Постанова

від 04.07.2023 по справі 323/79/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 04.07.2023 Справа № 323/79/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/27/23 Головуючий у 1-й інстанції: Смокович М.В.

Є.У.№ 323/79/20 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючої: Кочеткової І.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Дашковської А.В.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу за позовом Товариствазобмеженою відповідальністю«Агрофірма«Тавріда» до ОСОБА_1 ,правонаступниками якогоє ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,третя особана сторонівідповідача,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,Товариство зобмеженою відповідальністю«ЗУСТРІЧ 1» провизнання недійсноюдодаткової угодидо договоруоренди землі,

за апеляційноюскаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Тавріда» в особі адвоката Піскарьова Артема Олександровича на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 19 липня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2020 року ТОВ «Агрофірма «Тавріда» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсною додаткової угоди від 20.06.2018 до договору оренди землі від 01.12.2011, укладеного між ТОВ «Агрофірма «Тавріда» та ОСОБА_1 та про стягнення з ОСОБА_1 40 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 27.12.1999 ОСОБА_4 за участі ОСОБА_1 заснували ТОВ «Агрофірма Тавріда».

07.12.2011 ОСОБА_3 дочка ОСОБА_1 і дружина ОСОБА_4 викупили у ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу корпоративних прав його частку ТОВ «Агрофірма Тавріда», а останній оформив у нотаріуса заяву про вихід зі складу учасників ТОВ «Агрофірма Тавріда», проте через те, що у ТОВ «Агрофірма Тавріда» був кредит у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» відповідні зміни у складі учасників товариства не були зареєстровані у державного реєстратора.

01.12.2011 між ТОВ «Агрофірма «Тавріда» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, за умовами якого останній передав у оренду земельну ділянку (кадастровий номер земельної ділянки - 2323988000:01:002:0071) площею 4,9169 га строком на 10 років. 17.11.2014 реєстраційною службою Оріхівського районного управління юстиції Запорізької області було здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ «Агрофірма «Тавріда».

10.02.2016 через брак коштів та неможливість розвитку підприємства без додаткових фінансових вливань ОСОБА_4 продав свою частку підприємства ОСОБА_5 та за погодження ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відповідні зміни у складі учасників товариства були зареєстровані у передбаченому законом порядку.

У квітні 2018 року між ОСОБА_4 , який є директором ТОВ «Агрофірма Тавріда», та сестрою його дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , відбувся сімейний конфлікт, після якого остання забрала ОСОБА_1 , який є тестем ОСОБА_4 , до себе додому.

02.05.2018 у ОСОБА_4 стався інсульт. Скориставшись моментом та безпорадним станом ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , попередньо налаштувавши ОСОБА_1 , надіслала на адресу підприємства лист з погрозами та вимогу про розірвання вищевказаного договору оренди земельної ділянки та додатковою угодою від 20.06.2018 розірвали його.

При розірванні договору ОСОБА_1 безпідставно отримав від ТОВ «Агрофірма Тавріда» 40 000 грн як орендну плату, що завдало товариству майнової шкоди, оскільки орендар регулярно отримував орендну плату за користування його земельною ділянкою.

Після того, як ОСОБА_4 виконав всі дії, які від нього вимагав ОСОБА_1 , останній вдруге оформив документи на продаж та перереєстрацію його частки підприємства на користь ОСОБА_3 .

Висновком судово-психіатричного експерта №127 від 15.03.2019 було встановлено, що при укладенні Додаткової угоди від 20.06.2018 психічний стан директора ТОВ «Агрофірма «Тавріда» ОСОБА_4 був такий, що «істотно впливав (обмежував) на його здатність у повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними ..., що в свою чергу обмежувало його у здійсненні самостійного волевиявлення за особистим бажанням», (абзац 1 п.23 висновок судово-психіатричного експерта №127 від 15.03.2019).

Отже, додаткову угоду від 20.06.2018 до договору оренди землі було укладено протиправно, оскільки при її укладенні директор ТОВ «Агрофірма «Тавріда» вчиняв її проти його справжньої волі, а тому додаткова угода від 20.06.2018 повинна бути визнана судом недійсною з підстав, передбачених ст.225 ЦК Укрваїни.

Крім того при розірванні зазначеного вище Договору, директором Товариства протиправно було сплачено ОСОБА_1 40000,00 гривень, як суму яку нібито підприємство не сплатило за користування земельною ділянкою за останні три роки.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 19 липня 2021 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Тавріда» в особі адвоката Піскарьова А.О. подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки наданим доказам, залишив поза увагою доводи позовної заяви. Під час вирішення спору не звернув уваги на те, що здійснений правочин був прийнятий з порушенням вимог ч.ч.1-3 ст. 203 ЦК України.

ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_1 помер.

Ухвалою апеляційного суду від 23 листопада 2021 року провадження у справі зупинено до залучення до участі у справі його правонаступників.

У травні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із клопотанням про залучення її до участі у справі як спадкоємиці за заповітом померлого ОСОБА_1 .

Ухвалами апеляційного суду від 03 травня 2023 року та від 06 червня 2023 року залучені до участі у справі як правонаступники померлого відповідача спадкоємці останнього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

В засідання апеляційного суду представник ТОВ «Агрофірма «Тавріда» не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. 04.07.2023 від представника позивача адвоката Піскарьова А.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для узгодження позиції з керівництвом товариства та укладення мирової угоди. В заяві також зазначено, що фактично господарська діяльність товариством не ведеться, спірна земельна ділянка після повномасштабної війни не обробляється, оскільки знаходиться в зоні активних бойових дій.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Скляров О.Е. заперечували проти задоволення клопотання та просили розглянути справу по суті.

Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд визнав його таким, що не підлягає задоволенню. Справа тривалий час знаходиться в провадженні суду. Апеляційне провадження по ній зупинялося у зв`язку зі смертю відповідача для залучення правонаступників останнього. Товариство мало достатньо часу для укладення мирової угоди і відмови від апеляційної скарги. Знаходження спірної земельної ділянки в зоні активних бойових дій не перешкоджає вирішенню спору про недійсність правочину, укладеного щодо цієї ділянки.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи ОСОБА_2 і її представника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно пункту 1 частини 1статті 374 ЦПК Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно статті 375 ЦП К України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Матеріалами справи встановлено, що 01.12.2011 між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Тавріда» в особі директора Квас І.О. було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець ( ОСОБА_1 ) передав орендарю (ТОВ «Агрофірма «Тавріда») в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Юрківської сільської ради Оріхівського району Запорізької області та належить орендодавцю на праві власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 270304, виданого 09.02.2009 та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку за № 010927500010, площею 4,9169, кадастровий номер земельної ділянки 2323988:000:01:002:0071, що підтверджується договором (Т. 1 а.с. 15-19).

01.12.2011 ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Тавріда» в особі директора Квас І.О. були підписані Акт визначення меж земельної ділянки та Акт приймання-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) (Т. 1 а.с. 20-21).

17.11.2014 було проведено державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки за реєстраційним номером 280538223239, що розташована на території Юрківської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки - 2323988000:01:002:0071, за суб`єктом ТОВ «Агрофірма Тавріда», ЄДРПОУ: 30687647. У той же день було видано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (Т. 1 а.с. 12-14).

14.06.2018 на адресу директора ТОВ «Агрофірма Тавріда» Кваса І.О. відповідачем ОСОБА_1 як засновником ТОВ «Агрофірма Тавріда» було направлено лист, яким повідомлено про скликання позачергових зборів учасників товариства. Крім того даним листом на засідання учасників товариства було запрошено його директора Кваса І.О., у листі зазначено дату та час проведення зборів учасників товариства та зазначено порядок денний (Т. 1 а.с. 23).

Крім того, 14.06.2018 на адресу директора ТОВ «Агрофірма Тавріда» Кваса І.О. ОСОБА_1 як засновником ТОВ «Агрофірма Тавріда» було направлено вимогу про скасування договору оренди землі від 11.12.2011 (Т. 1 а.с. 24-25).

20.06.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Тавріда» в особі директора Кваса І.О. було укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 01.12.2011, якою припинено дію договору оренди земельної шляхом його дострокового розірвання за взаємною згодою сторін, відповідно до пп.1 п.38 цього договору.

Крім того, даним договором, а саме п.п. 3, 4, встановлені зобов`язання орендаря (ТОВ «Агрофірма «Тавріда») сплатити кошти орендодавцю ( ОСОБА_1 ) за останні три роки користування земельною ділянкою у розмірі 30 000,00 грн., обов`язок проведення державної реєстрації припинення дії договору з відшкодуванням 2 500,00 грн. вартості послуг адвоката по підготовці документів, формуванню пакету документів на реєстрацію припинення дії договору та іншої правової допомоги з цього питання, а також прописані штрафні санкції за невиконання даних зобов`язань (Т.1 а.с. 27).

Також ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Тавріда» в особі директора Кваса І.О. був підписаний Акт прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за додатковою угодою до договору оренди від 01.12.2011 (на копії, яка надана судові дата складання акту відсутня) (Т. 1 а.с. 28).

20.06.2018 ОСОБА_1 була написана розписка про отримання від ТОВ «Агрофірма «Тавріда» в особі директора ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 40 000,00 грн., які були надані останньому на виконання п.п.3,4 Додаткової угоди 20.06.2018 (Т. 1 а.с. 29-30).

На момент укладання спірної Додаткової угоди ОСОБА_1 був учасником ТОВ «Агрофірма «Тавріда» з часткою у статутному капіталі товариства 80%, тоді як іншим учасником товариства була ОСОБА_5 з часткою у статутному капіталі товариства 20%, що підтверджується Протоколом № 11 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Тавріда» від 05.12.2016, Статутом ТОВ «Агрофірма «Тавріда» (в редакції, яка діяла на момент укладання спірної Додаткової угоди до договору оренди землі від 01.12.2011) (Т. 2 а.с. 90-108).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 127 від 15.03.2019 на період підписання додаткової угоди 20.06.2018 ОСОБА_4 , 1956 року народження, виявляв ознаки психічного розладу у вигляді органічного емоційно-нестійкого (астенічного) розладу легкого ступеню. У період підписання додаткової угоди 20.06.2018 ступінь наявних психічних розладів у ОСОБА_4 був такий, що істотно впливав (обмежував) на його здатність в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_4 виявляє такі індивідуальні психічні особливості: органічний симптокомплекс з легким рівнем порушення особистості за органічним типом. У ситуації, що досліджується, ОСОБА_4 під час інсульту психологічно знаходився у ситуації залежності та вибору, яка пред`являла до нього підвищені вимоги, що в свою чергу обмежувало його у здатності самостійного волевиявлення за особистим бажанням. На теперішній час виявляє ознаки психічного розладу у вигляді легких розладів особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку (гіпертонічна хвороба, ішемічний інсульт). При проведенні експертизи експертами були досліджені цивільна справа № 323/2316/18, медична документація на ОСОБА_4 , а також було проведено співбесіду з підекспертним ОСОБА_4 (Т.1 а.с. 34-45).

Під час розгляду справи судом першої інстанції в судовому засіданні 19.07.2021 було досліджено оригінал зазначеного висновку, який міститься в матеріалах цивільної справи №323/2316/18 (Т. 1 а.с. 151-162).

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті203 цього Кодексу.

Згідно ч.3ст.203ЦК Україниволевиявлення учасникаправочину маєбути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Для визначення наявності стану, в якому громадянин не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо) на момент укладення угоди, суд призначає судово-психіатричну експертизу. Вимоги про визнання правочину недійсним з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент укладення правочину особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Отже,для визнанняправочину недійснимна підставі,передбаченій ч.1ст.225ЦК України,необхіднодовестиабсолютну неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, висловленою у постановах Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 753/15204/14, Верховного Суду України від 29.02.2012 року у справі № 6-9цс12, від 28.09.2016 року у справі № 6-1531цс16 та у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 359/3849/14-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Згідно ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 статті 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Частиною 3 статті 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Пунктом 38 Договору оренди землі від 01.12.2011 сторони узгодили можливість його розірвання за взаємною згодою сторін.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ТОВ «Агрофірма Тавріда» зазначало, що його директор Квас І.О. на момент підписання правочину про розірвання договору оренди не в повній мірі розумів значення своїх дій і не міг керувати ними.

Висновок про недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року № 6-9цс12, від 28 вересня 2016 року № 6-1531цс16 та постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 462/3286/16-ц (провадження № 61-5896св18).

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 127 від 15.03.2019 на період підписання додаткової угоди 20.06.2018 року ОСОБА_4 , 1956 року народження, виявляв ознаки психічного розладу у вигляді органічного емоційно-нестійкого (астенічного) розладу легкого ступеню. У період підписання додаткової угоди 20.06.2018 ступінь наявних психічних розладів у ОСОБА_4 був такий, що істотно впливав (обмежував) на його здатність в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Вказаний висновок не може бути беззаперечним доказом неспроможності ОСОБА_4 в момент вчинення оспорюваного правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Допитані судом першої інстанції свідки не навели жодних достовірних фактів, які б вказували на те, що ОСОБА_4 перебував у такому стані, що не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Статтею 3Закону України«Про психіатричнудопомогу» визначена презумпція психічного здоров`я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина перша статті 79 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При підписанні оспорюваної угоди були присутніми, окрім підписантів, й інші особи, як зі сторони відповідача, так і зі сторони позивача (дружина та син останнього, а також представник позивача у даній справі ОСОБА_6 ), яким також було відомо про стан здоров`я ОСОБА_4 , однак жоден із присутніх осіб не зазначив про необхідність відкладення підписання угоди на іншу дату у зв`язку з таким станом здоров`я підписанта, що також доводить факт того, що на момент підписання угоди ОСОБА_4 , хоча і перебував у хворобливому стані, однак міг розуміти свої дії та керувати ними.

Належних та допустимих доказів, що на ОСОБА_4 як директора ТОВ «Агрофірма «Тавріда» перед підписанням оспорюваної додаткової угоди було здійснено психологічний тиск з боку відповідача ОСОБА_1 суду не надано.

Установивши, що зібрані у справі докази не містять даних про невідповідність змісту спірного правочину внутрішній волі ОСОБА_4 як директора товариства і про абсолютну неспроможність останнього в момент розірвання договору оренди розуміти значення своїх дій та керувати ними, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог товариства і визнання правочину недійсним.

Учасниками товариства в період хвороби ОСОБА_4 не вживалися заходи до заміни директора товариства у відповідності до Статуту, а отже відсутні підстави для висновку, що внаслідок своєї хвороби ОСОБА_4 не міг виконувати свої статутні завдання і здійснювати повноваження директора товариства.

Лист від 14.06.2018 та вимога про розірвання договору оренди землі, які ОСОБА_1 як учасник товариства з 80% часткою у статутному капіталі і орендодавець надсилав на адресу директора ТОВ «Агрофірма Тавріда» не є підставою для висновку про здійснення тиску на ОСОБА_4 , оскільки відповідач діяв у межах прав, наданих йому Законом України «Про Товариство з обмеженою відповідальністю» та Статутом ТОВ «Агрофірма Тавріда».

Аналіз викладених норм права та наданих сторонами доказів свідчить про те, що висновок суду першої інстанції про недоведеність позову є цілком обґрунтованим, адже жодні докази не підтверджують доводів позивача про те, що в момент укладення спірного правочину посадова особа товариства не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агрофірма «Тавріда» 40000,00 грн., то вони є похідними від позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди, а тому в цій частині позовних вимог суд першої інстанції також правомірно відмовив.

Належних і допустимих доказів на підтвердження своєчасної виплати відповідачеві орендної плати позивач суду не надав.

Жодні доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому за таких обставин апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Керуючись ст. ст.374,375,380-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Тавріда» залишити без задоволення.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 19 липня 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 05 липня 2023 року.

Головуюча І.В. Кочеткова

Судді: А.В.Дашковська

О.М. Кримська