Постанова

від 27.06.2023 по справі 334/7109/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 27.06.2023 Справа № 334/7109/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/7109/20 Головуючий у 1 інстанції: Добрєв М.В.

Провадження № 22-ц/807/1041/23 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кухаря С.В.,

Крилової О.В.,

секретар: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Територіального сервісного центру МВС № 1249 Регіонального сервісного центру ГЦС в Дніпропетровській області, Територіального сервісного центру МВС № 2341 Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРАТО», треті особи: ОСОБА_4 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Коваленко Вікторія Вікторівна, Василівська районна державна адміністрація про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, скасування перереєстрації транспортного засобу, витребування майна з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, який в подальшому уточнювала, до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ТСЦ МВС № 1249 Регіонального сервісного центру ГЦС в Дніпропетровській області, ТСЦ МВС № 2341 Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області, ТОВ «ТОРАТО», треті особи: ОСОБА_4 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Коваленко В.В., Василівська районна державна адміністрація про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, скасування перереєстрації транспортного засобу, витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після його смерті залишились спадкоємці: дочка (позивач), малолітня онука ОСОБА_5 , яка успадкувала за правом представництва після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , та дружина - ОСОБА_1 (відповідач).

14 серпня 2020 року позивач прийняла спадщину шляхом звернення із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Коваленко В.В., який відкрив спадкову справу № 24/2020.

Малолітня онука ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опікуном якої є ОСОБА_8 , успадкувала за правом представлення після смерті матері ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , є такою що прийняла спадщину незалежно від її звернення з заявою про прийняття спадщини відповідно до ч.4 ст.1268 ЦК України.

До складу спадщини після смерті ОСОБА_6 входить автомобіль Volkswagen Caddy Maxi Kombi, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, який був зареєстрований за померлим.

Згідно з договором комісії № 7571/20/002012 від 22 травня 2020 року, укладеним між ВП № 1 ТОВ «Торато» (комісіонер) та ОСОБА_6 (комітент), комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один/або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу: Volkswagen Caddy Maxi Kombi, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, VIN, номер кузову автомобіля: НОМЕР_2 .

22 травня 2020 року автомобіль Volkswagen Caddy Maxi Kombi, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску було переоформлено на підставі договору купівлі-продажу № 7571/20/002012 від 22 травня 2020 року на ОСОБА_1 . Договір було укладено у Територіальному сервісному центрі МВС № 1249.

29 травня 2020 року на підставі договору купівлі-продажу № 7571/20/002063, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у Територіальному сервісному центрі МВС № 2341 право власності на спірний автомобіль було зареєстровано за ОСОБА_3 .

Позивач зазначала, що ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не підписував договору комісії № 7571/20/00212 від 22 травня 2020 року, отже цей договір не вчинявся, перереєстрація спірного автомобіля за новим власником ОСОБА_1 була здійснена неправомірно на підставі недійсного договору купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного між ТОВ «Торато» та ОСОБА_1 і був направлений на незаконне заволодіння майном ОСОБА_6 .

В свою чергу ОСОБА_1 29 транвя 2020 року уклала з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу спірного автомобіля. На думку позивача, зазначені особи діяли недобросовісно, так як ОСОБА_1 була дружиною померлого власника автомобіля, а ОСОБА_3 - її син.

На підставі означених обставин, ОСОБА_2 просила суд:

- визнати недійсним договір комісії № 7571/20/002012 від 22 травня 2020 року, укладений між ВП № 1 ТОВ «Торато» та ОСОБА_6 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7571/20/002012 від 22 травня 2020 року, укладений між ТОВ «Торато» та ОСОБА_1 , за яким до ОСОБА_1 перейшло право власності на транспортний засіб Volkswagen Caddy Maxi Kombi, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, VIN, номер кузову автомобіля: НОМЕР_2 ;

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину договору комісії № 7571/20/002012 від 22 травня 2020 року, укладеного між ВП № 1 ТОВ «Торато» та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7571/20/002012 від 22 травня 2020 року, укладеного між ВП № 1 ТОВ «Торато» та ОСОБА_1 ;

- скасувати перереєстрацію транспортного засобу марки Volkswagen Caddy Maxi Kombi, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, VIN, номер кузову автомобіля: НОМЕР_2 , здійснену Територіальним сервісним центром МВС № 1249 регіонального сервісного центру ГЦС МВС Головного сервісного центру МВС за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 7571/20/002012 від 22 травня 2020 року;

- скасувати перереєстрацію транспортного засобу марки Volkswagen Caddy Maxi Kombi, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, VIN, номер кузову автомобіля: НОМЕР_2 , здійснену Територіальним сервісним центром МВС № 2341 регіонального сервісного центру ГЦС МВС Головного сервісного центру МВС за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7571/20/002063 від 29 травня 2020 року;

- витребувати у ОСОБА_3 транспортний засіб марки Volkswagen Caddy Maxi Kombi, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, VIN, номер кузову автомобіля: НОМЕР_2 ;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину транспортного засобу Volkswagen Caddy Maxi Kombi, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, VIN, номер кузову автомобіля: НОМЕР_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2023 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір комісії № 7571/20/002012 від 22 травня 2020 року, укладений між ВП № 1 ТОВ «Торато» та ОСОБА_6 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7571/20/002012 від 22 травня 2020 року, укладений між ТОВ «Торато» та ОСОБА_1 , за яким до ОСОБА_1 перейшло право власності на транспортний засіб Volkswagen Caddy Maxi Kombi, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, VIN, номер кузову автомобіля: НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 .

Застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину договору комісії № 7571/20/002012 від 22 травня 2020 року, укладеного між ВП № 1 ТОВ «Торато» та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7571/20/002012 від 22 травня 2020 року, укладеного між ВП № 1 ТОВ «Торато» та ОСОБА_1 .

Скасовано перереєстрацію транспортного засобу марки Volkswagen Caddy Maxi Kombi, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, VIN, номер кузову автомобіля: НОМЕР_2 , здійснену Територіальним сервісним центром МВС № 1249 регіонального сервісного центру ГЦС МВС Головного сервісного центру МВС за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 7571/20/002012 від 22 травня 2020 року.

Скасовано перереєстрацію транспортного засобу марки Volkswagen Caddy Maxi Kombi, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, VIN, номер кузову автомобіля: НОМЕР_2 , здійснену Територіальним сервісним центром МВС № 2341 регіонального сервісного центру ГЦС МВС Головного сервісного центру МВС за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7571/20/002063 від 29 травня 2020 року.

Витребувано у ОСОБА_3 транспортний засіб марки Volkswagen Caddy Maxi Kombi, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, VIN, номер кузова автомобіля: НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину транспортного засобу марки Volkswagen Caddy Maxi Kombi, 2012 року випуску, VIN, номер кузова автомобіля: НОМЕР_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційнускаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2023 року та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в суду першої інстанції були відсутні підстави для визнання спірних договорів недійсними, про що вона зазначала у відповіді на уточнений позов, проте суд не взяв до уваги її аргументів під час ухвалення оскаржуваного рішення, не зазначивши підстав, з яких відповідач просила відмовити у задоволенні позову.

Скаржниця стверджує, що договір комісії № 7571/20/002012 від 22 травня 2020 року був укладений та підписаний особисто ОСОБА_6 за місяць до його смерті. Їй невідомо, з яких підстав датою укладення та підписання договору є 22 травня 2020 року, оскільки всіма питаннями оформлення автомобіля займалось ТОВ «Торато», до якого ОСОБА_1 та ОСОБА_6 звернулись ще за життя спадкодавця. Задовольнивши позовну заяву, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 не заявляла клопотань про призначення почеркознавчої експертизи щодо недійсності підписів ОСОБА_6 .

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Дякова Т.В. наполягала на задоволенні скарги, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2023 року просила скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Представник Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Дніпропетровській області Карпушина М.Г. в судовому засіданні висловила позицію про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, у зв`язку з чим вважала, що підстави для його скасування відсутні.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства (т. 3, а.с. 230, 232, 233, 234,243, 249). Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Згідно з ч. 2ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи представника відповідача та представник третьої особи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну слід залишити без задоволення з огляду на таке.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає повною мірою.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК України,кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Так, суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 21 лютого 2020 року, складеного Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (т.1, а.с.7).

Після його смерті залишилися спадкоємці позивач ОСОБА_2 , малолітня онука - ОСОБА_5 , яка успадкувала за правом представництва після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , дружина - ОСОБА_1

ОСОБА_2 прийняла спадщину шляхом звернення до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Коваленко В.В. 14 серпня 2020 року із заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого відкрито спадкову справу № 24/2020 (т.1, а.с. 62-95).

Малолітня онука ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опікуном якої є ОСОБА_8 , успадкувала за правом представлення після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , є такою що прийняла спадщину незалежно від її звернення з заявою про прийняття спадщини, що встановлено ч. 4 ст. 1268 ЦК України.

Відповідно до ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, тому частка у спірному майні позивача ОСОБА_9 становить 1/3 частку.

За даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, 03 листопада 2012 року за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було зареєстровано автомобіль Volkswagen Caddy Maxi Kombi, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, VIN, номер кузову автомобіля: НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_1 на підставі довідки-рахунку серії ДПІ № 750594 від 03 листопада 2012 року.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, до складу якої входить автомобіль Volkswagen Caddy Maxi Kombi, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, який був зареєстрований за померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 .

Згідно з договором комісії № 7571/20/002012 від 22 травня 2020 року, укладеним між ВП «1 ТОВ «Торато» (комісіонер) та ОСОБА_6 (комітент), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один/або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу: Volkswagen Caddy Maxi Kombi, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, VIN, номер кузову автомобіля: НОМЕР_2 (т.1, а.с.168).

22 травня 2020 року на підставі договору комісії № 7571/20/002012 від 22 травня 2020 року та договору купівлі-продажу № 7571/20/002012 від 22 травня 2020 року укладеного у відокремленому підрозділі № 1 ТОВ «Торато» автомобіль Volkswagen Caddy Maxi Kombi, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, VIN, номер кузову автомобіля: НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 було перереєстровано в ТСЦ МВС № 1249 РСЦ ГЦС МВС в Дніпропетровській області (м.Дніпро, пр..Слобожанський, 31-Д) на ОСОБА_1 ( т.1 а.с.162).

04 червня 2020 року в ТСЦ МВС № 2341 РСЦ ГЦС МВС України в Запорізькій області (м.Запоріжжя, вул.Парковий бульвар, 12) вищевказаний транспортний засіб було перереєстровано на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі договору комісії № 7571/20/002063, укладеному у відокремленому підрозділі № 1 ТОВ «Торато» та видане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 та д.н.з. НОМЕР_4 (т.1, а.с.113-122).

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, єдоговори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (стаття 1011 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203ЦКУкраїни встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215ЦКУкраїни підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215ЦКУкраїни вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно до ч.1 ст.236ЦКУкраїни нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Статтею 328ЦКУкраїни передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у пункті 18 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року, правочинами, які порушують публічний порядок, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Під час кваліфікації правочину за статтею 228ЦКУкраїни потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Відповідно до вказаних роз`яснень постанови Пленуму ВСУ, наявність вироку, яким би підтверджувався факт незаконного заволодіння та розпорядження майном, не є обов`язковим, оскільки вирок є одним із доказів, про що свідчить таке формулювання «при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України вирок може бути доказом вини». Вимог щодо обов`язковості наявності вироку ані у диспозиції статті 228 ЦК України, ані в постанові Пленуму ВСУ не міститься, а отже доказами порушення публічного порядку при укладенні договорів про відчуження майна можуть бути й інші докази, якими, зокрема, суд вважає у цій справі досліджені матеріали.

Колегія суддів зауважує, що смерть ОСОБА_6 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , а правочини: договір комісії та договір купівлі-продажу спірного автомобіля укладено 22 травня 2020 року вже після його смерті, то ж доводи апеляційної скарги про те, що договір комісії від 22 травня 2020 року укладав та підписував ОСОБА_6 колегія суддів визнає необґрунтованими.

Таким чином, встановивши, що на час вчинення правочинів: договору комісії та договір купівлі-продажу спірного автомобіля власник майна ОСОБА_6 помер, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність встановлених законом підстав для визнання вказаного договору недійсним.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Реституція якспосіб захистуцивільного права(ч.1 ст. 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Статтею 13Конвенціїпрозахист правлюдиниіосновоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що приводить до бажаних правових результатів, наслідків, що дають найбільший ефект для відновлення порушеного права.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та відповідати природі правових відносин між сторонами спору.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21 грудня 2021 року в справі № 148/2112/19 (провадження № 61-18061св20).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (постанова Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18).

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Відповідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.

Оцінюючи належність обраного позивачами способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід виходити із його ефективності (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Суд першої інстанції правильно визначив, що перереєстрація права власності на автомобіль унеможливлює подальше оформлення спадщини позивачем, таким чином, враховуючи те, що обставини, на які ОСОБА_1 посилалась, стверджуючи дійсність договору, укладеного після смерті ОСОБА_6 , не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, колегія суддів визнає доводи апеляційної скарги в цій частині необґрунтованими.

Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Апеляційний суд перевірив доводи апелянта та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст.12та ч. 1 ст.81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Аналізуючи питанняобсягу дослідженнядоводів скаржниціта їхвідображення воскаржуваному судовомурішенні,питання обґрунтованостівисновків судупершої інстанції,колегія суддіввиходить зтого,що усправі,яка переглядається,було надановичерпну відповідьна всіістотні питання,що виникаютьпри кваліфікаціїспірних відносин,як уматеріально-правовому,так іу процесуальномусенсах,а доводи,викладені вапеляційній скарзі,не спростовуютьвисновків судупершої інстанції.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстави для його скасування відсутні, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2023 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 06 липня 2023 року.

Головуючий:

Судді: