Постанова

від 06.07.2023 по справі 910/15120/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/15120/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еверест»

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 (головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.)

у справі № 910/15120/20

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» (далі - ОСББ «Лазурний блюз», позивач)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еверест» (далі - ТОВ «ФК «Еверест», відповідач, скаржник)

про стягнення 595 342,18 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСББ «Лазурний блюз» звернулося до суду з позовом до ТОВ «ФК «Еверест» про стягнення 595 342,18 грн. у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати щомісячних внесків на організацію цілодобової охорони прибудинкової території, а саме «внеску на охорону».

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.03.2021 у справі №910/15120/20 позов задоволено повністю; до стягнення з відповідача на користь позивача основну заборгованість у розмірі 495 073,76 грн., інфляційні втрати у сумі 69 719,96 грн., 3% річних в розмірі 30 548,46 грн., а також судовий збір у розмірі 8930,13 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ТОВ «ФК «Еверест» 04.11.2022 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (сформована через систему «Електронний суд»), в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2021 у справі №910/15120/20 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Одночасно ТОВ «ФК «Еверест» подало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Ухвалою суду від 14.12.2022 позовну заяву залишено без руху; надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині; надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору в розмірі 13 395,19 грн., надати суду належні докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу, а також заяви про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги, в якій вказати інші підстави для поновлення строку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 зі справи №910/15120/20 відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пунктів 1, 2 частини другої статті 261 ГПК України.

Ухвалу апеляційного господарського суду мотивовано посиланням на статті 119, 256, 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, справу направити на розгляд до апеляційного господарського суду.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скаржник у доводах касаційної скарги зазначає, що судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права, а саме: приписи статей 119, 256 та 261 ГПК України. При цьому скаржник зазначає, що суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, дійшов необґрунтованого висновку про те, що наведені відповідачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними для його поновлення. Скаржник також зазначає, що у зв`язку з неналежним повідомленням учасника справи, тобто відповідача, є всі наявні підстави для поновлення строку не зважаючи на сплив одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Доводи інших учасників справи

Від позивача відзив на касаційну скаргу не надійшов.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків апеляційного господарського суду

Причиною подання касаційної скарги стала незгода відповідача з відмовою апеляційного господарського суду у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Еверест» на рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2021 в даній справі.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження.

У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як визначено статтею 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Зазначений у частині другій статті 261 ГПК України річний строк є присічним і не застосовується лише у двох випадках, вказаних у даній нормі права.

У разі якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення пропущений процесуальний строк може бути поновлено лише у разі, якщо його пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили, або якщо апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки (пункт 6.10 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.11.2021 у справі № 10/5026/290/2011).

Наведена норма не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку (пункти 37.12 - 37.15 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 910/12257/13).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 1227/8971/2012, на яку посилався суд апеляційної інстанції та здійснює своє посилання скаржник у доводах касаційної скарги, зазначила, що з аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи «Рябих проти Росії», «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії», «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania)).

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2018 у справі №916/3188/16, яка врахована апеляційним господарським судом, звернуто увагу на необхідність врахування практики ЄСПЛ щодо поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Апеляційним господарським судом також враховано правові висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.07.2022 у справі 9/430-05-11867 щодо застосування приписів статей 256, 261 ГПК України. У постанові зауважено на тому, що суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам лише факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником, і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду відновити цей строк.

За сталою практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, сформованою в рішеннях «Стаббінгс на інші проти Сполученого Королівства», «Девеер проти Бельгії», право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

З урахуванням зазначеної судової практики, судом апеляційної інстанції встановлено, що разом з апеляційною скаргою, поданою 04.11.2022 (більше ніж через рік після винесення рішення), ТОВ «ФК «Еверест» також заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення, ТОВ «ФК «Еверест» зазначало, що: 04.11.2022 він вперше ознайомився з матеріалами справи та з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції та після ретельного аналізу матеріалів справи відповідачу стало відомо, що господарський суд міста Києва належним чином не повідомляв його про розгляд даної справи; крім цього, 08.09.2022 відбулась зміна директора ТОВ «ФК «Еверест», у зв`язку із чим, новий директор зазначеного Товариства звернувся до банківської установи з метою проведення аудиту рахунків, де було з`ясовано, що рахунки відповідача є арештованими на примусове виконання наказу господарського суду міста Києва у справі № 910/15120/20, тобто, про існування оскаржуваного рішення ТОВ «ФК «Еверест» обізнано не було. З зазначених вище підстав, ТОВ «ФК «Еверест» просило апеляційний господарський суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Апеляційний господарський суд встановив, що ТОВ «ФК «Еверест» оскаржується рішення від 26.03.2021 (повний текст складено 01.04.2021), тобто, останнім днем річного строку для подання апеляційної скарги є 01.04.2022, проте відповідач звернувся до суду лише 04.11.2022 (після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення).

Суд апеляційної інстанції вказав, що :

- апеляційну скаргу подано 04.11.2022;

- ухвали від 09.10.2020, від 18.11.2020, від 30.11.2020, від 26.01.2021, від 26.02.2021 та рішення від 26.03.2021 у даній справі були надіслані рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу скаржника - 01010, м. Київ, провулок Хрестовий, буд. 2А, яка була зазначена ним у позові та у витязі з Єдиного державного реєстру юридидичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26.03.2021 (том 1 арк. справи 249);

- згідно з довідками відділення поштового зв`язку на конвертах за трек-номерами №№: 0105476127749, 0105476130421, 0105476292561, 0105477466440, 0105477347726, 0105474478030, які повернулися на адресу суду першої інстанції, причинами повернення вказано: «за закінченням терміну зберігання»;

- беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-6);

- за вказаних обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції вчинялись всі необхідні дії для належного повідомлення апелянта про розгляд цієї справи, а неотримання судових рішень, зокрема, і оскаржуваного рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2021 у справі №910/15120/20 та, відповідно, можливість подання апеляційної скарги у встановлений строк залежала виключно від волевиявлення та дій самого апелянта;

- ознайомлення відповідача з матеріалами справи та з повним текстом оскаржуваного судового рішення лише 04.11.2022, а також зміна 08.09.2022 керівника ТОВ «ФК «Еверест», не свідчить про поважність причин пропуску строку відповідачем на оскарження рішення суду першої інстанції.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд апеляційної інстанції, з огляду на відповідні приписи процесуального закону, встановив, що ТОВ «ФК «Еверест» пропущено строк апеляційного оскарження рішення місцевого господарського суду більше ніж на рік, тому встановивши відсутність винятків визначених у пунктах 1, 2 частини другої статті 261 ГПК України дійшов вірного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Еверест» на рішення суду першої інстанції від 26.03.2021 з підстав частини другої статті 261 ГПК України.

Окрім того, апеляційним господарським судом виявлено й відсутність обставин непереборної сили, які перешкоджали б своєчасному (в межах встановленого строку) поданню апеляційної скарги зі справи, тому підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні.

Встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини другої статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції з посиланням на правовий висновок, викладений у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239, дійшов заснованого на законі висновку щодо відмови у відкритті апеляційного провадження, оскільки апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження.

Верховний Суд враховує, що апеляційний господарський суд розглянув клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, виходячи саме з викладених у ньому аргументів та причин пропуску такого строку.

Верховний Суд також вважає звернути увагу скаржника на те, що відповідно до частин першої, другої статті 2 та частини першої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР), є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Повний текст судового рішення надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення як учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, (частина п`ята статті 242 ГПК України), так і оприлюднюється в ЄДРСР. (Подібний правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 910/15988/16).

Касаційний судом враховано, що право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

При цьому, у силу принципу диспозитивності на особу, що не вчинила вчасно відповідні процесуальні дії покладається ризик несприятливих наслідків такої бездіяльності. Юридична особа зобов`язана забезпечувати своєчасне отримання кореспонденції за адресою свого місцезнаходження, а наявність поважних підстав для невчинення відповідних дій має доводитись учасником в загальному порядку. Створення при цьому судом штучних умов, які б надавали одній зі сторін спору більш сприятливі умови для реалізації її процесуальних прав, виходить за межі повноважень суду, передбачених законодавством, та є порушенням статей 6, 19 Конституції України та принципу змагальності сторін (статті 13 ГПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частин першої, третьої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

За змістом частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ «ФК «Еверест» не спростувало наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довело неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення у справі.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ «ФК «Еверест» залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції у справі - без змін як таку, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на ТОВ «ФК «Еверест».

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 зі справи № 910/15120/20 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еверест» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова