Постанова

від 06.07.2023 по справі 240/1479/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року

м. Київ

справа №240/1479/20

адміністративне провадження № К/990/3886/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 240/1479/20

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж 1» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж 1» на рішення Житомирського окружного адміністративного суду (суддя Чернова Г. В.) від 03 серпня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Курко О. П., Боровицький О. А., Шидловський В. Б.) від 03 листопада 2021 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У лютому 2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж 1» (далі - ТОВ «Вояж 1») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004443205 від 24 жовтня 2019 року.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що контролюючим органом, всупереч вимог чинного податкового законодавства було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки висновки відповідача викладені ним у акті перевірки є хибними та такими, які не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв`язку з невірним застосуванням положень податкового законодавства, законодавства у сфері регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, а також законодавства в сфері ліцензування відповідних видів господарської діяльності.

Щодо видачі ліцензії 02 липня 2019 року, то на думку позивача, до них з богу податкового органу було здійснено дискримінацію, так як при подачі Товариством заяви 20 червня 2019 року, працівники Головного управління ДФС у Житомирській області роз`яснили, що ліцензія буде видана 01 липня 2019 року.

Окремо позивач звертає увагу й на те, він із прийнятим рішенням не погоджується так як, на його думку була порушена процедура та порядок прийняття рішення. З цього приводу зазначив, що протиправним є наказ від 12 вересня 2019 року № 57 про проведення фактичної перевірки підприємства, оскільки підстав для його прийняття має слугувати певна фактична обставина, яка вказує на наявність ймовірних порушень, однак у наказі відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки. Крім того, перевірка була проведена у відсутності уповноваженої Товариством особи, що свідчить про відсутність допуску до перевірки, та не уповноваженими особами її результати зафіксовані в акті.

3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року, ТОВ «Вояж 1» у задоволенні позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 26 січня 2022 року ТОВ «Вояж 1» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року, і ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Судові витрати стягнути з Головного управління ДПС у Житомирській області на користь ТОВ «Вояж 1».

5. 26 січня 2022 року касаційну скаргу ТОВ «Вояж 1» на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Усенко Є. А. - головуючий суддя, Гімон М. М., Яковенко М. М.).

6. Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2022 року, після усунення недоліків, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

7. 28 червня 2023 року Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1023/0/78-23 призначено повторний автоматизований розподіл справи, з підстави обрання до Великої Палати Верховного Суду судді Усенко Є. А., що унеможливлює її участь у розгляді позовних заяв.

8. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2023 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

9. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

10. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Вояж 1» є Роздрібна торгівля пальним (код КВЕД 47.30).

12. Головним управлінням ДПС у Житомирській області згідно з наказом від 12 вересня 2019 року № 57 було здійснено фактичну перевірку ТОВ «Вояж-1», за результатами якої було складено акт № 14/32/41109829 від 20 вересня 2019 року «Про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним».

13. Перевіркою встановлено, що АЗС позивача отримало ліцензію на роздрібну торгівлю пальним № 06250314201900218, терміном дії з 02 липня 2019 року по 02 липня 2024 року В ході проведення перевірки встановлено, що згідно даних Z-звіту № 914 від 01 липня 2019 року підприємством реалізовано 1153,75 л., на загальну суму 18 901,12 грн пального. без отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, чим порушено вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).

14. На підставі висновків викладених в акті перевірки № 06250314201900218 контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004443205 від 24 жовтня 2019 року, яким позивачу була нарахована сума штрафних санкцій та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 250 000 грн.

15. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач в досудовому порядку оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби України.

16. За результатами розгляду скарги позивача контролюючим органом було прийнято рішення про залишення без змін податкового повідомлення-рішення № 0004443205, а скарги без задоволення.

17. Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2019 року № 0004443205 відповідачем винесено на підставі, в межах повноважень і в порядку, передбаченому законодавством України та із врахуванням всіх обставин, що мали значення для його прийняття.

19. Такий висновок обґрунтовано тим, що всупереч вимогам Закону № 481/95-ВР ТОВ «Вояж-1» 01 липня 2019 року за місцем торгівлі: Житомирська область, м. Житомир, проспект Незалежності 55/а, здійснена роздрібна торгівля пальним без наявності відповідної ліцензії на таку торгівлю на загальну суму 18901,12 грн. Вказані обставини підтверджуються наданим переліком фіскальних звітних чеків РРО щодо такої торгівлі.

20. При цьому суди виснували, що враховуючи дату подання позивачем заяви на отримання ліцензій (20 червня 2019 року) та дату видачі контролюючим органом ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (02 липня 2019 року), а Законом № 481/95-ВР передбачено видачу таких ліцензій упродовж 20 днів з дня звернення, контролюючий орган правомірно видав ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним від 02 липня 2019 року № 06250314201900218 ТОВ «Вояж-1, ніяким чином не обмеживши тим самим господарську діяльність Товариства.

21. Крім того суди попередніх інстанцій відхилили доводів позивача, про те, що під час проведення перевірки у перевіряючих було відсутнє службове посвідчення, оскільки як свідчить зміст акту перевірки жодних зауважень щодо відсутності посвідчень перевіряючи не було, а тому немає підстави для висновку про їх відсутність станом на час проведення перевірки.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

23. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

24. Зокрема в доводах касаційної скарги позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень у цій справі не були враховані висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 01 грудня 2020 року по справі № 580/1550/20, від 04 листопада 2020 року по справі № 160/10203/19, від 16 грудня 2020 року по справі № 520/13020/19, від 22 грудня 2020 року по справі № 400/4113/19, від 28 січня 2021 року по справі № 120/4046/19-а, від 09 березня 2021 року по справі № 520/13143/19, згідно яких затримка в отриманні ліцензій на право торгівлі пальним була зумовлена виключно відсутністю законодавчо визначеного порядку отримання таких ліцензій станом на день набрання чинності Законом № 481/95-ВР.

25. Скаржник наголошує, що ТОВ «Вояж-1» здійснює роздрібну торгівлю пальним з 2018 року, про можливість подання заяви на видачу ліцензії на роздрібну торгівлю пальним дізналось від посадових осіб Головного управління ДФС у Житомирській області лише 19 червня 2019 року, а 20 червня 2019 року звернулось до цього ж органу із відповідною заявою. При цьому при отриманні відповідних документів від Товариства посадові особи Головного управління ДФС у Житомирській області зауважень до поданих документів не мали та повідомили, що Товариство отримає ліцензію на торгівлю пальним саме 01 липня 2019 року, проте не пізніше, що відбудеться шляхом внесення відповідних відомостей до електронного реєстру, а паперовий документ можна буде отримати після цього в будь-який час. У зв`язку з цим позивач зазначає, що у нього не будо жодних сумнівів в тому, що він отримає ліцензію на торгівлю пальним саме 01 липня 2019 року, а тому не буде потреби зупиняти торгівлю пальним, що могло призвести до втрати клієнтів та збитків.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

27. За приписами підпунктів 19-1.1.16, 19-1.1.17 пункту 19-1.1 статті 19 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

28. Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

29. Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 481/95-ВР) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

30. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23 листопада 2018 року № 2628-VІІІ (далі - Закон № 2628-VІІІ) внесені зміни до Закону № 481/95-ВР, зокрема запроваджено ліцензування роздрібної торгівлі пальним з 01 липня 2019 року, доповнено частину другу статті 17 цього Закону положеннями про застосування до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії фінансових санкцій (штрафу) у розмірі 250 000 гривень.

31. Відповідно до статті 15 Закону №481/95-ВР в редакції Закону №2628-VІІІ (далі - так само) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним справляється щорічно і зараховується до місцевих бюджетів згідно із законодавством.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства (частини двадцята, двадцять шоста, двадцять восьма, тридцята, тридцять четверта, тридцять шоста та сорок сьома статті 15).

32. Разом з тим, суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності регулює (встановлює, визначає) Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02 березня 2015 року № 222-VIII (далі - Закон № 222-VIII).

33. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 зазначеного Закону (в редакції, чинній з 01 липня 2019 року; далі - так само) ліцензуванню підлягають, зокрема виробництво і торгівля пальним відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

34. Частиною першою статті 8 Закону № 222-VIII встановлено, що у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття.

35. У разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується (частина друга статті 20 Закону № 222-VIII).

36. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 19 червня 2019 року № 545, яка набрала чинності з 1 липня 2019 року, територіальні органи ДПС визначені органами ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального.

37. З 1 липня 2019 року також набрав чинності і підпункт 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227, в частині визначення повноважень Державною податковою службою України (безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи) відповідно до покладених на неї завдань щодо ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального.

38. Листом Державної податкової служби України від 30 травня 2019 року за №17014/7/99-99-12-01-01-17 на виконання Закону № 2628-VІІІ доведено територіальним органам - головним управлінням ДПС в областях та м. Києві, що суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії на адресу Головних управлінь ДПС в областях та м. Києві за місцем роздрібної торгівлі пальним, починаючи з 12 червня 2019 року. При цьому Головні управління ДПС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання, починаючи з 01 липня 2019 року.

39. Зазначений лист, як свідчить визначене в ньому коло адресатів, не може бути оцінений як доказ обізнаності позивача з порядком отримання ліцензії. Встановлення статтею 15 Закону №481/95-ВР для суб`єктів господарювання обов`язковою умовою для здійснення роздрібної торгівлі пальним з 1 липня 2019 року отримання відповідної ліцензії презумувало можливість суб`єктів господарювання отримання ліцензії до цієї дати з врахуванням повноважень органу ліцензування на розгляд заяви про видачу ліцензії впродовж 20 днів.

40. Разом з тим, така можливість суб`єктам господарювання, які здійснювали діяльність з роздрібної торгівля пальним до набрання чинності Законом № 2628-VІІІ, забезпечена не була, оскільки правові норми, які визначали орган ліцензування цього виду діяльності, набрали чинності з 01 липня 2019 року.

41. Як свідчать матеріали справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Вояж-1» звернулося із заявою про отримання ліцензії 20 червня 2019 року. У свою чергу, Головне управління ДПС у Житомирській області реалізувало повноваження щодо розгляду заяви позивача в установлений нормою частини сорок сьомої статті 15 Закону № 481/95-ВР строк, видавши позивачу ліцензію 02 липня 2019 року.

42. Як уже було зазначено, Верховний Суд зробив висновок щодо застосування норм статті 15, частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 01 грудня 2020 року у справі №580/1550/20. Відповідно до цього висновку зволікання з боку держави в особі її органів виконавчої влади (Кабінету Міністрів України, Державної фіскальної служби України) щодо визначення органу ліцензування та відповідно зменшення суб`єкту господарювання строку для реалізації права на отримання ліцензії до набрання чинності нормами Закону № 2628 -VІІІ щодо ліцензування є прикладом порушення принципу «належного урядування», які призвели до перешкод в господарюванні для добросовісних платників податків.

43. Застосовуючи цей принцип, Верховний Суд відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» керувався практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, в тому числі, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (пункти 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04)). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

44. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74).

45. З`ясовуючи наявність легітимної мети і пропорційність втручання держави у майнові права суб`єктів господарювання за обставин, що склалися, Верховний Суд виснував, що держава не створила правового регулювання і фактичних умов, за яких господарська діяльність до організаційного забезпечення отримання ліцензій могла б бути законною. Притягнення до відповідальності за таких умов не може бути визнане таким, що переслідує законну мету і є пропорційним.

46. В розвиток наведеного висновку Верховного Суду щодо застосування норм частини двадцятої статті 15, частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР у подібних правовідносинах колегія суддів Верховного Суду в постанові від 19 квітня 2022 року по справі № 340/2712/19 висновувала, що з 01 липня 2019 року суб`єкт господарювання для отримання права на здійснення роздрібної торгівлі пальним повинен був звернутися із заявою про отримання відповідної ліцензії до органу ліцензування (територіального органу ДПС України). До отримання відповіді органу ліцензування про результат розгляду заяви, але не пізніше, як 20 липня 2019 року, здійснення суб`єктом господарювання роздрібної торгівлі пальним без ліцензії не тягнене відповідальність, встановлену частиною другою статті 17 зазначеного Закону.

47. З огляду на вказане колегія суддів вважає, що реалізація повноважень контролюючим органом за рахунок звуження права ТОВ «Вояж-1» на здійснення підприємницької діяльності з роздрібної торгівлі пальним впродовж 1 липня 2019 року є недопустимим явищем в правовій державі, не відповідає принципу верховенства права.

48. Враховуючи зазначене, суди першої та апеляційної інстанцій не обґрунтовано визнали правопорушенням здійснення позивачем роздрібної торгівлі пальним без ліцензії впродовж 02 липня 2019 року та зробили помилковий висновок про правомірність податкового повідомлення-рішення № 0004443205 від 24 жовтня 2019 року.

49. Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить висновку, що доводи касаційної скарги є обґрунтованими.

50. Згідно з вимогами статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судові першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

51. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

52. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

53. З огляду на вказані вище обставини справи, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року підлягають скасуванню, а позов ТОВ «Вояж-1» - задоволенню.

54. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.

55. Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

56. Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

57. Згідно матеріалів справи, за подання позову у цій справі ТОВ «Вояж-1» сплатило судовий збір у розмірі 3 750 грн, за подання апеляційної скарги - 5 625 грн та за подання касаційної скарги - 7 500 грн, разом - 16 875 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж 1» задовольнити.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 240/1479/20 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж 1» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004443205 від 24 жовтня 2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж 1» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області судові витрати на сплату судового збору у розмірі 16 875 (шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят п`ять) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов