Ухвала

від 14.12.2022 по справі 640/7500/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

14 грудня 2022 року м. Київ № 640/7500/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейський літій Україна» в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петро-Консалтінг» (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейський літій Україна»)

до Державної служби геології та надр України

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2021 позов задоволено повністю; визнано протиправними дії Державної служби геології та надр України (03057, місто Київ, вулиця Антона Цедіка, 16, код ЄДРПОУ 37536031) щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Петро-Консалтінг» (02088, м. Київ, вул. Євгена Харченка, 31, офіс 3, код ЄДРПОУ 37063270) заяву від 14.08.2018 №14/08-13, яка зареєстрована за вх. №16389/02/12-18 від 15.08.2018 про отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону; зобов`язано Державну службу геології та надр України (03057, місто Київ, вулиця Антона Цедіка, 16, код ЄДРПОУ 37536031) повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Петро-Консалтінг» (02088, м. Київ, вул. Євгена Харченка, 31, офіс 3, код ЄДРПОУ 37063270) на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону від 14.08.2018 №14/08-13, яка зареєстрована за вх. №16389/02/12-18 від 15.08.2018 та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства; стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Петро-Консалтінг» (02088, м. Київ, вул. Євгена Харченка, 31, офіс 3, код ЄДРПОУ 37063270) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби геології та надр України (03057, місто Київ, вулиця Антона Цедіка, 16, код ЄДРПОУ 37536031).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2021 залишено без змін.

20 жовтня 2021 року судом у справі видано виконавчі листи.

Ухвалою Верховного Суду від 28.07.2022 закрито касаційне провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петро-Консалтінг» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021, яке було відкрито з підстави, встановленої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

08 вересня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейський літій Україна» (стара назва - ТОВ «Петро-Консалтінг») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою в порядку ст. 383 КАС України, в якій просило суд:

- постановити окрему ухвалу, якою визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 08.11.2021 № 846 «Про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами»,

- надати в окремій ухвалі вказівку Державній службі геології та надр України оформити наказ про видачу позивачу спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування корисних копалин літієвих руд ділянки Добра, що знаходиться у Кіровоградській області, відповідно до поданої заяви від 14.08.2018 №14/08-13, зареєстрованої за вх. № 16389/02/12-18 від 15.08.2018, та відповідно, видати йому передбачений законодавством дозвільний документ. При визначені початкової ціни продажу на аукціоні спеціального дозволу на право користування надрами Державній службі геології та надр України необхідно брати до уваги Протокол ДКЗ від 08.08.2018 №4461-ДСК в якому зазначається інформація про запаси та ресурси та керуватись Методикою визначення початкової ціни продажу на аукціоні спеціального дозволу на право користування надрами, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2004 №1374 в редакції чинній на момент звернення ТОВ «Європейський літій Україна» із заявою №16389/02/12-18 від 15.08.2018 року;

- стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейський літій Україна» (м. Київ, 02088, вул. Євгена Харченка, 31, офіс 3, код ЄДРПОУ 37063270) сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби геології та надр України (м. Київ, 03057, вул. Антона Цедіка, 16, код ЄДРПОУ 37536031).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2022 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейський літій Україна» подану в порядку статті 383 КАС України - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України від 08.11.2021 № 846 «Про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами».

В іншій частині заяви відмовлено.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейський літій Україна» (м. Київ, 02088, вул. Євгена Харченка, 31, офіс 3, код ЄДРПОУ 37063270) сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби геології та надр України (м. Київ, 03057, вул. Антона Цедіка, 16, код ЄДРПОУ 37536031).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2022 року залишено без змін.

13 грудня 2022 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейський літій Україна» (стара назва - ТОВ «Петро-Консалтінг») звернувся до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України, відповідно до якої просив суд:

- постановити окрему ухвалу, якою визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України (ідентифікаційний код: 37536031) від 11 листопада 2022 року №394 «Про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами»;

- стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейський літій Україна» (ідентифікаційний код: 37063270) сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби геології та надр України (ідентифікаційний код: 37536031).

Розглянувши матеріали справи та подану заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З поданої позивачем заяви вбачається, що після ознайомлення 06 грудня 2022 року з матеріалами справи № 640/7500/21 йому стало відомо, що на виконання судового рішення у справі № 640/7500/21 Державною службою геології та надр України видано наказ від 11 листопада 2022 року №394 «Про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами».

Підставою для відмови у наказі зазначено невідповідність документів, поданих суб`єктом господарювання, вимогам пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року № 124), урахування рекомендацій Робочої групи з питань надрокористування (протокол від 10.11.2022 № 13 - РГ/2022), а також висновку Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.05.2021 року у справі № 803/1541/16.

Позивач наголошує, що підстава для відмови у наданні спеціального дозволу на користування надрами у наказі від 11 листопада 2022 року №394 «Про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами» є ідентичною тій підставі, яка була зазначена у визнаному протиправним та скасованому ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2022 року у справі № 640/7500/21 наказі Державної служби геології та надр України від 08.11.2021 року № 846.

Таким чином, на переконання позивача наказ Державної служби геології та надр України наказі від 11 листопада 2022 року №394 «Про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами» суперечить висновкам зазначених у рішеннях судів у цій справі та їх вимогам.

Розглядаючи заяву ТОВ «Європейський літій Україна», суд вважає, що наявні підстави для її задоволення, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 26.05.2022 у справі №640/14941/21 вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Верховний Суд зазначив, що цей спір підлягає розгляду в порядку, передбаченому ст. 383 КАС України. Суд вважає, що незгода позивача із способом та порядком виконання рішення суду не може бути предметом розгляду нової справи, оскільки стосуватиметься виконання вже розглянутої справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заява про визнання протиправним та скасування наказу Державної служби геології та надр України наказ від 11 листопада 2022 року №394 «Про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами» підлягає розгляду саме у порядку виконання рішення суду у справі №640/7500/21.

Відповідно до вимог статті 255 КАС України рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2021 у справі № 640/7500/21 набрало законної сили 05.10.2021.

Згідно статті 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, за Кодексом адміністративного судочинства України і невиконання чи неналежне виконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Згідно з статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016 судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для виконання.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі «Hornsby проти Греції» від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Як вбачається зі змісту наказу Державної служби геології та надр України від 11 листопада 2022 року №394 «Про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами» ТОВ «Європейський літій Україна» (ТОВ «Петро-Консалтінг») відмовлено у наданні спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування корисних копалин літієвих руд ділянки Добра, що знаходиться у Кіровоградській області, відповідно до поданої заяви від 15.08.2018 № 16389/02/12-18. З мотивувальної частини цього наказу випливає, що він прийнятий відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174, у зв`язку із невідповідністю документів, поданих суб`єктом господарювання, вимогам пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 124) (далі - Порядок), керуючись пунктом 19 Порядку, на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2021 залишеним без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 у справі 640/7500/21, з урахуванням рекомендацій Робочої групи з питань надрокористування (протокол від 10.11.2022 № 13 - РГ/2022), а також висновку Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.05.2021 у справі №803/1541/16.

Разом з тим, під час вирішення справи №640/7500/21 по суті Окружний адміністративний суд встановив, що Державною службою геології та надр України по заяві ТОВ «Європейський літій Україна» (ТОВ «Петро-Консалтінг») від 14.08.2021 №14/08-13 яка зареєстрована в Держгеонадрах за вх. №16389/02/12-18 від 15.08.2018 жодного рішення не приймалось.

Поміж того, судом під час розгляду справи по суті було встановлено, що комплект документів, які подавався ТОВ «Європейський літій Україна» (ТОВ «Петро-Консалтінг») в повній мірі відповідав Порядку 615 і відповідно, повернення заявнику документів визнані судом протиправним, необґрунтованими і надуманим, про що прямо зазначено в судовому рішенні.

Так само і постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 у справі № 640/7500/21 було встановлено що до заяви про отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону ТОВ «Європейський літій Україна» (ТОВ «Петро-Консалтінг») були надані документи на підтвердження того, що останній має право на отримання дозволу на підставі підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615.

Суд окремо звертає увагу що стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли 15.08.2018, а зміни в Порядок № 615 внесені 25.02.2020, в даному випадку зміни до Порядку 615 звужують права ТОВ «Європейський літій Україна» (ТОВ «Петро-Консалтінг»), тому не можуть бути застосовані в порядку зворотної дії в часі. Саме тому при повторному розгляді заяви ТОВ «Європейський літій Україна» (ТОВ «Петро-Консалтінг») разом з доданими документами Держгеонадра повинні керуватися положеннями Порядку № 615 та Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» № 2806-IV від 06.09.2005 у редакції чинній на момент подання зазначених документів, тобто на серпень 2018.

Крім того суд зазначає, що посилання Держгеонадрами в наказі на постанову Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.05.2021 у справі №803/1541/16, є необґрунтованим з огляду на таке.

Як слідує з наведеної постанови за наслідками розгляду справи № 803/1541/16 Верховний Суд зробив висновки про те, що якщо під час розгляду суб`єктом владних повноважень заяви особи до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Так, у пункті 58 постанови від 31.03.2021 у справі № 803/1541/16 Верховний Суд зазначає: «Постанова № 277, якою виключено підставу надання дозволу без конкурсу, за якою товариство мало намір отримати спеціальний дозвіл, набрала чинності 12.04.2016. На цей час розгляду заяви тривав і строк не закінчився.

У той же час в даній справі № 640/7500/21 протягом строку, встановленого Порядком № 615 для розгляду заяви ТОВ «Європейський літій Україна» (ТОВ «Петро-Консалтінг») нормативно-правове регулювання не змінювалося, зокрема редакція підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615 залишалася незмінною. Зміни до цієї норми були внесені та набули чинності 17.10.2018 тобто вже після закінчення строку для розгляду заяви ТОВ «Європейський літій Україна» (ТОВ «Петро-Консалтінг») та прийняття по результатам такого розгляду рішення.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 615 в редакції, чинній на момент подання та розгляду заяви ТОВ «Європейський літій Україна» (ТОВ «Петро-Консалтінг») рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається протягом 30 календарних днів після отримання всіх погоджень, передбачених пунктом 9 цього Порядку, та пропозицій Мінприроди, передбачених пунктом 25 цього Порядку. Пунктом 9 Порядку № 615 в даному випадку була передбачена необхідність погодження надання надр у користування відповідною обласною радою.

При цьому рішенням Кіровоградської обласної ради ще від 02.03.2018 № 452 було погоджено клопотання ТОВ «Європейський літій Україна» (ТОВ «Петро-Консалтінг») щодо надання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування літієвих руд ділянки Добра, корисної копалини загальнодержавного значення, розташованої на території Добровеличківського району Кіровоградської області (копія рішення наявна у матеріалах справи). А листом Міністерства екології та природних ресурсів України від 09.07.2018 №1749/01/12-18 ТОВ «Європейський літій Україна» (ТОВ «Петро-Консалтінг») було погоджено отримання спеціального дозволу на користування надрами (копія листа наявна у матеріалах справи).

Тобто, тридцятиденний строк для розгляду заяви ТОВ «Європейський літій Україна» (ТОВ «Петро-Консалтінг») на отримання спеціального дозволу на користування надрами, зареєстрованої за № 16389/02/12-18 від 15.08.2018, та прийняття по ній рішення закінчувався 14.09.2018.

Натомість у цей строк жодні зміни до підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615 не вносилися та не набували чинності, а Держгеонадрами в цей же строк не було прийнято жодного рішення за результатами розгляду заяви ТОВ «Європейський літій Україна» (ТОВ «Петро-Консалтінг»).

Крім того, як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 28.07.2022 у справі №640/7500/21 про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Держгеонадр відсутність підстав для надання вищевказаного дозволу Держгеонадра, на відміну від справ, на які посилається скаржник як на приклад неоднакового правозастосування, мотивувало невідповідністю документів, поданих суб`єктом господарювання, вимогам пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, а не втратою чинності нормами законодавства, які регламентували видання дозволу, як це було встановлено у справах № 803/1541/16 та № 826/10971/16.

До того ж, абзацом 5 частини 5 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» № 2806-IV від 06.09.2005 передбачено, шо при повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі документа дозвільного характеру з причин, раніше не зазначених у письмовому повідомленні заявнику (за винятком неусунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови).

Згідно із частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Досліджуючи обставини даної адміністративної справи суд вважає за необхідне відступити від висновків, які викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №803/1541/16 із наступних мотивів.

У групі постанов Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року в справі № 823/2042/16 (провадження ВП ВС № 11-377апп18), від 5 грудня 2018 року в справі № 818/1688/16 (провадження ВП ВС № 11-892апп18), а також від 12 грудня 2018 року в справі № 804/285/16 (провадження ВП ВС № 11-669апп18) Суд уперше системно обґрунтував відступлення від своїх попередніх правових позицій із застосуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме Рішення ЄСПЛ у справі "Chapman v. the United Kingdom" ("Чепмен проти Сполученого Королівства") від 18 січня 2001 року, заява № 27238/95.

У § 70 цього рішення ЄСПЛ наголосив на тому, що "в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не має відступати від попередніх рішень за браком належної для цього підстави".

Саме з цього постулату Верховний Суд вивів ключові принципи, покликані гарантувати стабільність та незмінність власної судової практики:

По-перше, причинами для відступу від попередньої практики можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їхня неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість) чи зміна суспільного контексту.

По-друге, відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, Велика Палата Верховного Суду може або повністю відмовитися від свого висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм.

Суд враховує, що у судовій практиці має враховуватися принцип юридичної визначеності як мірило обґрунтованості застосування в судовій практиці оцінних понять, пов`язаних із застосуванням критерію подібності при відступі від усталеної судової практики Верховного Суду.

Частиною 1 статті 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом Доповіді "Верховенство права", схваленої Європейською комісією "За демократію через право" (Венеційська комісія) на 86-му пленарному засіданні (25-26.03.2011), одним із складових елементів принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, згідно з яким держава зобов`язана дотримуватись законів, які запровадила і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку (пункт 44). Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія юридичних норм також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві, позаяк суб`єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки, але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси особи (пункт 46).

На додачу до цього, парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів. Цим досягається істотно важливий юридичний захист особи супроти держави та її органів і посадових осіб. Юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна дотримуватись взятих на себе певних зобов`язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені нею перед людьми певні обіцянки (поняття "законних очікувань") (пункти 47-48).

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Ольссон проти Швеції №1" (Olsson v. Sweden №1) від 24.03.1988 (заява №10465/83), норма національного закону не може розглядатися як право, якщо її не сформульовано з достатньою точністю так, щоб громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними рекомендаціями, до певної міри передбачити наслідки своєї поведінки (п. 61).

За усталеною практикою Європейського Суду з прав людини, формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб надати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права (див. рішення у справі "С.G. та інші проти Болгарії" (С.G. and Others v. Bulgaria) від 24.04.2008, п. 39, у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013, п. 170).

Окрім того, Європейський Суд з прав людини у пункті 65 свого рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013 зауважив, що у зв`язку із тим, що багато законів неминуче сформульовані у термінах, що тією чи іншою мірою є нечіткими, їх тлумачення й застосування є питанням практики (див., mutatis mutandis, рішення у справах "Газета "The Sunday Times" проти Сполученого Королівства (№1)" (The Sunday Times v. United Kingdom (no. 1)), n. 49, та "Коккінакіс проти Греції" (Kokkinakis v. Greece), п. 40). Функція здійснення правосуддя, закріплена за судами, полягає саме у подоланні сумнівів щодо тлумачення, що залишаються (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France)).

Разом з тим, Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії", заява №28342/95, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії", заява №76943/11, § 123).

Європейський суд з прав людини констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі "Дія-97" проти України", заява №19164/04, § 47).

Офіційне розуміння правової визначеності як елемента верховенства права надано в пункті 3.1 мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року №17-рп/2010 у справі №1-25/2010, відповідно до якого одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці є допустимим за умови передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права має базуватися на критеріях, які дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

У судовій практиці Великої Палати Верховного Суду йдеться про те, що загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень (постанова від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц). Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Дія вказаного принципу проявляється не лише у чіткості та зрозумілості закону, скільки в процесі його правозастосування. Гарантія остаточності та обов`язковості судових рішень є складовими принципу правової визначеності та означають, що остаточне рішення компетентного суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим як для сторін процесу, так і для суду, який ухвалив таке рішення, і не може переглядатися (постанова від 21.02.2020 у справі №813/2646/18). Велика Палата Верховного Суду робить акцент, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, має характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля (постанова від 28.02.2018 у справі №800/284/17; 22.05.2018 у справі №800/474/16; 07.11.2018 у справі №214/2435/17; 12.12.2018 у справі №703/1181/16-ц; 03.07.2019 у справі №127/2209/18).

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлювався щодо встановленої цією нормою заборони зворотної дії законів у часі.

Зокрема, у рішенні від 13.05.1997 №1-зп Конституційний Суд України зауважив, що норма статті 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України вказав на те, що принцип закріплений у статті 58 Конституції України треба розуміти так, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Крім того, у рішенні від 05.04.2001 №3-рп/2001 Конституційний Суд України зазначив, що закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України принцип означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Слід зазначити, що постанова №124 від 19.02.2020 набрала чинності 25.02.2020 та офіційно опублікована 25.02.2020 в Урядовому кур`єрі. Звідси слідує, що постанова №124 від 19.02.2020 не була проголошена наперед, у зв`язку із чим не може вважатися такою, що відповідає критерію передбачуваності. Позивач наголошує, що постанова №124 від 19.02.2020 фактично змінила підставу, із виконанням якої пов`язується реалізація права заявника на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, однак не передбачила жодних перехідних періодів, у тому числі порядку розгляду таких заяв, які були подані заявниками на підставі п.п. 1 п. 8 Порядку №615 в редакції постанови Кабінету Міністрів України №333, у тому числі тих щодо яких наявний судовий спір.

Вказане у свою чергу призводить до автоматичного позбавлення заявників, які подали заяви на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону до 25.02.2020 на отримання відповідно до дозволу без оцінки поданих ним документів на підставі Порядку №615 в редакції постанови Кабінету Міністрів України №333.

Як зазначено у згаданому вище рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99, у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Варто зауважити, що визначення процедури такого переходу повинно бути безпосередньо застережене у тому нормативно-правовому акті, який запроваджує нову форму регулювання суспільних відносин. У разі ж відсутності прямої вказівки у нормативно-правовому акті про надання його нормам зворотної дії в часі, презюмується, що останні мають загальний порядок, тобто пряму дію норм в часі, які повинні застосовуватись виключно до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом юридичної (правової) визначеності.

Таким чином, у справі №640/7500/21 спірні правовідносини розпочалися із поданням позивачем заяви відповідачу 15.08.2018 та повинні були завершитись прийняттям рішення про задоволення такої заяви і надання спеціального дозволу або про відмову в його наданні. Тому, спірні правовідносини мають усі ознаки триваючих правовідносин, адже має місце розрив між зверненням позивача та прийняттям рішення відповідачем як суб`єктом владних повноважень.

Триваючі правовідносини за їх правовою природою потрібно розрізняти на ті, які існують у межах здійснення певної адміністративної процедури між особою та суб`єктом владних повноважень, а також ті, які вже були «санкціоновані», тобто, отримали правове оформлення з боку держави і продовжують тривати після цього.

У межах даної справи, спірні правовідносини виникли саме в межах здійснення адміністративної процедури, оскільки були направлені на отримання позивачем певного результату (надання йому спеціального дозволу на користування надрами) за наслідками звернення до відповідача як уповноваженого державою органу.

Таким чином, дані спірні правовідносини мають триваючий безперервний характер та повинні бути завершені прийняттям певного рішення, а тому існують підстави для поширення на такі правовідносини дії норми пп. 1 п. 8 Порядку № 615, в редакції постанови № 333 при визначенні відповідачем наявності чи відсутності у позивача права на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону саме у тій редакції, що була чинною на момент, коли такі відносини були розпочаті, зокрема, на момент подання заяви позивачем, у якого існувало відповідне право.

Відмова у отриманні спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону із підстав невідповідності документів Порядку № 615, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 124, яка станом на час подання заявником відповідної заяви не діяла, не може вважатися правомірною, адже станом на час подання заявником заяви такі вимоги не існували у чинному на момент звернення законодавстві й, у подальшому його зміна, у тому числі вимог до поданих документів не може ставиться у провину заявника та вказувати про недодержання ним вимог відповідно порядку.

При цьому, суд вважає, що поширення на спірні правовідносини в цій частині норм Порядку №615, в редакції Постанови №124. За умови відсутності у ній прямої вказівки про таке, суперечить принципу юридичної (правової) визначеності та свідчить про надання відповідачем нормам цієї Постанови характеру ретроактивних на власний розсуд та за відсутності для цього належних правових підстав.

Окрім цього, суд зазначає, що Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 05 жовтня 2021 року встановив, що зі змісту поданих документів вбачається, що позивач 14.08.2018 подав весь пакет документів необхідних для отримання відповідного дозволу, зокрема, що він за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин відповідно до пункту 1 переліку в Додатку 1 до Порядку №615 (додатки 1 - 11 до заяви), однак відповідач вказані документи не аналізував, оцінку переліку вказаних документів не надав, і чітку обставину невідповідності документів, поданих суб`єктом господарювання як підставу, у листі про повернення не зазначив.

Таким чином, відповідач видаючи оскаржуваний наказ зазначене рішення суду від 05 жовтня 2021 року у справі 640/7500/21 не виконав, заяву позивача по суті не розглянув та безпідставно відмовив в її задоволенні.

Також суд наголошує, що оспорюваний позивачем наказ за суттю та змістом є аналогічним наказу Державної служби геології та надр України від 08.11.2021 № 846 «Про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами», який був предметом розгляду у цій справі та скасований ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2022 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року. При цьому слід зазначити, що скасовуючи наказ Державної служби геології та надр України від 08.11.2021 № 846 «Про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами» Окружний адміністративний суд міста Києва виходив із наведеної аргументації, яка була підтримана судом апеляційної інстанції. Тому суд не вбачає необхідності у відступі у застосованих підходах в аналогічній ситуації щодо скасування оспорюваного наказу Державної служби геології та надр України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що наказ Держгеонадр

від 11 листопада 2022 року №394 «Про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами» прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи те, що на час розгляду заяви ТОВ «Європейський літій Україна», поданої в порядку статті 383 КАС України в суді відповідними доказами підтверджено той факт, що Держгеонадрами протиправно був виданий наказ про відмову ТОВ «Європейський літій Україна» у наданні спеціального дозволу на користування надрами, суд з урахуванням приписів статті 383 КАС України, приходить до висновку що заява ТОВ «Європейський літій Україна», подана в порядку статті 383 КАС України щодо визнання протиправним та скасування відповідного наказу підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Петро-Консалтінг» (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейський літій Україна»), подану в порядку статті 383 КАС України - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України Державної служби геології та надр України від 11 листопада 2022 року № 394 «Про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами».

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейський літій Україна» (м. Київ, 02088, вул. Євгена Харченка, 31, офіс 3, код ЄДРПОУ 37063270) сплачений ним судовий збір у розмірі 744,30грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби геології та надр України (м. Київ, 03057, вул. Антона Цедіка, 16, код ЄДРПОУ 37536031).

Копію ухвали направити учасникам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Згідно ч. 1 ст. 295 та ч. 1 ст. 297 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Амельохін