Постанова

від 01.07.2020 по справі 351/257/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 351/257/20

Провадження № 22-ц/4808/535/20

Головуючий у 1 інстанції Собко В. М.

Суддя-доповідач Ясеновенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Мельник О.В.,

з участю ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про встановлення сервітуту,за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Снятинського районного суду, постановлену у складі судді Собка В.М. 12 лютого 2020 року в м. Снятині,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Снятинського районного суду від 12 лютого 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про встановлення сервітуту.

Ухвала суду мотивована тим, що рішенням Снятинського районного суду від 29 квітня 2015 року по справі №351/1881/14-ц, яке набрало законної сили 10.06.2015 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Підвисоцької сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення сервітуту на постійне безоплатне користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , шириною 3,50 м. та довжиною 40,00 м. у вигляді права проходу та проїзду будь-яким видом транспорту по земельній ділянці, що надана в приватну спільну часткову власність площею 0,25 га рішенням Підвисоцької сільської ради від 06.08.2010 р. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , тобто є таке, що набрало законної сили рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 186 ЦПК є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність ухвали суду.

Зазначає, що на обґрунтування позовних вимог у даній справі він подав висновок № 697 земельно-технічної експертизи від 08 серпня 2019 року, якого не було на момент ухвалення рішення суду від 29 квітня 2015 року у справі № 351/1881/14-ц. Тобто такий висновок є новим доказом і самостійною підставою для пред`явлення позову.

Крім того, у даній справі він просив встановити сервітут на постійне безоплатне користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2625283901:01:001:0185) шириною 3,5 м та довжиною 105,14 м загальною площею 0,0368 га вздовж існуючої межі із господарством ОСОБА_7 , напроти існуючого заїзду до земельної ділянки по АДРЕСА_1 у вигляді права проходу та проїзду будь-яким видом транспорту. В той же час у попередній справі позовні вимоги полягали у встановленні сервітуту на постійне безоплатне користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , шириною 3,5 м та довжиною 40,00 м. вздовж існуючої межі із господарством ОСОБА_8 , навпроти існуючого заїзду до земельної ділянки по АДРЕСА_1 у вигляді права проходу та проїзду будь-яким видом транспорту. Тобто предметом спору є різні за площами земельні ділянки.

Також у попередній справі він пред`являв вимоги і до Підвисоцької сільської ради, а у даній справі вимоги до сільської ради не заявлені, що свідчить про інший суб`єктний склад.

Просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 07.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про встановлення сервітуту.

В заяві зазначив, що йому на праві приватної власності належить 0,3973 га земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та 0,25 га у с. Підвисоке для обслуговування домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке належить на праві спільної часткової власності відповідачам у справі.

Згідно висновку № 697 земельно-технічної експертизи від 08 серпня 2019 року єдиний можливий варіант влаштування заїзду до належних йому земельних ділянок лише через земельну ділянку із кадастровим номером 2625283901:01:001:0185, власниками якої є відповідачі.Площа земельної ділянки, яку пропонується обтяжити сервітутом становить 0,0368 га та згідно схематичного плану така земельна ділянка визначена шириною 3,50 м та довжиною 105,14 м вздовж межі із господарством ОСОБА_7 навпроти існуючого заїзду до земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 186 ЦПК Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Частиною третьою статті шостої Закону України Про доступ до судових рішень передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Так, до Єдиного державного реєстру судових рішень внесено рішення Снятинського районного суду від 25 квітня 2015 року та ухвала Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 червня 2015 року.

Встановлено, що рішенням Снятинського районного суду від 25 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 червня 2015 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Підвисоцької сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення сервітуту.

Зі змісту рішень вбачається, що позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства та обслуговування житлового будинку загальною площею 0,6478 га. в с. Підвисоке Снятинського району, яка межує із домоволодінням, яке належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та неповнолітнім ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а через відсутність окремого заїзду до належної йому земельної ділянки, а також неможливість його влаштування через географічні особливості та місце розташування, доступ можливий лише і винятково через земельну ділянку, якою користуються відповідачі. В зв`язку з цим просив встановити сервітут на постійне безоплатне користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , шириною 3,5 м та довжиною 40 м. вздовж існуючої межі із господарством ОСОБА_8 , навпроти існуючого заїзду до земельної ділянки по АДРЕСА_1 у вигляді права проходу та проїзду будь-яким видом транспорту.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, згідно орто-фотоплану, який використовується відділенням Держземагенства у Снятинському районі для упорядкування земельних ділянок, до земельної ділянки ОСОБА_1 встановлений інший заїзд зі сторони вулиці. Те, що дана дорога проходить в об`їзд інших земельних ділянок та є довшою, ніж зі сторони земельної ділянки ОСОБА_8 , не може бути виключною підставою для встановлення сервітуту. Неможливість проїзду цією дорогою позивачем не доведено.

Тобто, суд дійшов висновку, що не було встановлено жодної фактичної обставини на підтвердження доводів позивача про необхідність використання земельної ділянки відповідачів для обслуговування своєї земельної ділянки, та досліджено факт використання позивачем впродовж кількох років для проходу на свою ділянку існуючого заїзду.

У даній справі предметом спору також, як і у попередній справі, є встановлення земельного сервітуту, тобто проходу і проїзду через земельну ділянку відповідачів.

При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

Посилання позивача у апеляційній скарзі на те, що у даній справі наявний висновок експерта щодо розмірів та місця розташування сервітуту, які відрізняються від земельного сервітуту, який був предметом спору у попередній справі, не приймаються до уваги, оскільки предметом спору є встановлення сервітуту, а як було зазначено вище, судовими рішеннями встановлено, що позивач має інший заїзд, тому не довів необхідність встановлення сервітуту.

Не спростовують висновків суду і доводи апелянта про те, що у даній справі інший суб`єктний склад, з посиланням на те, що у попередній справі відповідачем була і Підвисоцька сільська рада, оскільки всі відповідачі у даній справі були відповідачами і у попередній справі.

Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування ухвали суду немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Снятинського районного суду від 12 лютого 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Л.В. Ясеновенко

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин

Повний текст постанови складено 07 липня 2020 року.