Рішення

від 24.05.2023 по справі 183/2604/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 183/2604/21

Провадження № 2/183/440/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2023 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Майної Г. Є.,

з участю секретаря судового засідання - Коссовича А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Трускавецької міської ради, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на її утримання,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом до ОСОБА_2 , в обґрунтування якого посилалася на те, що вона з відповідачем мала дошлюбні відносини. У цей період у них народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 20 червня 2015 року вона уклала шлюб з відповідачем. З 2019 року шлюбні відносини між ними припинені, ОСОБА_2 проживає окремо від родини в м. Дніпро, а вона з донькою залишилась проживати у м. Трускавці. Шлюб між сторонами розірвано рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2019 року. Дочка ОСОБА_4 навчається у 3-му класі ЗСШ № 1 м. Трускавця Львівської області. Через карантин, пов`язаний з епідемією коронавірусу, відсутній попит на ринку послуг, які вона надає, тому вона припинила господарську діяльність. На момент звернення до суду з цим позовом вона не працевлаштована. Відповідач контактує з дочкою, телефонує їй, проте відмовляється добровільно сплачувати аліменти на її утримання. За останні два роки окремого проживання відповідач брав дитину на відпочинок на море, сплачував за шкільні сніданки (приблизно 200 грн. в місяць), у 2020 році купив їй кросівки і спортивний костюм, а також оплачує навчання в музичній школі, та гурток танцю. Водночас вона самостійно оплачую витрати на одяг, взуття дитини, їжу, утримання житла та комунальні послуги. Власного житла у неї нема. Батьки проживають у Полтавській області. Заради інтересів дитини та її здорового психічного і морального стану вона не бажає змінювати місце проживання дитини, школу, де вона має друзів. Відповідач здоровий, працездатний, тому він може спільно з нею утримувати їх спільну дитину і нести витрати на її фізичний та моральний розвиток. Відповідач забезпечений житлом та матеріальними ресурсами. Так йому на праві власності належить житловий будинок у курортній зоні в с. Піщанка Новомосковського району Дніпропетровської області, квартира у м. Дніпро, квартира у місті-курорті Трускавці, автомобіль. Відповідач є засновником (володіє корпоративними правами) та керівником ТЗОВ «ВЕРЕСЕНЬ 2011», код ЄДРПОУ 37900222. Підприємство займається оптовою торгівлею.

У зв`язку з чим, ОСОБА_1 звернулась до суду та просить стягнути з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , аліменти на утримання малолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5 000 грн. (п?ять тисяч гривень) щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, з усіх видів доходів (заробітку), починаючи з дня пред?явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

У травні 2022 року ОСОБА_2 , звернувся на адресу суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , в обґрунтування якої, останній посилається на те, що дійсно сторони з 20 червня 2015 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2019 року у справі № 183/338/19. Від шлюбу вони мають дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка дійсно проживає разом із матір`ю. Пояснив, що він постійно приймає участь у вихованні, спілкуванні та утриманні дочки, проводить з нею час, возив дитину на відпочинок, сплачував комунальні послуги.

Також зазначив, що у зв`язку з епідемією коронавірусу ОСОБА_1 відвезла дитину до своєї матері у м. Кременчук. Весною 2020 року, він забрав дитину від бабусі (мати колишньої дружини) у м Кременчук, але дитина була дуже худою, з температурою, одежі в неї було дуже мало і їм довелося терміново видаляти 7 зубів, у зв`язку з тим, що дитина не отримувала належного медичного догляду та обстеження тривалий час. 3 того часу дитина проживала з ним на АДРЕСА_1 , до серпня 2020 року. У кінці серпня, він з дитиною повернувся у м. Трускавець щоб дитина могла піти до школи, де проходила навчання. Декілька місяців, ОСОБА_1 не цікавилася життям дитини, не виявляла інтересу до спілкування з нею та не приймала жодної участі у вихованні. Через деякий час ОСОБА_1 знову з`явилася та потроху почала спілкуватися з дитиною, але не приймаючи участь у її забезпеченні та вихованні. З`являлася періодично та хаотично, коли їй заманеться. До теперішнього часу він повністю виховує та утримує дитину. Для дитини звичним місцем проживання є адреса: АДРЕСА_2 . Тут у неї багато друзів, поряд школа, гуртки та звичні умови до яких вона звикла. За цією адресою він просить визначити місце проживання дитини разом з ним. ОСОБА_1 за останній час змінила 3 місця проживання. При цьому умови її проживання не відповідають тим, до яких звикла донька. ОСОБА_1 не виявляла бажання брати на себе відповідальність за дитину, доглядати її чи піклуватися за нею. Донька за її власним бажанням проживає разом зі ним з 20 січня 2017 року по теперішній час, за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку із чим, просив визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ним, та стягнути на його користь аліменти з ОСОБА_1 на утримання малолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5 000 грн. (п?ять тисяч гривень) щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, з усіх видів доходів (заробітку), починаючи з дня пред?явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою судді від 23 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, з наданням строку для усунення її недоліків (а.с. 21).

01 червня 2021 року ОСОБА_1 усунула недоліки позовної заяви, надавши суду позовну заяву у новій редакції, оформлену відповідно до вимог чинного законодавства із зазначенням відомостей про те, що вжиття заходів досудового врегулювання спору не не здійснювалось, відомостей про те, що вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви не здійснювалось, попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, з наданням суду доказів щодо проживання дитини з нею (а.с. 22-28).

24 грудня 2021 року на адресу суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання фізичної особи-відповідача (а.с. 39).

Ухвалою судді від 10 січня 2022 року постановлено про прийняття позовної заяви до розгляду за правилами загального позовного провадження і відкрито провадження у справі з призначенням підготовчого засідання. Цією ж ухвалою відповідачеві було встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву та роз`яснено його право подати зустрічний позов (а.с. 40-41).

11 травня 2022 року на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 (а.с. 45-51).

Ухвалою судді від 17 травня 2022 року позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без руху, з наданням строку для усунення її недоліків (а.с. 73).

30 червня 2022 року ОСОБА_2 усунув недоліки позовної заяви, надавши суду позовну заяву у новій редакції, оформлену відповідно до вимог чинного законодавства із зазначенням ціни позову (а.с. 77-83).

Ухвалою суду від 04 липня 2022 року було прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 , об`єднавши їх в одне провадження. Цією ж ухвалою сторонам було встановлено строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив на позовну заяву, заперечень, а також письмових пояснень (а.с. 86).

25 жовтня 2023 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - адвоката Потічної Н. Ю. надійшло клопотання про долучення письмових доказів.

Ухвалою суду від 26 жовтня 2022 року було повернуто без розгляду клопотання, подане від імені представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - адвоката Потічної Н. Ю. про проведення підготовчого засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с. 205).

Ухвалою суду від 23 листопада 2022 року було задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - адвоката Потічної Н. Ю. про проведення підготовчого засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Постановлено про проведення підготовчого засідання у справі, яке призначене на 24 січня 2023 року об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с. 118).

Ухвалою суду від 17 січня 2023 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвоката Окорського Віталія Васильовича про проведення судових засідань в режимі відеоконференції у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Трускавецької міської ради, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на її утримання (а.с.129).

20 січня 2023 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - адвоката Потічної Н. Ю. надійшло клопотання про долучення письмових доказів.

Ухвалою суду від 16 березня 2023 року постановлено про закриття підготовчого провадження у справі та її призначено до судового розгляду по суті (а.с. 135-136).

У судове засідання позивач за первісним відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та її представник адвокат Потічна Н. Ю. не з`явились, через підсистему «Електронний суд» адвокат Потічна Н. Ю. надала заяву про розгляд справи за їх відсутності первісний позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити, також просила відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Відповідач за первісним позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, також просив у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить надана ним розписка, причин неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши заяви по суті справи, наявні письмові докази, приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні таких обставин.

Судом установлено, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідними свідоцтвом про її народження, наданим суду у засвідченій сторонами копіях (а.с. 7, 55).

Установлено, що станом на день розгляду справи дитина проживає разом з матір`ю поза межами території України, у зв`язку з введеним на території Україні воєнним станом.

З аналізу письмових доказів, поданих позивачем та відповідачем, а саме: акт про фактичне проживання особи № 17 від 27 травня 2021 року згідно з яким, фактично за адресою: АДРЕСА_3 , проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (а.с. 28); акт обстеження умов проживання від 18 серпня 2022 року, згідно з яким, фактично за адресою: АДРЕСА_4 , проживають зокрема ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (а.с. 97-98); довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 10 серпня 2022 року № 1331-5001984008, фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_5 (а.с. 100); докази подання заяви про тимчасовий захист для переміщених осіб відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 17 жовтня 2022 року (а.с. 122, 123, 124, 125); акт 8 про фактичне проживання особи від 26 квітня 2022 року, згідно з яким, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 57); довідка № 9 від 20 квітня 2021 року, згідно з якою ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом з ОСОБА_3 , дитина перебуває на його утриманні (а.с. 58); акт обстеження умов проживання від 26 квітня 2022 року, згідно з яким, за адресою: АДРЕСА_2 , проживають ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с. 65), суд доходить висновку, що малолітня донька сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 10 серпня 2022 року проживала разом із батьком - відповідачем за первісним позовом.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Вказаний обов`язок щодо утримання дитини покладений на обох батьків та є однаковим для них.

У силу положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповіднодо приписів статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно з приписами ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

На підставі ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви..

Судом установлено, що відповідач ОСОБА_2 є працездатним, також ним суду надано докази з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 28 квітня 2022 року, згідно з яких з 1 кварталу по 4 квартал 2021 року інформація про доходи відсутня.

Таким чином, з урахуванням всіх обставин справи, встановленого законом розміру прожиткового мінімуму для неповнолітньої дитини відповідного віку, а також того, що обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, дотримуючись принципів рівності та пропорційності, з метою дотримання балансу захисту прав, свобод та інтересів сторін, а також їх малолітньої дитини, приймаючи до уваги положення ст. 182 СК України, а також відсутності у відповідача наявності у відповідача на утриманні інших осіб, суд приходить до переконання, що розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на утримання їх малолітньої доньки ОСОБА_4 має становити 2500 грн. щомісяця, починаючи стягнення із 10 серпня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття, у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимог зустрічного позову суд зазначає таке.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон) сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частини перша, друга статті 15 Закону).

Суд зазначає, що міжнародні та національні законодавчі акти не містять норм, які наділяли б будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).

Дитина є суб`єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Згідно з ч. 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Під час визначення місця проживання дитини, зважаючи на вікову категорію, необхідно проводити з нею бесіду, головним завданням якої є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення її інтересів та з`ясування думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і для дотримання такої рівноваги особливу увагу необхідно приділити найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (заява 39948/06). У параграфі 59 цього рішення вказано, що суд також зауважує, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей. Проте, при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Результат аналізу наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору.

Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини, суди мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

Під час розгляду справи судом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла десятирічного віку, у той же час з технічних причин неможливо було заслухати її думку в судовому засіданні щодо місця її проживання.

Вирішуючи вимоги за зустрічним позовом, суд виходить з того, що сімейні спори, які стосуються інтересів дітей та їхніх батьків, необхідно розглядати з урахуванням принципів правового статусу дитини, які закріплені у Конвенції про права дитини, зокрема, при ухваленні всіх рішень, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси мають першорядне значення і повинні повністю й ефективно дотримуватися, держава має позитивні зобов`язання щодо дітей, щоб будь-які вжиті заходи ніколи не шкодили їхньому здоров`ю та розвитку (забезпечує у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини) (статті 3, 6).

З огляду на введення воєнного стану в Україні, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя.

Суд, ураховучи норми Конвенції про права дитини щодо забезпечення її якнайкращих інтересів та безпеки і права на життя, введення в Україні воєнного стану, перебування дитини з матір`ю в Королівстві Іспанія, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп., але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 серпня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття, щомісяця.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Трускавецької міської ради, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на її утримання - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

- позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 ;

- відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 ;

- третя особа: Служба у справах дітей Трускавецької міської ради, код ЄДРПОУ 36518184, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Бориславська, буд. 1.

Рішення суду складено і підписано 24 травня 2023 року.

Суддя Г.Є. Майна