Постанова

від 28.06.2023 по справі 915/1406/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 915/1406/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників:

позивача за первісним позовом - не з`явились,

відповідача за первісним позовом - не з`явились,

третьої особи - Кулініча В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Фонду державного майна України

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2022 (суддя Коваль С.М.), постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 (головуючий суддя - Ярош А.І., судді: Діброва Г.І., Принцевська Н.М.) та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 (головуючий суддя - Ярош А.І., судді: Діброва Г.І., Принцевська Н.М.)

у справі №915/1406/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бізнес-Логіка"</a>

до Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове"

про стягнення 204196,20 грн

та за зустрічним позовом Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бізнес-Логіка"</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом - Фонд державного майна України,

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1.У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бізнес-Логіка"</a> (далі - ТОВ "ТД "Бізнес-Логіка") звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" (далі - ДП "Племрепродуктор "Степове", Державне підприємство) про стягнення 204 196,20 грн заборгованості.

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання щодо своєчасної та у повному обсязі оплати за поставлений товар за договором поставки №421/19/ТД від 09.01.2019.

1.3.У жовтні 2021 року ДП "Племрепродуктор "Степове" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з зустрічним позовом до ТОВ "ТД "Бізнес-Логіка" про визнання недійсним укладеного між сторонами договору поставки від 09.01.2019 №421/19/ТД.

1.4.Зустрічна позовна заява мотивована тим, що посадова особа, яка підписала відповідний договір з боку позивача за зустрічним позовом, не мала достатніх повноважень для укладання цього договору без погодження на таке укладання з уповноваженим органом управління - Міністерством розвитку економіки, та надання згоди Фондом державного майна України, оскільки сума договору перевищує 10% вартості активів підприємства за даними останньої річної звітності. Отже, заначений правочин є недійсним в силу вимог статті 73-2 Господарського кодексу України (далі - ГК), частини четвертої статті 12 Закону "Про приватизацію державного і комунального майна", частин першої - третьої статті 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.09.01.2019 між ТОВ "ТД "Бізнес-Логіка" (постачальник) та ДП "Племрепродуктор "Степове" (покупець) був укладений договір поставки №421/19/ТД (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність відповідача товар - нафтопродукти, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах договору поставки (пункт 1.1 договору).

2.2.Асортимент, кількість, ціна та умови поставки товару узгоджуються сторонами в додаткових угодах, які є невід`ємною частиною договору (пункт 1.2 договору).

2.3.Відповідно до пункту 2.1. договору покупець зобов`язується сплатити повну вартість товару на підставі рахунку та/або відповідної додаткової угоди у термін, зазначений в рахунку та/або у відповідній додатковій угоді. Покупець не має права відмовитися від оплати товару після виставлення постачальником рахунку на підставі заявки покупця.

2.4.Відповідно до умов пунктів 1.1 та 1.2 договору за період з 01.11.2019 по 04.02.2020 між сторонами було укладено додаткові №26 - №30 до договору за якими постачальник передав покупцю 37325 літрів дизельного палива на загальну суму 828 665,80 грн, що підтверджується видатковими накладними: від 01.11.2019 №1331, від 08.11.2019 № 1367, від 12.11.2019 №1380, від 17.11.2019 №34, від 04.02.2020 №78.

2.5.Відповідно до пункту 4 додаткової угоди №26 від 01.11.2019 покупець повинен був оплатити отриманий товар (11 000 літрів дизельного палива) до 08.11.2019 включно.

2.6.Відповідно до пункту 4 додаткової угоди №27 від 08.11.2019 покупець повинен був оплатити отриманий товар (9 000 літрів дизельного палива) до 12.11.2019 включно.

2.7.Відповідно до пункту 4 додаткової угоди №28 від 12.11.2019 покупець повинен був оплатити отриманий товар (11 000 літрів дизельного палива) до 22.11.2019 включно.

2.8.Відповідно до пункту 4 додаткової угоди №29 від 17.01.2020 покупець повинен був здійснити передплату товару (4 290 літрів дизельного палива) до 17.01.2020.

2.9.Відповідно до пункту 4 додаткової угоди №30 від 03.02.2020 покупець повинен був здійснити передплату товару (2 035 літрів дизельного палива) до 04.02.2020.

2.10.Таким чином, ДП "Племрепродуктор "Степове" повинно було оплатити ТОВ "Торговий дім "Бізнес логіка" вартість дизельного палива, поставленого за період з 01.11.2019 по 04.02.2020, не пізніше 04.02.2020.

2.11.Проте, дизельне паливо, отримане покупцем за період з 01.11.2019 по 04.02.2020 відповідно до додаткових угод №№26-30 за видатковими накладними №1331 від 01.11.2019, №1367 від 08.11.2019, №1380 від 12.11.2019, №34 від 17.01.2020 та №78 від 04.02.2020 було оплачене частково, в сумі 624 469,60 грн. Отже, сума боргу складає 204 196,20 грн.

2.12.Поставка дизельного палива покупцю за період з 01.11.2019 по 04.02.2020 на загальну суму 828 665,80 грн, його часткова оплата та наявність заборгованості в розмірі 204 196,20 грн підтверджені покупцем шляхом підписання актів звіряння взаємних розрахунків за договором станом на 18.11.2019, на 01.03.2020 та на 08.06.2021.

2.13.Листами №1/11 від 25.11.2019 та №1/08 від 13.08.2020 ТОВ "ТД "Бізнес-Логіка" звертався до покупця з вимогою про погашення заборгованості, однак, вказані вимоги залишились без задоволення. Заборгованість за отримане дизельне паливо боржником в повному обсязі не погашена.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2022 у справі №915/1406/21, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023, в зустрічному позові відмовлено. Первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з ДП "Племрепродуктор "Степове" на користь ТОВ "ТД "Бізнес-Логіка" грошові кошти у сумі 204 196,20 грн - основний борг, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 3 062,94 грн та грошові кошти в сумі 15 300,00 грн на відшкодування витрат з оплати професійної правничої допомоги.

3.2.Судові рішення мотивовані тим, що оскільки предмет кожного окремого правочину визначався сторонами шляхом укладання додаткових угод до договору поставки №421/19/ТД від 09.01.2019, а предмет самого договору поставки не може бути оцінений, він не може перевищувати 10 відсотків вартості активів підприємства. За таких обставин, оспорюваний договір не потребував погодження Міністерства аграрної політики та продовольства України та Фонду державного майна України. Суди також зазначили, що оскільки Державне підприємство своїми діями у подальшому схвалило укладений правочин, спірний договір не може бути визнаний недійсним з підстав, визначених у частинах другій - третій статті 203 ЦК. Разом з тим, встановивши обставини неналежного виконання Державним підприємством зобов`язань щодо розрахунку за отриманий товар, суди дійшли висновків про обґрунтованість первісних позовних вимог.

3.3.Додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 заяву ТОВ "ТД "Бізнес-Логіка" про ухвалення додаткового рішення у справі №915/1406/21 задоволено частково. Стягнуто з Фонду державного майна України на користь ТОВ "ТД "Бізнес-Логіка" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5300 грн.

3.4.Апеляційний суд зазначив, що надані послуги з правової допомоги в розмірі 5300 грн є пов`язаними з даною справою, підтверджені та відповідають фактично наданим послугам, а також є співмірними зі складністю цієї справи та виконаною представником ТОВ "ТД "Бізнес-Логіка" роботою.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1.Фонд державного майна України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2022 у справі №915/1406/21 і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ "ТД "Бізнес-Логіка" - відмовити, а зустрічний позов ДП "Племрепродуктор "Степове" - задовольнити.

4.2.Фонд державного майна України підставою касаційного оскарження визначив пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи, що:

- при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03.11.2021 у справі №902/186/20, від 20.07.2021 у справі №921/490/18, стосовно застосування статті 73-2 ГК, статей 236, 237, 238, 282, 315 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК);

- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень частини четвертої статті 12 Закону "Про приватизацію державного та комунального майна" щодо того, чи є відсутність погодження органу приватизації на вчинення правочину та/або господарського зобов`язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг чи сума коштів, що є предметом такого правочину та/або господарського зобов`язання, перевищує 10 відсотків вартості активів підприємства та/або господарського товариства за даними фінансової звітності за останній звітний період, вичерпною умовою для визнання вказаного правочину недійсним, а також щодо застосування приписів частини четвертої статті 73-2 ГК та частини четвертої статті 12 Закону "Про приватизацію державного та комунального майна" щодо можливості визнання договору недійсним при умисному поділі предмету оскаржуваного правочину.

4.3.ТОВ "ТД "Бізнес-Логіка" подало відзив на касаційну скаргу Фонду державного майна України на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2022 у справі №915/1406/21, у якому зазначило про безпідставність викладених у скарзі доводів та просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. ТОВ "ТД "Бізнес-Логіка" зазначає про: 1) безпідставність доводів скарги щодо умисного поділу сторонами предмету договору, оскільки Державне підприємство придбавало пальне в залежності від власних господарських потреб і за цінами, які існували на ринку на момент придбання кожної окремої партії. Відповідно в договорі неможливо було передбачити асортимент, обсяги та ціну пального; 2) неефективність обраного Державним підприємством способу захисту, оскільки у разі задоволення позову та застосування реституції погіршиться становище останнього; 3) Державним підприємством під час розгляду справи не було обґрунтовано яке його право або інтерес були порушені укладенням оспорюваного договору.

4.4.Крім того, Фонд державного майна України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2023 у справі №915/1406/21 і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви ТОВ "ТД "Бізнес-Логіка" про розподіл судових витрат - відмовити.

4.5.Фонд державного майна України, як на підставу касаційного оскарження додаткової постанови, посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК, зазначаючи, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 23.03.2023 у справі №905/2371/21, від 23.03.2023 у справі №922/470/22, від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, щодо застосування статей 42, 129, 218 ГПК.

4.6.Верховний Суд ухвалою від 21.06.2023 призначив касаційну скаргу Фонду державного майна України на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2023 у справі №915/1406/21 до спільного розгляду з касаційною скаргою Фонду державного майна України на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2022 у цій справі.

5.Позиція Верховного Суду

Щодо доводів скаржника про порушення вимог статті 73-2 ГК та статті 12 Закону "Про приватизацію державного та комунального майна" при укладенні договору поставки №421/19/ТД від 09.01.2019

5.1.Відповідно до частини першої статті 73-2 ГК значним господарським зобов`язанням державного унітарного підприємства визнається господарське зобов`язання, що вчиняється державним унітарним підприємством, якщо ринкова вартість майна, робіт, послуг, що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності. Статутом державного унітарного підприємства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення господарського зобов`язання до значного господарського зобов`язання. Значне господарське зобов`язання підлягає погодженню наглядовою радою державного унітарного підприємства або, у випадках, передбачених законом, органом, до сфери управління якого відноситься державне унітарне підприємство, в порядку, передбаченому цією статтею.

5.2.Згідно з частиною другою статті 73-2 ГК рішення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов`язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, приймається наглядовою радою (у разі її утворення) або органом, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство.

5.3.Рішення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов`язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є його предметом, становить більше 25 відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, приймається органом, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство (частина третя статті 73-2 ГК).

5.4.Відповідно до положень частини п`ятої статті 73-2 ГК значне господарське зобов`язання, вчинене з порушенням порядку, передбаченого частинами першою - четвертою цієї статті, може бути визнане судом недійсним за позовом державного унітарного підприємства або органу, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство.

5.5.Зміст вказаних норм права передбачає, що значним може бути визнане господарське зобов`язання. Господарським зобов`язанням, згідно зі статтею 173 ГК визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

5.6.Отже значним може бути визнане таке господарське зобов`язання, за яким кожен з його учасників має як права, так і обов`язки, тобто взаємні зобов`язання, сторонами у яких є боржник та кредитор. Крім того, зі змісту частини першої статті 73-2 ГК вбачається, що вона спрямована на зобов`язання саме державних унітарних підприємства, а не на всіх учасників господарського зобов`язання.

5.7.Згідно з частиною четвертою статті 12 Закону "Про приватизацію державного і комунального майна" з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства або пакета акцій (частки) господарського товариства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації об`єкта приватизації відповідно до частини шостої цієї статті без згоди органів приватизації такі підприємства (товариства), їх уповноважені органи управління не мають права щодо, зокрема, вчинення правочину та/або господарського зобов`язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг чи сума коштів, що є предметом такого правочину та/або господарського зобов`язання, перевищує 10 відсотків вартості активів підприємства та/або господарського товариства за даними фінансової звітності за останній звітний період. Забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від вимоги, передбаченої цим абзацом.

5.8.Частинами першою, другою статті 712 ЦК визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

5.9.Відповідно до вимог статті 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

5.10.Частиною першою статті 638 ЦК визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

5.11.Суди встановили, що в договорі поставки від 09.01.2019 №421/19/ТД сторони узгодили умови постачання нафтопродуктів постачальником покупцю. За умовами пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар - нафтопродукти, а відповідач прийняти та оплатити товар на умовах договору поставки.

5.12.Відповідно до пункту 2.1 договору покупець зобов`язується сплатити повну вартість товару на підставі рахунку та/або відповідної додаткової угоди у термін, зазначений в рахунку та/або у відповідній додатковій угоді. Покупець не має права відмовитися від оплати товару після виставлення постачальником рахунку на підставі заявки покупця.

5.13.Фактично, вказаним договором установлено загальні умови співпраці постачальника та покупця (порядок поставки товарів, порядок оформлення документів тощо).

5.14.Укладення вказаного договору відповідає вимогам пункту 3 частини першої статті 3 ЦК (свобода договору) та частини першої статті 6 ЦК (сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства).

5.15.У пункті 1.2 договору встановлено, що асортимент, кількість, ціна та умови поставки товару узгоджуються сторонами в додаткових угодах. Усі зазначені умови узгоджувались позивачем та відповідачем шляхом підписання окремих додаткових угод до договору поставки №421/19/ТД від 09.01.2019.

5.16.Відтак діями, спрямованими на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків у спірних правовідносинах, є укладання додаткових угод до договору поставки від 09.01.2019 №421/19/ТД (обов`язок позивача поставити визначені додатковою угодою нафтопродукти в узгодженому обсязі за встановленою ціною та у певний строк, та обов`язок відповідача здійснити їх оплату та строк такої оплати).

5.17.Отже, оскільки предмет кожного окремого правочину визначався сторонами шляхом укладання додаткових угод до договору поставки №421/19/ТД від 09.01.2019, і на момент укладення такого правочину його умови не містили зобов`язання покупця закупити товар на визначену суму, яка б перевищувала 10 відсотків вартості активів підприємства, чи умов про зобов`язання закупити конкретно визначений обсяг товару, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оспорюваний договір, на момент його укладення, не потребував погодження органом управління.

5.18.Доводи скаржника про те, що у спірних правовідносинах мав місце умисний поділ предмету договору, колегія суддів відхиляє, оскільки під час вирішення спору ні позивач за зустрічним позовом, ні третя особа не доводили, з посиланням на будь-які нормативні приписи, наявності обов`язку ДП "Племрепродуктор "Степове" здійснювати планування відповідних закупівель з метою визначення загальної кількості товару одного типу, що може бути ним придбаний впродовж певного проміжку часу, а відтак і не спростували доводи ТОВ "ТД "Бізнес-Логіка" про те, що укладення спірного договору є звичайною господарською практикою, яка обумовлена об`єктивною неможливістю визначити на момент укладання договору асортимент, обсяг, ціни та строк поставки пального, яке може знадобитися Державному підприємству у його господарській діяльності.

5.19.Посилання скаржника на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03.11.2021 у справі №10/189-09(902/186/20) є безпідставним, оскільки обставини справи №10/189-09(902/186/20) не є подібними до обставин справи №915/1406/21.

5.20.Так, у постанові Верховного Суду від 03.11.2021 у справі №10/189-09(902/186/20) зазначено, що предметом спору у вказаній справі було визнання недійсним договору №05/09 на ремонтні роботи від 05.09.2019, який було укладено між ДП "Юрковецький спиртовий завод" та ТОВ "Компанія "Астекс". При цьому загальна вартість робіт по договору складала 1 490 000,00 грн, тобто ціна договору була визначена в момент його укладання.

5.21.Водночас, при укладені оспорюваного договору поставки №421/19/ТД від 09.01.2019, визнання якого недійсним є предметом спору у справі №915/1406/21, сторони попередньо узгодили лише загальні умови постачання нафтопродуктів. При цьому договір поставки №421/19/ТД від 09.01.2019 не містить ні конкретного предмету договору (бензин, дизельне паливо тощо), ні ціни, ні загальної суми договору, ні обсягу поставки, ні дати поставки, ні строків оплати. Сторони спору і без його укладення могли вступати в правовідносини щодо придбання товару (навіть визначеного родовими ознаками) за окремими самостійними правочинами, що не засвідчувало б порушення будь-яких норм закону та поділ предмету закупівлі.

5.22.Доводи скаржника про неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 20.07.2021 у справі №921/490/18, через незастосування під час вирішення спору у справі №915/1406/21 принципу jura novit curia ("суд знає закони"), оскільки за доводами скаржника у спірних правовідносинах відбулося укладення удаваного правочину і суди мали самостійно застосувати норми статті 235 ЦК, як підстави для задоволення позовних вимог, колегія суддів відхиляє, позаяк зазначений принцип підлягає застосуванню до випадків, коли фактичне обґрунтування заявлених вимог не відповідає нормативному обґрунтуванню. Водночас з матеріалів справи вбачається, що позивач за зустрічним позовом в обґрунтування вимог про визнання договору недійсним, не посилався на обставини укладення сторонами іншого правочину, ніж договір поставки, тобто на обставини укладення удаваного правочину.

5.23.Відносно доводів скаржника про формування висновку щодо застосування приписів частин четвертої, п`ятої статті 73-2 ГК та частини четвертої статті 12 Закону "Про приватизацію державного та комунального майна" щодо можливості визнання значного правочину/господарського зобов`язання недійсним при вчиненні значного правочину без погодження органу, до сфери управляння якого належить державне підприємство, або органу приватизації, умисному поділі предмету значного правочину/господарського зобов`язання, колегія суддів не вбачає підстав для його формування, оскільки позивачем за зустрічним позовом не було доведено обставин неправомірного поділу предмета закупівлі та вчинення спірного договору як значного та без погодження органу, до сфери управляння якого належить державне унітарне підприємство або органу приватизації.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за первісним позовом

5.24.Відповідно до статті 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

5.25.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

5.26.Частиною першою статті 300 ГПК встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.27.Оскільки зміст касаційної скарги містить вимоги про перегляд рішень судів попередніх інстанцій і в частині вимог щодо стягнення заборгованості за договором поставки №421/19/ТД від 09.01.2019, однак, не містить будь-яких доводів щодо порушення та/або неправильного застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права щодо позовних вимог за первісним позовом, у цій частині судові рішення підлягають залишенню без змін, оскільки скаржником не наведено підстав для їх зміни або скасування.

Щодо додаткової постанови про розподіл витрат на правову допомогу

5.28.Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом.

5.29.У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

5.30.Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.

5.31.Відповідно до пунктів 2, 4 частини третьої статті 2 ГПК основними засадами (принципами) господарського судочинства, серед іншого, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін.

5.32.За змістом статей 7, 13 ГПК правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

5.33.Такі принципи господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.

5.34.Згідно зі статтею 42 ГПК учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

5.35.Частинами першою, третьою та одинадцятою статті 197 ГПК передбачено, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Використовувані судом і учасниками судового процесу технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення та звуку, а також інформаційну безпеку. Учасникам судового процесу має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового засідання, ставити запитання і отримувати відповіді, здійснювати інші процесуальні права та обов`язки.

5.36.З матеріалів справи вбачається, що 08.05.2023 представник Фонду державного майна України звернувся до апеляційного господарського суду з клопотанням в якому просив здійснювати розгляд справи №915/1406/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

5.37.Згідно з ухвалою суду апеляційної інстанції від 10.05.2023 заяву Фонду державного майна України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів задоволено.

5.38.У вказаній ухвалі суд, зокрема, зазначив про наявну технічну можливість у проведенні відеоконференції поза межами приміщення суду.

5.39.Однак, як вбачається з матеріалів справи, у судовому засіданні 23.05.2023 представники Фонду державного майна України та ТОВ "ТД "Бізнес-Логіка" участі не брали, до судового засідання також не з`явилися з причин наявності технічної неспроможності суду до підключення учасників справи в режимі відеоконференції, про що складено відповідний акт секретарем судового засідання про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв`язку.

5.40.Тобто, відсутність представника Фонду державного майна України в судовому засіданні 23.05.2023 було зумовлено неспроможність апеляційного суду забезпечити участь цього представника через неможливість суду налагодити коректну роботу системи відеоконференцзв`язку.

5.41.Колегія суддів вважає що, внаслідок задоволення судом клопотання сторони про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, учасник спору обґрунтовано розраховував на забезпечення судом такої участі та відповідно, розраховував на можливість донесення суду своїх доводів та заперечень щодо заяви про стягнення витрат на правову допомогу у судовому засіданні. Однак, технічна неспроможність суду забезпечити участь представника у судовому засіданні, про що було складено акт від 23.05.2023, а також обставини того, що матеріали справи не містять письмових заперечень третьої особи, щодо стягнення з неї витрат на правову допомогу, на думку колегії суддів свідчить про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу апеляційним судом не було забезпечено дотримання принципу змагальності сторін через право особи бути почутою.

5.42.При цьому колегія суддів враховує, що апеляційним судом в ухвалі про призначення до розгляду заяви ТОВ "ТД "Бізнес-Логіка" про винесення додаткового рішення від 01.05.2023 було встановлено строк для подання заперечень щодо заяви про розподіл витрат на правову допомогу для позивача (хоча й не зазначено за первісним чи за зустрічним позовом, однак логічно припустити, що для ДП "Племрепродуктор "Степове"), втім не визначено строк для подання таких пояснень для третьої особи, що, відповідно, свідчить про необмеження останнього встановленими судом строками на подання заперечень щодо розподілу витрат на правову допомогу. Це також підтверджує, що третя особа правомірно розраховувала на можливість заявити відповідні клопотання та навести доводи щодо заперечення/зменшення витрат на правову допомогу, безпосередньо перед апеляційним судом - у судовому засіданні 23.05.2023.

5.43.Наявне в матеріалах справи клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених в ході апеляційного провадження у справі №915/1406/21, були подані ДП "Племрепродуктор "Степове". Водночас у матеріалах справи відсутні докази того, що Фондом державного майна України подавались будь-які письмові пояснення щодо заяви ТОВ "ТД "Бізнес-Логіка".

5.44.З огляду на наведені вище порушення судом апеляційної інстанції процесуального законодавства під час вирішення питання про прийняття додаткової постанови, колегія суддів вважає передчасними висновки апеляційного господарського суду про стягнення з Фонду державного майна України на користь ТОВ "ТД "Бізнес-Логіка" судових витрат на професійну правничу допомогу.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат

6.1.Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2.Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.3.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК).

6.4.За змістом пунктів 1 та 4 частини третьої статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

6.5.Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК).

6.6.З огляду на те, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування та порушення норм матеріального і процесуального права при вирішенні питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, враховуючи межі розгляду справи у суді касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку, що додаткова постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 підлягає скасуванню, а справа №915/1406/21, в частині вирішення питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу понесених у зв`язку з апеляційним переглядом цієї справи, передачі на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

6.7.Водночас, перевіривши рішення та постанову судів попередніх інстанцій в частині вирішення спору по суті межах вимог та доводів відповідної касаційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних рішень не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

6.5.З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2022 у справі №915/1406/21 без задоволення, судовий збір за подання цієї касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 310, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Фонду державного майна України на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2022 у справі №915/1406/21 залишити без задоволення.

2.Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2022 у справі №915/1406/21 залишити без змін.

3.Касаційну скаргу Фонду державного майна України на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі №915/1406/21 задовольнити частково.

4.Додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі №915/1406/21 скасувати та передати справу в частині вирішення питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом цієї справи, на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

О.А. Кролевець