Постанова

від 17.10.2024 по справі 334/7109/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 334/7109/20

провадження № 61-12383св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , територіальний сервісний центр МВС № 1249 Регіонального сервісного центру ГЦС в Дніпропетровській області, Регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області, товариство з обмеженою відповідальністю «Торато»,

треті особи: ОСОБА_4 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Коваленко Вікторія Вікторівна, Василівська районна державна адміністрація,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 12 серпня 2024 року в складі колегії суддів: Кухаря С. В., Кочеткової І. В., Полякова О. З.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом, який в подальшому уточнювала, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТСЦ МВС № 1249 Регіонального сервісного центру ГЦС в Дніпропетровській області, ТСЦ МВС № 2341 Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області, ТОВ «Торато», треті особи: ОСОБА_4 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Коваленко В. В., Василівська районна державна адміністрація про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, скасування перереєстрації транспортного засобу, витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2023 року:

позов ОСОБА_1 задоволено;

визнано недійсним договір комісії № 7571/20/002012 від 22 травня 2020 року, укладений між ВП № 1 ТОВ «Торато» та ОСОБА_6 ;

визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7571/20/002012 від 22 травня 2020 року, укладений між ТОВ «Торато» та ОСОБА_2 , за яким до ОСОБА_2 перейшло право власності на транспортний засіб Volkswagen Caddy Maxi Kombi, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, VIN, номер кузову автомобіля: НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 .

застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину - договору комісії № 7571/20/002012 від 22 травня 2020 року, укладеного між ВП № 1 ТОВ «Торато» та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7571/20/002012 від 22 травня 2020 року, укладеного між ВП № 1 ТОВ «Торато» та ОСОБА_2 ;

скасовано перереєстрацію транспортного засобу марки Volkswagen Caddy Maxi Kombi, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, VIN, номер кузову автомобіля: НОМЕР_2 , здійснену Територіальним сервісним центром МВС № 1249 регіонального сервісного центру ГЦС МВС Головного сервісного центру МВС за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 7571/20/002012 від 22 травня 2020 року;

скасовано перереєстрацію транспортного засобу марки Volkswagen Caddy Maxi Kombi, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, VIN, номер кузову автомобіля: НОМЕР_2 , здійснену Територіальним сервісним центром МВС № 2341 регіонального сервісного центру ГЦС МВС Головного сервісного центру МВС за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7571/20/002063 від 29 травня 2020 року;

витребувано у ОСОБА_3 транспортний засіб марки Volkswagen Caddy Maxi Kombi, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, VIN, номер кузова автомобіля: НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 ;

визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину транспортного засобу марки Volkswagen Caddy Maxi Kombi, 2012 року випуску, VIN, номер кузова автомобіля: НОМЕР_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2024 року:

в задоволенні заяви ОСОБА_1 про внесення виправлень у рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2023 року та виконавчий лист від 13 липня 2023 року в цивільній справі №334/7109/20 відмовлено.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 01 липня 2024 року:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Пушкіна О. В. залишено без руху;

надано строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали, для виправлення зазначених в ухвалі недоліків;

роз`яснено, що у випадку невиконання зазначених вимог у встановлений строк,

апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута скаржнику відповідно до вимог статті 185, частини другої статті 357 ЦПК України.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Пушкіна О. В. подала 13 червня 2024 року засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу. Між тим, апеляційне провадження не може бути відкрите враховуючи наступне;

18 жовтня 2023 року набув чинності Закон України від 29 червня 2023 року № 3200-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», яким змінено редакцію, зокрема, частини шостої статті 14 ЦПК України. Згідно із частиною шостою статті 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно- телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат. Якщо реєстрація електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно- телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви;

відповідно до пункту 2 частини другої статті 356 ЦПК України, у апеляційній скарзі повинно бути зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у особи, яка подає апеляційну скаргу;

апеляційна скарга подана адвокатом Пушкіним О.В. засобами поштового зв`язку. За текстом апеляційної скарги зазначено, що адвокат не зареєстрований в електронному кабінеті. З 18 жовтня 2023 року наявність у адвоката електронного кабінету є обов`язковою;

відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 12 серпня 2024 року:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Пушкіна О. В. на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2024 року визнано неподаною та повернуто.

Оскаржена ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

ухвалою від 01 липня 2024 року апеляційна скарга залишена без руху з підстав подання її адвокатом, який не зареєстрував електронний кабінет у відповідності до вимог статті 14 ЦПК України.

ОСОБА_1 вказану ухвалу не отримала, поштовий конверт повернуто до суду 24 липня 2024 року з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою». Представник ОСОБА_1 - адвокат Пушкін О. В. отримав ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху 09 липня 2024 року. Недоліки апеляційної скарги усунуто не було, реєстрація адвоката в електронному кабінеті відсутня;

відповідно до частини шостої статті 357 ЦПК України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків. При викладених обставинах, враховуючи, що строк для усунення недоліків апеляційної скарги збіг, скаржник недоліків не усунув у встановлений апеляційним судом строк, приймаючи до уваги, строк перебігу поштової кореспонденції в Україні, та те, що, навіть, після закінчення встановленого апеляційним судом строку від скаржника поштою не надійшли до апеляційного суду документи на усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, апеляційну скаргу слід повернути.

Аргументи учасників справи

03 вересня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 12 серпня 2024 року, в якій просила:

скасувати оскаржену ухвалу апеляційного суду;

направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

ОСОБА_1 вважає, оскаржену ухвалу апеляційного суду незаконною, необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням і неправильним застосуванням норм процесуального права, що призвело до помилкового визнання апеляційної скарги ОСОБА_1 у цій же справі неподаною і помилкового незаконного повернення такої скарги, чим безпідставно обмежено право саме позивачки ОСОБА_1 на доступ до суду і на оскарження судового рішення, передбачене пунктом І статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як міжнародного договору, згоду на обов`язковість якого надала Верховна Рада України;

аналізуючи викладені норми, кожну окремо, а також у їх взаємозв`язку, приймаючи до уваги відсутність єдності у судовій практиці із питань, що будуть порушені нижче, слід особливу увагу суду касаційної інстанції звернути на той факт, що звернення до суду законодавець встановлює у формі «подання» заяв, скарг тощо, а звернення до апеляційного суду - апеляційне оскарження - у формі подання апеляційної скарги. Законодавець не ототожнює застосовані ним у діючому процесуальному законі на перший погляд подібні вербальні формулювання «подання» апеляційної скарги (чи іншої заяви) і «підписання» такої скарги (заяви), а навпаки відокремлює їх. Якщо під поданням апеляційної (чи іншої) скарги (заяви) законодавець визначає саме звернення до суду - то під «підписанням» - уособлення такого звернення. Втілення законодавцем до процесуального закону норм представництва дозволяє здійснити обґрунтований висновок про те, що подання апеляційної (чи іншої) скарги (заяви) можливе як самою особою - учасником справи, так і її представником. Тобто суб`єктом подання апеляційної (чи іншої*) скарги (заяви) може виступати або сама особа, або її представник. В той же час, і підписання апеляційної (чи іншої) скарги (заяви) можливе як самою особою, що звертається до суду - подає заяву чи скаргу (на стадії апеляційного провадження - подає апеляційну скаргу), так і її представником. При цьому, слід особливо зауважити на тому, що процесуальний закон не забороняє особі, як суб`єкту подання заяви чи скарги (на стадії апеляційного провадження - подання апеляційної скарги), залишати за собою статус суб`єкта подання апеляційної (чи іншої) скарги (заяви), але уповноважити свого представника на підписання такої апеляційної (чи іншої) скарги (заяви);

частиною другою статті 357 ЦПК України передбачено, що «до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Докладний правовий аналіз викладеної норми надає обґрунтовані підстави стверджувати про те, що вона передбачає лише два випадки, коли суд апеляційної інстанції вправі застосувати положення статті 185 ЦПК України до поданої апеляційної скарги, а саме: коли апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 ЦПК України, тобто наявна невідповідність скарги приписам статті 356 ЦПК (накшталт наявності дефектів самої апеляційної скарги за формою, змістом і додатками, підписом тощо); коли апеляційна скарга подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його - дефектність суб`єкта подання скарги, якщо таким суб`єктом є особа, що за законом зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його (наприклад, адвокат, як суб`єкт подання скарги, який не зареєстрував електронний кабінет);

апеляційний суд, вірно визначивши суб`єкта подання апеляційної скарги -апелянта - ОСОБА_1 неправомірно застосував положення частини другої статті 357 ЦПК України, оскільки помилково вважав також апелянтом представника адвоката Пушкіна О. В., який виступив лише підписантом апеляційної скарги ОСОБА_1 і лише уособлював ОСОБА_1 своїм підписом під апеляційною скаргою, не маючи при цьому статусу суб`єкта подання апеляційної скарги.

15 жовтня 2024 року Регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області через Електронний суд подав заяву, в якій просив розглянути скаргу за відсутності участі свого представника та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

14 жовтня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 27 вересня 2024 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Касаційний суд відхиляє аргументи касаційної скарги з таких мотивів.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат. Якщо реєстрація електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви (частина шоста статті 14 ЦПК України).

До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (частина друга статті 357 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22 (провадження № 14-48цс22) зазначено, що:

«7.54. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне додатково зазначити, що 29 червня 2023 року Верховна Рада України прийняла Закон України «3200-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінеті в Єдиній судовій інформаційній-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», яким внесено зміни до ЦПК України, ГПК України та КАС України.

Частина шоста статті 14 ЦПК України викладена в такій редакції: «Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадку, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Якщо реєстрація електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконання особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особо без реєстрації електронного кабінету у вигляд залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.»

Такі ж правила законодавець закріпив у ГПК України та у КАС України.

7.59. З огляду на «якість закону», фізична особа (за виключенням адвокатів та інших, передбачених пунктом 10 Положення про ЄСІТС осіб) при зверненні до суду має чітко розуміти, що в неї є можливість через підсистему «Електронний суд» створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи, проте реєстрація офіційної електронної адреси для фізичної особи в ЄСІТС є добровільною, а кваліфікований електронний підпис має презумпцію його відповідності власноручному підпису, тому у такому випадку звернення до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом, є аналогічним безпосередньому зверненню до суду.

12.1. Законодавцем допускається подання фізичною особою нарівні з паперовою формою, зокрема, апеляційних скарг в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним кваліфікованим електронним підписом учасника справи та подання такого документу через підсистеми «Електронний суд» та «Електронний кабінет», або з використанням офіційної електронної адреси із засвідченням кваліфікованим електронним підписом.

12.2. Звернення фізичної особи до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом, є належним та правомірним способом безпосереднього звернення до суду, що ототожнюється із безпосереднім зверненням до суду через канцелярію або традиційними засобами поштового зв`язку і має кваліфікуватися саме як безпосереднє звернення до суду.

12.3. Наведені висновки не стосуються адвокатів,нотаріусів, приватних виконавців, судових експертів, державних органів та органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання державного та комунального секторів економіки, які реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 квітня 2024 року в cправі № 910/11661/23 зазначено, що:

«1. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі разом - Позивачі, Скаржники) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (далі - Відповідач) про визнання недійсним рішення зборів.

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі № 910/11661/23 у задоволенні позову відмовлено.

3. 09 листопада 2023 року до Господарського суду міста Києва через канцелярію надійшли заяви представника Позивачів, адвоката Васюка М. М., про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Відповідача на користь кожного з Позивачів витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн (загалом 40 000 грн).

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 у справі № 910/11661/23, заяви про ухвалення додаткового рішення, подані представником Позивачів, повернуто без розгляду.

21. 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України від 29.06.2023 № 3200-IX щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (з 31 грудня 2023 року - Єдина судова інформаційно-комунікаційна система) або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

22. Так, згідно з абзацом 1 частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, у добровільному порядку.

23. Отже, оскільки Васюк М.М. є адвокатом, на нього покладається обов`язок зареєструвати електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

35. Звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, представник Скаржників мав усвідомлювати, що реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2023 у справі № 9901/278/21.

36. У цій справі адвокат Васюк М.М. не надав суду першої інстанції відомості про наявність у нього електронного кабінету (у тому числі інформацію, яка б надала можливість суду перевірити дотримання ним вимог закону щодо обов`язку реєстрації електронного кабінету), а суд, виходячи зі встановлених обставин, об`єктивно не мав змоги перевірити це.

37. Натомість саме представник Скаржників, як суб`єкт звернення із заявами про ухвалення додаткового рішення, що зацікавлений у розгляді цих заяв, повинен був надати необхідні відомості з дотриманням вимог статті 170 ГПК України.

38. Представник Скаржників також не посилався шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви на суперечність реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, його релігійним переконанням (абзац 3 частини шостої статті 6 ГПК України).

39. За результатами касаційного перегляду, здійсненого у межах, визначених статтею 300 ГПК України, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин Суд не встановив порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Ухвала Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 у справі № 910/11661/23 є законними й обґрунтованими».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 27 червня 2024 року в справі № 547/512/22 (провадження № 61-1372св24) вказано, що:

«згідно з частиною шостою статті 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

З 18 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України від 29 червня 2023 року № 3200-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Отже, з 18 жовтня 2023 року у адвоката Павелка Р. С. виник обов`язок реєстрації та використання електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС) або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року в справі №140/18281/23 (адміністративне провадження № К/990/1815/24) зазначено, що:

«20. З 18 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України від 29 червня 2023 року № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - Закон №3200-ІХ), згідно з якими, окремі норми КАС України зазнали змін в частині положень щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

20.1. Зокрема, частину п`яту статті 18 КАС України викладено у такій редакції: «Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) ЄСІТС, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу».

20.2. Відповідно до абзаців 1,2 частини шостої статті 18 КАС України (у редакції Закону № 3200-IX) адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

20.3. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

20.4. Реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом (частини сьома, восьма статті 18 КАС України (у редакції Закону № 3200-IX)).

21. Аналізуючи положення статті 18 КАС України до/після запровадження змін, згідно із Законом № 3200-IX, Верховний Суд зауважує, що імперативна вимога стосовно обов`язку адвокатів зареєструватися в підсистемі ЄСІТС (тобто фактично це був електронний кабінет) була незмінною з 15 грудня 2017 року, тому за правилами частини сьомої указаної норми, наявність у адвоката електронного кабінету є підставою для направлення судом будь-яких документів у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі. Надалі положення статті 18 КАС України (у редакції Закону № 3200-IX) в цій частині стали більш суворими щодо наслідків невиконання адвокатами такого обов`язку».

У справі, що переглядається, апеляційний суд встановив, що: ухвалою від 01 липня 2024 року апеляційна скарга залишена без руху з підстав подання її адвокатом, який не зареєстрував електронний кабінет у відповідності до вимог статті 14 ЦПК України; ОСОБА_1 вказану ухвалу не отримала, поштовий конверт повернуто до суду 24 липня 2024 року з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою»; представник ОСОБА_1 - адвокат Пушкін О. В. отримав ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху 09 липня 2024 року; недоліки апеляційної скарги усунуто не було, реєстрація адвоката в електронному кабінеті відсутня.

За таких обставин, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про повернення апеляційної скарги.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржене судове рішення без змін, а тому судові витрати покладаються на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 12 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков