Рішення

від 13.06.2023 по справі 351/257/20

СНЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 351/257/20

Номер провадження №2/351/126/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2023 року м.Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Собка В.М.

за участі секретаря - Яворницької А.М.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіСнятині справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення сервітуту, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про встановлення сервітуту.

Позовні вимоги мотивує тим, що він на праві приватної власності являється власником земельної ділянки для введення особистого селянського господарства (0,3973га.) та обслуговування житлового будинку (0,2500 га.) загальною площею 0,6473 га., які знаходяться в с. Підвисоке Коломийського (Снятинського району). Вищевказані земельні ділянки межують із будинковолодінням АДРЕСА_1 , яке належать на праві спільної часткової власності відповідачам по справі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 .

Позивач зазначає, що заїзд до належної йому землі відсутній. Відповідно до Акту обстеження від 26.06.2019 року, складений за участю представників Підвисіцької сільської ради, польова дорога позначена на ортофотоплані 2009 року, як можливий шлях до його земельної ділянки, визнана не придатною до використання для проходу та проїзду до належних йому на праві власності земельних ділянок.

Таким чином, враховуючи географічні особливості та місце розташування земельних ділянок позивача доступ до них можливий винятково через земельну ділянку із кадастровим номером 2625283901:01:001:0185 власниками якої є відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7

08.10.2019 року позивач звернувся із листом до відповідачів про встановлення сервітуту, тобто права обмеженого користування наданою останнім земельною ділянкою. Однак ані відповіді, а ні заперечення відповідачі на вказаний лист не надали.

Позивач зазначає, що 24.07.2019 року звернувся із заявою до СП «Західно - український експертно-консультаційний центр» про проведення земельно-технічної експертизи. Згідно із Висновку №697 від 08.08.2019 року єдино можливий варіант влаштування заїзду до належних йому земельних ділянок визначено земельну ділянку кадастровий номер 2625283901:01:001:0185 належну на праві власності відповідачам. При цьому площа земельної ділянки, яку пропонується обтяжити сервітутом, згідно вищезазначеного висновку, складає 0,0368 га.

Також позивач звертає увагу суду, що у відповідності до схематичного плану, який є невід`ємною частиною висновку земельно-технічної експертизи №697 від 08.08.2019 року, визначено земельну ділянку площею 0,0368 га, (шириною 3,50м. та довжиною 105,14 м.) вздовж із господарством ОСОБА_8 , навпроти існуючого заїзду до земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яку можливо обтяжити сервітутом з метою забезпечення доступу до належних йому земельних ділянок. Оскільки запропонований варіант встановлення сервітуту враховує існуючу забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 , і фактично використовується позивачем в якості заїзду до належних йому земельних ділянок, останній вважає його найменш обтяжливим для власників земельної ділянки і таким, що повністю відповідає вимогам законодавства та інтересам сторін, тому просить встановити сервітут на постійне безоплатне користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2625283901:01:001:0185), шириною 3,50 м. та довжиною 105,14 м. загальною площею, 0,0368 га вздовж існуючої межі із господарством ОСОБА_8 , навпроти існуючого заїзду до земельної ділянки по АДРЕСА_1 у вигляді права проходу та проїзду будь-яким видом транспорту.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, встановив.

07.02.2020 ОСОБА_1 звернувсядо Снятинськогорайонного судуІвано-Франківськоїобласті з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення сервітуту.

12.02.2020 ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області позивачу відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення сервітуту.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 01.07.2020 зазначену вище ухвалу залишено без змін.

Постановою ВерховногоСуду від28.09.2022ухвалу Снятинськогорайонного судуІвано-Франківськоїобласті від 12.02.2020 та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01.07.2020 скасовано, а справу направлено на розгляд до суду першої інстанції.

03.11.2022 ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області відкрито провадження по справі.

Ухвалою Снятинського районного суд від 28.03.2023 підготовче провадження по даній справі закрито, і справа призначена до судового розгляду по суті.

Позивач через канцелярію суду подав заяву, в якій просив його позов задоволити повністю, не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідачі у судове засідання не з`явились.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Суд, дослідивши та перевіривши зібрані докази в їх сукупності, вважає, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовомузасіданні встановлено,що позивачупо справі ОСОБА_1 згідно державного акту про право приватної власності на землю від 23.10.2012 р. надано в приватну власність земельну ділянку площею 0, 3973 га. для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення від 12.12.2010 р. №15-2\2010 Підвисоцької сільської ради, заява про поділ земельної ділянки від 09.07.2012 р. №1754 серії ВРТ №163661.

Із висновку №697 від 08.08.2019 відомо, що влаштування проїзду (проходу) до земельних ділянок ОСОБА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,2500 га. та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,3973 га, єдино фактично винятковий заїзд можливо влаштувати через земельну ділянку ОСОБА_2 , площею 0,2500 га., яка знаходиться у її приватній власності з кадастровим номером2625283901:01:001:0185. Зі складеного ситуаційного плану земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які знаходяться у їх власності згідно правовстановлюючих документі на земельні ділянки, в умовах позначеннях показана земельна ділянка ОСОБА_2 площею 0,0368 га, показана ділянка по якій проектується встановлення земельного сервітуту по земельній ділянці ОСОБА_2 для заїзду на транспортному засобі по наявному шляху до земельної ділянки ОСОБА_1 .

