Рішення

від 04.07.2023 по справі 568/526/21

РАДИВИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/526/21

Провадження №2/568/48/22

04 липня 2023 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області:

суддя Сільман А.О.

секретар судового засідання Дмитришин О.С.

представник позивача - ОСОБА_1

представник ТОВ "Щедра Нива", ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглядувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_4

до ОСОБА_5 ,

ТОВ "Щедра Нива"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6

ОСОБА_2

ОСОБА_7

ОСОБА_8

про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , ТОВ ВТП «Щедра Нива» про витребування майна - котельню, загальною площею 446,06 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння та визнання права власності на це нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.04.2017 р. затверджено мирову угоду, відповідно до якої ОСОБА_4 в рахунок сплати боргу зобов`язався передати у власність ОСОБА_5 нерухоме майно, зокрема, будівлю- котельні, літера б2-І, загальною площею 446,06 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Вінницького апеляційного суду від 27.12.2019 р.ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18.04.2017 р. у справі № 127/4224/17скасовано.

На підставі договору купівлі-продажу №1485 від 22.10.2020 р. спірне майно відчужено ТОВ ВТП «Щедра Нива».

Вважає, що вибуття майна з володіння власника на підставі ухвали суду, винесеної щодо цього майна, але в подальшому скасованої, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Посилаючись на вказані обставини, просить задовольнити позовпро витребування цього майна від добросовісного набувача на підставі ст. 388 ЦК України.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_5 заперечив позовні вимоги, просив відмовити в їх задоволенні. Наголосив на тому, що мирова угода, затверджена 18.04.2017 р. - є договором, який лише затверджується судом в спеціальному порядку, а тому, твердження позивача, що майно вибуло з його володіння поза волею позивача - хибне.

Вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки, він мав право звернутись до суду за захистом своїх прав з дати укладання мирової угоди - 18.04.17 р.

У відзиві на позовну заяву представник ТОВ «Щедра Нива» заперечив щодо задоволення позовних вимог. Зокрема, зазначив, що спірне майно вибуло з власності позивача на підставі його волі, що унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача - відповідача ТОВ «Щедра Нива».

Мирова угода, на підставі якої позивач відчужив ОСОБА_5 спірне майно, підписана представником ОСОБА_4 в межах наданих йому повноважень. При цьому, скасування ухвали суду про визнання мирової угоди, на думку відповідача, не свідчить про відсутність волі позивача на його відчуження.

Наголошує, що укладаючи мирову угоду, позивач мав волю і усвідомлював наслідки укладення такої мирової угоди, зокрема, відчуження спірного майна ОСОБА_5 .

Стверджує, що товариство є добросовісним набувачем, оскільки при вчиненні договору купівлі-продажу не знало про відсутність у продавця права на відчуження майна. Спірне майно перебуває у власності товариства тривалий час, воно несе витрати з його утримання, здійснює ремонтні роботи. А відтак, задоволення позовних вимог призведе до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини.

Вважає, що позивачем пропущено трирічний строк звернення до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння. (постанова Верховного суду № 910/2974/18 від 21.1.18 р.).

Ухвалою від 23.06.2021 р. позовну заяву прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 25.08.2021 р. відкладено підготовче засідання за клопотанням ТОВ ВТП «Щедра Нива».

Ухвалою від 08.09.2021 р. відкладено підготовче засідання, залучено до участі у справі в якості третіх осіб: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 .

Ухвалою від 12.10.2021 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_8 .

З метою дотримання принципу змагальності та рівності сторін, підготовче засідання неодноразово відкладалось на іншу дату.

Ухвалою від 29.11.2021 р. відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про проведення будівельно-технічної та оціночної експертизи у справі № 568/526/21.

Ухвалою від 21.12.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У зв`язку з веденням на території України воєнного стану, за клопотанням сторін розгляд справи по суті неодноразово відкладався.

Ухвалою від 21.06.2022 р. зупинено провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 461/12525/15-ц.

Ухвалою від 02.05.2023 р. поновлено провадження у справі.

Ухвалою від 23.05.2023 р. відкладено на 13.06.2023 р.

Ухвалою від 13.06.2023 р. розгляд справи відкладено на 04.07.2023 р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Наголосив, що оскільки спірне майно вибуло з володіння позивача на підставі ухвали суду, яка в подальшому скасована, вважається, що майно вибуло з володіння власника поза його волею. Відсутність у власника майна волі на передачу майна іншій особі є підставою для витребування майна від добросовісного набувача.

Представник відповідача ТОВ "Щедра Нива" та третьої особи Каючка В.В. заперечив позовні вимоги, просив відмовити у задоволенні позову. Зауважив, що 19.04.2016 р. ОСОБА_4 видав довіреність на розпорядження майном, а тому відповідно до власної волі та волевиявлення надав повноваження на розпорядження спірним нерухомим майном ОСОБА_9 в будь-який спосіб, не лише шляхом укладення мирової угоди. Відповідач є добросовісним набувачем, витребвання майна з власності ТОВ "Щедра Нива" призведе до порушення ст. 1 Першого Протоколу Конвенції.

В судове засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 не з`явились, причини неявки не повідомили. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені шляхом надсилання виклику до суду на зареєстровану адресу проживання та шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Судова влада.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників судового провадження, суд враховує наступне.

На підставі договору купівлі-продажу від 10.10.2005 р. між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 укладено договір купівлі-прдажу № 2494. На підставі якого, ОСОБА_11 придбав у власність будівлі-котельні (літ. «б-2»), загальною площею 446,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 12).

На підставі договору №2494 від 10.10.2005 р., котельня загальною площею 446,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_12 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т. 1 а.с. 13).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.04.2017 р. у справі № 127/4224/17 визнано мирову угоду, укладену 18.04.17 р. по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_13 про стягнення боргу на наступних умовах: ОСОБА_4 визнає свої зобов`язання по сплаті боргу перед ОСОБА_5 у розмірі 10000 доларів США; сторони домовились між собою, що по даній мировій угоді ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу зобов`язується передати у власність ОСОБА_5 , будівлю-котельні, літ. Б2-І, загальною площею 446,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу № 2494 від 10.10.2005 р. (т. 1, а.с. 17).

Відповідно до договору купівлі-продажу №4845від 22.08.2017р., ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_8 нежитлове приміщення котельню, яка знаходиться в АДРЕСА_1 (п. 1.1 Договору) (т. 2 , а.с. 26-29).

Відповідно до п. 1.2 Договору, відчужуване нежитлове приміщення належить продавцю на підставі Мирової угоди у справі № 127/4224/17 від 18.04.2017 р.

Нежитлове приміщення розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,1229га, кадастровий номер 5625810100:01:010:0204.

На підставі договору купівлі-продажу №4845від 22.08.2017 р., приватним нотаріусом зареєстровано право приватної власності ОСОБА_8 накотельню, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , номер запису 22008026.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 01.09.2017 р. у справі № 127/4224/17 прийнято відмову представника ОСОБА_4 від апеляційної скарги на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18.04.2017року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_13 про стягнення боргу і апеляційне провадження у даній справі закрито (т. 1, а.с. 21-22).

02.04.2018р. між ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 (покупці) укладено договір купівлі-продажу. Відповідно до умов договору, продавець передав у власність, а покупці прийняли, в рівних частках кожний, належний продавцю, на праві приватної власності нежитлове приміщення, котельню, яка розташованав АДРЕСА_1 і сплатили його вартість за ціною та в порядку, передбаченому договором. Нежитлове приміщення розташоване на земельній ділянці 0,1229га кадастровий № 5625810100:01:010:0204.

З інформації з Державну реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що приміщення, котельня, загально. Площею 446,06 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1 , належить на праві приватної спільної часткової власності: ОСОБА_6 - 1/3 частина, ОСОБА_7 -1/3 частина та ОСОБА_2 - 1/3 частина (т. 1 а.с. 159).

Рішенням Радивилівської міської ради Рівненської області № 12 від 29.01.2018 р. земельній ділянці № НОМЕР_1 площею 0,1229га кадастровий № 5625810100:01:010:0204, присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 .

З витягу з Державного земельного кадастру від 12.03.2018 р. вбачається, що земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 0,1041га кадастровий № 5625810100:01:010:0204, по АДРЕСА_1 , належить на праві комунальної власності Радивилівській міській раді Радивилівського району Рівненської області (т. 1, а.с. 134).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 05.03.2018 р. визнано недійсною та скасовано з дати посвідчення довіреність від 19.04.2016 р. від імені ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_9 (т. 3, а.с. 16-19). Вказане рішення першої інстанції скасовано постановою Апеляційного суду Рівненської області від 31.05.2018 р. (а.с. 20-24).

Постановою Верховного Суду від 27.11.2019р. ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 01 вересня2017року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (т. 1, а.с. 23-26).

Постановою Вінницького апеляційного суду від 27.12.2019 р. у справі № 127/4224/17 ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 квітня2017року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т. 1, а.с. 27-29).

22.10.2020 р. між ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 (продавці) та ТОВ ВТП «Щедра Нива» (покупець) укладено договір купівлі-продажу котельні, яка знаходиться в АДРЕСА_1 та розташована на земельній ділянці 0,1229га кадастровий № 5625810100:01:010:0204 (т.1, а.с. 77).

На підставі вказаного договору, приватним нотаріусом зареєстровано право приватної власності ТОВ ВТП «Щедра Нива» накотельню, загальною площею 446,06 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 78).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/4224/17 від 03.09.2021 р. стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 заборгованість за договором позики від 19.04.2016 р. в розмірі 10000 доларів США.

Постановою Вінницького апеляційного суду у справі № 127/4224/17 від 21.12.2021 р. рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03.09.2021 р. залишено без змін.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України)й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду України від 17 лютого2016року у справі № 6-2407цс15).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З аналізу змісту наведеного правила випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада2019року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19) власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21 грудня2016року у справі № 6-2233цс16, який у подальшому підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня2018року у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14 листопада2018року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня2014року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Отже, з урахуванням викладених вище норм процесуального та матеріального права однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, яким чином спірне майно вибуло з володіння позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким.

Судом встановлено, що спірне нерухоме майно - приміщення котельні вибуло з володіння ОСОБА_4 на підставі мирової угоди, яка визнана ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.04.17 р., яку в подальшому скасовано постановою Вінницького апеляційного суду від 27.12.19 р.

Скасовуючи ухвалу, суд апеляційної інстанції встановив, що мирова угода підписана представником Пархути М.М., який був кредитором у цих правовідносинах, а також заява про затвердження мирової угоди не містить підписів усіх учасників справи, зокрема, ОСОБА_4 .

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що мирова угода суперечить вимогам чинного законодавства, а тому скасував ухвалу про визнання мирової угоди та направив справу для продовження розгляду по суті.

З матеріалів справи вбачається, що після скасування судового рішення, яким визнано мирову угоду, 22.10.2020 р. між ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 (продавці) та ТОВ ВТП «Щедра Нива» (покупець) укладено договір купівлі-продажу котельні, яка знаходиться в АДРЕСА_1 та розташована на земельній ділянці 0,1229га кадастровий № 5625810100:01:010:0204.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про витребування майна у кінцевого набувача ТОВ ВТП «Щедра Нива», оскільки, за змістом статті 388 ЦК України, майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Посилання представника ТОВ "Щедра Нива" на постанови Верховного Суду у справі № 200/14300/18 від 27.01.2021 р., № 753/10236/14-ц від 01.03.2021 р., № 753/11965/19 від 14.04.2021 р., № 488/3092/18 від 21.04.2021 р., № 755/11741/18 від 24.05.2021 р. відхиляються судом, оскільки обставини у цій справі та у наведених відповідачем, не є подібними.

В справі №200/14300/18 від 27.01.2021р. суд дійшов висновку, що майно вибуло із власності внаслідок шахрайських дій, а добросовісний набувач не може відповідати за бездіяльність влади в рамках процедури спеціально призначених для запобігання шахрайству. Вказане рішення переглядалось вищими судовими інстанціями лише в частині визнання спадщини відумерлою.

В справі № 753/10236/14-ц від 01.03.2021 р., вирішувався спір між подружжям щодо розподілу спільного майна.

Рішенням суду у справі № 753/11965/19 від 14.04.2021 р.вибутевнаслідок шахрайських дій майно було повернуто у комунальну власність і з таким рішенням погодився Верховний Суд.

В справі № 488/3092/18 від 21.04.2021 р. ухвалено рішення про витребування майна із чужого незаконного володіння, яке вибуло внаслідок шахрайських дій, касаційна скарга залишена без задоволення, рішення без змін.

В справі № 755/11741/18 від 24.05.2021 р. також ухвалено рішення про витребування майна із чужого незаконного володіння і постановою Верховного Суду від 24.05.2021 р. рішення залишено без змін.

Встановлено, що майно вибуло із володіння власника внаслідок укладання мирової угоди його представником, з чим він як відповідач у справ про стягнення боргуне погоджувався, і на укладання мирової угоди представника не уповноважував. Право власності на спірне нерухоме майно визнано ухвалою суду від 18.04.2017 р.,яка в подальшому скасована, тобто обставини у цій справі є відмінними від тих справ, на які посилаються відповідачі у своїх запереченнях.

Суд вважає, що наявна в матеріалах справи довіреність від 19.04.2016 р., якою ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_9 на представництво своїх інтересів в компетентних органах щодо належного йому нерухомого майна, не свідчить про надання згоди ОСОБА_4 на затвердження мирової угоди на підставі якої, майно вибуло з його власності.

Виходячи із встановлених у цій справі обставин, керуючись принципом верховенства права, суд дійшов висновку, що спірне майно вибуло з володіння власника - ОСОБА_4 поза його волею, у зв`язку з чим підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння відповідачів на підставі положень статті 388 ЦК України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що витребування спірного нерухомого майна у відповідача не становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки відповідач, із власності якого витребовується нерухоме майно - котельня, не позбавлений можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до особи, у якої вони придбали це майно, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України.

З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, вбачається відповідність заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у справі № 367/8910/17 від 28 січня2021року, № 199/4884/17-ц від 11 листопада2021року.

Щодо доводів відповідачів про застосування строків позовної давності, суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Мировою угодою по справі № 127/4224/17 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_13 про стягнення боргу передбачено, що ОСОБА_4 визнає свої зобов`язання по сплаті боргу перед ОСОБА_5 у розмірі 10000 доларів США; сторони домовились між собою, що по даній мировій угоді ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу зобов`язується передати у власність ОСОБА_5 , приміщення по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.04.2017 р. у справі № 127/4224/17 визнано мирову угоду від 18.04.2017 р. по справі № 127/4224/17.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 27.12.2019 р. у справі № 127/4224/17 ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 квітня2017року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

Отже, що стосується визначення початку перебігу строку позовної давності і, який має визначатися у даній справі не з дати, коли представник ОСОБА_4 узгодив передачу нерухомого майна, підписавши мирову угоду (як стверджує відповідач), а від дня, коли судом встановлено порушення права власності ОСОБА_4 на котельню. А відтак, перебіг строку позовної давності слід рахувати з 27.12.2019 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом - 16.04.2021 р., тобто в межах трьохрічного строку позовної давності.

Щодо позовних вимог в частині визнання права власності на приміщення котельні, загальною площею 446,06 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , суд враховує наступне.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 у справі № 338/180/17).

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності з одночасним застосуванням приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (недоцільним).

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, від 14.11.2018 року по справі №183/1617/16.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня1994року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня2001року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір встановлюється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу приміщення (котільні) від 22.10.2020 р. вартість спірного нерухомого майна - котельні становить 315000 грн.

Враховуючи розмір позовних вимог в сумі 315000 грн., який визначений під час розгляду справи в суді, позивач повинен був сплатити судовий збір 1 відсоток ціни позову в сумі 3150 грн. Проте, при зверненні до суду з позовною заявою, позивачем сплачено судовий збір в сумі 1816 грн., тобто недоплачена сума становить 1334 грн., яку слід стягнути з позивача в дохід держави.

Оскільки, судом задоволено позовні вимоги про витребування майна, відтак судовий збір слід стягнути з відповідачів на користь позивача в сумі 1575 грн. з кожного.

Керуючись ст. 13, 141, 163-165 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Позовну заяву ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно - задоволити частково.

Витребувати від ТОВ Виробничо торгівельне підприємство "Щедра Нива" нерухоме майно - будівлю-котельні, загальною площею 446,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ТОВ Виробничо торгівельне підприємство "Щедра Нива" на користь ОСОБА_4 1575 грн. судового збору.

Стягнути ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1575 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 1334 грн.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 )

Відповідач: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ),

ТОВ ВТП "Щедра Нива" (ЄДРПОУ: 39073702, місцезнаходження: вул.Почаївська, буд.3-Б, м.Радивилів Рівненської області)

Треті особи: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 )

ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 )

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 )

Третя особа: ОСОБА_8 ( АДРЕСА_5 ).

Повний текст рішення виготовлений 05.07.2023 р.

Суддя А.О. Сільман