Постанова

від 12.07.2023 по справі 915/1406/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 915/1406/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників учасників справи:

позивача за первісним позовом - не з`явились,

відповідача за первісним позовом - не з`явились,

третьої особи - Ленько М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бізнес-Логіка"</a>

про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі №915/1406/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бізнес-Логіка"</a>

до Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове"

про стягнення 204196,20 грн

та за зустрічним позовом Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бізнес-Логіка"</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом - Фонд державного майна України,

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

1. У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бізнес-Логіка"</a> (далі - ТОВ "ТД "Бізнес-Логіка") звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" (далі - ДП "Племрепродуктор "Степове", Державне підприємство) про стягнення 204 196,20 грн заборгованості.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання щодо своєчасної та у повному обсязі оплати за поставлений товар за договором поставки №421/19/ТД від 09.01.2019.

3. У жовтні 2021 року ДП "Племрепродуктор "Степове" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з зустрічним позовом до ТОВ "ТД "Бізнес-Логіка", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом - Фонду державного майна України, про визнання недійсним укладеного між сторонами договору поставки від 09.01.2019 №421/19/ТД.

4. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2022 у справі №915/1406/21, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023, в зустрічному позові відмовлено. Первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з ДП "Племрепродуктор "Степове" на користь ТОВ "ТД "Бізнес-Логіка" грошові кошти у сумі 204 196,20 грн - основний борг, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 3 062,94 грн та грошові кошти в сумі 15 300,00 грн на відшкодування витрат з оплати професійної правничої допомоги.

5. Фонд державного майна України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2022 у справі №915/1406/21 і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ "ТД "Бізнес-Логіка" - відмовити, а зустрічний позов ДП "Племрепродуктор "Степове" - задовольнити.

6. Крім того, Фонд державного майна України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2023 у справі №915/1406/21 і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви ТОВ "ТД "Бізнес-Логіка" про розподіл судових витрат - відмовити.

7. Верховний Суд постановою від 28.06.2023 касаційну скаргу Фонду державного майна України на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2022 у справі №915/1406/21 залишив без задоволення. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2022 у справі №915/1406/21 залишив без змін. Касаційну скаргу Фонду державного майна України на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі №915/1406/21 задовольнив частково. Додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі №915/1406/21 скасував та передав справу в частині вирішення питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом цієї справи, на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

8. 03.07.2023 від ТОВ "ТД "Бізнес-Логіка" надійшла до Верховного Суду заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в якій останнє просить стягнути з Фонду державного майна України на свою користь 3 700,00 грн компенсації вартості витрат на правничу допомогу.

9. Від Фонду державного майна України надійшло клопотання про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, яке обґрунтовано тим, що положення чинного законодавства не передбачають можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу з третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

10. Розглянувши заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

11. Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

12. Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

13. Положеннями статті 45 ГПК визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

14. Відповідно до частини першої статті 129 ГПК судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

15. Положеннями частини четвертої статті 129 ГПК унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

16. Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, чи заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги (частина тринадцята статті 129 ГПК).

17. Наведені вище положення ГПК є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто встановлене ними нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування у правозастосовчій діяльності.

18. Системний аналіз положень статей 45, 126, 129 ГПК України дає підстави для висновку, що судові витрати та витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, за відсутності прямої вказівки в процесуальному законі щодо покладення таких витрат на іншу особу, можуть бути покладені за результатами вирішення спору лише на сторони такого спору (позивача та відповідача).

19. Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у справах №911/2115/19 (постанова від 13.10.2020), №925/1105/19 (ухвала від 16.12.2020), №912/2601/19 (постанова від 24.02.2021), №5017/2833/2012 (ухвала від 22.09.2021), №923/447/15 (додаткова постанова від 05.07.2022), №927/108/22 (додаткова ухвала від 27.06.2023).

20. Звертаючись до Cуду із заявою про стягнення витрат на правову допомогу у справі №915/1406/21, ТОВ "ТД "Бізнес-Логіка" на власний розсуд визначилося зі змістом заяви та заявило вимоги про стягнення судових витрат у справі у загальному розмірі 3 700 грн, визначивши суб`єкта для їх відшкодування - Фонд державного майна України.

21. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 2 ГПК основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність.

22. Згідно зі статтею 13 вказаного Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

23. За змістом статті 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

24. З наведених положень чинного процесуального законодавства вбачається, що саме учасники справи, які наділені певною процесуальною ініціативою, при зверненні до суду з заявами визначають свої вимоги (в межах яких і відбувається розгляд цих заяв судом) та несуть ризик настання або ненастання наслідків, пов`язаних з вчиненням відповідних процесуальних дій.

25. Верховний Суд зазначає, що факт подання ТОВ "ТД "Бізнес-Логіка" заяви про розподіл судових витрат із зазначенням вимог до Фонду державного майна України, є реалізацією права на судовий захист та за своєю правовою природою є процесуальною дією в розумінні частини третьої статті 3 ГПК, що зумовлює обов`язок суду, керуючись принципом диспозитивності, розглянути заяву із застосуванням норм процесуального закону, чинного на дату звернення із вказаною заявою.

26. При з`ясуванні суб`єктного складу учасників справи та змісту поданої заяви, Верховний Суд, керуючись принципом диспозитивності у господарському процесі, виходить з того, як їх визначено заявником при зверненні з відповідною заявою про розподіл судових витрат, та не вправі самостійно, з власної ініціативи змінювати суть заявленої вимоги, якщо її вимоги пред`явлено до особи, яка не є стороною у справі.

27. За таких обставин, зважаючи на відсутність в процесуальному законі положень щодо покладення витрат на іншу ніж сторони у справі особу, заява ТОВ "ТД "Бізнес-Логіка" про розподіл судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у Верховному Суді, задоволенню не підлягає.

28. Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 315, 317 ГПК, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бізнес-Логіка"</a> у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у справі №915/1406/21, пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката при розгляді справи Верховним Судом.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

В.І. Студенець