Постанова

від 04.07.2023 по справі 450/455/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/455/20 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І. І.

Провадження № 22-ц/811/2938/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Юзефович Ю.І.

з участю представника позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львовів цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 серпня 2022 року в складі судді Мельничук І.І. в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівкисень» про поділ майна подружжя, -

встановив:

У лютому 2020 року позивачка за первісним позовом ОСОБА_5 звернулася до суду з означеним позовом до відповідача ОСОБА_4 , в якому просила суд постановити рішення про поділ спільного майна подружжя шляхом: визнати житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 329,4 кв.м. спільним майном подружжя та визнати за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 право власності по 1/2 частці будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 329,4 кв.м. кожному; визнати земельну ділянку площею 0.1201 га, в с. Пасіки-Зубрицькі, Пустомитівського району, Львівської області, кадастровий №4623685100:01:002:0046 спільним майном подружжя та визначити за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 право власності по 1/2 частки земельної ділянки площею 0,1201 га, в с. Пасіки-Зубрицькі, Пустомитівського району, Львівської області, кадастровий № 4623685100:01:002:0046 кожному; визнати земельну ділянку площею 0,0341 га, в с. Пасіки-Зубрицькі, Пустомитівського району, Львівської області, кадастровий № 4623685100:01:002:0047 спільним майном подружжя та визначити за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 право власності по 1/2 частки земельної ділянки площею 0.0341 га, в с. Пасіки-Зубрицькі, Пустомитівського району, Львівської області, кадастровий № 4623685100:01:002:0047 кожному; здійснити реальний поділ житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 329,4 кв.м. між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , та визнати за ними право особистої власності на частину будинку за одним з варіантів визначених судово-будівельною експертизою; здійснити реальний поділ земельної ділянки площею 0.1201 га, в с. Пасіки-Зубрицькі, Пустомитівського району, Львівської області, кадастровий № 4623685100:01:002:0046 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , та визнати за ними право особистої власності на частину земельної ділянки за одним з варіантів визначених судово-будівельною експертизою; здійснити реальний поділ земельної ділянки площею 0,0341 га, в с. Пасіки-Зубрицькі, Пустомитівського району, Львівської області, кадастровий № 4623685100:01:002:0047 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , та визнати за ними право особистої власності на частину земельної ділянки за одним з варіантів визначених судово-будівельною експертизою; судові витрати стягнути з відповідача.

Вимоги обґрунтовувала тим, що 09 лютого 1992 року між нею та відповідачем ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, який рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області у цивільній справі № 450/3748/18 від 06.05.2019 року розірвано.

За час шлюбу сторони набули у власність таке майно: 1) житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 329,4 кв.м.; 2) земельну ділянку площею 0.0341 га, в с. Пасіки-Зубрицькі, Пустомитівського району, Львівської області, кадастровий №4623685100:01:002:0047; 3) земельну ділянку площею 0.1201 га, в с. Пасіки-Зубрицькі, Пустомитівського району, Львівської області, кадастровий №4623685100:01:002:0046.

Згідно із Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №197628255 від 24.01.2020 року, вищевказане нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_4 . Позивачка з відповідачем проживають у їхньому спільному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , котрий був придбаний під час шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в батька позивачки - ОСОБА_6 , як об`єкт незавершеного будівництва. В будинку сторони почали спільно проживати з 2000 року, після повного завершення ремонтних робіт і приведення будинку до стану придатного для життя. Окрім цього, згідно із наявної інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №197628255 від 24.01.2020, ОСОБА_4 на праві власності належать дві земельні ділянки, придбані ними під час нашого - з кадастровим № 4623685100:01:002:0047 та № 4623685100:01:002:0046.

Всі намагання позивачки добровільно провести з відповідачем поділ спільного майна подружжя виявились невдалими, а відтак єдиним можливим варіантом провести поділ майна подружжя є звернення до суду з позовом про поділ майна подружжя та виділення частки майна в натурі.

19.10.2020 ОСОБА_4 подав зустрічну позовна заява, в якій просив суд визнати житловий будинок АДРЕСА_2 загальною площею 329,4 кв.м., об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; визнати право власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_2 загальною площею 329,4 кв.м.; визнати земельну ділянку площею 0,1201 га, кадастровий номер 4623685100:01:002:0046 в с. Пасіки-Зубрицькі, Пустомитівського р-ну, Львівська обл., об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; визнати право власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності по 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1201 га, кадастровий номер 4623685100:01:002:0046 в с. Пасіки-Зубрицькі, Пустомитівського р-ну, Львівська обл.; визнати корпоративні права ОСОБА_5 в частці 2/5 в ТзОВ фірма «Львівкисень» код ЄДРПОУ 32053870 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1/2 вартості частки ОСОБА_5 у статутному капіталі ТзОВ фірми «Львівкисень» станом на день поділу майна (ринкової вартості частки); стягнути з ОСОБА_5 у користь ОСОБА_4 дивіденти розмірі 1/2 від всіх отриманих в період з моменту реєстрації ТзОВ фірми «Львівкисень» (код ЄДРПОУ 32053870) 02.07.2002 року до моменту розірвання шлюбу 06.05.2019.

Вимоги обґрунтовував тим, що позов первісного позивача визнає частково, а саме в частині поділу в рівних частках між сторонами об`єктів права спільної сумісної власності подружжя: житловий будинок АДРЕСА_2 загальною площею 329,4 кв. м. та земельну ділянку площею 0,1201 га, кадастровий номер 4623685100:01:002:0046 в с. Пасіки-Зубрицькі, Пустомитівського району, Львівської області. Земельна ділянка площею 0,0341 га, кадастровий номер 4623685100:01:002:0047 в с. Пасіки-Зубрицькі, Пустомитівського р-ну, Львівська обл. отримана для ведення особистого селянського господарства на підставі рішенням 11 сесії 4 скликання Пасіки-Зубрицької сільської ради від 06.02.2004 року та не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. 09 лютого 1992 року між сторонами було укладено шлюб, у якому народився син ОСОБА_7 1993 року народження, який проживає окремо від батьків. Фактично сторони проживають разом у їхньому спільному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.05.2019 року шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано. З моменту реєстрації шлюбу 09 лютого 1992 року до моменту розірвання шлюбу 06.05.2019 сторонами набуто спільне майно, в тому числі і спірний будинок загальною площею 329,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , який зареєстрований на ім`я відповідача.

02.07.2002 проведено державну реєстрацію за реєстраційним номером 14151200000003228 ТзОВ фірма «Львівкисень» ідентифікаційний код 32053870. Розмір статутного капіталу 200000 (двісті тисяч) грн. Засновник ОСОБА_5 , розмір внеску 40% (до статутного фонду 80000 (вісімдесят тисяч) грн., засновник та керівник ОСОБА_3 , розмір внеску 20% (до статутного фонду 40000 (сорок тисяч) грн., засновник ОСОБА_8 , розмір внеску 40% (до статутного фонду 80000 (вісімдесят тисяч) грн. Таким чином статутний капітал та майно ТзОВ фірми «Львівкисень» код ЄДРПОУ 32053870 є об`єктом права спільної сумісної власності позивачки та відповідача, який набутий в період перебування їх у шлюбі, відтак підлягає поділу між позивачкою та відповідачем в рівних частках. Що ж стосується дивідендів, отриманих ОСОБА_5 внаслідок господарської діяльності ТзОВ фірми «Львівкисень», то вони відповідно до ч. 2 ст. 61 СК є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя і підлягають поділу на загальних засадах.

Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 серпня 2022 року первісний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівкисень» про поділ майна подружжя задоволено частково.

Визнано житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 329,4 кв.м., об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Визнано за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 право власності по 1/2 частці будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 329,4 кв.м. кожному.

Проведено реальний розподіл житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до висновку експерта № 048/21 від 29.11.2021 року.

Виділено у власність ОСОБА_4 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 329,4 кв. м., а саме:

1-й поверх: I - тамбур площею 7,8 кв. м.; II - підвал площею 8,6 кв. м.; 1-1 - гараж площею 24,8 кв. м.; -2 - сходова клітка площею 7,7 кв. м. - в спільній власності (по 1/2), по 3,85кв.м; 1-3 - коридор площею 21,4 кв. м - в спільній власності (по 1/2), по 10,7 кв. м.;

Всього по першому поверху - 55,75 кв. м, що на 0,35 кв. м менше ідеальної частини - див. зелений колір таблиці № 1 додатку до висновку.

2-й поверх: 1-7 - сходова клітка площею 7,9 кв. м в спільній власності (по 1/2 ч.), по 3,95 кв.м; 1-8 - хол площею 40,0 кв. м; 1-9 - житлова кімната площею 15,9кв.м; 1-10 - кухня площею 19,3 кв. м; 1-11 - житлова кімната площею 17,8 кв. м; 1-12 - санвузол площею 7,7 кв. м.

Всього по другому поверху - 104,65 кв. м - див. зелений колір таблиці № 2 додатку до висновку.

3-й поверх: 1-13 - сходова клітка площею 7,9 кв. м - в спільній власності (по 1/2), по 3,95 кв.м. - див. оранжевий колір таблиці № 3 додатку до висновку.

Всього по третьому поверху - 3,95кв. м.

Всього по житловому будинку 164,35 кв. м, що на 0,35 кв. м менше ідеальної частки (329,4:2 = 164,7 - ід. ч.) - див. зелений колір таблиці № 1 і № 2 додатку до висновку.

Виділено у власність ОСОБА_5 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 329,4 кв.м., а саме:

1-й поверх: 1-2 - сходова клітка площею 7,7 кв. м - в спільній власності (по 1/2) по 3,85кв.м; 1-3 - коридор площею 21,4 кв. м - в спільній власності (по 1/2), по 10,7кв.м; 1-4 - службове площею 17,0 кв. м; 1-5 - службове площею 12,4 кв. м; 1-6 - службове площею 12,5 кв. м.

Всього по першому поверху - 56,45кв. м, що на 0,35 кв. м більше ідеальної частки - див. синій колір таблиці № 1 додатку до висновку.

2- й поверх: 1-7 - сходова клітка площею 7,9 кв. м - в спільній власності (по 1/2) по 3,95 кв.м.

Всього по другому поверху - 3,95кв. м - див оранжевий колір таблиці № 2 додатку до висновку.

3- й поверх: 1-13 - сходова клітка площею 7,9 кв. м - в спільній власності (по 1/2 ч.) по 3,85 кв.м.; 1-15 - житлова кімната площею 15,6 кв. м; 1-16 - кухня площею 19,3 кв. м; 1-17 - житлова кімната площею 17,9 кв. м; 1-18 - санвузол площею 7,7 кв. м.

Всього по третьому поверху - 104,65 кв. м.

Всього 165,05, що на 0,35 кв. м більше ідеальної частки ( 329,4:2=164,7 - ід.ч.) - див. синій колір таблиці № 3 додатку до висновку.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошову компенсація за зменшення вартості частки у власності житловим будинком по АДРЕСА_1 у розмірі 515426,50 (п`ятсот п`ятнадцять тисяч чотириста двадцять шість гривень 50 копійок) гривень.

Визнано земельну ділянку площею 0.1201 га, в с. Пасіки-Зубрицькі, Пустомитівського району, Львівської області, кадастровий № 4623685100:01:002:0046 спільним майном подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Визнано за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 право власності по 1/2 частки земельної ділянки площею 0,1201 га, в с. Пасіки-Зубрицькі, Пустомитівського району, Львівської області, кадастровий № 4623685100:01:002:0046 кожному.

Проведено реальний розподіл земельної ділянки площею 0,1201 га, в с. Пасіки-Зубрицькі, Пустомитівського району, Львівської області, кадастровий № 4623685100:01:002:0046, відповідно до висновку експерта № 048/21 від 29.11.2021 року.

Виділено у власність ОСОБА_4 1/2 частки земельної ділянки площею 0,1201 га, в с. Пасіки-Зубрицькі, Пустомитівського району, Львівської області, кадастровий № 4623685100:01:002:0046 загальною площею 526,0 кв. м з геометричними розмірами за ходом годинникової стрілки від т. А в м: 17,19; 39,68; 18,15; 3,32; 1,00; 5,03: 0,53; 3,14; 0,8; 4,10; 11,66; 3,62; 1,39; 6,49; 1,00; 1,00; 1,00; 21,10 - див. зелену штриховку таблиці № 4 додатку до висновку.

Виділено у власність ОСОБА_5 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 526,0 кв. м з геометричними розмірами за ходом годинникової стрілки від т. А в м: 21,10; 1,00; 1,00;1,00; 4,36; 2,09; 8,98; 1,00; 1,00; 3,32; 11,90; 3978; 13,21 - див. синю штриховку таблиці № 4 додатку до висновку.

Двом земельним ділянкам першого власника, ОСОБА_4 , площами 6,03 кв. м і 34,29 кв. м біля стін житлового будинку для ремонту і обслуговування надано сервітутне право - див зелено-червону штриховку таблиці № 4 додатку до висновку. Земельній ділянці другого власника, ОСОБА_5 , площею 16,43 кв. м біля стін житлового будинку для ремонту і обслуговування також надано сервітутне право - див синьо-червону штриховку таблиці № 4 додатку до висновку.

Частині земельної ділянки кадастровий номер 46213685100:01:002:0047 площею 33,43 кв. м., власником якої є ОСОБА_4 надано сервітутне право для облаштування заїзду для другого співвласника ОСОБА_5 на виділену земельну ділянку до варіанту розподілу - див. коричнево-червону штриховку таблиці № 4 додатку до висновку.

В задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено.

В задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 .

Вважає рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошової компенсації за зменшення вартості частки у власності житловим будинком по АДРЕСА_1 у розмірі 515 426,50 гривень таким, що ставить ОСОБА_4 у скрутне матеріальне становище, створює значне фінансове навантаження та покладає надмірний тягар, адже відшкодувати позивачу ОСОБА_5 515426, 50 грн. для особи з інвалідністю ІІ групи є неможливим.

Щодо розробки проектної документації для роз`єднання спільних інженерних мереж і затвердження їх в установленому законом порядку, зазначає, що таке рішення експерта містить загальні фрази і не дає відповіді на поставлені питання, а сам розподіл мереж, враховуючи проект існуючого будинку, потребує значного руйнування існуючих мереж, розбивання стін та іншого.

Щодо визнання корпоративних прав, просить врахувати, що статутний капітал та майно ТзОВ «Львівкисень», код ЄДРПОУ 32053870 є об`єктом права спільної сумісної власності позивача та відповідача, який набутий в період перебування їх у шлюбі та підлягає поділу між позивачем та відповідачем в рівних частках.

Зауважує, що акт придбання спірного майна приватним підприємцем для його використання у своїй підприємницькій діяльності не може бути підставою для визнання такого майна об`єктом права особистої приватної власності одного з подружжя.

Якщо один з подружжя є учасником підприємства і вносить до статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна, в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі №6-38цс15 та від 11 березня 2015 року у справі №6-21 цс15.

Разом з тим, 10.05.2021 позивачем подана заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просила визнати особистою власністю ОСОБА_5 40% статутного капіталу, що становить 80000 грн. ТзОВ фірми «Львівкисень», мотивуючи тим, що 06.04.2021 Господарський суд Львівської області у справі №914/3386/20 постановив рішення, яким перевів на ОСОБА_9 права покупця ОСОБА_5 за Договором від 17 вересня 2018 року, про відступлення шляхом купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Львівкисень» (Код ЄДРПОУ 32053870), за яким ОСОБА_5 купила у ОСОБА_10 40 % статутного фонду (капіталу) цього товариства за 80 000 грн, визнавши ОСОБА_9 власником цієї частки.

Звертає увагу, що до моменту подання зустрічного позову у цивільній справі 19.10.2020, громадянин ОСОБА_9 жодного факту власності частки не визнавав і тільки після реєстрації зустрічного позову, 29.12.2020 р. звернувся до Господарського суду Львівської області.

Просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 серпня 2022 року частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення.

Відмовити позивачу у реальному поділі житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 329,4 кв.м.; відмовити позивачу у реальному поділі земельної ділянки площею 0,1201 га, кадастровий номер 4623685100:01:002:0046 в с. Пасіки-Зубрицькі Львівського району Львівської області; визнати корпоративні права ОСОБА_5 в частці 2/5 в ТзОВ фірма «Львівкисень» код ЄДРПОУ 32053870 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1/2 вартості частки ОСОБА_5 у статутному капіталі ТзОВ фірма «Львівкисень» станом на день поділу майна (ринкової вартості частки); стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 дивіденди в розмірі 1/2 від усіх отриманих в період з моменту реєстрації ТзОВ фірми «Львівкисень» 02.07.2002 до моменту розірвання шлюбу 06.05.2019.

16 січня 2023 року від ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивачка зазначила, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим та справедливим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду в частині розміру компенсації, разом з тим, доказів які б підтверджували скрутне матеріальне становище відповідача, апелянт не подав. Розведення нових інженерних мереж не становить жодних труднощів, оскільки будинок є простої квадратної форми з підвальними приміщеннями, які дозволяють без жодних труднощів розвести всі необхідні комунікації. Щодо поділу корпоративних права ТзОВ «Львівкисень», вважає, що суд вірно вирішив спір в даній частині, відмовивши апелянту в задоволенні зустрічного позову. Вказує, що ТзОВ фірма «Львівкисень» зареєстрована 02.07.2002, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. ОСОБА_5 не була учасником вищевказаного товариства з моменту його створення, а набула статусу засновника лише 17.09.2018 на підставі ряду договорів, що стало підставою для внесення змін в Статут підприємства, які були внесені 19.09.2018. Більше того, станом на момент купівлі частки в товаристві, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 спільно не проживали та не підтримували шлюбних відносин. Частка оформлена на ім`я ОСОБА_5 в ТзОВ фірма «Львівкисень» була придбана за кошти третьої особи, а відтак ОСОБА_4 не має жодного відношення до майна, дивідендів чи частки товариства.

Просить залишити рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 16.08.2022 без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 на підтримку доводів скарги, а також пояснення представника позивачки ОСОБА_1 та представника третьої особи ОСОБА_3 на заперечення таких, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Зважаючи на те, що рішення оскаржується частково, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише в оскаржуваній його частині.

Судом встановлено, що з 09 лютого 1992 року сторони по справі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 травня 2019 року.

Згідно із наявної інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 197628255 від 24.01.2020, ОСОБА_4 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_3 , підстава виникнення права власності Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 29.06.2004 року, земельна ділянка площею 0.1201 га, в с. Пасіки-Зубрицькі, Пустомитівського району, Львівської області, кадастровий № 4623685100:01:002:0046, Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, серія ЯА № 421585 від 22.04.2005, та земельна ділянка площею 0.0341 га, в с. Пасіки-Зубрицькі, Пустомитівського району, Львівської області, кадастровий № 4623685100:01:002:0047, Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, серія ЯА № 421586 від 22.04.2005.

Таким чином, судом встановлено, що перебуваючи у шлюбі ОСОБА_4 набув у спільну сумісну власність подружжя житловий будинок загальною площею 329,4 кв.м, що стверджується інформаційною довідкою 197628255 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та земельну ділянку площею 0.1201 га, в с. Пасіки-Зубрицькі, Пустомитівського району, Львівської області, кадастровий № 4623685100:01:002:0046, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, на якій як встановлено судом та визнано сторонами, розміщений спірний житловий будинок.

Так, частиною 1 ст. 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 2 ст. 60 СК України, кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічно визначено у частині 3 ст. 368 ЦК України, за якою майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як роз`яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає розподілу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, згідно із ч.1 ст. 61 СК України, може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості під час розгляду справи. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

З огляду на наведені положення закону діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, якщо воно набуте ними за час шлюбу, визнання ж такого майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка потребує доведення.

У справі, що переглядається, сторони не спростовували поширення на майно, набуте ними у шлюбі, презумпції спільності права власності.

Сам по собі факт того, що майно набуте подружжям у шлюбі зареєстровано на праві власності за одним із них, не спростовує поширення на таке майно правового режиму спільного майна подружжя, оскільки за змістом 60 СК України право спільної сумісної власності на майно виникає у обох з подружжя одночасно.

Зокрема, сторони у справі визнали, що спірне майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 329,4 кв. м та земельна ділянка, площею 0,1202 га кадастровий № 4623685100:01:002:0046, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, набуті сторонами під час перебування у шлюбі, тому зазначене майно, виходячи з приписів статті 60 СК України, є спільним сумісним майном подружжя.

Дружина і чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 Сімейного Кодексу України).

Розірвання шлюбу, відповідно до ст. 68 СК України, не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте під час шлюбу.

Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

У разі спору між чоловіком та дружиною поділ у примусовому порядку спільного майна подружжя здійснюється судом.

В свою чергу, згідно з частинами першою, другоюстатті 70 СК Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 71 Сімейного кодексу України майно, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

При цьому, поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється у три етапи:

1) визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.

2) визначення частки у спільному майні;

3) передання у власність за договором або присудження конкретного майна кожному з подружжя.

Після визначення судом частки кожного з подружжя в праві на майно здійснюється другий етап безпосередній поділ майна подружжя відповідно до цих часток, які належать кожному з них. Законодавство передбачає певні способи поділу майна подружжя:

- поділ майна в натурі (ст. 71 Сімейного кодексу України). Такий спосіб застосовується щодо подільних речей, тобто речей, які можна поділити без втрати їх цільового призначення (ст. 183 ЦК України).

- присудження майна одному з подружжя з покладенням на нього обов`язку надати другому з подружжя компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності (частини 2, 4, 5 ст. 71 Сімейного кодексу України).

Відповідно до статей12,81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно достатті 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно достатті 79 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України).

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів, наявності сумнівів щодо їх достовірності суд вправі запропонувати представитидокази тій стороні, яка несе обов`язок по доказуванню.

З наявного в матеріалах справи висновку № 048/21 від 29.11.2021 судової будівельно-технічної експертизи у справі встановлено технічну можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва та землекористування розділити та виділити реальну частку об`єкта нерухомого майна житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 329,4 кв. м, виходячи із рівності часток кожного співвласника будинку та рівності ринкової вартості часток (тобто з урахуванням технічного стану, готовності та придатності об`єкту до експлуатації), а саме: 1/2 частки ОСОБА_5 та 1/2 частки ОСОБА_4 .

Експертом на розгляд суду запропоновано один варіант розподілу житлового будинку по визначених площах по 1/2 кожному, але з врахуванням стану і вартості виділених частин співвласникам. Грошова компенсація за зменшення частки у власності житловим будинком по АДРЕСА_1 належить другому співвласнику і становить 515 426,5, яку має сплатити перший співвласник. Частки по вартості запропонованих частин в житловому будинку по варіанту розподілу поділу будуть наступними: перший співвласник 1/2 ч. (50/100) буде володіти 68/100 част.; другий співвласник 1/2 ч. (50/100) буде володіти 32/100 част. Присвоєння окремих почтових адрес не входить в компетенцію експерта будівельника.

Експертом запропоновано один варіант розподілу земельної ділянки площею 0,1202 га в с. Пасіки - Зубрицькі Пустомитівського району Львівської області кадастровий номер № 46223685100:01:002:0046, розташованої біля будинку АДРЕСА_1 загальною площею 329,4 кв. м, виходячи із рівності часток кожного, а саме: 1/2 частки ОСОБА_5 та 1/2 частки ОСОБА_4 .

Дійсна ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 329,4 кв. м. станом на день проведення експертизи становить 2860 115 грн.

Дійсна ринкова вартість земельної ділянки 0,1202 га в с. Пасіки - Зубрицькі Пустомитівського району Львівської області кадастровий номер № 46223685100:01:002:0046 станом на день проведення експертизи становить 1097860 грн.

Головним критерієм поділу майна як об`єкта права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками та припинення відносин спільної власності взагалі (частина третя статті 372 ЦК України); у разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Оскільки сторони не заперечували про необхідність поділу спільного майна, тому суд дійшов висновку про те, що наявні правові підстави для поділу житлового будинку та земельної ділянки шляхом визнання за кожною із сторін права власності на 1/2 її частини, що відповідає положенням частини першої статті 70 СК України.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію за зменшення вартості частки у власності житловим будинком по АДРЕСА_1 у розмірі 515426, 50 грн.

Не погоджуючись з розміром компенсації, яку відповідач (позивач за зустрічним позовом) має сплатити позивачці, ОСОБА_11 в апеляційній скарзі просив відмовити позивачці в реальному поділі житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1201 га кадастровий номер 4623685100:01:002:0046.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_5 при поділі спільного майна подружжя, суд першої інстанції врахував норми права, які регулюють спірні правовідносини, вірно застосував принцип рівності часток, технічну можливість реального поділу та визначив розмір грошової компенсації різниці вартості виділеного майна.

Апеляційний суд зауважує, що обрання судом варіанту реального поділу спільного майна, який є запропонований стороною позивача, вирішує спір в межах заявленого позову про поділ спільного майна подружжя та визначає спосіб поділу майна, який за встановлених у конкретній справі обставин, є найбільш прийнятним для обох сторін та відповідає засадам розумності та справедливості.

Тому суд першої інстанції правильно взяв до уваги висновок № 048/21 від 29.11.2021 року судової будівельно-технічної експертизи, в якому частки по виділених площах приміщень є фактично рівними (по 1/2 кожному), а розмір вартості запропонованих часток в житловому будинку по запропонованому варіанту буде становити 68/100 та 32/100 відповідно. Грошова компенсація за зменшення вартості частки у власності буде становити 515426,50 грн.

На спростування зазначеного висновку, ОСОБА_4 не надав жодного доказу. Клопотань про призначення додаткової будівельно-технічної експертизи не заявляв.

При цьому, відповідач ОСОБА_4 не запропоновував іншого можливого способу щодо розподілу спільного майна подружжя без визначення грошової компенсації, або з визначенням такої у мінімальному розмірі, за рахунок присудження ОСОБА_5 частини спільного майна у розмірі максимально наближеному до величини вартості її частки у спільному сумісному майні подружжя, а також не погодився на зміну варіанту поділу, за яким інший співвласник має сплати йому компенсацію за зменшення вартості частки.

Агрументи апеляційної скарги про те, що присуджена грошова компенсація ставить ОСОБА_4 у скрутне матеріальне становище, створює значне фінансове навантаження та покладає надмірний тягар, адже відшкодувати позивачу ОСОБА_5 515 426, 50 грн. для особи з інвалідністю ІІ групи є неможливим, колегія суддів відхиляє з огляду на правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), де у пункті 47 цієї постанови зазначено про те, що факт відсутності у відповідача коштів для одномоментної виплати компенсації позивачеві сам по собі не може бути ознакою надмірності тягаря такої виплати. Якщо у цього відповідача будуть відсутні кошти для реального виконання рішення суду, за яким на користь позивача треба виплатити компенсацію, то під час виконавчого провадження виконавець може звернути стягнення на майно відповідача, в тому числі на присуджену йому річ (стаття 56 Закону України «Про виконавче провадження»). Виручені від реалізації кошти спрямовуються на задоволення вимог стягувача, сплату виконавчого збору, відшкодування витрат виконавчого провадження тощо.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується із здійсненим судом розподілом спірного будиноковолодіння та земельної ділянки, зі сплатою компенсації, вважає його таким, що максимально враховує інтереси та не порушує майнових прав обох сторін.

Здійснюючи реальний поділ земельної ділянки, суд правильно врахував рекомендації експерта, що доступу (проїзду, проходу) до земельної ділянки кадастровий номер 4623685100:01:002:0046, призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з АДРЕСА_1 немає, а тому необхідно надати сервітутне право для облаштування заїзду для другого співвласника ОСОБА_5 через частину земельної ділянки, кадастровий номер 46213685100:01:002:0047 площею 33,43 кв.м., власником якої є ОСОБА_4 . Іншого варіанту доступу до земельної ділянки кадастровий номер 4623685100:01:002:0046 у ОСОБА_5 немає, що не спростовано ОСОБА_4 .

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 в частині визнання корпоративних прав об`єктом спільної сумісної власності, колегія суддів виходить з такого.

За змістом статті 113 ЦК України та статті 1 Закону України «Про господарські товариства», товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав.

Відповідно до статті 115 ЦК України та статті 12 Закону України «Про господарські товариства» господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Висновок щодо застосування зазначених норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі №6-38цс15, відповідно до якого грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт, а саме право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому, одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

Тобто для визнання статутного капіталу товариства об`єктом спільної сумісної власності в першу чергу необхідно встановити, чи внесені у статутний капітал товариства кошти, були набуті подружжям під час їх спільного проживання.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру про юридичну особу, ТОВ «Фірма «Львівкисень» зареєстрована 02.07.2002.

В свою чергу, з дослідженого судом першої інстанції рішення Господарського суду Львівської області від 06.04.2021 у справі № 914/3386/20, яке набрало законної сили встановлено, що засновниками (учасниками) ТОВ «Фірма «Львівкисень» є: ОСОБА_5 (із часткою 40% в статутному капіталі), ОСОБА_3 (із часткою 20% в статутному капіталі), та ОСОБА_8 (із часткою 40% в статутному капіталі ). Розмір статутного капіталу товариства становить 200 000 гривень.

Підставою набуття права на частку ОСОБА_5 стали: Договір про відступлення шляхом купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Фірми «Львівкисень» від 17.09.2018, за яким ОСОБА_5 купила у ОСОБА_10 40% статутного капіталу цього товариства за 80000 грн. 17.09.2018 учасники товариства уклали Договір визначення умов переходу/відступлення частки корпоративних прав товариства і встановлення способів захисту у договорі, згідно якого сторони, які набули корпоративних прав ТОВ «Фірма «Львівкисень» зобов`язались в порядку, на умовах та з особливостями цього договору вчинити усі дії для переходу 100% корпоративних прав до ОСОБА_9 протягом 18 місяців з моменту підписання цього договору. Разом з тим, ОСОБА_5 у договорі від 17 вересня 2018 року підтвердила та визнала факт оплати ОСОБА_9 80000 грн. ОСОБА_10 , які передбачені у Договорі про відсутплення шляхом купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Львівкисень»., за яким ОСОБА_5 купила у ОСОБА_10 40% статного капіталу цього товариства за 80000 грн.

Зазначеним вищерішенням Господарськогосуду Львівськоїобласті від06.04.2021у справі№ 914/3386/20переведено на ОСОБА_9 права покупця ОСОБА_5 за Договором від 17 вересня 2018 року, про відступлення шляхом купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Львівкисень» (Код ЄДРПОУ 32053870), за яким ОСОБА_5 купила у ОСОБА_10 40 % статутного фонду (капіталу) цього товариства за 80 000 грн., визнавши ОСОБА_9 власником цієї частки.

Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів встановивши, що оплата за частку у статутному капіталі від імені ОСОБА_5 була здійснена третьої особою ОСОБА_9 , вказані грошові кошти не були спільним майном подружжя ОСОБА_7 , незважаючи на те, що ТОВ «Фірма «Львівкисень» була зареєстрована в період перебування сторін в шлюбі.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що частка у статутному капіталі ТОВ «Фірма «Львівкисень» сформовані не за рахунок коштів подружжя, відтак ОСОБА_4 не має права на компенсацію 1/2 частини внеску до статутного капіталу вказаного товариства.

Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Отже, дивіденди у розумінні ПК України - це платіж, що сплачується на користь засновників підприємства у зв`язку з розподілом частини прибутку такого підприємства.

Згідно із частиною першою, другою статті 26 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток. Товариство виплачує дивіденди грошовими коштами, якщо інше не встановлено одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів не вбачає правових підстав для стягнення в користь ОСОБА_4 дивідендів в розмірі 1/2 усіх отриманих в період з моменту реєстрації товариства до моменту розірвання шлюбу, оскільки зазначена вимога є похідною від вимоги про стягнення 1/2 частини внеску до статутного капіталу ТОВ «Фірма «Львівкисень», які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів щодо затвердження засновниками ТОВ «Фірма «Львівкисень» у період з 2002 по 2019 роки розподілу чистого прибутку підприємства, або інших доказів отримання відповідачем, як співзасновником, дивідендів від діяльності вказаного товариства, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості вимоги позивача про стягнення з Альтшилер ЛБ. 1/2 частини доходу від підприємницької діяльності ТОВ «Фірма «Львівкисень» за вказаний період.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 383, 384 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 адвоката Бориславського Андрія Любомировича залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 05 липня 2023 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк