ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2023 року Справа № 903/6/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Дужич С.П. , суддя Юрчук М.І.
секретар судового засідання Шилан О.С.
за участю представників сторін:
від кредитора: Мірчук В.М.
від боржника: не з`явився
арбітражний керуючий: Самчук А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Волинської області, постановлену 25.04.2023 (суддя Шум М.С.) у справі № 903/6/21
за заявою фізичної особи ОСОБА_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Господарського суду Волинської області перебуває справа про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
АТ "Державний експортно-імпортний банк України" подано скаргу на бездіяльність керуючого реалізацією Самчука А. М. від 13.02.2023 № 0000606/4517-23. Просив визнати неправомірною бездіяльність арбітражного керуючого Самчука А. М. під час виконання повноважень керуючого реалізацією у справі та зобов`язати керуючого реалізацією майна вчинити ряд дій за переліком.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 25.04.2023 у справі № 903/6/21 у задоволенні скарги АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на бездіяльність керуючого реалізацією Самчука А.М. відмовлено повністю.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, АТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити скаргу АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на бездіяльність керуючого реалізацією майна арбітражного керуючого Самчука А.М. у повному обсязі.
Аргументуючи доводи апеляційної скарги вказує, що суд дійшов помилкових висновків відмовивши у задоволення скарги на бездіяльність керуючого реалізацією, оскільки не з`ясував усі обставини, на які посилався скаржник як на підставу своїх вимог, та не надав їм належної оцінки.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.04.2023 у справі № 903/6/21; апеляційну скаргу постановлено розглянути в судовому засіданні.
Від арбітражного керуючого Самчука А.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується із доводами апелянта, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.04.2023 у справі № 903/6/21 - без змін.
В судовому засіданні присутній представник апелянта та арбітражний керуючий підтримали вимоги апеляційної скарги та відзиву з викладених у них підстав.
Боржник явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду апеляційної скарги повідомлена належним чином засобами поштового зв`язку.
Окрім того, інформація щодо слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному веб-сайті суду в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.
За умовами ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Явка учасників справи обов`язковою не визнавалась, тому суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Розглянувши матеріали справи № 903/6/21, дослідивши та проаналізувавши наявні докази, колегія суддів встановила наступне.
Постановою суду від 25.05.2021, серед іншого, фізичну особу ОСОБА_1 визнано банкрутом і введено процедуру погашення боргів боржника. Керуючим реалізацією майна у справі призначено арбітражного керуючого Самчука Антона Миколайовича.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 09.11.2021 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.05.2021 у справі № 903/6/21 залишено без змін.
14.02.2023 до суду АТ "Державний експортно-імпортний банк України" подано скаргу на бездіяльність керуючого реалізацією Самчука А. М. від 13.02.2023 № 0000606/4517-23.
Скаргу аргументовано відмовою керуючого реалізацією майна у зверненні стягнення на пенсію боржника. Також, згідно поданих декларацій чоловік боржника володіє часткою в статутному капіталі ТОВ "Старий замок", однак керуючим реалізацією майна боржника не перевірялися факти можливої виплати дивідендів. Крім цього, також не перевірялися факти можливого набуття майна чоловіком боржника в період, що не охоплюється поданими деклараціями. Разом з тим, з рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.10.2021 у справі № 161/16242/21 вбачається, що боржник під час справи про неплатоспроможність відмовилася від майнового права - частки у спадщині, про що керуючий реалізацією майна був обізнаний, однак не вжив жодних дій щодо захисту майнових прав кредиторів.
Відтак, Банк стверджував, що за час здійснення повноважень керуючого реалізацією майна арбітражний керуючий порушив норми ч. 3 ст. 12, ч. 2 ст. 114, п. 4, 7 ч. 1 ст 120, ч. 2, 3, 4 ст. 131 КУзПБ та просив суд:
1. Визнати неправомірною бездіяльність арбітражного керуючого Самчука А.М. під час виконання ним обов`язків керуючого реалізацією майна у справі № 903/6/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
2. Постановити ухвалу, якою зобов`язати керуючого реалізацією майна ОСОБА_1 арбітражного керуючого Самчука А.М.: - звернути стягнення на пенсію ОСОБА_1 ; - перевірити наявність майна та доходів у чоловіка ОСОБА_1 , на які поширюється право спільної сумісної власності подружжя, та в разі наявності, включити їх до складу ліквідаційної маси; - вжити заходів щодо повернення у власність ОСОБА_1 частки у спадщині та включення її до складу ліквідаційної маси.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 1 КУзПБ керуючий реалізацією - арбітражний керуючий, призначений господарським судом у справі про неплатоспроможність фізичної особи для здійснення реалізації майна банкрута та задоволення вимог кредиторів; погашення боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна боржника, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом;
Пунктом 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Пункти 1, 2 статті 114 КУзПБ встановлюють права та обов`язки арбітражного керуючого, зокрема, у справі про неплатоспроможність фізичної особи користується всіма правами арбітражного керуючого відповідно до законодавства, у тому числі має право:
1) запитувати та отримувати документи або їх копії від юридичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та від фізичних осіб за їхньою згодою щодо майна боржника - фізичної особи, у тому числі які містять конфіденційну інформацію та/або банківську таємницю;
2) отримувати інформацію з державних реєстрів, у тому числі з бюро кредитних історій, у порядку, передбаченому законодавством;
3) здійснювати огляд майна боржника;
4) отримувати інформацію про рух коштів на рахунках/електронних гаманцях боржника відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про платіжні послуги".
Арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи зобов`язаний:
1) розглядати заяви кредиторів із грошовими вимогами до боржника, що надійшли у встановленому цим Кодексом порядку;
2) повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог;
3) скласти та у випадках, передбачених цим Кодексом, вести реєстр вимог кредиторів;
4) скликати збори кредиторів та організовувати їх проведення;
5) організувати виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації), визначити його вартість;
6) сформувати ліквідаційну масу;
7) брати участь у розробленні плану реструктуризації боргів боржника, забезпечити його розгляд зборами кредиторів та подання на затвердження до господарського суду;
8) відкрити спеціальний рахунок для розрахунків із кредиторами;
9) погашати вимоги кредиторів згідно з черговістю у процедурі погашення боргів боржника, а якщо планом реструктуризації передбачено продаж майна боржника - відповідно до плану реструктуризації за рахунок коштів, отриманих від продажу такого майна;
10) якщо планом реструктуризації передбачено продаж майна боржника, звітувати перед господарським судом та зборами кредиторів про результати продажу майна боржника протягом трьох робочих днів з дня такого продажу;
11) виконувати функції з управління та розпорядження майном боржника;
12) здійснювати інші повноваження відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 130 КУзПБ постановою про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника господарський суд також призначає керуючого реалізацією майна в порядку, визначеному цим Кодексом.
Постановою суду від 25.05.2021 фізичну особу ОСОБА_1 визнано банкрутом і введено процедуру погашення боргів боржника; керуючим реалізацією майна у справі призначено арбітражного керуючого Самчука Антона Миколайовича.
Згідно зі статтею 131 КУзПБ майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу.
До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, крім майна, визначеного частинами шостою і сьомою цієї статті та статтею 132 цього Кодексу.
До складу ліквідаційної маси може бути включено майно, що є часткою боржника у спільній власності. У такому разі відбувається виділення частки боржника із спільного майна за правилами, передбаченими цивільним законодавством.
З моменту визнання боржника банкрутом розпорядження усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, здійснює керуючий реалізацією від імені боржника.
З моменту визнання боржника банкрутом і до винесення судового рішення про закриття процедури банкрутства реєстрація переходу права власності від/до боржника та обтяжень майна боржника, включаючи нерухоме майно і цінні папери, що існують в бездокументарній формі, відбувається виключно на підставі заяви керуючого реалізацією.
До складу ліквідаційної маси не включається житло, яке є єдиним місцем проживання сім`ї боржника (квартира загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13,65 квадратного метра на кожного члена сім`ї боржника чи житловий будинок загальною площею не більше 120 квадратних метрів) та не є предметом забезпечення, а також інше майно боржника, на яке згідно із законодавством не може бути звернено стягнення.
До складу ліквідаційної маси не включаються кошти, що перебувають на рахунках боржника у пенсійних фондах та фондах соціального страхування.
Продаж майна банкрута здійснюється відповідно до умов та в порядку, визначених цим Кодексом для юридичних осіб.
Пенсія - це регулярна грошова виплата (у розрахунку на місяць), яка призначається у встановленому державою порядку як захід матеріального забезпечення певних категорій осіб за принципами пенсійного страхування, загальнолюдської солідарності та субсидування.
Згідно зі ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" не допускається звернення стягнення на об`єкт довірчої власності за зобов`язаннями довірчого власника, а також на майно, зазначене в Додатку до цього Закону.
Відповідно до п. 6 Переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (додаток до Закону України "Про виконавче провадження"), до відповідного переліку віднесено запас питної води, продукти харчування, необхідні для особистого споживання боржникові, членам його сім`ї та особам, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку на три місяці або гроші, необхідні для придбання запасів питної води та продуктів харчування для боржника, членів його сім`ї та осіб, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку трикратного розміру мінімальної заробітної плати, що діє на день звернення стягнення, на кожну особу.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено у 2022 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6 500,00 гривень, з 1 жовтня 6 700,00 гривень; Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" (ст. 8) установлено у 2023 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 6 700,00 гривень.
Згідно з Довідкою Головного управління пенсійного фонду України у Волинській області від 19.09.2022 № 3899 та Довідкою про доходи № 7201542621723218 ОСОБА_1 одержує пенсію за віком довічно, розмір пенсії - 4 720, 03 грн щомісячно в період квітень - вересень 2022 року. Будь-яких інших джерел доходу боржниці, окрім пенсії, не встановлено.
Оскільки пенсія у розмірі 4 720,03 грн є єдиним джерелом доходу боржника та становить менше трикратного розміру мінімальної заробітної плати, суд в оскаржуваній ухвалі дійшов обґрунтованого висновку про неможливість її спрямування на погашення кредиторських вимог через недостатність.
Разом з цим колегією суддів відмічається, що після визнання боржника банкрутом в процедурі погашення боргів здійснюється реалізація майна боржника, яке включається до ліквідаційної маси. Положення КУзПБ не передбачають у вказаній процедурі можливості погашення боргів за рахунок пенсійних виплат на умовах періодичності платежів або іншим чином. Відповідно твердження апелянта про можливість спрямування пенсії банкрута на погашення кредиторських вимог є безпідставним.
В матеріалах справи містяться Акти інвентаризації майна боржниці від 22.04.2021, декларації про майновий стан боржника станом на 16.03.2021 та уточнені декларації від 30.03.2021. Кредитором щодо невідповідності чи неповноти відомостей у деклараціях фізичної особи ОСОБА_1 не заявлено та арбітражним керуючим не виявлено.
Разом з тим, із Декларації про майновий стан ОСОБА_1 за 2019 рік (уточнена декларація) вбачається, що чоловік боржниці - ОСОБА_2 має частку у статутному капіталі ТОВ "Старий Замок" в розмірі 50%, що еквівалентно 4 281 540,98 грн.
В матеріалах справи наявні копії сторінок зі статуту та фінансова звітність товариства за 2020, 2021, 2022 роки.
Пунктом 4.2. Розділу 4 Статуту Товариства визначено, що виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками Товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток. Товариство виплачує дивіденди грошовими коштами, якщо інше не встановлено одностайним рішенням Загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники Товариства. Дивіденди можуть виплачуватися за будь-який період, що є кратним кварталу, або іншому періоду визначеному на Загальних зборах учасників. Виплата дивідендів здійснюється у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений рішенням Загальних зборів учасників.
Пунктом 4.3. Розділу 4 Статуту зазначено, серед іншого, що Товариство не має права виплачувати дивіденди учаснику, який повністю або частково не вніс свій вклад.
У рядку "Неоплачений капітал" Розділу 1 "Власний капітал" Код рядка - 1425, кожного з балансу ТОВ "Старий замок" вбачається несформована частка у розмірі 4 100 000,00 грн (кратне 1000).
Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство не має права виплачувати дивіденди учаснику, який повністю або частково не вніс свій вклад.
Із наданої суду відповіді арбітражному керуючому на його запит щодо виплати дивідендів учаснику ТОВ "Старий замок" - ОСОБА_2 , останньому дивіденди не виплачувались, оскільки його частка не є сформованою повністю.
Рішення про виплату дивідендів акціонерам не може бути прийнято у судовому порядку. На цьому наголошується й у п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25.02.2016 № 4 адже затвердження річних результатів діяльності юридичної особи, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) належить до виключної компетенції загальних зборів.
Суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу-учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати.
Отже, за відсутності виплати дивідендів ліквідаційна маса за рахунок даного майна не могла бути сформована.
Разом з цим, встановлено, що 28.12.2021 ОСОБА_2 набуто у власність у ТОВ "Цемент-Трейд" земельну ділянку та будівлю компресорної.
Згідно з п. 5.8 договору купівлі-продажу будівлі компресорної від 28.12.2021 (посвідчено приватним нотаріусом Куртою Н.В. та зареєстровано в реєстрі за № 2357) покупець ( ОСОБА_2 ) стверджує, що набуває вказане нерухоме майно (будівлю компресорної /літер Н-1/, загальною площею 208,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) в особисту приватну власність. Підпис на заяві ОСОБА_1 про підтвердження даного факту засвідчено приватним нотаріусом.
Згідно з п. 5.9 договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:058:0004 від 28.12.2021 (посвідчено приватним нотаріусом Куртою Н.В. та зареєстровано в реєстрі за №2358) покупець ( ОСОБА_2 ) стверджує, що набуває вказане нерухоме майно в особисту приватну власність. Підпис на заяві ОСОБА_1 про підтвердження даного факту засвідчено приватним нотаріусом.
Згідно із заявою ОСОБА_1 від 28.12.2021, остання підтверджує факт купівлі вищезазначеного майна своїм чоловіком за кошти, що є його особистою приватною власністю.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.
Відтак, висновок про те, що нерухоме майно (земельна ділянка з кадастровим номером 0710100000:11:058:0004 та будівля компресорної /літер Н-1/, загальною площею 208,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), набуте чоловіком боржниці 28.12.2021, належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_2 , підтверджений доказами, а отже ліквідаційна маса ОСОБА_1 за рахунок даного майна також не могла бути сформована.
Щодо повернення у власність ОСОБА_1 частки у спадщині та включення її до складу ліквідаційної маси, то судом встановлено, що 20.10.2021 Луцьким міськрайонним судом Волинської області винесено рішення у справі № 161/16242/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно. Вказану справу витребувано господарським судом.
Також, на виконання ухвали господарського суду приватний нотаріус Онищук І. П. надала копію спадкової справи № 25/2015 ОСОБА_4 .
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 . виданого 26.05.2014.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне йому майно - земельну ділянку площею 0,0590 га за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0710100000:31:153:0596, цільове призначення - для ведення садівництва. Право власності на нерухоме майно підтверджується копією державного акта на право приватної власності на землю, серії ВЛ № 1252, виданого виконавчим комітетом Луцької міської ради народних депутатів від 26.12.1997.
ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_4 та спадкоємицею першої черги за законом.
З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_1 спадщину по його смерті не прийняла, ОСОБА_3 прийняла спадщину в установленому законом порядку шляхом подачі заяви до нотаріуса.
19.04.2019 ОСОБА_3 отримала у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину лише на 1/2 частку вказаної земельної ділянки.
У листі від 28.08.2021 приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Онищук І. П. зазначала, що спадкоємцями майна ОСОБА_4 є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .
При цьому у свідоцтві зауважено, що дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_6 прийняла 1/2 частку спадщини, однак не оформила її і померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначену 1/2 частку земельної ділянки після ОСОБА_6 ніхто не успадковував.
Заповіти від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не посвідчувалися. Спору щодо спадкового майна немає.
Наразі ціла земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_3 , що вбачається з інформаційної довідки за № 324176742 від 27.02.2023.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Вищезазначене нерухоме майно, що лишилось по смерті ОСОБА_4 , належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_3 (сестри боржниці).
Відтак, судом встановлено, що спадщину - 1/2 частини земельної ділянки ОСОБА_1 не прийняла, що є її правом. Право на спадкове майно вона втратила по закінченню строку прийняття спадщини в листопаді 2014 року (по закінченню шестимісячного строку).
Разом з тим, у справі № 161/16242/21 ОСОБА_3 звернулася до ОСОБА_1 з позовними вимогами, як до особи, іншого спадкоємця першої черги, котрий не прийняв спадщину, дотримуючись форми і змісту заяви. У вказаній справі майнові права ОСОБА_1 не оспорювались, результати розгляду вказаної справи не вплинули на майновий стан і обсяг ліквідаційної маси боржника.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Наведені в апеляційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони не спростовують обґрунтованих висновків господарського суду, правильність застосування норм матеріального права та не вказують на порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала Господарського суду Волинської області від 25.04.2023 у справі № 903/6/21 відповідає матеріалам справи та ґрунтується на чинному законодавстві, відтак відмова у задоволенні скарги АТ "Державний експортно - імпортний банк" є законною та обґрунтованою.
За результатами розгляду апеляційної скарги у справі № 903/6/21 витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Волинської області від 25 квітня 2023 року у справі № 903/6/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Справу № 903/6/21 повернути Господарському суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "03" липня 2023 р.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Дужич С.П.
Суддя Юрчук М.І.
Суд | Північно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 22.06.2023 |
Оприлюднено | 07.07.2023 |
Номер документу | 111997323 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: неплатоспроможність фізичної особи |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні