Постанова

від 04.07.2023 по справі 491/350/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6108/23

Справа № 491/350/23

Головуючий у першій інстанції Вужиловський О.В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Князюка О.В., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Кузьміч Г.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Любашівського районного суду Одеської області від 14 квітня 2023 року про відмову у забезпеченні позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, посилаючись на те, що 23 серпня 2021 року з вини відповідача сталася ДТП в м.Ананьїв Одеської області, внаслідок якої транспортний засіб позивача зазнав механічних ушкоджень. Згідно висновку судового експерта від 28.08.2021 року вартість матеріальних збитків завданих транспортному засобу позивача внаслідок ДТП складає 29632,92 грн. Вина відповідача підтверджується постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19.12.2022 року. З урахуванням наведеного, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальні збитки внаслідок пошкодження транспортного засобу у розмірі 29632,92 грн., витрати, понесені на автотоварознавчу експертизу у розмірі 1000 гривень та витрати пов`язані з розглядом справи. При цьому позивач пояснює, що він намагався вирішити дане питання в позасудовому порядку, однак відповідач ухиляється від відшкодування шкоди, що стало підставою звернення позивача до суду.

Разом з тим, позивач просив вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на:

- земельну ділянку кадастровий номер № 5120280700:01:001:0370, загальною площею 2,00 га, розташовану на території Ананьївської територіальної громади, яка належить на праві власності відповідачу;

- на квартиру АДРЕСА_1 , яка є спільною сумісною власністю відповідача та його дружини;

а також накласти заборону на відчуження вищевказаного майна до набрання законної сили рішенням суду та його виконання.

Ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 14 квітня 2023 року відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Любашівського районного суду Одеської області від 14 квітня 2023 року скасувати та задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст..375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не обґрунтовано, яким саме чином незабезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі стягнення заподіяних збитків, так як ні земельна ділянка ні квартира не є предметом даного спору. Крім того, заявником не надано доказів співмірності заявлених позовних вимог з обраним видом забезпечення позову, що вказує на відсутність підстав та ризиків, визначених ст..149 ЦПК України, для забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до преамбули Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1-2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 п.1, 2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до роз`яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Так, під час вирішення питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Як встановленоматеріалами справи, позивачем заявлено вимогу про стягнення матеріальних збитків на суму 30632грн.92коп., яка складається з суми збитків, внаслідок пошкодження транспортного засобу позивача в ДТП у розмірі 29632,92 грн. та 1000 грн. витрат, понесених позивачем на автотоварознавчу експертизу.

В той же час вартість земельної ділянки кадастровий номер№ 5120280700:01:001:0370,на яку позивач просить накласти арешт, відповідно Витягу з технічної документації нормативно грошової оцінки земельних ділянок від 17.03.2023 року складає 78241,28 грн. (а.с.44), тобто в 2,5 рази перевищує заявлену позивачем до стягнення суму відшкодування, а вартість частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 55,6кв.м., яка, як зазначає позивач, належить відповідачу на праві спільної сумісної власності, виходячи з ринкових цін за 1 квадратний метр на квартири в смт Авангард (в середньому 800 доларів за 1 кв.м.), які розміщені на сайтах агентств з продажу нерухомого майна, є також нерівнозначною, оскільки в рази перевищує заявлену до стягнення суму.

Тобто, позивач обрав неспівмірний вид забезпечення позову.

Крім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Однак, доказів, що відповідач вживає дії щодо відчуження наведеного вище майна, з метою ухилення від виконання рішення суду, позивачем не надано. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції були додержані норми процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому ухвалу суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 375, 382-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Любашівського районного суду Одеської області від 14 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений: 05.07.2023 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: О.В. Князюк

С.О. Погорєлова