Ухвала

від 14.08.2023 по справі 177/1219/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

14 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 177/1219/22

провадження № 61-11513ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2023 року у складі судді: Суботіної С. А., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у складі колегії суддів: Остапенко В. О., Бондар Я. М., Зубакової В. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, треті особи: державний нотаріус Шостої криворізької державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Деркач Яна Володимирівна, Криворізька філія Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, треті особи: державний нотаріус Шостої криворізької державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Деркач Я. В., Криворізька філія Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_6 . Спадкоємцями після її смерті є позивач ОСОБА_7 , третя особа - ОСОБА_3 , та ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За життя ОСОБА_6 належало право на земельну частку (пай), розміром 7,13 га, розташовану на території Красівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Заяву про прийняття спадщини після смерті матері подав рідний брат позивача, ОСОБА_8 та в ній указав, що інших спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_6 немає. 21 січня 2000 року ОСОБА_8 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом.

Після смерті ОСОБА_8 позивач разом з третьою особою - ОСОБА_3 намагалися отримати належні їм частки спадщини, але отримали відмову, оскільки спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 є його діти та дружина - ОСОБА_10 , яка померла.

Після отримання 04 лютого 2022 року від державного нотаріуса Шостої криворізької державної нотаріальної контори відмови у вчиненні нотаріальної дії, позивач звернулася до суду з заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2022 року у справі № 177/549/22 позовна заява ОСОБА_1 залишена без розгляду, що не перешкоджає повторному зверненню до суду.

Те, що ОСОБА_8 , при зверненні до нотаріуса з метою прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , не повідомив про наявність інших спадкоємців, маючи намір навмисне ввести в оману нотаріуса задля отримання у свою власність спадкового майна, а нотаріус не виконав необхідних дій, передбачених Законом України «Про нотаріат», щодо повідомлення інших спадкоємців про відкриття спадкової справи, стало причиною порушення спадкових прав позивача, що є підставою для поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини, відповідно до статті 57 ЦК УРСР.

ОСОБА_1 просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю три місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн кожній.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

статтею 175 ЦПК України передбачено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. Відповідач - це особа, яка, на думку позивача порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. Орган місцевого самоврядування залучається до участі в справі цієї категорії в якості відповідача виключно у випадку відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справах № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18), від 10 лютого 2023 року № 604/1379/20 (провадження № 61/12279св22);

судом встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_6 , за життя прийняв лише її син ОСОБА_8 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого, спадщину прийняли його дружина ОСОБА_10 (померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та доньки ОСОБА_5 і ОСОБА_4 ;

позивачу та її представнику у підготовчому засіданні судом неодноразово роз`яснювалося положення щодо належного відповідача у спорах про спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, про вказані положення зазначено і представником третіх осіб у письмових поясненнях та безпосередньо у підготовчому засіданні. Проте, позивач та її представник категорично наполягали на правильності своєї позиції щодо залучення до участі в справі в якості відповідача Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області та у визначені законом строки, відповідно до статті 51 ЦПК України, клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачів чи заміну неналежного відповідача не подали;

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду: від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16-ц; від 30 квітня 2020 року у справі № 352/382/18;

оскільки спір про наявність у ОСОБА_1 поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини та визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини зачіпає законні права та інтереси спадкоємців ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , проте, останніх не залучено до участі у справі як співвідповідачів, позивач пред`явила позов до неналежного відповідача - Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову;

треті особи під час розгляду справи понесли витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 5 000,00 грн кожна окремо. Розмір витрат підтверджується додатковими договорами № 3 від 10 грудня 2022 року до договору про надання правничої допомоги від 09 липня 2021 року, актами приймання-передачі належних послуг за договором від 23 березня 2023 року з наведеними у них розрахунками робіт за надані адвокатом послуги та визначення розміру витрат, необхідних для надання правничої допомоги у сумі 5 000,00 грн, квитанціями від 20 січня 2023 року про сплату ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожною окремо;

заявлений третіми особами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожною окремо та підтверджений документально розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, відповідає розумності, складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг, часу витраченому ним на виконання відповідних робіт та надання послуг. Протилежного позивачем перед судом не доведено, заяви про зменшення розміру витрат не подано. З огляду на наявність у матеріалах справи доказів фактичного надання адвокатом Ямковим В. І. правничої допомоги третім особам, враховуючи співмірність розміру витрат зі складністю справи та обсягом наданих послуг, з урахуванням визначеного договором розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі по 5 000,00 грн кожній.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року з урахуванням ухвали цього від 06 липня 2023 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. Орган місцевого самоврядування залучається до участі в справі цієї категорії в якості відповідача виключно у випадку відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття. Вказана позиція Верховного Суду є сталою судовою практикою, що підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 687/1104/21 (провадження № 61-8578св22), від 07 лютого 2923 року у справі № 456/1045/20 (провадження № 61-3976св22) та від 22 березня 2023 року у справі № 741/713/20 (провадження № 61-10128св22);

ураховуючи висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23 листопада 2022 року в справі № 543/459/21 (провадження № 61-30св22) апеляційний суд зробив висновок про те, що є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що Новопільська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, як орган місцевого самоврядування, не є належним відповідачем у справі. Оскільки після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_8 , якому 31 січня 2000 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складалося з права на земельну частку (пай) розміром 7,13 га, що перебувала у колективній власності КСП «Красіно», с. Красіно Криворізького району Дніпропетровської області, яка у подальшому була успадкована спадкоємцями ОСОБА_8 ;

апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не надав належної правової оцінки тому, що ОСОБА_8 , при зверненні до нотаріуса з метою прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , не повідомив про наявність інших спадкоємців, маючи намір навмисне ввести в оману нотаріуса задля отримання у свою власність спадкового майна. При цьому нотаріус не виконав необхідних дій, передбачених Законом України «Про нотаріат», щодо повідомлення інших спадкоємців про відкриття спадкової справи, стало причиною порушення спадкових прав позивача, що є підставою для поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини відповідно до статті 57 ЦК УРСР. Оскільки вказані доводи мають бути враховані при розгляді позову, який буде пред`явлено до належного відповідача;

також колегія суддів вважала необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції взагалі не були досліджені наведені позивачем причини поважності пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки вони не мають правового значення для вирішення спору, який пред`явлений до неналежного відповідача;

апеляційний суд відхилив аргументи апеляційної скарги щодо необґрунтованості вимог представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки в матеріалах справи відсутні документально підтверджені витрати на правничу допомогу, а також розрахунок таких витрат, що є підставою для відмови в стягненні витрат на правничу допомогу. Оскільки заявлений третіми особами кожною окремо та підтверджений документально розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, відповідає розумності, складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг, часу витраченому ним на виконання відповідних робіт та надання послуг.

31 липня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення.

Підставою, на якій подається касаційна скарга у касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 21 вересня 2020 року у справі № 130/2517/18; від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17; від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

неотримання повідомлення від нотаріуса під впливом ОСОБА_8 стало причиною виникнення обставин, коли права позивача були порушені, а отже є всі підстави для поновлення строку для прийняття спадщини відповідно до статті 57 ЦК УРСР;

якщо спадкодавець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 130/2517/18;

щодо неналежності відповідачів, то у справі № 214/3359/21 зазначено, що відповідно до положень абзацу 2 пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у справах за позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини;

у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 зазначено, що представником не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу;

у даній справі представник третіх осіб не надав суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Неподання стороною розрахунку позбавляє іншу сторону можливості спростувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу; За таких обставин, можна дійти висновку, що підстав для ухвалення рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, немає. Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18;

з урахуванням наявності спадщини за законом на користь позивача, як спадкоємця майна ОСОБА_11 , недобросовісну поведінку ОСОБА_8 та нотаріуса, а також наведені причини, які є об`єктивними та істотними труднощами, відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК України наявні правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , про що свідчить свідоцтво про смерть, видане виконавчим комітетом Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області 19 листопада 1997 року.

За життя ОСОБА_6 , як члену КСП «Красіно», відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) від 08 червня 1997 року серії ДП № 0130567, виданому на підставі рішення Криворізької районної державної адміністрації від 30 травня 1997 року № 339-р, належало право на земельну частку (пай) розміром 7,13 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що перебувала в колективній власності КСП «Красіно», с. Красіно, Криворізький район, Дніпропетровська область.

Суди встановили, що, і сторонами не заперечувалося, відповідно до спадкової справи, відкритої Криворізькою районної державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_6 , із заявою про прийняття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_5 звернувся лише син померлої ОСОБА_8 , який надав нотаріусу документи на підтвердження факту родинних відносин з матір`ю, а також документи на спадкове майно, зокрема, сертифікат на право на земельну частку (пай) від 08 червня 1997 року серії ДП № 0130567 на ім`я ОСОБА_6 .

