Рішення

від 26.06.2023 по справі 393/187/23

НОВГОРОДКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 393/187/23

пров. 2/393/93/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2023 року смт Новгородка

Новгородківський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого-суддіПодліпенця Є.О.,

за участю секретаряШупрудько К.А.,

учасники справи:

позивач- Фермерське господарство «Господарство Мельничука»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представники учасників справи:

представник позивача - адвокатЗаболотній П.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Новгородка, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Фермерського господарства «Господарство Мельничука» до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації припинення договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом вказуючи, що 12.02.2013 року між ФГ «Господарство Мельничука» та ОСОБА_1 підписано договір оренди землі земельної ділянки, кадастровий номер 3523455100:02:001:0059. Відповідно до п. 8 договору його укладено на строк 10 років. Відповідно до п.41 договору оренди, то він набирає чинності з моменту його підписання сторонами, а право оренди підлягає державній реєстрації. Пунктом 30 договору передбачені права орендаря, а саме: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Відповідно до п.31 договору орендар зобов`язаний приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі зареєстрованим в установленому законом порядку. Тобто, право оренди в орендаря до умов договору сторони пов`язали з моментом реєстрації договору оренди землі. А тому, свої обов`язки орендар почав виконувати з моменту реєстрації, тобто з 21.02.2014 року і правомірно розраховував на використання договору протягом строку передбаченого п.8 Договору 10 років. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 18098807 від 21.02.2014 року зареєстровано інше речове право за номером 4749957 від 21.02.2014 року договір оренди землі кадастровий номер 3523455100:02:001:0059 строком на 10 років. Термін дії договору оренди завершується 21.02.2024 року. 14.03.2023 року державним реєстратором Гурівської сільської ради Кіровоградської області Леуш С.Ю. внесено запис про припинення іншого речового права оренди землі. Відомості внесено до реєстру 20.03.2023 року, індексний номер 66840557. Рішення державного реєстратора про припинення іншого речового права оренди землі порушує права позивача. Оскільки для укладення договору оренди землі необхідно вчинити певну дію провести його державну реєстрацію. Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції станом на 12.02.2013 року) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановлених законом. Така правова позиція узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного Суду у справі №322/1178/17 від 15.01.2020 року. Отже, для визначення початку та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. На підставі викладеного, державний реєстратор Гурівської сільської ради Кіровоградської області Леуш С.Ю. безпідставно та неправомірно вніс запис до Державного реєстру речових прав про припинення іншого речового права оренди землі, а тому позивач просить суд скасувати державну реєстрацію іншого речового права оренди земельної ділянки кадастровий номер 3523455100:02:001:0059 номер запису про інше речове право 4749957 від 21.02.2014 року, яка внесена до реєстру 20.03.2023 року державним реєстратором Гурівської сільської ради Кіровоградської області Леуш С.Ю., індексний номер рішення 66840557 та стягнути з відповідачки понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн та сплачений судовий збір відповідно до поданої квитанції.

Разом з позовною заявою позивач подав до суду і заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити відповідачу чи третім особам вчиняти будь-які реєстраційні дії пов`язані з земельною ділянкою кадастровий номер 3523455100:02:001:0059 та заборонити проведення на зазначеній земельній ділянці сільськогосподарські роботи.

Ухвалою судді Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 31.03.2023 року в задоволенні заяву про забезпечення позову поданою позивачем ФГ «Господарство Мельничука» було відмовлено, у зв`язку з необґрунтованістю.

Ухвалою судді Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 11.04.2023 року по вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Крім цього, відповідачці визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копія зазначеної ухвали була надіслана сторонам.

Також відповідачці разом з ухвалою надіслано копію позовної заяви з доданими до неї документами.

Відповідачка ОСОБА_1 05.10.2023р. надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та судових витрат, мотивуючи це тим, що позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими, оскільки дійсно 12.02.2013 року між позивачем та нею підписано договір оренди землі відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3523455100:02:001:0059, що належить їй на праві приватної власності. Відповідно до п. 8 договору його укладено на строк 10 років. У договорі оренди землі підписаного сторонами, останні не визнали обставини, з моменту настання яких договір починає діяти чи іншу, відмінну від дати підписання договору, дату початку дії договору, тобто позивач розумів, та як встановлюється із самого позову визнав та усвідомлював, що саме з дати підписання договору починається відрахування строку, що підтверджується п.41 договору, згідно якого він набирає чинності саме з моменту його підписання сторонами. З 01.01.2023 року діє ч.5 ст. 6 Закону «Про оренду землі»: «Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону» (у редакції згідно із Законом України від 11.02.2010 року №1878-VI), а стаття 18 Закону «Про оренду землі»: «Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації» (у редакції згідно із Законом України від 11.02.2010 року №1878- VI) виключена. Тобто, з 01.01.2013 року реєструється не договір оренди, як вказує позивач, а виключно право орендаря. Також, з 01.01.2013 року діє ч.3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952 VI: «Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, виникають з моменту такої реєстрації». Враховуючи вказані зміни, що відбулися ще до підписання договору сторонами для договору оренди землі, підписаного у період з 01.01.2013 року до 16.01.2020 року, датою укладання є дата його підписання сторонами (або інша дата, вказана у договорі). При цьому така дата не залежить від дати державної реєстрації права оренди. Також, з 01.01.2023 року докорінно змінилися й інші норми законодавства, що регулюють питання початку строку дії договору оренди, так відлік строку дії договору розпочинався з дати його підписання, а ось право оренди виникало з моменту реєстрації права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Без такої реєстрації орендар не міг би реалізувати законно своє право оренди. При цьому, обов`язок реєстрації права покладався на орендаря. Посилання позивача на правову позицію Великої палати Верховного Суду у справі №322/1178/17 від 15.01.2020 року не заслуговують на увагу, оскільки у тій справі встановлені різні фактичні обставини у порівнянні із обставинами, що є предметом позову позивача, адже у тій конкретній справі розглядалися обставини справи підставами яких був договір підписаний 01.11.2007 року та зареєстрований 30.06.2011 року, а враховуючи істотні зміни правового регулювання реєстрації речових прав починаючи з 01.01.2023 року, в тому числі і права оренди, ототожнювати ці справи не правильно та не можливо. На сьогоднішній день існує нова практика Верховного Суду України, яка враховує нові особливості реєстрації права оренди та відображена у постановах від 02.10.2020 року у справі №912/3295/18 та від 15.04.2021 року №927/75/20, згідно яких позиція ВСУ щодо цих положень вказує на те, що сам договір, для якого визначені загальні правила набрання чинності, не набирає чинність з моменту реєстрації права. Враховуючи викладене та факт реєстрації права оренди позивачем у Державному реєстрі речових прав тільки 21.02.2014 року свідчить лише про небажання здійснювати вказану реєстрацію раніше, адже позивачем не надано жодних претензій до відповідача у перешкоджанні реєстрації такого права. У 2022 році, знаючи, що строк дії договору завершується, відповідачка, на виконання п.8 договору письмово, листом-повідомленням направленим на юридичну адресу позивача, рекомендованим листом, який позивач отримав 30.12.2022 року, повідомила про відсутність наміру (волі) продовжувати (поновлювати) його строк. У свою чергу, позивач не скористався своїм правом визначеним ст. 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, яка діяла на момент підписання договору, не направив листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом додаткової угоди, чим також виразив своє вольове небажання продовжувати (поновлювати) строк дії договору оренди. А тому, згідно з ст. 34 ЗУ «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених законом. Припинення речового права, права оренди також підлягає обов`язковій державній реєстрації. Згідно п. 35 договору: «Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено», а також відповідає ст. 31 ЗУ «Про оренду землі». Земельна ділянка знаходиться в межах Кіровоградської області, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав, тому звернення відповідачки із заявою про припинення права оренди до Гурівської сільської ради, яка є належним суб`єктом державної реєстрації згідно ст. 5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» та рішення державного реєстратора Леуша С.Ю. №66840557 є правильним та законним. А тому позивачем жодним чином не доведено, що державний реєстратор безпідставно та неправомірно вніс запис до Державного реєстру речових прав про припинення іншого речового права оренди землі (а.с. 61-67).

Ухвалою Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 30.05.2023 року закрито підготовче провадження у зазначеній цивільній справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник - адвокат Заболотній П.Л. у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Проте, представник надав до суду 26.06.2023 року письмову заяву, в якій просив провести розгляд справи без його участі та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Проте, в матеріалах справи наявне клопотання відповідачки, яке вона надіслала до суду 05.05.2023 року, в якому просить суд провести розгляд справи без її участі, відмовити у задоволенні позовних вимог та стягненні судових витрат, при винесенні рішення врахувати аргументи наведене нею у відзиві на позовну заяву.

Визнаючи наявні матеріали про права та взаємини сторін достатніми, суд розглянув справу в порядку ч.2ст. 247 ЦПК Українибез фіксування судового процесу технічними засобами, на підставі наявних у справі доказах у відсутність нез`явившихся учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази, розглянувши письмові заяви представника позивача та відповідачки, суд прийшов до наступного.

Так, згідно ст.15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексувизначені способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Такожст. 4 ЦПК Українигарантовано правоособи назвернення досуду зазахистом своїхпорушених,невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що Відповідно до Інформації сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» від 23.03.2023 року відповідачка ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 8,0701 га, яка розташована на території Новгородківської с/ради Новгородківського району Кіровоградської області, кадастровий номер земельної ділянки: 3523455100:02:001:0059 згідно свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 20.06.2013, видавник: Реєстраційна служба Новгородківського районного управління юстиції Кіровоградської області (а.с. 14-15).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фермерське господарство «Господарство Мельничука» є юридичною особою, має свій ідентифікаційний код, керівника, взято на облік як платник податків та єдиного внеску, має місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_1 та право на здійснення певних видів економічної діяльності (а.с. 12-13).

12.02.2013 року між ОСОБА_1 (орендодавцем) та ФГ «Господарство Мельничука» в особі голови господарства Мельничук Ю.Ф. (орендар) укладено договір оренди землі (далідоговір оренди), згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 8,0701 га, кадастровий номер: 3523455100:02:001:0059 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новгородківської селищної ради Новгородківського району Кіровоградської області (п.1 та п.2 договору оренди) (а.с.16-18).

Згідно п. 8 договору оренди, договір укладено на десять років, після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 35 договору оренди, дія договору припиняється, у тому числі, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п. 41 абзацу «Прикінцеві положення» договору оренди, цей договір набирає чинності після підписання сторонами. Право оренди підлягає державній реєстрації.

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 18098807, 21.02.2014 державним реєстратором Реєстраційної служби Новгородківського районного управління юстиції Кіровоградської області на підставі договору оренди землі, б/н від 12.02.2013 внесено запис про інше речове право (право оренди земельної ділянки) №111011869 орендарем ФГ «Господарства Мельничука» об`єкту нерухомого майна, яким є земельна ділянка кадастровий номер: 3523455100:02:001:0059, площею 8,0701 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Новгородківської с/ради Новгородківського району Кіровоградської області, та яка належить орендодавцю ОСОБА_1 . Строк дії: 10 (десять) років (а.с. 8-9).

22.12.2022 року відповідачка ОСОБА_1 , на виконання п.8 договору оренди землі, письмово, листом-повідомленням направленим на юридичну адресу позивача, яка підтверджується згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом, який позивач отримав 30.12.2022 року, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту АТ «Укрпошта» з відстеженням відправлення, повідомила позивача про відсутність наміру (волі) продовжувати (поновлювати) строк дії договору оренди землі від 12.02.2013 року, оскільки вказаний договір припинив свою дію 12.02.2023 року, а тому просила повернути належну їй земельну ділянку, про що скласти відповідний акт та не проводити на ній жодних сільськогосподарських робіт (а.с. 69-71).

Як вбачаєтьсяз Витягуз Державногореєстру речовихправ рішенняпро державнуреєстрацію правта їхобтяжень 20.03.2023року державнийреєстратор Гурівської сільської ради Кіровоградської області Леуш С.Ю. вніс запис до Державного реєстру речових прав про припинення іншого речового права договору оренди землі, б/н від 12.02.2023 року, укладеного між ФГ «Господарство Мельничука» та ОСОБА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3523455100:02:001:0059, за заявою ОСОБА_1 , у зв`язку із закінченням строку дії договору, номер запису про інше речове право 4749957 від 21.02.2014 року, індексний номер рішення 66840557 (а.с. 10-11).

Між тим вважаючи зазначені дії відповідача неправомірними, позивач просить суд скасувати державну реєстрацію іншого речового права оренди земельної ділянки кадастровий номер 3523455100:02:001:0059 номер запису про інше речове право 4749957 від 21.02.2014 року, яка внесена до реєстру 20.03.2023 року державним реєстратором Гурівської сільської ради Кіровоградської області Леуш С.Ю., індексний номер рішення 66840557, оскільки вважає, що державний реєстратор безпідставно вніс запис до Державного реєстру речових прав про припинення іншого речового права оренди землі.

Відповідно достатті 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13ЦК України приздійсненні своїхправ особазобов`язанаутримуватися віддій,які моглиб порушитиправа інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11ЦК України наданоперелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11ЦК України договори та інші правочини.

Відповідно до частини другоїстатті 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокремаЗемельним кодексом України(далі -ЗК України),Законом України «Про оренду землі».

Так,статтею 792 ЦК Українипередбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Передання в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. (частина другастатті 124 ЗК Україниу редакції, чинній на час підписання договору оренди та його державної реєстрації).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК Україниу редакції, чинній на час підписання договору оренди та його державної реєстрації).

Згідно ізст.13Закону України"Прооренду землі" (уредакції,чинній начас підписаннядоговору оренди та його державної реєстрації) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За положеннями ст.14цього Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно до ст.6вказаного Закону право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст.17цього Закону передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Частиною 1ст.638Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно із ч.2 статті 631цього Кодексу договір набирає чинності з моменту його укладення.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст.ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі"(вредакції до01.01.2013року)укладений договіроренди земліпідлягав обов`язковійдержавній реєстрації,з моментуякої набував чинності. Тобто, розмежовувався момент укладення договору оренди землі, внаслідок чого договір набував юридичного значення як факт (наявність домовленостей сторін на виникнення між ними прав та обов`язків у майбутньому після державної реєстрації договору) та момент набрання чинності договором в результаті проведення його державної реєстрації, після чого виникали суб`єктивні цивільні права та обов`язки сторін. Тобто, державна реєстрація правочину виконувала функцію фіксації державою волевиявлення сторін договору оренди для подальшого офіційного визнання права оренди землі та гарантування його реалізації орендарем з метою забезпечення стабільності цивільного обороту речових прав на земельні ділянки.

Так і Верховний Суд України вказував, що поняття "момент укладення договору" та "момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки" різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено і у мотивувальних частинах постанов від 19.02.2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13.06.2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16).

В свою чергу, з 01.01.2013 року набрав чинності Закон України № 3613-VІ,згідно з підпунктом "е" підпункту 2 пункту 5 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого ст.126Земельного КодексуУкраїни викладено у новій редакції та передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону,виникають змоменту такої реєстрації. Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Таким чином, з урахуванням викладених норм, поняття "державна реєстрація договору" та "державна реєстрація речового права" є різними.

При цьому на час законодавчо закріплених вимог щодо необхідності реєстрації договору оренди землі його чинність пов`язувалась з моментом реєстрації договору, про що свідчила стала практика Верховного Суду України (постанова від 13.06.2016 року у справі №570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16)), Верховного Суду (постанова від 15.03.2018 року у справі № 136/2211/15-ц).

Проте, це не означає, що після внесення змін щодо відміни необхідності реєстрації самого договору оренди, момент реєстрації прав на оренду став пов`язуватись з моментом набрання чинності договором оренди.

Реєстрація прав на оренду землі, як зазначалось, є офіційним визнанням і підтвердженням факту виникнення прав на землю; саме право оренди виникає з моменту реєстрації цього права; земля вважається переданою з моменту державної реєстрації права оренди. Натомість, це не свідчить про те, що сам договір, для якого визначені загальні правила набрання чинності, набирає чинність з моменту реєстрації права.

Дійсно орендар не може до реєстрації права оренди реалізовувати законно своє право оренди, проте реєстрація права є у зоні відповідальності орендаря, який, уклавши договір оренди, що набрав чинності за загальним правилом після підписання (якщо сторони не передбачили іншого в договорі), самостійно реєструє своє право та отримує всі повноваження користувача земельної ділянки на підставі договору оренди.

У проміжку між укладенням договору і переданням орендарю земельної ділянки (реєстрація речового права) договір діє, а у сторін є право захищати свої порушені договірні права зобов`язального характеру зобов`язально-правовими способами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 року у справі №357/8277/19 вказано, що у частині третій статті 640 ЦК України (в редакції Закону №1878-VI від 11 лютого 2010 року),що діє з 01 січня 2013 року, визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Разом із цим, у частині п`ятій статті 6 Закону України "Про оренду землі"(доповнено на підставі Закону від 11 лютого 2010 року № 1878-VI) визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Тобто, з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки.

Отже, можна зробити висновок, що договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто дотримання сторонами вимог статей 638, 759 та 792ЦК України тастатті 15 Закону України "Про оренду землі".

З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов`язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право на користування земельною ділянкою.

Із встановлених судом обставин розглядуваної справи вбачається, що сторони в п.8 Договору передбачили, що його укладено строком на 10 років, а в п. 41 «Прикінцевих положень» узгодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Право оренди підлягає державній реєстрації.

Отже, саме після підписання сторонами Договору, тобто з 12.02.2013 року, він набирає чинності і проведення державної реєстрації права оренди відповідача лише 21.02.2014 року не вливає на вказану обставину.

Тобто, позивач мав розуміти, що саме з дати підписання договору починається відрахування строку, що підтверджується п.41 договору, згідно якого він набирає чинності саме з моменту його підписання сторонами.

Необхідність та зацікавленість у державній реєстрації має орендар. Саме він має право проведення державної реєстрації, й зволікання з нею є прямою відповідальністю орендаря й порушенням умов договору, що може мати негативні господарські наслідки для нього.

Враховуючи викладене та факт реєстрації права оренди позивачем у Державному реєстрі речових прав тільки 21.02.2014 року свідчить лише про небажання здійснювати вказану реєстрацію раніше, адже позивачем не надано жодних претензій до відповідача у перешкоджанні реєстрації такого права.

Також, суд погоджується із доводами сторони відповідача, про те, що посилання позивача на правову позицію Великої палати Верховного Суду у справі №322/1178/17 від 15.01.2020 року не заслуговують на увагу, оскільки у тій справі встановлені різні фактичні обставини у порівнянні із обставинами, що є предметом позову позивача, адже у тій конкретній справі розглядалися обставини справи підставами яких був договір підписаний 01.11.2007 року та зареєстрований 30.06.2011 року, а враховуючи істотні зміни правового регулювання реєстрації речових прав починаючи з 01.01.2023 року, в тому числі і права оренди, ототожнювати ці справи не можливо.

Крім того, відповідачка, знаючи, що строк дії договору оренди землі закінчується, на виконання п.8 договору письмово, листом-повідомленням направленим на юридичну адресу позивача, який позивач отримав, повідомила про відсутність наміру (волі) продовжувати (поновлювати) його строк. У свою чергу, позивач не скористався своїм правом визначеним ст. 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, яка діяла на момент підписання договору, не направив листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом додаткової угоди, чим також виразив своє вольове небажання продовжувати (поновлювати) строк дії договору оренди.

Однак, оскільки строк дії договору оренди землі від 12.02.2013 року (зареєстрованого 21.02.2014 року) сплив 12.02.2023 року, а позивач не реалізував переважне право на продовження його дії, а тому, згідно з ст. 34 ЗУ «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених законом.

Припинення речового права, права оренди також підлягає обов`язковій державній реєстрації. Згідно п. 35 договору: «Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено», а також відповідає ст. 31 ЗУ «Про оренду землі». А тому звернення відповідачки із заявою про припинення права оренди до Гурівської сільської ради, яка є належним суб`єктом державної реєстрації згідно ст. 5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» та рішення державного реєстратора Леуша С.Ю. №66840557 є правильним та законним. А тому, позивачем жодним чином не доведено, що державний реєстратор безпідставно та неправомірно вніс запис до Державного реєстру речових прав про припинення іншого речового права оренди землі.

Відповідно правового змісту положень ст.ст.12,81,82 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає. Інші доводи сторін не спростовують висновків суду.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд, виходячи з положень ст.141 ЦПК України, враховуючи відмову в позові, судові витрати по справі покладає на позивача.

На підставі ст.ст. 3, 12, 13, 19, 76-82, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову Фермерського господарства «Господарство Мельничука» до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації припинення договору оренди землі -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення.

Повне рішення складене 04.07.2023 року

Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручено удень йогоскладення,має правона поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Суддя Є. ПОДЛІПЕНЕЦЬ