Постанова

від 28.06.2023 по справі 911/2316/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" червня 2023 р. Справа№ 911/2316/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Копитової О.С.

суддів: Остапенка О.М.

Сотнікова С.В.

за участю секретаря судового засідання: Гуньки О.В.

у присутності представників сторін:

від апелянта - не з`явилися,

від ТОВ Фаст Фуд Франчайзинг Груп» - Янчик М.І. - ордер,

розглянувши матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Котьмана Микити Сергійовича

на рішення господарського суду Київської області від 02.12.2022 року

(повний текст складено 01.03.2023 року)

у справі № 911/2316/21 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фаст Фуд Франчайзинг Груп»

до фізичної особи-підприємця Котьман Микити Сергійовича

про стягнення 80 598 грн. 13 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 02.12.2022 року по справі № 911/2316/21 позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи підприємця Котьмана М.С. (надалі по тексту - ФОП Котьман М.С., апелянт, відповідач) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фаст Фуд Франчайзинг Груп» (надалі по тексту ТОВ «Фаст Фуд Франчайзинг Груп», позивач) - 36 642 (тридцять шість тисяч шістсот сорок дві) грн. 45 коп. - боргу, 414 (чотириста чотирнадцять) грн. 91 коп. - пені, 3 122 (три тисячі сто двадцять дві) грн. 87 коп. - інфляційних втрат, 964 (дев`ятсот шістдесят чотири) грн. 54 коп. - 3% річних, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору. В частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 2 749 грн. 33 коп., 3% річних в сумі 994 грн. 74 коп., пені в сумі 351 грн. 74 коп. та 35 357 грн. 55 коп. боргу відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ФОП Котьман М. С. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Київської області від 02.12.2022 року у справі № 911/2316/21 і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу апелянт зазначає, що вважає, що в оскаржуваному рішенні неправильно застосовано норми матеріального права, а також має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, та недоведеність окремих обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

На думку апелянта суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не зваживши на ряд, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Зокрема, суд першої інстанції неправильно визначив правову природу договору, який був укладений між сторонами, а відтак до правовідносин сторін не застосовано норми ст..ст. 1108-1110 Цивільного кодексу України.

Апелянт вважає, що між ФОП Котьманом М.С. та ТОВ «Фаст Фуд Франчайзинг Груп» було укладено договір №010/2016, який є ліцензійним договором, а не договором комерційної концесії, оскільки, в п. 2.1. договору №010/2016 (предмет договору №010/2016) зазначено, що правоволоділець надає користувачу строковий дозвіл на використання об`єктів інтелектуальної власності (ліцензію) з метою організації ведення ресторанного господарства на умовах, що встановлені цим договором.

Тому, на думку апелянта, визначення ліцензійного договору (ст.. 1109 Цивільного кодексу України) і визначення предмету договору, що наведено у п. 2.1. договору №010/2016 - співпадають.

Натомість визначення договору комерційної концесії (ч. 1 ст. 1115 Цивільного кодексу України) і визначення предмету договору (п. 2.1. договору №010/2016) - не співпадають.

Також апелянт зазначає, що в договорі комерційної концесії чітко визначені істотні умови договору, а саме, об`єкти права інтелектуальної власності, права на які передаються; комерційний досвід, який переглядається; ділову репутацію, яка напрацьована та яка переглядається, проте договір №010/2016 не містить істотних умов. Зокрема, об`єкти права інтелектуальної власності, права на які ніби то передавалися позивачем відповідачу відповідно до умов цього договору, були відсутні на момент укладення договору. Тому договір №010/2016 слід трактувати як неукладений, бо сторони не досягнули згоди з усіх істотних умов договору.

Крім того, апелянт зазначає, що договір №010/2016 і не міг містити таких умов, оскільки позивач станом на початок квітня 2016 року не міг мати ні комерційного досвіду, ні ділової репутації.

Тобто, в матеріалах справи відсутні об`єкти авторського права, права на які відповідно до договору №010/2016 мали б бути передані відповідачу, а також відсутні докази наявності у позивача майнових авторських прав на ці об`єкти.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2023 року апеляційну скаргу ФОП Котьмана М.С. передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Сотнікова С.В., Остапенка О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 року витребувано з господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2316/21 за позовом ТОВ «Фаст Фуд Франчайзинг Груп» до ФОП Котьман М.С. про стягнення 80 598 грн. 13 коп. та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ФОП Котьмана М.С на рішення господарського суду Київської області від 02.12.2022 року у справі № 911/2316/21 до надходження матеріалів справи № 911/2316/21 до Північного апеляційного господарського суду.

06.04.2023 року від господарського суду Київської області на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 року надійшли матеріали справи № 911/2316/21 за позовом ТОВ «Фаст Фуд Франчайзинг Груп» до ФОП Котьман М.С. про стягнення 80 598 грн. 13 коп.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2023 року клопотання ФОП Котьмана М.С. про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Київської області від 02.12.2022 року у справі № 911/2316/21 задоволено. Поновлено ФОП Котьману М.С. пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Київської області від 02.12.2022 року у справі №911/2316/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Котьмана М.С. на рішення господарського суду Київської області від 02.12.2022 року у справі № 911/2316/21. Розгляд апеляційної скарги ФОП Котьмана М.С. призначено на 07.06.2023 року. Зобов`язано учасників справи надати відомості: чи є учасником справи юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація; громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації. Вирішено інші процесуальні питання.

01.05.2023 року на електронну адресу суду від апелянта надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Після виходу головуючого судді Копитової О.С. з відпустки, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 року клопотання апелянта задоволено. Повідомлено сторін, що судове засідання, призначене на 07.06.2023 року відбудеться в режимі відеоконференції.

06.06.2023 року через відділ документообігу суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 року розгляд справи № 911/2316/21 відкладено на 21.06.2023 року.

13.06.2023 року на електронну адресу суду від апелянта надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 року клопотання апелянта задоволено. Повідомлено сторін, що судове засідання, призначене на 21.06.2023 року відбудеться в режимі відеоконференції.

21.06.2023 року через відділ документообігу суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В обґрунтуваннях відзиву, позивач зазначає, що місцевим судом вірно встановлено, що договір №010/2016 від 06.06.2016 року є договором комерційної концесії у розумінні ст. 1115 Цивільного кодексу України., а отже до відносин сторін, що виникли на підставі Договору, підлягає застосування положень ст.ст. 1115-1129 Цивільного кодексу України.

Позивач зазначає, що договір комерційної концесії досить тісно пов`язаний з іншими видами договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, зокрема, ліцензійним договором.

В свою чергу, договір комерційної концесії передбачає більш широке регулювання правовідносин між сторонами, тобто не лише надавати право на користування своїми об`єктами інтелектуальної власності, але і надавати інші елементи, необхідні для бізнес-партнерів для запуску й подальшої реалізації діяльності, зокрема накопичений комерційний досвід та вже здобуту ділову репутацію. Тобто, саме це є предметом договору комерційної концесії.

Щодо тверджень відповідача, що позивач не мав та не міг мати комерційного досвіду станом на 2016 рік, позивач зазначає, що відповідачем не надано достатньо доводів та аргументів, оскільки законодавцем не визначено за який саме строк має набутись комерційний досвід, враховуючи, що на момент укладення договору позивач був зареєстрований у встановленому законодавством порядку.

Щодо тверджень відповідача, що йому не передавали право інтелектуальної власності, то позивач зазначає, що вважає такі твердження відповідача хибними, оскільки, згідно з умовами договору позивач передав відповідачу складений твір Пекарня -кав`ярня «Львівські круасани». Відповідач зазначає, що у Договорі містяться «прочерки» щодо даних свідоцтв про реєстрацію авторського права на твори, проте позивач стверджує, що державна реєстрація авторського права на твір не є обов`язковою та не позбавляє автора прав на використання такого твору у будь-який спосіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення, а для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення.

Тому відповідач отримав на виконання Договору від позивача необхідні матеріали для відкриття власного бізнесу. Зокрема, це підтверджується безпосереднім використанням відповідачем таких матеріалів в діяльності закладу пекарні-кав`ярні «Львівські круасани».

Позивач зазначає, що факт передачі складеного твору пекарня-кав`ярні « Львівські круасани » та складеного твору «Концепт Пекарня - кав`ярня «Львівські круасани» відповідачу підтверджується відтворенням дизайну у закладі громадського харчування.

Також позивач заперечує стосовно тверджень відповідача про те, що позивачем не виконувались умови договору та зазначає, що позивач у відповідності до ч.1 ст. 1120 Цивільного кодексу України, належним чином виконував свої зобов`язання за Договором в частині передачі до використання об`єктів інтелектуальної власності та інформуванні відповідача та його працівників про порядок здійснення господарської діяльності у закладі громадського харчування - Пекарня - кав`ярня «Львівські круасани», що підтверджується фактичною діяльністю пекарні -кав`ярні відповідача.

Таким чином, у відповідача виник обов`язок сплачувати роялті у розмірі та порядку, що передбачений розділом 8 Договору.

Позивач зазначає, оскільки банківські виписки були надані при розгляді справи по суті позивач не мав змоги робити перерахунки та зменшувати/збільшувати ціну позову, однак розрахував саме роялті, тому місцевий суд правомірно, на підставі наданих податкових декларацій платника податків, а також банківських виписок - здійснив власний перерахунок роялті.

Враховуючи викладене, позивач вважає рішення місцевого суду таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга такою, що не підлягає задоволенню.

21.06.2023 року в судовому засіданні представник позивача заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 року клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено та відкладено розгляд справи на 28.06.2023 року.

22.06.2023 року на електронну адресу суду від апелянта надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 року у задоволенні клопотання апелянта про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено, у зв`язку з технічною неможливістю проведення відеоконференції у Північному апеляційному господарському суді 28.06.2023 року у призначений час.

28.06.2023 року в судове засідання з`явився представник позивача, відповідач в судове засідання не з`явився та надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване неотриманням відзиву та відмовою у задоволенні клопотання про призначення відеоконференції.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів в судовому засіданні розглянула подане відповідачем клопотання про відкладення та дійшла висновку, що наведені відповідачем обставини в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання не можуть бути визнані судом поважними, адже не є об`єктивно непереборними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що це не перше судове засідання у даній справі.

На два попередні судові засідання клопотання апелянта про проведення судового засідання в режимі відеоконференції були задоволені судом апеляційної інстанції. При цьому, перше судове засідання в режимі відеоконференції не відбулося з підстав перебування заявника в статусі офланй під час ввімкнення судового засідання, тобто відеоконференція судового засідання не відбулася у зв`язку з неможливістю технічного підключення самого заявника.

Крім того, представником апелянта подано клопотання про розгляд справи без участі відповідача та його представника.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Апеляційним судом також враховано, що відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, матеріали справи містять достатньо доказів і участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 28.06.2023 року за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 28.06.2023 року представник позивача надав усні пояснення по справі.

28.06.2023 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно із ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 80 598 грн. 13 коп., з яких: 72 000 грн. 00 коп. - борг; 766 грн. 65 коп. - пеня; 5 872 грн. 20 коп. - інфляційні втрати; 1 959 грн. 28 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином обов`язок по сплаті роялті за договором комерційної концесії № 010/2016 від 06.06.2016 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.12.2022 року по справі № 911/2316/21 позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП Котьман М.С. на користь ТОВ «Фаст Фуд Франчайзинг Груп» - 36 642 грн. 45 коп. - боргу, 414 грн. 91 коп. - пені, 3 122 грн. 87 коп. - інфляційних втрат, 964 грн. 54 коп. - 3% річних, 2 270 грн. 00 коп. судового збору. В частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 2 749 грн. 33 коп., 3% річних в сумі 994 грн. 74 коп., пені в сумі 351 грн. 74 коп. та 35 357 грн. 55 коп. боргу відмовлено.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ФОП Котьмана М.С. слід відмовити, а рішення господарського суду Київської області від 02.12.2022 року по справі № 911/2316/21 залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 06.06.2016 року між ТОВ «Фаст Фуд Франчайзинг Груп» та ФОП Котьманом М.С. було укладено договір комерційної концесії № 010/2016, відповідно до умов якого правоволоділець надає користувачу строковий дозвіл на використання об`єктів права інтелектуальної власності з метою організації ведення ресторанного господарства (пекарні-кав`ярні) на умовах, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2.7 Договору Бізнес-діяльність здійснюється, а об`єкти права інтелектуальної власності використовуються Користувачем лише в межах Пекарні- кав`ярні, якщо інше не передбачено цим договором.

Згідно з п. 3.6. копії документів, що підтверджують реєстрацію прав на об`єкти права інтелектуальної власності, передаються користувачу в момент укладення цього договору. Підписавши договір, користувач підтверджує, що йому передані копії зазначених документів.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що користувач має право використовувати Об`єкти права інтелектуальної власності виключно в межах приміщення Пекарні-кав`ярні, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Гоголя, буд. 26.

Згідно із п. 8.2. Договору встановлено, що щомісячно з дати відкриття Пекарні-кав`ярні за використання Об`єктів права інтелектуальної власності Користувач сплачує Правоволодільцю роялті в розмірі, що визначається Сторонами у відповідній додатковій угоді до Договору, та становить 2% (два відсотки) від Виторгу за відповідний розрахунковий місяць (Додаток № 1).

Відповідно до п. 8.3. договору користувач на наступний робочий день після закінчення розрахункового місяця надає правоволодільцю інформацію про суму виторгу за розрахунковий місяць.

Пунктом 16.3. договору передбачено, що у разі не відкриття пекарні-кав`ярні з вини користувача до 01 липня 2016 року, користувач з 01 липня до дати фактичного відкриття пекарні-кав`ярні для відвідувачів зобов`язується сплачувати правоволодільцю роялті у фіксованому розмірі, що становить 3000,00 (три тисячі) грн. за один місяць. З дати відкриття закладу користувач сплачує роялті в розмірі та порядку, передбаченому п. 8.2. цього договору.

На виконання умов договору в момент його підписання Позивач передав Відповідачу об`єкти прав інтелектуальної власності, визначені договором, а ФОП Котьман М.С. в свою чергу прийняв їх та здійснював сплату роялті за вересень 2016 року у сумі 3 992 грн. 76 коп., за березень 2017 року у сумі 3 895 грн. 12 коп. та квітень 2017 року у сумі 4 227 грн. 66 коп., проте в подальшому відповідач не виконував належним чином обов`язку щодо надання інформації на виконання умов договору про отриманий виторг та не сплачував роялті, в зв`язку з чим позивач направляв ФОП Котьману М.С. вимоги щодо надання інформації про отриману виручку, які були залишені без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідачем не надавались відповідні дані для розрахунку роялті, а відповідачем частково сплачувались роялті у сумі, що не була меншою 3000 грн., позивач здійснив розрахунок за аналогією до п. 16.3. договору з розрахунку заборгованості в сумі 3000 грн. роялті щомісячно, починаючи з травня 2019 року за останні 24 місяці, що передують даті направлення відповідного повідомлення про порушення умов договору від 25.05.2021 року.

Також позивач 08.06.2021 року повідомив відповідача про розірвання договору.

Апеляційний суд не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1115 Цивільного кодексу України за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов`язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.

Згідно ст. 1116 Цивільного кодексу України предметом договору комерційної концесії є право на використання об`єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації.

Комерційна концесія (франчайзинг, франшиза) є відносно новим інститутом українського цивільного права, її мета сприяти просуванню на ринку товарів, зокрема, високотехнологічного устаткування, яке, як правило, є засобом виробництва інших товарів, виконання робіт чи надання послуг, а також створення нових комплексів по збуту товарів та наданню послуг. На підставі договору здійснюється платна передача виключних прав на об`єкти інтелектуальної власності, комерційну інформацію (ноу-хау), знаки для товарів і послуг, фірмове найменування для використання іншим суб`єктом в його підприємницькій діяльності.

Договір комерційної концесії є консенсуальним, взаємним і платним, він регулює зобов`язальні відносини, предметом яких є комплекс виключних прав, які використовують у підприємницькій діяльності.

Відповідно до ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Ліцензійний договір - це правочин, на підставі якого власник (володілець) запатентованого або незапатентованого винаходу (ліцензіар) надає фізичній або юридичній особі (ліцензіатові) дозвіл на здійснення у певному місці і протягом певного терміну однієї або кількох дій, на які має виключні права ліцензіар, а ліцензіат зобов`язується сплатити винагороду за надання права на використання винаходу.

Основна мета ліцензійного договору - це забезпечити можливість практичного використання конкретного технічного рішення. Але, деталізуючи мету ліцензійних відносин, можна відзначити, що вона складається, з одного боку, з можливості використання винаходу (запатентованого або незапатентованого) у виробництві і як результат - отримання прибутку, з іншого - з отримання винагороди за надане право користуватися винаходом.

Сторонами у договорі (ліцензіаром і ліцензіатом) можуть виступати всі учасники цивільно-правового обігу, тобто фізичні і юридичні особи та держава. Ліцензіар - це власник запатентованого або незапатентованого винаходу. Ліцензіат - фізична або юридична особа, яка відповідно до ліцензійного договору отримала дозвіл (ліцензію) на використання винаходу.

Структуру ліцензійного договору визначає його зміст, який у свою чергу ґрунтується на умовах, погоджених сторонами з метою встановити їх взаємні права та обов`язки.

У ліцензійному договорі обов`язково вказується обсяг прав, наданих за ліцензійним договором (обсяг використання предмета ліцензії і територія, на якій ліцензіату дається право його використовувати).

Також у даному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Ліцензія може бути надана як на право виробництва, так і на право збуту ліцензійної продукції; одночасно може бути встановлене кількісне обмеження як щодо виробництва, так і щодо продажу.

Право використовувати предмет ліцензії може бути надано і на території кількох країн (у тому числі наданням субліцензій). Чітке визначення в договорі території, на якій ліцензіат може здійснювати експорт виробу, має важливе правове значення, оскільки від цього залежить становище на ринку ліцензіара й інших ліцензіатів.

Що стосується договору комерційної концесії, то апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, що договором комерційної концесії у розумінні ст. 1115 Цивільного кодексу України:

- права, які передаються за договором комерційної концесії, мають використовуватися з метою виготовлення та/або продажу певного виду твору та/або надання послуг, тоді як ліцензійний договір та інші договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності такого обмеження не мають - відповідно до п. 2.1. Договору, Правоволоділець надає Користувачу дозвіл (права) на використання Об`єктів права інтелектуальної власності виключно з метою організації ведення ресторанного господарства (надання послуг у сфері громадського харчування);

- предметом договору комерційної концесії є право на використання об`єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць, тощо), комерційного досвіду та ділової репутації - відповідно до Розділу 3 Договору, Користувач, включаючи та не обмежуючись, отримав право на використання складеного твору Пекарня - кав`ярня « Львівські круасани »: зовнішнє та внутрішнє оформлення закладу", складеного твору "Концепт Пекарня-кав`ярня «Львівські круасани», а також Користувач активно використовував у своїй діяльності знак для товарів і послуг «Lviv Croissants» згідно з Свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 208715 від 10.02.2016 року, посібник оператора, технологічні карти, інша комерційна та технічна документація. Також Позивачем подано 09.11.2015 року та зареєстровано знак для товарів і послуг «Львівські круасани» згідно з Свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 226189 від 10.05.2017 року.

- договір комерційної концесії, на відміну від ліцензійного договору, характеризується тісною постійною взаємодією сторін, від ефективності якої залежить розмір прибутку як правоволодільця, так і користувача - відповідно до Розділу 9 Договору, Користувач здійснює Бізнес-діяльність у повній відповідності з вимогами Правоволодільця, Користувач зобов`язується здійснювати діяльність, направлену на дотримання та удосконалення якості надання послуг разом із Правоволодільцем, збільшення попиту на продукт Пекарні - кав`ярні, захист ділової репутації Користувача та Правоволодільця, сприяння в захисті Об`єктів права інтелектуальної власності.

Згідно ч. 1 ст. 1120 Цивільного кодексу України правоволоділець зобов`язаний передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінформувати користувача та його працівників з питань, пов`язаних із здійсненням цих прав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач передав відповідачу складений твір Пекарня - кав`ярня « Львівські круасани »: зовнішнє та внутрішнє оформлення закладу" та складений твір "Концепт Пекарня - кав`ярня "Львівські круасани", які за своєю природою є технічною та комерційною документацією, у якій описано процес відкриття закладу громадського харчування та порядок здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач отримав всі необхідні матеріали для відкриття власного бізнесу. Факт передачі складеного твору Пекарня - кав`ярня «Львівські круасани» підтверджується зовнішнім та внутрішнім оформленням закладу, складання твору "Концепт Пекарня - кав`ярня «Львівські круасани» підтверджується відтворенням дизайну (зовнішнє оформлення).

Також відповідач здійснював фактичне використання торгівельної марки, правовласником якої є позивач (свідоцтво України № 208715 від 10.02.2016).

Таким чином, апеляційний суд відхиляє твердження апелянта, оскільки предметом договору комерційної концесії є комплекс виключних прав, які використовуються у підприємницькій діяльності, в той час, як ліцензій договір передбачає передані права на конкретний винахід, патент, зразок тощо.

Також апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було нараховано заборгованість на суму 72 000 грн. 00 коп. за період з червня 2019 року по травень 2021 року, виходячи з фіксованої суми роялті, закріпленої в п. 16.3. у розмірі 3 000 грн. 00 коп.

Оскільки відповідач заперечував проти нарахованого роялті в сумі 72 000 грн. 00 коп., ухвалою місцевого суду від 20.10.2021 року витребувано у Головного управління ДПС у Київській області інформацію щодо фінансової звітності відповідача за період з червня 2019 по травень 2021 включно.

На підставі наданих податкових декларацій платника податків, а також банківських виписок, місцевим судом здійснений власний перерахунок роялті, який становить: -червень 2019 р., сума виторгу 60 585,43 грн., 2 % роялті 1 211,65 грн.; - липень 2019 р., сума виторгу 66 643,13 грн., 2% роялті 1 332,86 грн. -серпень 2019 р., сума виторгу 64 716,98 грн., 2 % роялті 1 294,34 грн.; -вересень 2019 р., сума виторгу 65 927,88 грн., 2 % роялті 1 318,56 грн.; - жовтень 2019 р., сума виторгу 76 279,52 грн., 2% роялті 1 525,59 грн.; -листопад 2019 р., сума виторгу 71 623,53 грн., 2 % роялті 1 432,47 грн.; - грудень 2019 р., сума виторгу 68 452,60 грн., 2 % роялті 1 369,05 грн.; - січень 2020 р., сума виторгу 78 302,87 грн., 2 % роялті 1 566,06 грн.; - лютий 2020 р., сума виторгу 87 880,02 грн., 2 % роялті 1 757,60 грн.; - березень 2020 р., сума виторгу 59 928,23 грн., 2 % роялті 1 198,56 грн.; -квітень 2020 р., сума виторгу 29 257,29 грн., 2 % роялті 585,14 грн.; - травень 2020 р., сума виторгу 66 103,21 грн., 2 % роялті 1 322,06 грн.; - червень 2020 р., сума виторгу 100 875,49 грн., 2 % роялті 2 017,51 грн.; - липень 2020 р., сума виторгу 108 425,28 грн., 2 % роялті 2 168,50 грн.; - серпень 2020 р., сума виторгу 120 094,88 грн., 2 % роялті 2 401,89 грн.; - вересень 2020 р., сума виторгу 136 472,08 грн., 2 % роялті 2 729,44 грн.; - жовтень 2020 р., сума виторгу 135 809,07 грн., 2 % роялті 2 716,18 грн.; - листопад 2020 р., сума виторгу 121 548,70 грн., 2 % роялті 2 430,97 грн.; - грудень 2020 р., сума виторгу 116 545,52 грн., 2 % роялті 2330,91 грн.; - січень 2021 р., сума виторгу 111 113,06 грн., 2 % роялті, 2 222,26 грн.; - лютий 2021 р., сума виторгу 85 542,70 грн., 2 % роялті 1 710,85 грн.

Всього 2 % складає 36 642,45 грн.

За перерахунком місцевого суду позовні вимоги про стягнення на користь позивача суми основного боргу задоволено частково на суму 36 642 грн. 45 коп.

Також місцевим судом зазначено, враховуючи, що відповідач порушив зобов`язання щодо сплати роялті, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими, однак підлягають стягненню частково в розмірі 3 122 грн. 87 коп. інфляційних втрат та 964 грн. 54 коп. 3% річних, які нараховані судом відповідно до вимог закону.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат в позові слід відмовити.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 23.6.1. договору за прострочення виконання грошових зобов`язань користувач сплачує правоволодільцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Місцевий суд, здійснивши власний розрахунок пені встановив, що заявлений позивачем до стягнення розрахунок пені в розмірі 766 грн. 65 коп. є арифметично невірним, у зв`язку з чим стягненню підлягає розмір пені, здійснений за розрахунком суду та з урахуванням норм статті 232 Господарського кодексу України в сумі 414 грн. 91 коп.

Апеляційний суд дослідивши матеріали справи, вважає, що місцевим судом, на підставі наданих податкових декларацій платника податків, а також банківських виписок, вірно зроблено перерахунок.

Враховуючи вищевикладені обставини, приймаючи рішення по суті апеляційної скарги колегія суддів зважає на те, що з одного боку відповідач посилається на невірну правову ідентифікацію договору зроблену позивачем, з іншого боку стверджує про неукладеність вказаного договору.

При цьому, відповідач, за наявності в матеріалах справи доказів використання в своїй діяльності матеріалів позивача, що зокрема підтверджується зовнішнім і внутрішнім оформлення дизайну закладу Пекарня - кав`ярня «Львівські круасани», стверджує про зворотнє, в даному випадку не обґрунтовуючи підстав здійснених ним проплат.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачається, доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого суду, викладених в рішенні та встановлених ним обставин.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Котьмана Микити Сергійовича на рішення господарського суду Київської області від 02.12.2022року у справі №911/2316/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 02.12.2022 року у справі №911/2316/21 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження.

4.Справу №911/2316/21 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок оскарження до Верховного Суду передбачений ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.07.2023 року.

Головуючий суддя О.С. Копитова

Судді О.М. Остапенко

С.В. Сотніков