Завідуючим Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Полюхом П. Г. 31 січня 2000 року ОСОБА_8 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складалося з права на земельну частку (пай), розміром 7,13 га, що перебувала у колективній власності КСП «Красіно», с. Красіно Криворізького району Дніпропетровської області.

Матеріалами копії спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_8 , яка була досліджена судом першої інстанції, після смерті ОСОБА_8 з заявами про прийняття спадщини за законом звернулися дружина померлого ОСОБА_10 та доньки ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .

Нотаріусом ОСОБА_12 видано свідоцтва про право на спадщину, а саме кожному із спадкодавців першої черги спадкування за законом на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 , на 1/3 частину житлового будинку з господарчими спорудами за адресою: АДРЕСА_2 та 1/3 частку земельної ділянки площею 0,37 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства, що розташована на території с. Красіно Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, а також 1/3 частку земельної ділянки площею 6,2003 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, право на яку належало спадкодавцю на підставі Державного акта № 044313 від 22 серпня 2003 року.

Між спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , які прийняли спадщину та отримали свідоцтва про право на спадщину, 25 серпня 2011 року укладено нотаріально посвідчений договір про поділ спадкового майна, відповідно до якого, у приватну власність ОСОБА_4 переходить житловий будинок з господарчими побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а також земельна ділянка площею 0,37 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства, що розташована на території с. Красіно Красівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області. У приватну власність ОСОБА_5 переходить земельна ділянка площею 6,2003 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області. У власність ОСОБА_10 переходить 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 .

На момент звернення позивача до суду з даним позовом Новопільська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області не є власником спадкового майна, яке залишилось після ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: земельної частки (паю) розміром 7,13 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що перебувала в колективній власності КСП «Красіно», с. Красіно, Криворізький район, Дніпропетровська область.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-138цс13 зроблено висновок, що «спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини. Як частина друга статті 1220 ЦК України, так і стаття 525 ЦК Української РСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Пунктом п`ятим Прикінцевих та перехідних положень передбачено, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Отже, за змістом указаних норм відносини спадкування регулюються нормами ЦК України 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року.».

У частині першій та другій статті 549 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Аналіз змісту статей 548, 549 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Діями спадкоємця, що свідчать про прийняття ним спадщини є: 1) фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном; 2) подача державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 550 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року в справі № 543/459/21 (провадження № 61-30св22) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Предметом спору у цій справі є визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що після смерті ОСОБА_2 у встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1, яка не залучена до участі у розгляді цієї справи як відповідачка, тому дійшов обґрунтованого висновку про те, що Оржицька селищна рада як орган місцевого самоврядування не є належним відповідачем у справі. Належним відповідачем у цій справі є ОСОБА_1, яка своєчасно звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. З огляду на те, що СТОВ «Агрофірма Дружба» пред`явило позов до неналежного відповідача - Оржицької селищної ради, висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позову є помилковими».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Встановивши, що Новопільська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, як орган місцевого самоврядування, не є належним відповідачем у справі, суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог.

Аргумент касаційної скарги про те, що наявні правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини є безпідставним, оскільки позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Посилання на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 130/2517/18; від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17; від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18 колегія суддів відхиляє, оскільки ці висновки зроблені за інших фактичних обставин.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:

«40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

41. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

42. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

43. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

44. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

47. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21(провадження № 12-14гс22) вказано, що «учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.».

Суди встановили, що треті особи під час розгляду справи понесли витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 5 000,00 грн кожна окремо. Розмір витрат підтверджується додатковими договорами № 3 від 10 грудня 2022 року до договору про надання правничої допомоги від 09 липня 2021 року, актами приймання-передачі належних послуг за договором від 23 березня 2023 року з наведеними у них розрахунками робіт за надані адвокатом послуги та визначення розміру витрат, необхідних для надання правничої допомоги у сумі 5 000,00 грн, квитанціями від 20 січня 2023 року про сплату ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожною окремо, 9 000,00 грн послуг адвоката за договором.

Встановивши, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 понесені витрати на професійну правничу допомогу позивачем перед судом не доведено їх неспівмірності та заяви про зменшення розміру витрат не подано, суди обґрунтовано стягнули з позивача підтверджені документально витрати на професійну правничу допомогу.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, треті особи: державний нотаріус Шостої криворізької державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Деркач Яна Володимирівна, Криворізька філія Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков