Постанова

від 05.07.2023 по справі 177/1219/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5247/23 Справа № 177/1219/22 Суддя у 1-й інстанції - Суботіна С.А. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року м.Кривий Ріг

справа № 177/1219/22

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар судового засідання Гладиш К.І.

позивач ОСОБА_1

відповідач Новопільська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2023 року, яке ухвалено суддею Суботіною С.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст судового рішення складено 29 березня 2023 року,

УСТАНОВИВ:

В жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: державний нотаріус Шостої криворізької державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Деркач Яна Володимирівна, Криворізька філія Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_5 . Спадкоємцями після її смерті є позивач ОСОБА_6 , третя особа - ОСОБА_2 , та ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За життя ОСОБА_5 належало право на земельну частку (пай) розміром 7,13 га, розташовану на території Красівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Заяву про прийняття спадщини після смерті матері подав рідний брат позивача, ОСОБА_7 та в ній указав, що інших спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_5 немає. 21 січня 2000 року ОСОБА_7 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом.

Після смерті ОСОБА_7 позивач разом з третьою особою - ОСОБА_2 намагалися отримати належні їм частки спадщини, але отримали відмову, оскільки спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 є його діти та дружина - ОСОБА_9 , яка померла.

Після отримання 04 лютого 2022 року від державного нотаріуса Шостої криворізької державної нотаріальної контори відмови у вчиненні нотаріальної дії, позивач звернулася до суду з заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2022 року у справі № 177/549/22 позовна заява ОСОБА_1 залишена без розгляду, що не перешкоджає повторному зверненню до суду.

Те, що ОСОБА_7 , при зверненні до нотаріуса з метою прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , не повідомив про наявність інших спадкоємців, маючи намір навмисне ввести в оману нотаріуса задля отримання у свою власність спадкового майна, а нотаріус не виконав необхідних дій, передбачених Законом України «Про нотаріат», щодо повідомлення інших спадкоємців про відкриття спадкової справи, стало причиною порушення спадкових прав позивача, що є підставою для поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини, відповідно до ст. 57 ЦК УРСР.

На підставі наведеного вище, позивач просила суд визначити ОСОБА_1 додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю три місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2023 року в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

В апеляційній скарзі представник позивача ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог позивача посилаючись на те, що судом першої інстанції в повній мірі не було проведено аналізу заявлених позивачем позовних вимог.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не надав належної правової оцінки тому, що ОСОБА_7 , при зверненні до нотаріуса з метою прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , не повідомив про наявність інших спадкоємців, маючи намір навмисне ввести в оману нотаріуса задля отримання у свою власність спадкового майна. При цьому нотаріус не виконав необхідних дій, передбачених Законом України «Про нотаріат», щодо повідомлення інших спадкоємців про відкриття спадкової справи, стало причиною порушення спадкових прав позивача, що є підставою для поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини, відповідно до ст. 57 ЦК УРСР.

Апелянт вважає, що саме неотримання повідомлення від нотаріуса, під впливом ОСОБА_7 , який навмисне ввів в оману нотаріуса та зазначив в заяві про прийняття спадщини про відсутність інших спадкоємців, стало причиною виникнення обставин, коли права позивача були порушені.

Також апелянт посилається на те, що судом першої інстанції взагалі не були досліджені наведені позивачем причини поважності пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як то смерть 21 лютого 2003 року рідної сестри позивача, смерть ІНФОРМАЦІЯ_4 чоловіка позивача, смерть ІНФОРМАЦІЯ_5 , після тривалої хвороби, дочки позивача, тривала хвороба, протягом 2004-2022 років брата позивача, тривала хвороба, протягом 2017-2019 років, самої позивачки та той факт, що позивач доглядає за своєю молодшою дочкою, яка є інвалідом першої групи. Вказані обставини, на переконання апелянта, свідчать про тяжкий життєвий шлях позивача, де вона допомагала рідні, та оговтуючись від своїх бід так і не дочекалась своєї участі у отриманні спадку після смерті матері.

Апелянт наполягає на тому, що належним відповідачем в даній справі є саме Новопільська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області.

Крім того апелянт вважає необґрунтованими вимоги представника третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки в матеріалах справи відсутні документально підтверджені витрати на правничу допомогу, а також розрахунок таких витрат, що є підставою для відмови в стягненні витрат на правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу позивача задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по справі про задоволення позовних вимог позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу представник третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_10 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу позивача - залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_11 , які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, третю особу ОСОБА_2 , в режимі відеоконференції, який підтримав доводи апеляційної скарги позивача та просив її задовольнити, представника третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_10 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Як установлено судом та убачається із матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 про що свідчить свідоцтво про смерть, видане виконавчим комітетом Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області 19 листопада 1997 (том 1 а.с.27, 31).

За життя ОСОБА_5 , як члену КСП «Красіно», відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) від 08 червня 1997 року серії ДП № 0130567, виданому на підставі рішення Криворізької районної державної адміністрації від 30 травня 1997 року № 339-р, належало право на земельну частку (пай) розміром 7,13 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що перебувала в колективній власності КСП «Красіно», с. Красіно, Криворізький район, Дніпропетровська область (том 1 а.с.28, 34, 37, 38).

Звертаючись до суду з позовом про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини позивач посилалась на те, що причиною порушення такого строку стало те, що ОСОБА_7 , при зверненні до нотаріуса з метою прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , не повідомив нотаріуса про наявність інших спадкоємців, маючи намір навмисне ввести в оману нотаріуса задля отримання у свою власність спадкового майна, а нотаріус не виконав необхідних дій, передбачених Законом України «Про нотаріат», щодо повідомлення інших спадкоємців про відкриття спадкової справи, стало причиною порушення спадкових прав позивача, що є підставою для поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини, відповідно до ст. 57 ЦК УРСР.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як убачається із матеріалів справи, спадщина після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась у період чинності ЦК УРСР і строк прийняття спадщини закінчився у період дії вказаного кодексу, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК УРСР.

За змістом ст. ст. 524, 525 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Згідно зі ст. 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 550 ЦК УРСР, строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину. У цих випадках, якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, що пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна.

Аналогічні положення містять ст. ст. 1217, 1223, 1258, 1266, 1276 ЦК України.

Пунктами 1, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 судам роз`яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України ).

Наслідки пропуску строку для прийняття спадщини визначені ст. 1272 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України ). Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.

Як установлено судом першої інстанції і сторонами не заперечується, відповідно до спадкової справи, відкритої Криворізькою районної державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_5 , із заявою про прийняття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_6 звернувся лише син померлої ОСОБА_7 , який надав нотаріусу документи на підтвердження факту родинних відносин з матір`ю, а також документи на спадкове майно, зокрема, сертифікат на право на земельну частку (пай) від 08 червня 1997 року серії ДП № 0130567 на ім`я ОСОБА_5 (том 1 а.с.29-34).

Завідуючим Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Полюхом П.Г. 31 січня 2000 року ОСОБА_7 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складалося з права на земельну частку (пай) розміром 7,13 га, що перебувала у колективній власності КСП «Красіно», с. Красіно Криворізького району Дніпропетровської області (том 1 а.с.35,40).

Матеріалами копії спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_7 , яка була досліджена судом першої інстанції, після смерті ОСОБА_7 з заявами про прийняття спадщини за законом звернулися дружина померлого ОСОБА_9 та доньки ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

Нотаріусом ОСОБА_12 видано свідоцтва про право на спадщину, а саме кожному із спадкодавців першої черги спадкування за законом на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 , на 1/3 частину житлового будинку з господарчими спорудами за адресою: АДРЕСА_2 та 1/3 частку земельної ділянки площею 0,37 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства, що розташована на території с. Красіно Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, а також 1/3 частку земельної ділянки площею 6,2003 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, право на яку належало спадкодавцю на підставі Державного акта № 044313 від 22.08.2003.

Між спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , які прийняли спадщину та отримали свідоцтва про право на спадщину, 25 серпня 2011 року укладено нотаріально посвідчений договір про поділ спадкового майна, відповідно до якого, у приватну власність ОСОБА_3 переходить житловий будинок з господарчими побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а також земельна ділянка площею 0,37 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства, що розташована на території с. Красіно Красівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області. У приватну власність ОСОБА_4 переходить земельна ділянка площею 6,2003 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області. У власність ОСОБА_9 переходить 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 .

Наведеними вище обставинами установлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом власником спадкового майна, яке залишилось після ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: земельної частки (паю) розміром 7,13 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що перебувала в колективній власності КСП «Красіно», с. Красіно, Криворізький район, Дніпропетровська область, Новопільська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області не являється, проте позов пред`явлено позивачем саме до Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Згідно з ч. 1 ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження в справі.

Статтею 175 ЦПК України передбачено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину.

Орган місцевого самоврядування залучається до участі в справі цієї категорії в якості відповідача виключно у випадку відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року по справі № 761/7893/19 (провадження № 61-9077св22) зроблено висновок про те, що відповідач по справі не є учасником спадкових правовідносин з приводу визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини після смерті спадкодавця, а тому у цій справі судовим рішенням питання про майнові права, свободи, інтереси та (або) обов`язки відповідача не вирішуються, тому суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Вказана позиція Верховного Суду є сталою судовою практикою, що підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 687/1104/21 (провадження № 61-8578св22), від 07 лютого 2923 року у справі № 456/1045/20 (провадження № 61-3976св22) та від 22 березня 2023 року у справі № 741/713/20 (провадження № 61-10128св22).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року в справі № 543/459/21 (провадження № 61-30св22) вказано, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Предметом спору у цій справі є визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

На підставі наведеного вище колегія суддів погоджується та вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_7 , якому 31 січня 2000 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складалося з права на земельну частку (пай) розміром 7,13 га, що перебувала у колективній власності КСП «Красіно», с. Красіно Криворізького району Дніпропетровської області, яка у подальшому була успадкована спадкоємцями ОСОБА_7 , тому дійшов обґрунтованого висновку про те, що Новопільська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, як орган місцевого самоврядування, не є належним відповідачем у справі.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не надав належної правової оцінки тому, що ОСОБА_7 , при зверненні до нотаріуса з метою прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , не повідомив про наявність інших спадкоємців, маючи намір навмисне ввести в оману нотаріуса задля отримання у свою власність спадкового майна. При цьому нотаріус не виконав необхідних дій, передбачених Законом України «Про нотаріат», щодо повідомлення інших спадкоємців про відкриття спадкової справи, стало причиною порушення спадкових прав позивача, що є підставою для поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини, відповідно до ст. 57 ЦК УРСР колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки вказані доводи мають бути враховані при розгляді позову, який буде пред`явлено до належного відповідача.

Також колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції взагалі не були досліджені наведені позивачем причини поважності пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як то смерть 21 лютого 2003 року рідної сестри позивача, смерть ІНФОРМАЦІЯ_4 чоловіка позивача, смерть ІНФОРМАЦІЯ_5 , після тривалої хвороби, дочки позивача, тривала хвороба, протягом 2004-2022 років брата позивача, тривала хвороба, протягом 2017-2019 років, самої позивачки та той факт, що позивач доглядає за своєю молодшою дочкою, яка є інвалідом першої групи. Вказані обставини, на переконання апелянта, свідчать про тяжкий життєвий шлях позивача, де вона допомагала рідні, та оговтуючись від своїх бід так і не дочекалась своєї участі у отриманні спадку після смерті матері, оскільки наведені вище доводи апеляційної скарги не мають правового значення для вирішення спору, який пред`явлений до неналежного відповідача.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на необґрунтованість вимог представника третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки в матеріалах справи відсутні документально підтверджені витрати на правничу допомогу, а також розрахунок таких витрат, що є підставою для відмови в стягненні витрат на правничу допомогу колегія суддів вважає безпідставними, оскільки заявлений третіми особами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожною окремо та підтверджений документально розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, відповідає розумності, складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг, часу витраченому ним на виконання відповідних робіт та надання послуг.

Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив ухвалу, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 05 липня 2023 року.

Головуючий:

Судді: