Постанова

від 04.07.2023 по справі 809/494/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року

м. Київ

справа № 809/494/16

касаційне провадження № К/9901/36502/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Надвірнянської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2016 (суддя Матуляк Я.П.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 (головуючий суддя - Кушнерик М.П., судді - Мікула О.І., Курилець А.Р.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Надвірнянської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернувся до суду з позовом до Надвірнянської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Інспекції від 23.11.2015 форми "Р" №0001981700, №0001991700, №0002001700, форми "В4" №0002121700, форми "Р" №0002081700, №0001971700, №0002071700, №0002031700, №0002041700, №0002051700, №0002061700, №002011700, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2015 №Ф-0002021700.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що відповідачем без врахування вимог пункту 12.3. статті 12 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" і в порушення положень Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), не дотримано встановлених умов та порядку проведення перевірки, а тому протиправно застосовано наслідки такої перевірки у вигляді оскаржуваних рішень контролюючого органу. Господарська діяльність здійснювалась позивачем у відповідності до норм податкового законодавства, що підтверджується первинними документами.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 04.11.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017, позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 23.11.2015 №0001981700, №0001991700, №0002001700, №0002121700, №0002081700, №0001971700, №0002071700, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2015 №Ф-0002021700 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.11.2015 №002011700. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що в перевіряємому періоді позивач здійснював свою підприємницьку діяльність, як на тимчасово окупованій території (з лютого по липень 2014 року), так і на території Івано-Франківської області (з 30.07.2014). Однак, податковим органом під час проведення перевірки жодним чином не розмежовано періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності за вказаною ознакою, та не враховано вимоги Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" під час визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску, а також не зазначено первинних бухгалтерських документів, на підставі аналізу яких контролюючий орган дійшов до відповідних висновків.

Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права. Стверджує про заниження підприємцем податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що було встановлено за результатами аналізу поданих звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій. Вказує про завищення підприємцем витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, з підстав ненадання належних первинних документів в підтвердження здійснення таких витрат. Зазначає, що заниження підприємцем оподатковуваного доходу призвело до заниження єдиного внеску.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.09.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 03.07.2023 - призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 04.07.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 26.04.2000 позивач зареєстрований Ялтинською міською радою як фізична особа-підприємець, 30.07.2014 у зв`язку зі зміною місця проживання платника, пов`язаною зі зміною адміністративно-територіальної одиниці, позивач взятий на облік як платник податків у Державній податковій інспекції у місті Яремчому Гу ДФС в Івано-Франківській області за новим місцем проживання.

Контролюючим органом проведена документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 04.11.2015 №686/2849100412/17-0 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:

пункту 44.6 статті 44, пункту 177.2 статті 177 ПК України в частині заниження чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік в сумі 1448056,86 грн, за 2014 рік в сумі 400213,00 грн, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 308662,09 грн;

пункту 187.1 статті 187, пункту 189.1 статті 189 ПК України в частині заниження податкових зобов`язань по податку на додану вартість в сумі 74245,00 грн, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 14849,00 грн;

пункту 44.6 статті 44, пункту 198.6 статті 198 ПК України в частині завищення податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 1452370,00 грн, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 290474,00 грн;

пункту 202.1 статті 202, підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України в частині неподання звітності по податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень 2014 року;

пункту 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в частині заниження чистого оподатковуваного доходу в сумі 1448056,86 грн, за 2014 рік в сумі 400213,00 грн, в результаті чого донараховано єдиний соціальний внесок у розмірі 641349,64 грн;

пункту 269.1 статті 269, пункту 270.1 статті 270, підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, пункту 274.1 статті 274 ПК України в частині не здійснення декларування та несплати до бюджету податку на землю, в результаті чого донараховано податок на землю в сумі 9345,30 грн;

пункту 49.2-1 , підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України в частині неподання звітів про суми нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за березень, квітень, травень, червень 2014 року;

пункту 51.1 статті 51 ПК України в частині неподання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків за І квартал 2014 року;

пунктів 286.2, 286.4 статті 286 ПК України в частині неподання податкових декларацій по платі за землю за 2013 та 2014 роки; та перевіркою зменшено від`ємний залишок по податку на додану вартість в сумі 34164,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 23.11.2015 №0001981700, форми "Р" від 23.11.2015 №0001991700, форми "Р" від 23.11.2015 №0002001700, форми "В4" від 23.11.2015 №0002121700, форми "Р" від 23.11.2015 №0002081700, форми "Р" від 23.11.2015 №0001971700, форми "Р" від 23.11.2015 №0002071700, форми "Р" від 23.11.2015 №0002031700, форми "Р" від 23.11.2015 №0002041700, форми "Р" від 23.11.2015 №0002051700, форми "Р" від 23.11.2015 №0002061700, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.11.2015 №002011700, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2015 №Ф-0002021700.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 №1207-VII, який набрав чинності 27.04.2014 (далі - Закон №1207-VII), цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Статтею 3 Закону №1207-VII визначено, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.

Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території визначаються статтею 13 Закону №1207-VII.

Відповідно до Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" від 12.08.2014 №1636-VII, який набрав чинності 27.09.2014 (далі - Закон №1636-VII) спеціальним законом, що визначає особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України згідно із статтею 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" створює вільну економічну зону "Крим" (далі - ВЕЗ "Крим"), та врегульовує інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1, пунктами 12.1, 12.2 статті 12 Закону №1636-VII - ВЕЗ "Крим" запроваджується у межах двох адміністративно-територіальних одиниць України: Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Початком тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя вважається дата набрання чинності Резолюцією №68/262 Сесії Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 27.03.2014 про підтримку територіальної цілісності України. В окремих випадках, прямо визначених цим Законом, початком тимчасової окупації вважається дата набрання чинності Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Завершенням тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя вважається дата, з якої втрачає чинність Резолюція N 68/262 Сесії Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 27.03.2014 про підтримку територіальної цілісності України або пункт 6 зазначеної Резолюції, який закликає всі держави, міжнародні організації та спеціалізовані заклади не визнавати жодну зміну статусу Автономної Республіки Крим або міста Севастополя.

Незалежно від положень абзацу першого цього пункту строк тимчасової окупації вважається також завершеним з дати набрання чинності законом України, що припиняє дію Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

В статті 12 Закону №1636-VII зазначено, що особливий режим застосовується на час окупації, датою початку окупації є лютий 2014 року.

Відповідно до абзацу 1 пункту 12.3 статті 12 Закону №1636-VII під час тимчасової окупації справляння податків і зборів, єдиного соціального внеску та застосування реєстраторів розрахункових операцій відносно території ВЕЗ "Крим" діють з урахуванням того, що загальнодержавні податки і збори, визначені статтею 9 Податкового кодексу України, статтею 271 Митного кодексу України, єдиний внесок, встановлений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, справляння якого здійснюється відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", не справляються з доходів, отриманих юридичними особами (їх відокремленими підрозділами) та фізичними особами на тимчасово окупованій території, операцій та/або з інших об`єктів оподаткування (в тому числі об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням) на тимчасово окупованій території.

Як установлено судовими інстанціями, в період, який перевірявся податковим органом, позивач здійснював свою підприємницьку діяльність, як на тимчасово окупованій території (з лютого по липень 2014 року), так і на території Івано-Франківської області (з 30.07.2014).

Водночас, контролюючим органом під час проведення перевірки жодним чином не розмежовано періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності за вказаною ознакою, не враховано вимоги Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" під час визначення податкових зобов`язань та зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску, а також не зазначено первинних бухгалтерських документів, на підставі аналізу яких контролюючий орган дійшов до відповідних висновків.

Ураховуючи зазначені встановлені обставини судами попередніх інстанцій, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у визначеній судами частині.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Надвірнянської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова