Постанова

від 04.11.2016 по справі 809/494/16

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2016 р. Справа № 809/494/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Матуляка Я.П.

при секретарі Щербяк В.С.

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_5,

до відповідача: Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.11.2015 року за № НОМЕР_1, за № НОМЕР_2, за № НОМЕР_3, за № 002121700, за № НОМЕР_4, за № НОМЕР_5, за № НОМЕР_6, за № НОМЕР_7, за № НОМЕР_8, за № НОМЕР_9, за № НОМЕР_10, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2015 року за № Ф-0002021700 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за № 002011700 від 23.11.2015 року.

Судом, під час судового розгляду, на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, допущено заміну первинного відповідача ОСОБА_6 податкову інспекцію у м. Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області його правонаступником - Надвірнянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, без врахування вимог пункту 12.3. статті 12 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" та, в порушення положень Податкового кодексу України, не дотримано встановлених умов та порядку проведення перевірки, а відтак протиправно застосовано наслідки такої перевірки у вигляді оскаржуваних рішень контролюючого органу. Натомість, господарська діяльність здійснювалась позивачем у відповідності до норм податкового законодавства, що підтверджується первинними документами.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві. Просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечила з підстав наведених в письмовому запереченні, яке міститься в матеріалах справи (т.1 а.с.98-103). Просила суд в задоволенні позову відмовити. На запитання суду пояснила, що при проведенні перевірки не було враховано вимоги Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України", так як на момент здійснення позивачем підприємницької діяльності на тимчасово окупованій території, даний нормативний акт ще не був прийнятим та не може поширюватись на спірні правовідносини.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.

26.04.2000 року ОСОБА_5 зареєстрований Ялтинською міською радою як фізична особа-підприємець та 30.07.2014 року у зв'язку зі зміною місця проживання останнього, пов'язаною зі зміною адміністративно-територіальної одиниці, ОСОБА_5 взятий на облік як платник податків в контролюючому органі - ОСОБА_6 податковій інспекції у м. Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області за новим місцем проживання, а саме Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця, вул. Подина, 270.

ОСОБА_6 податковою інспекцією у м. Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області проведена документальна планова виїзна перевірка само зайнятої особи ОСОБА_5 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 04.11.2015 року за № 686/2849100412/17-0 (т.1 а.с.25-66).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.6. статті 44, пункту 177.2. статті 177 Податкового кодексу України в частині заниження чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік в сумі 1448056,86 грн., за 2014 рік в сумі 400213,00 грн., в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі - 308662,09 грн.; пункту 187.1 статті 187, пункту 189.1. статті 189 Податкового кодексу України в частині заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі - 74245,00 грн., в результаті чого донараховано ПДВ в сумі - 14849,00 грн.; пункту 44.6. статті 44, пункту 198.6. статті198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 1452370,00 грн., в результаті чого донараховано ПДВ в сумі - 290474,00 грн.; пункту 202.1. статті 202, підпункту 49.18.1. пункту 49.18. статті 49 Податкового кодексу України в частині неподання звітності по податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень 2014 року; пункту 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині заниження чистого оподатковуваного доходу в сумі -1448056,86 грн., за 2014 рік в сумі - 400213,00 грн., в результаті чого донараховано єдиний соціальний внесок в сумі - 641349,64грн.; пункту 269.1. статті 269, пункту 270.1. статті 270, підпункту 271.1.1. пункту 271.1. статті 271, пункту 274.1. статті 274 Податкового кодексу України в частині не здійснення декларування та несплати до бюджету податку на землю, в результаті чого донараховано податок на землю в сумі - 9345,30 грн.; пункту 49.2-1 , підпункту 49.18.1. пункту 49 статті 49 Податкового кодексу України в частині неподання звітів про суми нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за березень, квітень, травень, червень 2014 року; пункту 51.1. статті 51 Податкового кодексу України в частині неподання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків за І квартал 2014 року; пункту 286.2., пункту 286.4. статті 286 Податкового кодексу України в частині неподання податкових декларацій по платі за землю за 2013 та 2014 роки; та перевіркою зменшено від'ємний залишок по податку на додану вартість в сумі 34164,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 23.11.2015 року за № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 18561,25 грн., з них за основним платежем на суму 14849,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3712,25 грн. (т.1 а.с.11); форми "Р" від 23.11.2015 року за № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 363092,50 грн., з них за основним платежем на суму 290474,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 72618,50 грн. (т.1 а.с.12); форми "Р" від 23.11.2015 року за № НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 680,00 грн. (т.1 а.с.13); форми "В4" від 23.11.2015 року за № НОМЕР_11, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 34164,00 грн. (т.1 а.с.14); форми "Р" від 23.11.2015 року за № НОМЕР_4, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 680,00 грн. (т.1 а.с.15); форми "Р" від 23.11.2015 року за № НОМЕР_5, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 385827,61 грн., з них за основним платежем на суму 308662,09 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 77165,52 грн. (т.1 а.с.16); форми "Р" від 23.11.2015 року за № НОМЕР_6, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 510,00 грн. (т.1 а.с.17); форми "Р" від 23.11.2015 року за № НОМЕР_7, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в розмірі 5240,60 грн., з них за основним платежем на суму 4192,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1048,10 грн. (т.1 а.с.18); форми "Р" від 23.11.2015 року за № НОМЕР_8, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 340,00 грн. (т.1 а.с.19); форми "Р" від 23.11.2015 року за № НОМЕР_9, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в розмірі 6441,00 грн., з них за основним платежем на суму 5152,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1288,20 грн. (т.1 а.с.20); форми "Р" від 23.11.2015 року за № НОМЕР_10, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 340,00 грн. (т.1 а.с.21); рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за № 002011700 від 23.11.2015 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 32067,48 грн. (т.1 а.с.23). Також відповідачем сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2015 року за № Ф-0002021700, згідно якої заборгованість ОСОБА_5 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені становить 641349,64 грн. (т.1 а.с.22).

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були регламентовані положеннями Податкового кодексу України та Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Що стосується податкових повідомлень-рішень від 23.11.2015 року: за № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 18561,25 грн., з них за основним платежем на суму 14849,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3712,25 грн.; за № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 363092,50 грн., з них за основним платежем на суму 290474,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 72618,50 грн.; за № НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 680,00 грн.; за № НОМЕР_11, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 34164,00 грн.; за № НОМЕР_4, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 680,00 грн.; від 23.11.2015 року за № НОМЕР_5, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 385827,61 грн., з них за основним платежем на суму 308662,09 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 77165,52 грн.; за № НОМЕР_6, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 510,00 грн., а також рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за № 002011700 від 23.11.2015 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 32067,48 грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2015 року за № Ф-0002021700, згідно якої заборгованість ОСОБА_5 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені становить 641349,64 грн., то слід зазначити наступне.

Суд звертає увагу сторін, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством України встановлено особливий порядок податкового обліку, звітності, справляння податків та інших обов'язкових платежів для осіб, які здійснювали свою господарську діяльність на тимчасово окупованій території та/або здійснили з моменту окупації зміну свого місцезнаходження на вільну територію України.

15.04.2014 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII (набрав чинності 27.04.2014 року) (надалі - Закон № 1207-VII), відповідно до статті 2 якого, цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Згідно статті 3 Закону № 1207-VII для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.

Статтею 13 Закону № 1207-VII закріплено, що особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території визначаються законом.

12.08.2014 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" № 1636-VII (набрав чинності 27.09.2014 року) (надалі - Закон № 1636-VII), відповідно до преамбули якого, цей Закон є спеціальним законом, що визначає особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України згідно із статтею 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" створює вільну економічну зону "Крим" (далі - ВЕЗ "Крим"), та врегульовує інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами.

Згідно пункту 1.1. статті 1 Закону № 1636-VII ВЕЗ "Крим" запроваджується у межах двох адміністративно-територіальних одиниць України: Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Відповідно до пункту 12.1., пункту 12.2 статті 12 Закону № 1636-VII початком тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя вважається дата набрання чинності Резолюцією №68/262 Сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 27 березня 2014 року про підтримку територіальної цілісності України. В окремих випадках, прямо визначених цим Законом, початком тимчасової окупації вважається дата набрання чинності Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Завершенням тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя вважається дата, з якої втрачає чинність Резолюція N 68/262 Сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 27 березня 2014 року про підтримку територіальної цілісності України або пункт 6 зазначеної Резолюції, який закликає всі держави, міжнародні організації та спеціалізовані заклади не визнавати жодну зміну статусу Автономної Республіки Крим або міста Севастополя.

Незалежно від положень абзацу першого цього пункту строк тимчасової окупації вважається також завершеним з дати набрання чинності законом України, що припиняє дію Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Суд звертає увагу, що відповідно до абзацу 1 пункту 12.3. статті 12 Закону № 1636-VII під час тимчасової окупації справляння податків і зборів, єдиного соціального внеску та застосування реєстраторів розрахункових операцій відносно території ВЕЗ "Крим" діють з урахуванням того, що загальнодержавні податки і збори, визначені статтею 9 Податкового кодексу України, статтею 271 Митного кодексу України, єдиний внесок, встановлений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, справляння якого здійснюється відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", не справляються з доходів, отриманих юридичними особами (їх відокремленими підрозділами) та фізичними особами на тимчасово окупованій території, операцій та/або з інших об'єктів оподаткування (в тому числі об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням) на тимчасово окупованій території.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, позивач з 26.04.2000 року зареєстрований Ялтинською міською радою як фізична особа-підприємець по 29.07.2014 року. А з 30.07.2014 року у зв'язку зі зміною місця проживання, пов'язаною зі зміною адміністративно-територіальної одиниці, ОСОБА_5 взятий на облік як платник податків в контролюючому органі - ОСОБА_6 податковій інспекції у м. Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.

Тобто, за період, що перевірявся податковим органом, позивач здійснював свою підприємницьку діяльність, як на тимчасово окупованій території (з лютого по липень 2014 року), так і на території Івано-Франківської області (з 30.07.2014 року).

В той же час, податковим органом під час проведення перевірки жодним чином не розмежовано періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності за вказаною ознакою, та не враховано вимоги Закон України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" під час визначення податкових зобов'язань та зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску. Вказане, також не дає можливості суду провести частковий розрахунок за вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями.

Окрім того, суд також враховує ту обставину, що постановою про закриття кримінального провадження від 29.02.2016 року встановлено реальність здійснення ОСОБА_5 господарських операцій упродовж 2013-2014 років, які стосуються донарахованих відповідачем зобов'язань з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб (т.1 а.с.200-202).

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

3) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

4) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

5) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

6) безсторонньо (неупереджено);

7) добросовісно;

8) розсудливо;

9) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем при винесенні оскаржуваних рішень, не враховано усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.11.2015 року за № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_11, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2015 року за № Ф-0002021700 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за №002011700 від 23.11.2015 року, підлягає до задоволення.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо того, що дія Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" не поширюється на спірні правовідносини, оскільки даний Закон набрав чинності 27.09.2014 року. Так, в тексті статті 12 Закону, безпосередньо зазначено, що особливий режим застосовується на час окупації, а як зазначено судом вище, датою початку окупації є лютий 2014 року.

В той же час, не є обґрунтованими доводи позивача щодо допущених порушень під час проведення перевірки, як однієї з підстав до задоволення позову, оскільки постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 року у справі № 809/2971/15, яка набрала законної сили згідно з ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2016 року, встановлено правомірність підстав та проведення такої перевірки (т.1 а.с.186-192).

Що стосується податкових повідомлень-рішень від 23.11.2015 року № НОМЕР_7, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в розмірі 5240,60 грн., з них за основним платежем на суму 4192,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1048,10 грн. (т.1 а.с.18); за № НОМЕР_8, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 340,00 грн. (т.1 а.с.19); № НОМЕР_9, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в розмірі 6441,00 грн., з них за основним платежем на суму 5152,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1288,20 грн. (т.1 а.с.20); за № НОМЕР_10, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 340,00 грн. (т.1 а.с.21), то слід зазначити наступне.

Як зазначалось судом вище, позивач здійснював свою підприємницьку діяльність як на тимчасово окупованій території, так і на території Івано-Франківської області. Зокрема, діяльність, яка проводилась на території Івано-Франківської області, пов'язана, в тому числі, й з використанням земельних ділянок.

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Приписами пункту 49.1. статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків..

Згідно пункту 49.2. статті 49 Податкового кодексу України Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до пункту 49.18. статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового)року..

Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За приписами підпункту 14.1.147. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно підпункту 269.1.1. пункту 269.1. статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Відповідно до пункту 270.1. статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (підпункт 270.1.1. пункту 271.1. статті 270 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 274.1. статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (пункт 286.4. статті 286 Податкового кодексу України).

Строк сплати плати за землю визначений нормою статті 287 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 287.1. статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 на праві приватної власності належать наступні об'єкти нерухомого майна: земельна ділянка площею 0,1933 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:1854, призначена для будівництва і обслуговування кафе, магазину та готелю, розташована за адресою Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця, участок Подина, державна реєстрація здійснена 25.11.2013 року на підставі свідоцтва про право власності № 13394388 від 25.11.2013 року; земельна ділянка площею 0,0067 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:1855, призначена для будівництва і обслуговування кафе, магазину та готелю, розташована за адресою Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця, участок Подина, державна реєстрація здійснена 25.11.2013 року на підставі свідоцтва про право власності № 13390405 від 25.11.2013 року; земельна ділянка площею 0,026 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:0672, призначена для будівництва та обслуговування готельно-відпочинкового комплексу, розташована за адресою Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця, участок Центр, державна реєстрація здійснена 30.07.2013 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1843 від 30.07.2013 року; земельна ділянка площею 0,0853 га, кадастровий номер 2611093001:16:005:0310, призначена для розміщення торгових павільйонів, розташована за адресою Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Яблуниця, дата початку права власності 15.11.2011 року. Визначені речові права на нерухоме майно підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за № 39208501 від 17.06.2015 року (т.1 а.с.161-177), листом Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 19.06.2015 року за № 198/02-2-11/12 разом з додатковим у вигляді інформації про земельні ділянки, що знаходяться у власності фізичних осіб (т.1 а.с.154-155), листом Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 16.06.2015 року за № 145/02-20 (т.1 а.с.158), листом відділу Держгеокадастру в м. Яремчому Івано-Франківської області від 22.10.2015 року за № 2087/10/17-0 (т.1 а.с.159).

Згідно листа відділу Держгеокадастру в м. Яремчому Івано-Франківської області величина нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які належать позивачу становить: земельна ділянка площею 0,1933 га кадастровий номер 2611092001:22:002:1854 (1 м2 = 160,53 грн., загальна сума - 310304,40 грн.; земельна ділянка площею 0,0067 га кадастровий номер 2611092001:22:002:1855 (1 м2 = 160,53 грн., загальна сума - 10755,51 грн.); земельна ділянка площею 0,0260 га кадастровий номер 2611092001:22:002:0672 (1 м2 = 160,53 грн., загальна сума - 41737,79 грн.); земельна ділянка площею 0,0853 га кадастровий номер 2611093001:16:005:0310 (1 м2 = 340,02 грн., загальна сума - 290036,02 грн.) (т.1 а.с.160).

Зважаючи на наведене, суд прийшов до висновку, що на підставі пункту 15.1. статті 15 та пункту 269.1. статті 269 Податкового кодексу України, позивач являється платником плати за землю у формі земельного податку, а відтак зобов'язаний декларувати земельні ділянки, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому законодавством податкову звітність та у відповідності до пункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України несе обов'язок по сплаті податків та зборів у строки та розмірах встановлених цим Кодексом.

Вищенаведеним спростовуються доводи позивача щодо того, що в даному випадку повинні застосовуватись положення пункту 286.5. статті 286 Податкового кодексу України.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях (пункт 54.3. статті 54 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно приписів пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до пункту 58.1. статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно пункту 14.1.265. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 116.1. статті 116 зазначеного Кодексу у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Окрім того, суд приходить до висновку, що положення Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України", не поширюються на дані правовідносини, оскільки зазначені земельні ділянки знаходяться на території Івано-Франківської області, а подання звітності та сплата обов'язкових платежів за вказаними об'єктами проводиться за їх місцезнаходженням.

Враховуючи наведене, суд прийшов до переконання, що ОСОБА_6 податковою інспекцією у м. Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області правомірно визначено позивачу грошове зобов'язання з земельного податку за 2013-2014 роки за допущені порушення податкового законодавства, згідно податкових повідомлень-рішень від 23.11.2015 року за № НОМЕР_7, за № НОМЕР_8, за № НОМЕР_9, за № НОМЕР_10, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування вказаних рішень контролюючого органу є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволення позовних вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Суд зазначає, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено максимально визначену у таких випадках суму судового збору в розмірі 6890 гривень, що підтверджується квитанцією № 0.0.553156434.1 від 17.05.2016 року (т.1 а.с.84).

Зважаючи на те, що предметом розгляду у даній справі є скасування 13 рішень відповідача, а скасуванню підлягають 9 таких рішень, то слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Надвірнянської об'єднаної податкової інспекції на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 4770 гривень.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.11.2015 року за №0001981700, №0001991700, №0002001700, №0002121700, №0002081700, №0001971700, №0002071700, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2015 року за № Ф-0002021700 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за №002011700 від 23.11.2015 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39546330) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (код НОМЕР_12) сплачений судовий збір у розмірі 2120 (дві тисячі сто двадцять) гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 09.11.2016 року.