Відповідно до Акту №1 від 12.06.2023 Виконавчого комітету Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області вбачається, що при проведенні обстеження земельних ділянок площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 2625283901:01:001:0164 та площею 0,3973 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2625283901:01:001:0163, комісією встановлено, що до земельних ділянок та житлового будинку по АДРЕСА_1 немає заїзду із жодної з сторін через заболочену місцевість та перепади рельєфу висотою 2-2,5 м., крім заїзду з АДРЕСА_1 , а саме по земельній ділянці площею 025 га. га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 2625283901:01:001:0185, яка розташована по АДРЕСА_1 та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 від 21.11.2016 року. На підставі проведеного обстеження комісією рекомендовано вищевказаним особам провести сервітут між власниками земельних ділянок.

Згідно ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.9 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно ст.16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.401 ЦПК Україниправо користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частина 1 ст.402 ЦПК Українипередбачає можливість встановлення сервітуту договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Згідно ч.1 ст.403 ЦПК Українисервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

Частина 1 ст. 404 ЦПК Українивстановлює способи встановлення, в тому числі, можливостей земельного сервітуту, серед яких: право проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Крім того, за приписами ч.2 ст. ст. 404 ЦПК України, особа має право вимагати встановлення земельного сервітуту не лише від власника іншої земельної ділянки, а й від володільця.

Як роз`яснено в п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16 квітня 2004 року, з наступними змінами від 19 березня 2010 року № 2, вирішуючи спори про встановлення сервітуту, суд має враховувати, що земельний сервітут встановлюється відносно певного об`єкта і не залежить від власників цих об`єктів, оскільки його дія зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої його встановлено, до іншої особи (частина перша статті 401 ЦК, частина перша статті 101 ЗК), а при встановленні особистого сервітуту права закріплюються за певною особою і він припиняється внаслідок її смерті (частина друга статті 401, пункт 6 частини першої статті 406 ЦК). Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Відповідно до вимог ст.98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Згідно ст. 99 ЗК Українивласники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в-1) право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування; в-2) право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту; в-3) право на користування земельною ділянкою для потреб дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу; в-4) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; г-1) право розміщення (переміщення, пересування) об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; ж-1) право на будівництво та проходження інженерних, кабельних, трубопровідних мереж, необхідних для повноцінного функціонування індустріальних парків; з) інші земельні сервітути.

Відповідно доч.ч.1, 2 ст. 100 ЗК Українисервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.

Згідно ст. 101 ЗК України, дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. Земельний сервітут може переходити до інших осіб разом з об`єктом, для розміщення якого він встановлений, або у випадках, визначених пунктами "а", "б", "г", "ґ", "д", "е" статті 99цього Кодексу,у разі переходу права власності, користування земельною ділянкою, для доступу, обслуговування та провадження іншої діяльності, щодо якої він був встановлений. Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам. Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом. Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.

За змістом ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Згідно п. 22-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року №7види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК Україниі цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що повноцінно використовувати земельні ділянки для ведення селянського господарства (0,3973га.) та обслуговування житлового будинку (0,2500 га.) загальною площею 0,6473 га., які знаходяться в с. Підвисоке Коломийського (Снятинського району) позивачу неможливо без встановлення сервітуту, так як доступ (прохід та проїзд автомобільним транспортом) до них можливий лише через земельну ділянку, яка перебуває на праві спільної часткової власності відповідачів по справі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , а тому позовні вимоги слід задовольнити та встановити сервітут на постійне безоплатне користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2625283901:01:001:0185), шириною 3,50 м. та довжиною 105,14 м. загальною площею, 0,0368 га. вздовж існуючої межі із господарством ОСОБА_8 , навпроти існуючого заїзду до земельної ділянки по АДРЕСА_1 у вигляді права проходу та проїзду будь-яким видом транспорту.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пророрційно до розміру задоволених вимог.

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх содових інстанціях позивачі, які мають інвалідність І та ІІ груп.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору як інвалід ІІ групи, оскільки позов задоволено, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів у солідарному порядку судовий збір у сумі 840,80 грн. на користь держави.

Керуючись ст.ст 2,4,5,10-13,18,81,133,141,142,206,247,25/-259,263-265,280-282 ЦПК України, ст.401-404 ЦК України, ст.ст. 98,102 ЗК України, суд,

В ИР ІШ ИВ:

Позов задоволити.

Встановити сервітут на постійне безоплатне користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2625283901:01:001:0185), шириною 3,50 м. та довжиною 105,14 м. загальною площею, 0,0368 га. вздовж існуючої межі із господарством ОСОБА_8 , навпроти існуючого заїзду до земельної ділянки по АДРЕСА_1 у вигляді права проходу та проїзду будь-яким видом транспорту.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 судовий збір у сумі 840,80 грн на користь держави.

Заочне рішенняможе бутипереглянуте судом,що йогоухвалив,за письмовоюзаявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи,якому повнезаочне рішеннясуду небуло врученеу деньйого проголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна поданнязаяви пройого перегляд-якщо таказаява поданапротягом двадцятиднів здня врученняйому повногозаочного рішеннясуду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо доІвано-Франківського апеляційного суду з дняйого проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручено удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: Василь СОБКО