Рішення

від 06.07.2023 по справі 712/1025/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року справа № 712/1025/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимошенко В.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване автотранспортне підприємство 2302 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) в Черкаській області про скасування постанови,

встановив:

01.02.2023 товариство з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване автотранспортне підприємство 2302 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) в Черкаській області, в якому просить суд:

1) скасувати постанову відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу №354547 від 02.01.2023;

2) прийняти рішення, яким змінити захід стягнення до ТОВ САТП 2302, зокрема в межах санкцій, передбачених аб. 8 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт.

Ухвалою Соснівського районного суду м.. Черкаси від 02.0.02.2023 відкрито провадження у справі.

Ухвалою Соснівського районного суду м.. Черкаси від 27.04.2023 передано дану справу на розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду за підсудністю.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що відповідач протиправно наклав на нього штраф у сумі 17000 грн., оскільки на момент здійснення рейдової перевірки водієм пред`явлено всі передбачені законом документи. Крім того, позивач зазначив, що застосування контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв, а тому і тахокарт, обов`язкове тільки для перевізників, які здійснюють міжнародні перевезення. Разом з тим, автомобіль позивача здійснював внутрішні автомобільні перевезення, а не міжнародні перевезення.

Шляхом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Тимошенко В.П.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 суддею Тимошенко В.П. прийнято справу до свого провадження.

Відповідач позовні вимоги не визнав, проти задоволення позову заперечив, надав до суду письмовий відзив на позов, у якому зазначив, що в діях відповідача під час здійснення своїх владних управлінських функцій відсутні будь-які порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», Порядку здійснення державного контролю та інших нормативно-правових актів, які регламентують діяльність державного органу з питань контролю на автомобільному транспорті. Оскаржувану постанову винесено обґрунтовано, за порушення, які мали місце, та з дотриманням процедури, визначеної законодавством про автомобільний транспорт. .

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

За результатами здійснення 02.11.2022 старшими державними інспекторами відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було виявлено, що о 12 год. 50 хв. на а/д М-30 252 км. Позивач за домомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки DAF, l.н. НОМЕР_1 , здійснював перевезення вантажу згідно ТТН № ЦС0013338 від 02.11.2022, за відсутності на момент перевірки документів визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» а саме відсутня роздруківка даних роботи цифрового тахографа за 02.11.2022.

Результати перевірки оформлені актом від 02.11.2022 №344653.

Акт про порушення складався на місці перевірки в присутності водія. Після оформлення акту перевірки, його було надано водієві для підписання та надання письмових пояснень чи зауважень до акту.

Водій в своїх поясненнях про причини порушення зазначив, що «ознайомлений з порушенням» та поставив особистий підпис. У спростування виявленого в ході рейдової перевірки порушення водієм жодного доказу та заперечень щодо суті порушення не було надано.

Листом від 21.12.2022 № 48136/43/24-22, позивача завчасно повідомлено про розгляд справи на 02.1.2023.

02.01.2023 розгляд справи відбувався за участі представника та водія позивача.

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт начальником Відділу державного нагляду (контролю) в Черкаській області прийнято спірну постанову від 02.01.2023 №354547 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.

Спірні відносини регулюються Законом Україні від 5 квітня 2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-ІІІ), Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі Інструкція №385), Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 №103 (далі Положення №103), Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок №1567), Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі Положення №340).

Відповідно до пункту 1 Положення №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з п.8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Статтею 5 Закону №2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Згідно з ч.14 ст.6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до ч.ч.17, 18 ст.6 Закону №2344-ІІІ рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Згідно з ч.20 ст.6 Закону №2344-ІІІ порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок №1567.

Відповідно до п.4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Згідно з п.14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно:

наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

оснащення таксі справним таксометром;

відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);

виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Отже, відповідач уповноважений проводити рейдові перевірки та серед іншого перевіряти наявність визначених ст.ст.39, 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до п.20 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Пункт 21 Порядку №1567 визначає, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Пунктом 22 Порядку №1567 передбачено, що у разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Суд урахував, що посадові особи Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті вказаних вище вимог законодавства дотримались та за результатами рейдової перевірки склали Акт.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу спірною постановою слугував висновок відповідача щодо надання послуг з перевезення вантажу транспортним засобом, який обладнаний тахографом без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме роздруківки даних роботи цифрового тахографа за 02.11.2022.

Відповідно приписів статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 та 1.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2020 №385, цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".

Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Пунктом 3.3 вказаної Інструкції передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Також особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку встановлює Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340).

Відповідно до пункту 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1 Положення №340).

Згідно з пунктами 6.2, 6.3 та 6.4 Положення №340 облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

Перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (пункт 7.1 Положення №340).

Аналізуючи наведені правові норми, суд доходить висновку про помилковість та безпідставність тверджень позивача стосовно того, що застосування контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв, а тому і тахокарт, обов`язкове тільки для перевізників, які здійснюють міжнародні перевезення, оскільки Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті не містить чіткої вказівки її поширення виключно на перевізників, які здійснюють міжнародні перевезення, а навпаки визначає, що вона поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі), тобто усіх таких суб`єктів господарювання без будь-яких виключень. Крім того, вказані відносини регулюються не лише вказаною Інструкцією, а й Положенням №340.

Поряд з цим, суд вважає за доцільне зауважити, що згідно з пунктом 3.6 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 946/18241, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Враховуючи приписи Інструкції, суд доходить висновку, що у випадку встановлення у транспортному засобі тахографа перевізник та водій забезпечують наявність у водія, який здійснює керування транспортним засобом, обладнаним аналоговим тахографом, заповнених тахокарт у кількості, що передбачена ЄУТР.

Згідно з частинами сьомою та восьмою статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.

Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

З наведених норм слідує, що у випадку здійснення міжнародних перевезень наявність тахографу є обов`язковою та його відсутність тягне за собою відповідальність, передбачену абзацом 11 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", тоді як при здійсненні внутрішніх перевезень наявність тахографу не вимагається, однак, якщо транспортний засіб, яким здійснюються внутрішні перевезення, все ж таки обладнаний тахографом, то водії таких транспортних засобів зобов`язані допускати до перевірки тахографів інспекторів та надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти чи роздруківки даних роботи тахографа.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, беручи до уваги, що позивач, на переконання суду, в спірному випадку виступає як перевізник, який здійснив перевезення вантажів автомобілем, та під час перевірки встановлено порушення абзацу 3 частини першої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у відповідача були правові підстави для застосування відповідного адміністративно-господарського штрафу.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя Валентина ТИМОШЕНКО