Рішення

від 23.06.2023 по справі 947/9300/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/9300/23

Провадження № 2/947/1936/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2023 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Херсонської обласної прокуратури (ідентифікаціний код 04851120) в інтересах держави в особі Головного управління Держеокадастру в Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281) до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за участі третьої особи: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нива» (код ЄДРПОУ 05396801) про конфіскацію земельних ділянок, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси ( згідно підсудності визначеної розпорядженням Верховного Суду від 26.09.2022 року № 52 ) звернувся заступник керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держеокадастру в Херсонській області із позовними вимогами про припинення громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6525483800:03:009:0001 площею 10,9123 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чаплинської селищної територіальної громади (раніше на території Скадовської сільської ради) Каховського (колишній Чаплинський) району Херсонської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.12.2016 за номером 18208214 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 33089742 від 22 грудня 2016 року), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, а також припинити право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6525483800:03:006:0010 площею 2,1409 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чаплинської селищної територіальної громади (раніше на території Скадовської сільської ради) Каховського (колишній Чаплинський) району Херсонської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.12.2016 за номером 18206357 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 33088108 від 22 грудня 2016 року), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Як встановлено судом 22.12.2016 державним реєстратором Олешківської районної державної адміністрації в Херсонській області Лебедєвим М.О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зареєстровано право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6525483800:03:009:0001 площею 10,9123 га за ОСОБА_1 , яка є громадянкою Російської Федерації, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер ХС № 083783, виданого 20.03.2003 Чаплинською районною державною адміністрацією Херсонської області, яка знаходиться на території Чаплинської селищної ради Каховського (колишній Чаплинський) району Херсонської області.

Також встановлено, що 22.12.2016 державним реєстратором Олешківської районної державної адміністрації в Херсонській області Лебедєвим М.О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зареєстровано право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6525483800:03:006:0010 площею 2,1409 га за ОСОБА_1 , яка є громадянкою Російської Федерації, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер ХС № 083784, виданого 20.03.2003 Чаплинською районною державною адміністрацією Херсонської області, яка знаходиться на території Чаплинської селищної ради Каховського (колишній Чаплинський) району Херсонської області.

27.12.2004 громадянкою РФ ОСОБА_1 передано земельні ділянки з кадастровими номерами 6525483800:03:009:0001 площею 10,9123 га та 6525483800:03:006:0010 площею 2,1409 га за договором оренди земельної ділянки №040473000647 в оренду СТОВ «НИВА», з подальшим укладанням додаткових угод від 28.10.2016 б/н та від 01.08.2016 б/н строком дії до 31.12.2036 року.

Вказане підтверджено інформаціями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.02.2023, договором оренди земельної ділянки № 040473000647 від 27.12.2004 та додаткових угод.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).

На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.1 ст. 3 Земельного кодексу України відносини щодо володіння земельними ділянками в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 5 ст. 22 Земельного кодексу України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства.

Також ч.2 ст. 81 цього Кодексу дозволяється іноземним громадянам та особам без громадянства набувати права власності на земельні ділянки лише несільськогосподарського призначення.

Водночас ч.4 ст. 81 Земельного кодексу України допускається можливість отримання такими особами земель (земельних ділянок) сільськогосподарського призначення у спадщину, але з умовою їх наступного відчуження.

Так, згідно статті 81 цього Кодексу землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Разом з тим слід зазначити, що статтею 145 цього Кодексу встановлено вимогу припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності.

Так, відповідно до статті 145 Земельного кодексу України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Особа, до якої переходить право власності на земельну ділянку і яка не може набути право власності на землю, має право отримати її в оренду.

З викладеного випливає, що землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати лише тільки громадянину України.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.).

Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).

Згідно з нормою ст. 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб`єктами права.

Отже, правомочності власника та межі здійснення ним прав встановлені законом.

Через категорії «межі здійснення суб`єктивних цивільних прав» та «обмеження здійснення суб`єктивних цивільних прав» у законі встановлюється така поведінка власника, яка не суперечить актам цивільного законодавства. Власник майна повинен враховувати межі та обмеження цивільних прав.

Межі здійснення цивільних прав фактично виражаються у формулі «дозволено все, що прямо не заборонено законом», а обмеження (заборони), які мають найбільш загальний характер і які особа-власник повинна враховувати у своїй поведінці, конкретизуються у ст. 13 ЦК.

Так, обмеження встановлюються щодо окремих суб`єктивних прав як засіб стримання особи-власника при здійсненні ним цих прав з урахуванням необхідності дотримання прав інших осіб (при праві переважної купівлі) або суспільних інтересів (збереження пам`яток культури, історичних цінностей, державних прав).

Право власності є найбільш фундаментальним речовим правом, яке створює основну юридичну передумову для нормального функціонування цивільного обороту. Тому закон спеціально регулює не тільки підстави набуття права власності, а й підстави його припинення, які визначено у ст. 346 ЦК.

У даному випадку законодавством України прямо заборонено бути власниками земельних ділянок сільськогосподарчого призначення протягом строку який визначений законом у один рік, та встановлює, що у випадку порушення такого строку , існуюче право підлягає припиненню а сама ділянка підлягає конфіскації у дохід держави ( вимоги ст. 145 Земельного кодексу України).

Законодавець не визначив факту знаходження зазначених ділянок у користуванні інших осіб ( оренду) як можливість продовження відповідного строку або неможливості конфіскації.

Пунктом 10 частини 1 статті 346 ЦК України конфіскація визначена як одна з підстав припинення права власності.

Згідно ст. 356 ЦК України до особи може бути застосоване позбавлення права власності на майно як санкція за вчинення правопорушення ( конфіскація).

Таким чином враховуючи що відповідач - як іноземна громадянка протягом року після набуття та реєстрації права власності на земельні ділянки, яки відносяться до сільськогосподарчого призначення, не здійснила їх відчуження , наявні правові підстави для припинення її права власності та конфіскації вказаних земельних ділянок на користь держави.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК України , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК України ).

Під час подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 7153,34 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №358 від 10.03.2023 року, а тому, враховуючи що позовні вимоги повністю задоволені судом, вказані судові витрати підлягають стягненню з відповідачки на користь Херсонської обласної прокуратури.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов заступника керівника Херсонської обласної прокуратури (ідентифікаціний код 04851120) в інтересах держави в особі Головного управління Держеокадастру в Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281) до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за участі третьої особи: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нива» (код ЄДРПОУ 05396801) про конфіскацію земельних ділянок.

Припинити громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 паспорт громадянина Російської Федерації серія та номер НОМЕР_2 ) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6525483800:03:009:0001 площею 10,9123 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чаплинської селищної територіальної громади (раніше на території Скадовської сільської ради) Каховського (колишній Чаплинський) району Херсонської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.12.2016 за номером 18208214 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 33089742 від 22 грудня 2016 року), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Припинити громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 паспорт громадянина Російської Федерації серія та номер НОМЕР_2 ), право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6525483800:03:006:0010 площею 2,1409 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чаплинської селищної територіальної громади (раніше на території Скадовської сільської ради) Каховського (колишній Чаплинський) району Херсонської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.12.2016 за номером 18206357 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 33088108 від 22 грудня 2016 року), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Стягнути з громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 паспорт громадянина Російської Федерації серія та номер НОМЕР_2 ) на користь Херсонської обласної прокуратури (ідентифікаціний код 04851120, м.Херсон, вул. Михайлівська, 33 р/р UA 568201720343100001000002291, ДКСУ м.Київ, МФО 820172) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 7153,34 гривень.

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 03.07.2023 року.

Суддя Луняченко В. О.