державі у зв`язку з тим, що в них відсутні кошти на сплату судового збору.

Дані обставини є достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності органу та обґрунтованою підставою для застосування представницьких повноважень прокурором з метою захисту порушених інтересів держави.

Таким чиному данійсправі прокурордовів законніпідстави дляпредставництва інтересівдержави успірних правовідносинах з метою захисту порушених інтересів держави.

Не можуть бути взяті до уваги доводи апеляційної скарги про пропущення строків позовної давності.

За приписами ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч.1 ст.261 ЦК України).

Матеріалами справи доведено, що про наявність вищевказаних порушень Берегівській окружній прокуратурі стало відомо лише 27.11.2020, а саме після призначення земельно технічної експертизи та складення висновку експерта від 27.11.2020 №15/221, яка була призначена під час досудового розслідування кримінального провадження №42017070000000306 від 23.08.2017 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, згідно якого встановлено, що вказана земельна ділянка частково накладається на земельну ділянку площею 1,0283 га, яка відповідно до державного акту на право постійного користування серії І-ЗК №000413 від 29.03.1996 перебувала у користуванні Закарпатського інституту агропромислового виробництва Берегівського району, тому початок перебігу позовної давності слід обраховувати від дня коли стало відомо останній, а саме з 27.11.2020.

Позов заявлено 26.08.2021 року, тобто в межах встановленого законом строку.

Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно задовольнив заявлений позов.

Рішення судом ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування чи зміни не має.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.374,375,382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив :

Апеляційну скаргу Великобийганської сільської ради Берегівського району Закарпатської області залишити без задоволення.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 24 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 30 червня 2023 року.

Головуючий :

Судді: