Рішення

від 04.07.2023 по справі 581/82/20

ЛИПОВОДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 581/82/20

Провадження № 2/581/24/23

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 липня 2023 року сел. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого - судді Бутенка Д.В., за участю секретаря судового засідання - Бочкун Л.І., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: відділ у Липоводолинському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

Сутність заявленого до суду позову

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивувала тим, що за нею на підставі рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 27 березня 2018 року визнано право власності на житловий будинок загальною площею 39,5 кв.м., житловою площею 20 кв.м із господарськими будівлями в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , розташованого по АДРЕСА_1 . Земельна ділянка площею 0,51 га, в тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку - 0,05 га, для ведення особистого селянського господарства 0,46 га, на якій знаходиться житловий будинок АДРЕСА_1 , виділялася в постійне користування загальними зборами колишнього колгоспу «Ясна Зірка» ОСОБА_4 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак приватизувати зазначену земельну ділянку позивачка не може у зв`язку з тим, що за даною адресою АДРЕСА_1 , до Державного земельного кадастру внесена земельна ділянка площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5923280400:06:001:0003, що надана у приватну власність ОСОБА_2 на підставі державного акту серії ЯИ № 632737 від 25 травня 2010 року, виданого на підставі рішення Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області від 23 жовтня 2009 року. Просила суд визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 632737 від 25 травня 2010 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 .

Позиція позивача, відповідача, третьої особи по даній справі

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні 06 травня 2020 року підтримала заявлений позов, суду пояснила про те, що на земельній ділянці, яка належить відповідачу ОСОБА_2 ще задовго до його приватизації батьками її покійного чоловіка був зведений будинок, який не був узаконений за життя батьків її чоловіка та його самого, а вже після смерті останнього вона, як його спадкоємець, на підставі рішення суду, визнала за собою право власності на це майно; на даний час між нею та зазначеним відповідачем досягнута усна домовленість про використання нею біля 40 соток землі, приватизованої ОСОБА_2 , під огородом (30 соток), під будинком та господарськими спорудами (10 соток). Уточнила, що ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку у 2010 році, проте до цього у 2001 році ще була жива мати її чоловіка, яка не виявила бажання приватизувати земельну ділянку, яка перебувала в її користуванні, надалі її чоловік ОСОБА_3 за життя розпочав процедуру приватизації землі площею біля 40 соток, однак за його життя процедура приватизації не завершилася (у 2007 році він помер) і позивачка не завершила процедуру приватизації землі після смерті її чоловіка, бо у неї були відсутні грошові кошти для цієї мети.

Представник позивача адвокат Менько Д.Д., підтримавши заявлений позов протягом розгляду даної справи по суті, суду пояснив про те, що будинок позивачки розміщений на земельній ділянці, яка виділена членам сім`ї її чоловіка у постійне користування колгоспом «Ясна Зірка» і чинне на той час земельне законодавство визначало принцип єдності долі будинку і землі під ним; правоустановчий документ у позивача на право постійного користування землею відсутній, проте рішенням Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області від 21 листопада 2003 року ОСОБА_3 передано у приватну власність 40 соток землі, до 2003 року використовувалось сім`єю позивача біля 51 сотки цієї землі. Уточнив, що згідно із усталеною судовою практикою право постійного користування земельною ділянкою спадковується, що має місце у даній справі.

Представник відповідача Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області Ізюменко І.М. у судовому засіданні 03 липня 2023 року позов визнав та суду пояснив про те, що приватизація земельної ділянки ОСОБА_2 призвела до ї фактичного накладення на земельну ділянку позивачки, яка використовується для розміщення вже збудованого житлового будинку, господарських споруд та необхідної території для їх обслуговування.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , заперечуючи проти позову, суду пояснив про обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту її права (оскаржується окремо державний акт на право приватної власності на земельну ділянку без наведення порушень з боку Байрацької сільської ради при прийнятті рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки), позивачем не надано доказів накладення двох земельних ділянок одна на одну і відповідно порушення права позивача; право власності за ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку не підтверджено отриманим за його життя державним актом на право приватної власності на земельну ділянку, а рішення Байрацької сільської ради від 21 листопада 2003 року не є належним доказом виникнення у спадкодавця такого права. Заявив про застосування позовної давності у даному спорі, зазначаючи про те, що позивачка могла дізнатися про порушення її права при прийнятті спадщини після смерті її чоловіка та вже у 2016 році вона була обізнана про недотримання (порушення) нею загального трирічного строку позовної давності для звернення до суду у січні 2020 року.

Відповідач ОСОБА_2 під час розгляду даної справи по суті також позов не визнав, підтримавши пояснення його представника ОСОБА_5 .

Представник третьої особи Лиманкін Т.Ю. в судовому засіданні, не підтримуючи жодну із сторін у даній справі, надав суду пояснення, які наведені нижче.

Процесуальні дії суду у даній справі

Ухвалою Липоводолинського районного суду Сумської області від 03 лютого 2020 року у даній справі відкрито провадження, призначено підготовче судове засідання на 24 лютого 2020 року о 11 год. 00 хв. з викликом сторін. 24 лютого 2020 року протокольною ухвалою суду у підготовчому розгляді справи оголошено перерву до 03 березня 2020 року для надання стороною відповідача відзиву та для надання часу позивачу щоб звернутися за юридичною консультацією. 03 березня 2020 року в судовому засіданні оголошена перерва до 17 березня 2020 року. 17 березня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14 квітня 2020 року о 10 год. 00 хв. з викликом сторін. 14 квітня 2020 року протокольною ухвалою суду відкладено розгляд справи до 06 травня 2020 року за клопотанням сторони позивача. 06 травня 2020 року в судовому засіданні оголошена перерва до 05 червня 2020 року у зв`язку із закінченням процесуального часу. 05 червня 2020 року в судовому засіданні оголошена перерва до 25 червня 2020 року для залучення спеціаліста відділу Держгеокадастру та виклику представника Держгаокадастру. 25 червня 2020 року у судовому засіданні оголошена перерва до 15 липня 2020 року для залучення спеціаліста відділу Держгеокадастру та виклику представника Держгаокадастру. 15 липня 2020 року в судовому засіданні оголошена перерва до 22 липня 2020 року для виклику представника третьої особи. 22 липня 2020 року ухвалою Липоводолинського районного суду Сумської області провадження у даній справі зупинено на час проведення експертизи. 11 листопада 2020 року поновлено провадження у справі, призначено розгляд клопотання експерта на 11 год 00 хв 12 листопада 2020 року. 12 листопада 2020 року повторно зупинено провадження у даній справі на час проведення призначеної експертизи. 05 вересня 2022 року поновлено провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 16 вересня 2022 року на 10 год 00 хв. 16 вересня 2022 року в судовому засіданні оголошена перерва до 29 вересня 2022 року на 14 год 00 хв у зв`язку з заявленим клопотанням представника відповідача. 29 вересня 2022 року у судовому засіданні оголошена перерва до 01 листопада 2022 року до 13 год 00 хв для виклику у судове засідання спеціаліста та експерта. 01 листопада 2022 року в судовому засіданні оголошена перерва до 17 листопада 2022 року на 13 год 00 хв у зв`язку з оголошеною повітряною тривогою та відключенням електроенергії. 17 листопада 2022 року у судовому засіданні оголошена перерва до 22 листопада 2022 року до 14 год 00 хв у зв`язку з клопотанням представника відповідача. 22 листопада 2022 року в судовому засіданні оголошена перерва до 09 січня 2023 року на 12 год 00 хв у зв`язку відключенням електроенергії. 09 січня 2023 року у судовому засіданні оголошена перерва до 16 січня 2023 року до 12 год 00 хв для надання часу представнику відповідача для подання клопотання. 16 січня 2023 року в судовому засіданні оголошена перерва до 24 січня 2023 року на 12 год 00 хв. 24 січня 2023 року головуючий перебував у нарадчій кімнаті до 25 січня 2023 року для вирішення клопотання про призначення повторної експертизи. 25 січня 2023 року в судовому засіданні оголошена перерва до 08 лютого 2023 року на 13 год 00 хв. 08 лютого 2023 року оголошена перерва до 01 березня 2023 року до 14 год 00 хв, 01 березня 2023 року оголошена перерва до 17 березня 2023 року до 11 год 00 хв, 17 березня 2023 року оголошена перерва до 06 квітня 2023 року до 10 год 30 хв. 06 квітня 2023 року в судовому засіданні оголошена перерва до 10 травня 2023 року на 13 год 30 хв у зв`язку з клопотанням представника відповідача. 10 травня 2023 року оголошена перерва до 31 травня 2023 року до 13 год 00 хв. 31 травня 2023 року в судовому засіданні оголошена перерва до 14 червня 2023 року на 13 год 00 хв у зв`язку з клопотанням представника відповідача. 14 червня 2023 року оголошена перерва на невизначений час, для формування та отримання клопотання про відвід судді. 29 червня 2023 року в судовому засіданні оголошена перерва до 03 липня 2023 року на 13 год 20 хв у зв`язку з клопотанням представника відповідача. 03 липня 2023 року завершено розгляд справи по суті, 04 липня 2023 року ухвалено рішення по суті спору.

Установлені судом фактичні обставини даної справи

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 27 березня 2018 року за ОСОБА_1 визнано право власності на житловий будинок загальною площею 39,5 кв.м., житловою площею 20 кв.м., із господарськими будівлями в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , розташованого по АДРЕСА_1 . Рішення суду набрало законної сили 27 квітня 2018 року. Із змісту цього рішення суду вбачаються установлені обставини про те, що відповідно до довідки № 621/02-17 від 14 листопада 2017 року, виданої виконкомом Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області, згідно з погосподарської книги житловий будинок в с. Липівське (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) з 1967 року обліковувався за ОСОБА_4 (матір`ю чоловіка позивачки), земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,51 га виділялась ОСОБА_4 загальними зборами колишнього колгоспу «Ясна Зірка». Задовольняючи позов ОСОБА_3 , суд виходив із того, що ОСОБА_3 (чоловік позивачки) володів за життя домоволодінням із господарськими спорудами в АДРЕСА_1 , яке успадкував після смерті своєї матері, але не зареєстрував на себе право власності. Через відсутність правовстановлюючого документу на спадкове домоволодіння ОСОБА_1 позбавлена можливості отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на вказане домоволодіння і зареєструвати право власності на нього, а тому її право на спадщину підлягало захисту саме у спосіб визнання за нею права власності на вищевказане домоволодіння з господарськими спорудами (а.с. 8-9).

Із фотокопії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 130401406 від 11 липня 2018 року та Технічного паспорту на садибний (індивідуальний житловий будинок) вбачається реєстрація 09 липня 2018 року права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 39,5 кв.м., житлова площа 20 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.10-11).

Згідно з довідкою виконавчого комітету Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області від 15 червня 2016 року № 399/02-37 за домогосподарством по АДРЕСА_1 обліковується земельна ділянка розміром 0,51 га, в тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку - 0,05 га, для ведення особистого селянського господарства 0,46 га, дана земельна ділянка виділялася ОСОБА_4 загальними зборами колгоспу «Ясна Зірка» (а.с. 12).

Із фотокопії рішення 25 сесії 5 скликання Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області від 23 жовтня 2009 року «Про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_6 » вбачається те, що сільська рада відповідним рішенням затвердила проект землеустрою щодо виділення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , надана земельна ділянка площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в с.Липівське Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області з видачею 25 травня 2010 року державного акту на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 площею 2,0000 га (кадастровий номер: 5923280400:06:001:0003), призначену для ведення особистого селянського господарства, серія ЯИ № 632737 (а.с. 13,87-88).

Із інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 15 січня 2020 року вбачається, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5923280400:06:001:0003, призначеної для ведення особистого селянського господарства на території с. Липівське Липоводолинського району Сумської області належить ОСОБА_2 (а.с. 14).

Згідно з листом відділу Держгеокадастру у Липоводолинському районі Сумської області № 759/01-13 від 14 квітня 2016 року за адресою АДРЕСА_1 до ДЗК внесені відомості про земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5923280400:06:001:0003, що надана у власність ОСОБА_2 на підставі державного акту серії ЯИ № 632737 від 25 травня 2010 року, виданого на підставі рішення Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області від 23 жовтня 2009 року (а.с. 15).

Згідно з копією звіту про оцінку майна ПП «Роменекс-Л» від 25 січня 2018 року вартість житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , становить 20007 грн. 00 коп. (а.с. 16-24).

Рішенням Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області восьмої сесії двадцять четвертого скликання від 21 листопада 2003 року, ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд згідно з поданої заяви із визначенням площі 0,03-0,37 га, (а.с.56-57 т.1).

Із витягу із погосподарської книги за адресою АДРЕСА_1 вбачається те, що станом на січень 2004 року позивачка мала статус невістки голови двору ОСОБА_4 (дружини її сина ОСОБА_3 ) (а.с.58 т.1).

Згідно з фотокопією Державного акту на право власності на земельну ділянку від 05 травня 2010 року серії ЯИ № 632737, ОСОБА_2 на підставі рішення Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області від 23 жовтня 2009 року є власником земельної ділянки площею 2 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства та розташована в с. Липівське Липоводолинського району Сумської області (а.с. 60,61, 87-88, 103, 252 т.1).

Згідно з довідковими даними Байрацького старостинського округу виконавчого комітету Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області від 22 травня 2020 року № 295, будинок, який належить ОСОБА_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2 (а.с.183 т.1).

Із тексту листа-роз`яснення відділу Держгеокадастру у Липоводолинському районі Сумської області № 4/137-20 від 09 червня 2020 року вбачається інформація про те, що земельна ділянка, де прописана та проживає ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), внесена до Державного земельного кадастру з кадастровим номером: 5923280400:06:001:0003 та передана у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,0000 га гр. ОСОБА_2 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 632737 від 05 травня 2010 року, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів за № 011063100897. Виходячи із вищевказаного позивачу повідомлено про те, що належна їй присадибна земельна ділянка стовідсотково накладається на земельну ділянку ОСОБА_2 (а.с. 227 т.1).

Із фотокопій матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , складеного ТОВ «Геопроект» (м. Ромни, 2008,2009 рік) вбачається наступне, а саме:

1. Рішенням Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області тринадцятої сесії п`ятого скликання від 15 квітня 2008 року надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 із земель запасу с. Липівське площею 2,0 га орних земель в контурі № 14, та на розробку проекту її відведення з експлікацією земель (кадастровий номер: 5923280400:06:001:0003) (арк.пров.242-245 т.1);

2. Рішенням Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області двадцять пятої сесії п`ятого скликання від 23 жовтня 2009 року прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства в с.Липівське на території Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області та про надання земельних ділянок громадянам ОСОБА_2 площею 2,0000 га, ОСОБА_6 площею 2,000 га у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Липівське на території Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області. Також радою вирішено видати державні акти на право власності на земельні ділянки громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_6 із внесенням відповідних змін до земельно-кадастрової документації (а.с. 247 т.1);

3. У жовтні 2009 році за участі керівництва відділу Держкомзему у Липоводолинському районі Сумської області, представника ТОВ «ГЕОПРОЕКТ», Байрацької сільради та ОСОБА_2 складено акт щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_6 для ведення особистих селянських господарств за рахунок земель державної власності (землі запасу) в с. Липівське на території Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області, на місцевості встановлено 9 металевих штирів в якості межових знаків (а.с. 248-251 т.1);

4. Відповідно до інформаційної довідки відділу ГУ Держгеокадастру у Сумській області № 2356/407-20 від 17 липня 2020 року із викопіюванням ОСОБА_2 отримав Державний акт на право приватної власності серії ЯИ №632737 від 25 травня 2010 року з кадастровим номером 5923280400:06:001:0003 на земельну ділянку на якій розташований житловий будинок ОСОБА_1 (за її словами); за проектом відведення земельна ділянка 5923280400:06:001:0003 не має забудови та представлена одним угіддям: рілля (а.с. 253,254 т.1). Такі ж документальні відомості наявні у витребуваних судом для проведення експертизи копіях проєкту землеустрою, розробленого ТОВ «Геопроект» у 2008 році щодо надання у власність земельної ділянки ОСОБА_2 площею 2,0 га (кадастровий номер: 5923280400:06:001:0003) на арк. спр.4-21 т.2, окрім наявних у них висновків відділу архітектури, містобудування та житлового господарства Липоводолинської РДА від 31 жовтня 2008 року № 164 та Липоводолинської сан-епід станції від 05 листопада 2008 року № 9 про погодження відведення земельної ділянки площею 2,0000 га ОСОБА_2 із земель державної власності, не наданих у власність та користування іншим особам у межах с. Липівське (а.с.13 т.2).

Спеціаліст Липоводолинського відділення ГУ Держгеокадастру України в Сумській області ОСОБА_10 у судовому засіданні 22 липня 2020 року роз`яснив, що Публічна кадастрова карта України (далі - ПКК), розміщена на сайті map.land.gov.ua, складається з орто- та фотознімків, інших відомостей, які розміщені в Державному земельному кадастрі (далі - ДЗК), ці відомості поступово стають більш доступнішими, електронні бази ПКК та ДЗК на даний час синхронізуються, електронний ДЗК по знімкам має більше масштабування по картам, а ПКК України має менший масштаб карти (візуальне зображення земельних ділянок по картах є меншим). Карти в ПКК та електронному ДЗК - це фотозйомки приблизно 10-річної давності, карти довго не оновлювалися, накладення двох земельних ділянок одна на одну на ПКК України можна спостерігати і воно буде проглядатися як зображення на картах, які мають насичений синій колір, назви вулиць на цій карті не відображаються. По земельній ділянці під кадастровим номером 5923280400:06:001:0003 земельну документацію розробляло ТОВ «Геопроект» (м. Ромни) у 2009 році, цією проектною організацією сформовано обмінний файл по цій земельній ділянці і внесені відомості до ДЗК (станом на 2009 рік відомості про нерухомі об`єкти на земельній ділянці 2,0 га (рілля) були відсутні, призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства), із фотозображення земельної ділянки по ПКК України із офіційного сайту проглядається різні насадження сільськогосподарських культур, є візуальна схожість на різне користування частинами земельної ділянки, за зображеннями по карті ймовірно може проглядатися певне будівництво на земельній ділянці, земельна ділянка знаходиться в с. Липівське, в межах цього населеного пункту. Держгеокадастр при видачі довідок суб`єктам звернень готує інформацію за даними електронної версії ДЗК із співставленням із наявними паперовими земельно-кадастровими картами населених пунктів, у ДЗК та ПКК України вносяться відомості про земельні ділянки, як об`єкти нерухомості, відомості про будівлі чи інші споруди до зазначених реєстрів не вноситься.

Висновком експерта Сумського відділення ННЦ «Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Таранцем Т.А. № 1606/2509 за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 02 серпня 2022 року підтверджено те, що нерухоме майно (житловий будинок з господарськими спорудами), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_7 , розташовується у межах земельної ділянки з кадастровим номером: 5923280400:06:001:0003, призначеної для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, та яка належить на праві власності ОСОБА_2 (арк. пров.77-92 т.2).

Допитаний у режимі відеокоференцзв`язку судовий експерт ОСОБА_8 щодо роз`яснення складеного ним висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 02 серпня 2022 року суду пояснив про те, що:

- участь в обстеженні земельної ділянки та домоволодіння приймав він та ОСОБА_1 (вона телефонувала до центру експертиз та була повідомлена про час проведення обстеження на місцевості), відповідач ОСОБА_2 ним не запрошувався для участі в огляді, він телефонував на номер НОМЕР_2 , проте він не пам`ятав чи це був достовірно номер відповідача, оскільки вхідний дзвінок прийнятий ніким не був;

- первинно судом на підставі ухвали суду призначалася судова будівельна-технічна експертиза, проте керівник експертної установи своїм розпорядженням у виді письмової візи на ухвалі суду наклав резолюцію-помітку про проведення ним, як експертом, судової земельно-технічної, будівельно- експертизи, оскільки потрібно досліджувати два нерухомих об`єкта (окремо земельну ділянку, та окремо будинок із господарськими спорудами), такий вихід за межі ухвали суду дозволено нормами, як пригадував експерт, п.4.10, 4.11, 4.12 Інструкції про проведення експертиз (наказ Мінюсту України № 53/5) та у надісланому до суду його клопотанні від 08 жовтня 2020 року про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи;

- топографо-геодезичне знімання місцевості використовувалося ним при проведенні експертизи в обов`язковому порядку (це був файл із відповідним розширенням у програмі «Діжитал»), його виконував ФОП ОСОБА_9 у його присутності, без будь-яких розбіжностях у площах чи неточностях;

- щодо зміни назви району з Липоводолинський на Роменський Сумської області, то він як експерт керувався наведеною в ухвалі про призначення експертизи назвою району й населеного пункту і для визначення об`єкта експертизи у виді будинку із господарськими спорудами ним використовувалися технічний паспорт на будинок, складений місцевим БТІ, та довідка сільради щодо цього будинку, іншої містобудівної документації ним не використовувалося; адреса будинку встановлювалася ним із використанням Google карт (як знімок із космічного супутника) та матеріалів проєкту землеустрою із використанням матеріалів технічного паспорту на будинок (по шляху до самого будинку розміщувалися зарослі чагарників, номеру будинку та назва вулиці позначені не були, назва населеного пункту також на позначалася, проте сумнівів у правильності визначення об`єкта дослідження у нього не виникало);

- фактичне землекористування по будинку та по земельній ділянці відповідача ним визначалося із урахуванням переданих матеріалів проєкту землеустрою і це не потребувало окремого формування земельної ділянки позивача як об`єкта землеустрою, а також з урахуванням відомостей, наведених у довідці виконкому місцевого ради. На земельну ділянку позивачки була відсутня землевпорядна документація, вона не сформована як така, межі земельної ділянки вважалися оформленими по межам домоволодіння (умовно по залишкам паркану поряд із будинком, з боку по вулиці проходила дорога, також по межі городу (частково город був зораний), межі земельних ділянок також позначалися встановленими дерев`яними стовпами-кілочками), проводилося точне замірювання меж земельної ділянки позивачки спеціалістом-землевпорядником, також на місці огляду фактичні межі підтверджувала присутня позивачка, визначення меж земельної ділянки під будинковолодінням проводилося в межах земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 (неподалік будинку розміщувалися 4 місця поховання, що він лише зустрічав достатньо рідко, коли практично ховали людей у городах), на іншій частині земельної ділянки позивача (з півдня на північ) свіжої ріллі не було, окремо інженер-геодезист проводив також знімання земельної ділянки, на які розміщені будівлі і споруди позивачки, наглядно все це позначено у Додатках 4,5 до висновку експертизи;

- на фототаблицях до висновку експерта відображені як межі фактичного землекористування по будинковолодінню позивачки, так і межі фактичного розташування земельної ділянки ОСОБА_2 , а також проведено їх розмежування на підставі топографо-геодезичного знімання цих об`єктів;

- АДРЕСА_1 розміщувалося практично за межами населеного пункту, номер і адреса будинку не були скасовані через ветхість будівель, наявність генерального плану населеного пункту, в якому розміщена будівля під час проведення експертизи ним не з`ясовувалася, оскільки це питання перебувало поза межами проведеної експертизи;

- у самому технічному паспорті на будинок, який складається на підставі інвентаризаційної справи, наявна схема-план на земельну ділянку, на якій розміщені будинок та господарські споруди, цей план земельної ділянки є викопіюванням із генерального плану відповідного населеного пункту, сформованого на підставі поквартальних планшетів, які також є частиною земельно-кадастрової документації.

Норми права, які підлягають застосуванню у даній справі

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.116 ЗК України набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ст.80 та ч.1 ст.131 ЗК України громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу ч.1 ст.120 ЗК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Відповідно до пп. в) ч.1 ст.81 ЗК України (у редакції станом на квітень 2008 року та жовтень 2009 року) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Відповідно до ч.1, п. а) ч.3 ст.116 ЗК України (у редакції станом на квітень 2008 року та жовтень 2009 року) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень,

визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Відповідно до норм ч.1,2,6,8-11 ст.118 ЗК України (у редакції станом на квітень 2008 року та жовтень 2009 року) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної

приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються

матеріали, передбачені частиною п`ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до п. б) ч.1 ст.121 ЗК України (у редакції станом на квітень 2008 року та жовтень 2009 року) громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Висновки суду по суті заявленої вимоги

1. Із урахуванням установлених обставин справи, досліджених доказів та пояснень сторін, їх представників, суд убачає виникнення між сторонами у даній справі цивільного спору з приводу визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, виданого на ім`я співвідповідача ОСОБА_2 з тієї підстави, що земельна ділянка під належним позивачці житловим будинком із господарськими спорудами передана сільрадою у приватну власність вищезазначеному відповідачу-фізичній особі; спірні правовідносини у даній справі врегульовані нормами вищенаведеного законодавства.

Норми ст.120, 125 ЗК України закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормамии визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України у даному спорі суд виходить з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Отже, у даній справі на підставі положень ст. 120 ЗК України та в подальшому на підставі рішення суду від 27 березня 2018 року до позивача перейшло право власності на земельну ділянку, яка розташована під будинком та господарськими спорудами, та є необхідною для його обслуговування. При цьому, зазначене вище житло та господарські споруди свого часу належали на праві власності, володіння і користування спадкодавцю ОСОБА_3 , який у свою чергу за законом набув відповідні права на вказану нерухомість в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_4 .

Таким чином, після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , позивачка, успадкувавши житловий будинок з господарськими спорудами, набула право власності лише на земельну ділянку необхідну для будівництва та обслуговування будинку, господарських споруд поряд із ним, розташованих в АДРЕСА_1 у відповідних площах.

Крім цього, як убачається з досліджених матеріалів справ у сімдесятих роках минулого століття вищевказаний будинок разом із господарськими спорудами вже був зведений за життя ОСОБА_4 , земельна ділянка площею 0,51 га для будівництва будинку та обслуговування виділялася зазначеній особі колгоспом «Ясна Зірка», надалі спадкодавцем ОСОБА_3 за свого життя у листопаді 2003 року, раніше від співвідповідача ОСОБА_2 , була розпочата процедура передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель загальною площею 0,40 га на території Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області. Однак, ця процедура не була завершена за його життя з відповідною реєстрацією цих прав за зазначеним спадкодавцем. При цьому, при прийнятті місцевою радою рішення від 23 жовтня 2009 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 та надання йому у власність земельної ділянки площею 2,00 га зазначений суб`єкт добросовісно був обізнаний про розташування у межах зазначеної земельної ділянки житлового будинку із господарськими спорудами та про початок процедури приватизації частини цієї земельної ділянки фактичним її володільцем та користувачем. Натомість у порушення права володіння та користування цим майном, при розпочатій процедурі приватизації частини земельної ділянки іншою особою (спадкодавцем позивача), яка перебувала у фактичному її користуванні, Байрацька сільська рада недобросовісно й в порушення вимог пп. в) ч.1 ст.81, пп. а) ч.3 ст.116,118,121 ЗК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передала у власність вищевказану земельну ділянку співвідповідачу ОСОБА_2 з подальшою видачею державного акту на право приватної власності на неї (арк. спр. 13, 56-57,61 т.1).

Із урахуванням достовірного установленого судом факту включення до земельної ділянки площею 2,00 га, належну на праві власності ОСОБА_2 , земельну ділянку площею більше 0,4802 га, яка розміщена для обслуговування, експлуатації будинку АДРЕСА_1 , який належить на праві власності позивачці, а також приймаючи до уваги те, що належний позивачу будинок із господарськими спорудами займає та раніше займав ще до приватизації частини цієї земельної ділянки співвідповідачем ОСОБА_2 іншу частину земельної ділянки, яка є та була необхідною для його безпосереднього обслуговування разом із господарськими спорудами, то суд уважає за необхідне з метою ефективного та належного захисту права власності позивача на земельну ділянку під цим будинком та землею поряд із ним, у межах визначеного позивачем способу захисту її порушеного права, визнати повністю недійсним вищевказаний державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_2 , як належного відповідача у даній справі, оскільки цей документ виданий із порушеннями вимог земельного закону, які призвели до обмеження права позивача на землю під вже збудовану нерухомість.

Також, на думку суду, втручання держави у право на мирне володіння ОСОБА_2 майном у виді вищевказаної земельної ділянки у спосіб визнання недійсним оспорюваного державного акту є необхідним із урахуванням установлених обставин справи щодо порушення прав позивача та попередніх власників нерухомості на володіння й користування земельною ділянкою під будинком, господарськими спорудами та поряд із ними, він ґрунтується на нормах земельного закону та спрямований на досягнення справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами ОСОБА_1 (право позивачки та попередніх землекористувачів на землю під будинком та господарськими спорудами було первинно порушено діями сільської ради і завершилося видачею оспорюваного правоустановлюючого документу на ім`я ОСОБА_2 , таке триваюче порушення прав позивача продовжується більше трьох років), і це порушення підлягає усуненню судом без покладання на зазначеного співвідповідача надмірного й непропорційного тягара, так як він не буде позбавлений правомочності в адміністративному порядку ініціювати, пройти та завершити процедуру приватизації певної частини земельної ділянки площею менше 2,0 га без порушення права позивача на частину земельної ділянки під будинком та господарськими спорудами та землі, необхідної для їх обслуговування, що узгоджується із нормами ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, п. 68,77,78 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) від 20 січня 2012 року. Крім цього, суд уважає при оцінці додержання «справедливого балансу» у питанні позбавлення права ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку слід ураховувати те, що зазначене нерухоме майно набуто цим співвідповідачем у порядку приватизації при раніше розпочатій процедурі приватизації частини цієї землі спадкодавцем позивача та право користування і володіння землею під зведеними ще у сімдесятих роках минулого століття житловою забудовою, господарськими спорудами та місцевості для їх обслуговування були набуті позивачкою та її спадкодавцем задовго до приватизації ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,0 га, а також незмінну процесуальну поведінку зазначених співвідповідачів до подання позову до суду та вже у даній справі після установлення експертом обставин часткового накладення земельної ділянки ОСОБА_2 на земельну ділянку позивача, розташовану під її будинком та поряд із ним, і таке втручання є пропорційним легітимній меті щодо первинного захисту саме прав позивача на мирне володіння її майном у виді будинковолодіння зі господарськими спорудами та земельною ділянкою поряд із ними та під ними.

Тому суд уважає, що з метою відновлення порушеного права позивача на мирне володіння земельною ділянкою під будинком, господарськими спорудами та для їх обслуговування належним та необхідним способом усунення порушеного права у межах заявленої до суду вимоги є визнання недійсним вищевказаного державного акту на право приватної власності на земельну ділянку в повному обсязі, яке призведе до відновлення початкового стану сторін у даній справі із наданням їм можливості реалізувати свої права на приватизацію земельної ділянки із урахуванням права власності позивача на нерухомість, розміщену на земельній ділянці, та її права користування спірною земельної ділянкою, та правомочності ОСОБА_2 на реалізацію його права на приватизацію землі без порушення права зазначеного землекористувача ОСОБА_1 . Зазначена правова позиція узгоджується із висновками сформульованими у п.28-33 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року (заява № 25921/02), а також пов`язується із тим, що, на думку суду, не можна у спосіб порушення прав власника будинку та господарських споруд і земельних ділянок під ним та поряд із ними в особі позивача ОСОБА_1 набувати іншою фізичною особою в особі співвідповідача ОСОБА_2 в порядку приватизації право власності на вищезазначену земельну ділянку.

Заявлений позов до співвідповідача в особі Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області суд розглядає також належним співвідповідачем, оскільки ця рада не усунула порушення прав позивача на спірну земельну ділянку до та під час розгляду даної справи по суті; також зазначений співвідповідач є правонаступником Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області, на підставі рішення цієї ради та уповноваженим представником зазначеної ради у травні 2010 року видано оспорюваний державний акт (https://clarity-project.info/edr/04389689). Аналогічні за своїм змістом правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року по справі № 910/18560/16, у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2019 по справі № 300/765/15-ц, від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15.

Довід представника співвідповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 про обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні заявленого позову, суд розглядає непереконливим, оскільки він спростовується актуальними правовими позиціями суду касаційної інстанції, сформульованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11 (провадження № 14-525цс18) та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі № 361/953/16-ц (провадження № 3847св19). Зокрема, сутність сформульованої правової позиції полягає в тому, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Довід представника співвідповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 про достовірне непідтвердження доказами по справі розміщення будинку та господарських споруд, належних позивачу, на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2 не є переконливим, оскільки суд уважає висновок судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 02 серпня 2022 року належним і допустимим доказом у спростування цього твердження, він є належно обґрунтованим і повним, в ньому викладена однозначно зрозуміла відповідь на порушене перед експертом питання, її зміст не суперечить дослідженим матеріалам справи, а також узгоджується із раніше дослідженою у судовому засіданні фотовізуалізацією зображення земельної ділянки із кадастровим номером: 5923280400:06:001:0003 на функціонуючій на той час Публічній кадастровій карті України станом на липень 2020 року (https://map.land.gov.ua), на якій проглядаються розміщення забудов візуально з виду зверху схожих на дахи житлового будинку та господарських споруд, та наданими усними роз`ясненнями спеціаліста-землевпорядника ОСОБА_10 під час огляду в судовому засіданні он-лайн версії Публічної кадастрової карти України щодо ймовірного розміщення на земельній ділянці співвідповідача ОСОБА_2 різних забудов, що у подальшому доказово підтверджено в експертному порядку (а.с. 228-229 т.1, а.с. 77-90 т.2). До цього, частково аргументи представника відповідача про неналежність та недопустимість вищевказаного висновку в якості доказу визнавалися судом непереконливими в ухвалах суду від 09, 25 січня 2023 року про відмову у задоволенні клопотань представника відповідача у призначенні додаткової й повторної будівельно-технічної і земельно-технічної експертизи (а.с. 214-215, 244-245 т.2). При цьому, суд розглядає як непереконливі доводи представника співвідповідача ОСОБА_5 про відсутність в матеріалах експертизи посилань на топографо-геодезичні знімання земельної ділянки, належної ОСОБА_2 , про складання планів земельних ділянок не сертифікованим інженером-геодезистом, про відсутність в матеріалах експертизи графічних зображень межі домоволодіння позивача та земельної ділянки ОСОБА_2 , оскільки ці твердження є надуманими, жодним чином не формують у суду висновок про нерозташування домоволодіння із господарськими спорудами позивачки на приватизованій ОСОБА_2 земельній ділянці площею 2,0 га та в певній частині спростовані поясненнями експерта ОСОБА_8 . При цьому, суд істотним уважає саме обставину розташування нерухомого майна, належного позивачу, яке збудоване задовго до приватизації зазначеної земельної ділянки її теперішнім власником. Відповідні наявні у матеріалах експертизи складені кадастрові й ситуаційні плани розташування земельної ділянки ОСОБА_2 і будинковолодіння разом із городом, належного позивачу, за змістом ч.1 ст.1, 7,34, ч.11 ст. 66 Закону України «Про землеустрій», як різновиди топографо-геодезичних і картографічних робіт, можуть складатися саме сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_9 , так як вони включені в силу закону до структури робіт із землеустрою, їх оформлення відбувається у відповідному проєкті землеустрою, як складової технічної документації із землеустрою, які уповноважений складати сертифікований інженер-землевпорядник, і ці відомості не виявлялися при розробці, складанні та затверджені проєктів землеустрою ТОВ «Геопроект» щодо спірної земельної ділянки у 2008-2009 роках (а.с.25-38, 43-44 т.2, а.с. 4-21 т.2, а.с. 242-251 т.1).

Із приводу заяви співвідповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 про застосування загальної позовної давності у даному спорі, суд виходить із наступного. За змістом заявленого позову ОСОБА_1 посилалася на те, що оспорюваний державний акт на право власності на землю, виданий у травні 2010 року ОСОБА_2 , порушує її право щодо володіння, користування, розпорядження належним їй будинком АДРЕСА_1 , яке вона набула на підставі рішення місцевого суду від 27 березня 2018 року, і пов`язувався із наявністю фактичних перешкод у користуванні та розпорядженні цим нерухомим майном й земельною ділянкою під ним. Як вбачається із витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 липня 2018 року 09 липня 2018 року за ОСОБА_1 вперше зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , у квітні 2016 року позивачка, на маючи статусу оформленого власника зазначеного будинку, отримала лише інформаційний лист без додатків від Відділу Держгеокадастру у Липоводолинському районі Сумської області про те, що за адресою, де вона прописана в с. Липівське, до Державного земельного кадастру внесена земельна ділянка кадастровий номер 5923280400:06:001:0003 площею 2,0 га, власником якої є ОСОБА_2 , однак достовірне документальне підтвердження того, що земельна ділянка із зазначеним кадастровим номером та площею належить саме на праві власності зазначеній фізичній особі позивачка отримала лише 15 січня 2020 року, а з позовом до суду звернулася 21 січня 2020 року. При такій хронології подій щодо набуття прав на житло позивачкою, проведеним нею листуванням та отриманою нею із реєстрів достовірної інформації щодо прав на оспорювану земельну ділянку та житло, на якій вже на той час розміщувався належний позивачу будинок, при збереженні чинності вищевказаного державного акту на право приватної власності на землю площею 2,0 га, трирічний строк позовної давності не є пропущеним у даній справі для позивачки ОСОБА_1 , а обрахування строку трирічної позовної давності представником співвідповідача ОСОБА_5 із дня смерті чоловіка позивачки з 2007 року є помилковим, оскільки такий строк слід обраховувати саме із дати отримання достовірної інформації про належність земельної ділянки ОСОБА_2 після реєстрації за позивачем права власності на зазначену нерухомість (тобто з 15 січня 2020 року), що узгоджується із нормою ч.1 ст. 261 ЦК України, правовими позиціями, викладеними у п.65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 листопада 2021 року у справі № 591/2496/19 (а.с.3-6,10,14,15).

Розподіл судових витрат по справі

Відповідно до ст. 137, ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Суд, ураховуючи повне задоволення позову на 100 %, уважає, що зі співвідповідачів необхідно стягнути на користь позивача по 420 грн 40 коп з кожного із них, сплаченого ОСОБА_1 судового збору при її зверненні до суду із даним позовом (а.с.1).

Між ОСОБА_1 (клієнтом) та адвокатом Меньком Д.Д. (виконавцем) укладено два договори про надання правничої допомоги, в п. 4. кожного з них визначено про встановлення гонорару адвоката у фіксованій сумі по 1800 грн та 6000 грн у залежності від виконаної обсягу робіт та витраченого часу, по 8-годинній роботі по першому договору від 23 січня 2020 року за консультацію клієнта та підготовкою позову до суду, по другому договору від 13 березня 2020 року за час роботи адвоката з урахуванням фактичного обсягу наданих послуг та витраченого часу, розмір гонорару за час роботи повинен складати не менше 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840 грн. 80 коп.), згідно з розрахунком наданих послуг та витраченого часу за підготування відповіді на відзив, консультацій та із ознайомленням із відзивом на позов відповідача ОСОБА_2 витрачено 11 годин, прийнята участь у двох судових засіданнях у місцевому суді (а.с.25-27,138-140 т.1).

У даній справі позивач разом зі своїм представником обрахували за їх згодою витрати на професійну правничу допомогу в сукупному розмірі 7800 грн 00 коп за надану їй протягом 19 год. професійну правничу допомогу адвокатом Меньком Д.Д., що підтверджується складеними договорами та розрахунком. Проте, у матеріалах справи наявні документальні підтвердження сплати позивачем обрахованих витрат на правничу допомогу адвокату Меньку Д.Д., що усно підтвердив представник позивача під час розгляд справи по суті (арк. спр. 27, 139 т.1).

Визначаючи розмір витрат за надану правничу допомогу, яку необхідно стягнути зі співвідповідачів на користь позивача, суд ураховує те, що дана справа за предметом та сутністю спору не є складною, час безпосередньої активної участі представника позивача у 8 судових засіданнях сумарно складає 6 год 50 хв, розумний час для підготовки позовних матеріалів, друку документів й правового аналізу сутності спору (сукупного обсягу необхідного та розумного часу для таких робіт є три години), у певній мірі підвищене значення даної справи для сторін-фізичних осіб спору, яке стосується права власності позивача на землю, на якій розміщений житловий будинок позивачки із господарськими спорудами, та приймає до уваги те, що Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», який станом на час надання послуг та розгляду даної справи в суді втратив чинність, При цьому, суд практично співставляє та застосовує критерії реальності вищевказаних витрат, розумності їх обсягу та необхідності витрачання певного часу на надання послуг правового характеру з огляду на установлені обставини справи (перш за все ураховуючи незначну складність справи, усталеність судової практики з даного виду спорів, що надало б можливість у короткий проміжок часу сформувати правову позицію представнику позивача по справі, підготувати відповідні документи тощо) та відомі суду дані про фінансовий стан сторін (позивач є фізичною особою пенсійного віку та щомісячно отримує відповідну пенсію, відповідач в особі ради є юридичною особою, яка не перебуває у стані позасудового припинення чи банкрутства, фінансується за рахунок місцевого бюджету, відповідач є фізичною особою працездатного віку).

Із урахуванням викладеного вище, при письмовому невизнанні співвідповідачем в особі ОСОБА_2 заявленого позову, яке суд окремо розглядає в аспекті розподілу судових витрат в якості клопотання про зменшення розміру витрат за надану правничу допомогу, та з огляду на співмірність цих витрат із предметом спору, його незначну складність, фактичний обсяг наданих послуг, їх вищенаведену часткову обґрунтованість, суд відповідно до ч.2-5 ст.138 ЦПК України вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з співвідповідачів на користь позивача, підлягає зменшенню до 5000 грн (1500 грн складання позову до суду, відповіді на відзив, 3500 грн за участь представника відповідача у судових засіданнях), і саме такий сумарний розмір визначених витрат підлягає стягненню з співвідповідачів на користь позивача відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України, а саме по 2500 грн із кожного із них. Такий висновок суду узгоджується із правовими позиціями, сформульованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду від 18 серпня 2021 року № 300/3178/20, від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18. До цього, при розподілі судових витрат і стягненні їх із співвідповідача в особі Липоводолинської селищної ради, суд ураховує те, що визнання позову представником ради Ізюменком І.М. усно висловлено при заслуховуванні доповнень учасників судового розгляду в порядку ст. 241 ЦПК України, а до цього письмово та усно іншим представником ради Шульгою О.С. позов не визнавався у повному обсязі до початку розгляду даної справи по суті, то відповідно до ч.1ст. 142 ЦПК України суд не вбачає підстав для відповідного зменшення розміру судових витрат, які підлягають стягненню із зазначеного співвідповідача.

Позивачкою понесені витрати на залучення експерта (проведення експертизи) у розмірі 8172 грн 00 коп, на підтвердження яких до справи приєднані акт здачі-приймання висновку експерта від 02 серпня 2022 року та квитанцію № 86 від 23 жовтня 2020 року, згідно з якими за висновок експерта № 1606/2509 позивачем сплачено 8172 грн 00 коп (а.с. 47,91 т.2). Такі витрати також підлягають стягненню з співвідповідачів враховуючи, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи. Таким чином, загальна сума понесених позивачем судових витрат становить 13592 грн 40 коп (420,40+5000+8172).

Оскільки, всі понесені позивачкою судові витрати зі сплати судового збору, проведення експертизи та за оплату професійної правничої допомоги, становлять 13592 грн. 40 коп., а тому з кожного відповідача необхідно стягнути судові витрати пропорційно до заявлених та задоволених позовних вимог, тобто по 6796 грн. 20 коп. з кожного.

Керуючись ст. 89, 247, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: відділ у Липоводолинському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку у повному обсязі.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 5923280400:06:001:0003, цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства) серії ЯИ № 632737, виданий на ім`я ОСОБА_2 , на підставі рішення Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області від 23 жовтня 2009 року та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011063100897.

Стягнути з Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області та з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 6796 грн. 20 коп. судових витрат з кожного.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_3 ).

Відповідач: Липоводолинська районна рада Роменського району Сумської області (адреса місцезнаходження: вул. Роменська, 10, с-ще Липова Долина, Роменський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 04390972).

Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер платника податків суду невідомий).

Третя особа: Відділ Держгеокадастру у Липоводолинському районі Сумської області Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (адреса місцезнаходження: вул. Роменська, 4, сел. Липова Долина, Липоводолинський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 39862619).

Повне рішення суду складено 07 липня 2023 року.

Суддя Д. В. Бутенко