Постанова

від 14.11.2023 по справі 581/82/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року м.Суми

Справа №581/82/20

Номер провадження 22-ц/816/1402/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю.

з участю секретаря судового засідання Назарової О.М.

у присутності:

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Менька Дмитра Дмитровича ,

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Мальченка Дениса Володимировича,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Мальченком Денисом Володимировичем,

на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 04 липня 2023 року у складі судді Бутенка Д.В., ухвалене в сел. Липова Долина Сумської області, повний текст рішення складено 07 липня 2023 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області, ОСОБА_2 , третя особа: відділ у Липоводолинському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в :

27 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.

Свої вимоги мотивувала тим, що за нею на підставі рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 27 березня 2018 року визнано право власності на житловий будинок загальною площею 39,5 кв.м, житловою площею 20 кв.м із господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_3 . Земельна ділянка площею 0,51 га, в тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,05 га, для ведення особистого селянського господарства 0,46 га, на якій знаходиться житловий будинок АДРЕСА_1 , виділялася в постійне користування загальними зборами колишнього колгоспу « ОСОБА_4 » ОСОБА_5 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак приватизувати зазначену земельну ділянку позивачка не може у зв`язку з тим, що за даною адресою: АДРЕСА_1 , до Державного земельного кадастру внесена земельна ділянка площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5923280400:06:001:0003, що надана у приватну власність ОСОБА_2 на підставі державного акту серії ЯИ № 632737 від 25 травня 2010 року, виданого на підставі рішення Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області від 23 жовтня 2009 року.

Посилаючись на вказані обставини, просить суд визнати недійсним вказаний державний акт серії АИ № 632737 від 25 травня 2010 року на право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5923280400:06:001:0003, площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с. Липівське Липоводолинського району Сумської області на території Байрацької сільської ради, який був виданий на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення Байрацької сільської ради 25 сесії 05 скликання від 23 жовтня 2009 року.

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 04 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 5923280400:06:001:0003, цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства) серії ЯИ № 632737, виданий на ім`я ОСОБА_2 , на підставі рішення Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області від 23 жовтня 2009 року та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011063100897.

Стягнуто зЛиповодолинської селищноїради Роменськогорайону Сумськоїобласті таз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 6796грн 20коп.судових витратз кожного.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_2 через свого представника адвоката Мальченка Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що в структуру земельної ділянки кадастровий номер 5923280400:06:001:0003 входить земельна ділянка та будинок, що належать ОСОБА_1 .

Вважає, що висновок експерта Сумського відділення ННЦ «Інституту проф. М.С. Бокаріуса» № 1606/2509 за результатами проведення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 02 серпня 2022 року, яким підтверджено, що нерухоме майно (житловий будинок з господарськими спорудами), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_1 , розташовується у межах земельної ділянки з кадастровим номером 5923280400:06:001:0003, призначеної для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га, та яка належить на праві власності ОСОБА_2 , - є неповним, необґрунтованим, експертне дослідження проведене з грубим порушенням законодавства.

Вказує на те, що ОСОБА_2 надавалися заперечення проти проведеної експертизи, заявлялися клопотання про призначення додаткової та повторної експертизи, у задоволенні яких відповідачеві було відмовлено.

Зазначає, що судом було призначено земельно-технічну експертизу, тоді як експерт провів будівельно-технічну та земельну експертизу, які за своєю суттю є різними видами експертизи з різними завданнями та питаннями, а тому є незрозумілим, чому була проведена будівельна експертиза. Вважає, що експерт вийшов за межі ухвали про призначення експертизи, клопотань щодо необхідності проведення іншого виду експертизи не надавав.

З дослідження є незрозумілим, на підставі чого експерт зробив висновок, що саме за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться будинок позивача, де проводилось дослідження, і яким чином дана адреса прив`язана до земельної ділянки кадастровий номер 5923280400:06:001:0003 та за якою адресою знаходиться сама вказана ділянка.

Звертає увагу суду на те, що експерт визнав, що не було забезпечено присутність ОСОБА_2 при обстеженні домоволодіння та земельної ділянки, про проведення обстеження він не повідомлявся. Такими діями експерт позбавив права ОСОБА_2 надати пояснення та заперечення під час обстеження нерухомих об`єктів, сформулювати додаткові питання та позицію вже під час дослідження висновку експерта під час судового розгляду.

Експертиза та додані матеріали не мають графічних зображень того, де проходить межа домоволодіння та земельної ділянки ОСОБА_2 . З доданих фото взагалі неможливо встановити межі, оскільки крім земельних ділянок, споруд та осіб ніяких межових знаків чи позначок не має. Не зрозуміло як експерт встановив фактичне використання земельної ділянки ОСОБА_2 .

В експертному висновку відсутнє посилання на правовстановлюючу (земельно-технічну) документацію відносно земельної ділянки домоволодіння під подвір`ям, яка належить позивачці, при цьому висновок не містить координати точок відповідної земельної ділянки.

Вважає, що висновок експерта не відповідає критеріям, передбаченим ч.ч. 1, 2 ст. 102 ЦПК України, оскільки не містить докладного опису проведеного дослідження.

Скаржник зазначає, що незрозумілим є, яким чином експерт виділив межі земельної ділянки позивачки без відповідної правовстановлюючої та технічної документації.

Експертиза не містить опису, яким чином встановлено наявність в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5923280400:06:001:0003 території поховання з 4-х могил. Висновок експерта № 1606/2509 не містить посилання на Книгу обліку надмогильних споруд чи на інші документи, з яких можливо встановити, що об`єкти, які знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 5923280400:06:001:0003, що належить ОСОБА_2 є могилами чи місцем поховання.

Зазначає, що висновок експерта № 1606/2509 не містить посилання та спеціальне законодавство у сфері топографо-геодезичної діяльності.

Крім того, вважає, що оскільки ФОП ОСОБА_6 , який проводив топографо-геодезичне знімання спірної ділянки, не є сертифікованим інженером-геодезистом, то він не міг бути залучений у якості спеціаліста, оскільки не володіє відповідними повноваженнями. Також суд не забезпечив явку спеціаліста для надання пояснень, при тому, що судом задоволено клопотання про його виклик для надання пояснень.

Наголошує на тому, що, крім висновку експерта, інших доказів, які б були достатніми підтвердити розташування домоволодіння в структурі земельної ділянки, позивачкою не надані.

Учасники справи правом на подання відзиву у встановлений судом строк не скористалися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги представника позивача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 27 березня 2018 року у справі № 581/91/18 за ОСОБА_1 визнано право власності на житловий будинок загальною площею 39,5 кв.м, житловою площею 20 кв.м, із господарськими будівлями в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , по АДРЕСА_1 (а.с. 8-9, Т. 1).

Вказаним рішенням встановлені обставини того, що житловий будинок в с. Липівське (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) з 1967 року обліковувався за ОСОБА_5 (матір`ю чоловіка позивачки), земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,51 га виділялась ОСОБА_5 загальними зборами колишнього колгоспу « ОСОБА_4 ». Задовольняючи позов ОСОБА_3 , суд виходив із того, що ОСОБА_3 (чоловік позивачки) володів за життя домоволодінням із господарськими спорудами в АДРЕСА_1 , яке успадкував після смерті своєї матері, але не зареєстрував на себе право власності. Через відсутність правовстановлюючого документу на спадкове домоволодіння ОСОБА_1 позбавлена можливості отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на вказане домоволодіння і зареєструвати право власності на нього, а тому її право на спадщину підлягало захисту саме у спосіб визнання за нею права власності на вищевказане домоволодіння з господарськими спорудами (а.с. 8-9, Т. 1).

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що 09 липня 2018 року було проведено державну реєстрацію права власності за позивачкою на житловий будинок загальною площею 39,5 кв. м, житлова площа 20 кв.м, що розташований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.10-11, Т. 1).

Згідно довідки виконавчого комітету Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області від 15 червня 2016 року № 399/02-37 за домогосподарством по АДРЕСА_1 обліковується земельна ділянка розміром 0,51 га, в тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,05 га, для ведення особистого селянського господарства 0,46 га, дана земельна ділянка виділялася ОСОБА_5 загальними зборами колгоспу « ОСОБА_4 » (а.с. 12).

Рішенням Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області 8 сесії 24 скликання від 21 листопада 2003 року, ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд згідно з поданої заяви із визначенням площі 0,03 та 0,37 га (а.с. 56-57, Т.1).

З копії погосподарської книги за адресою АДРЕСА_1 вбачається те, що станом на січень 2004 року позивачка мала статус невістки голови двору ОСОБА_5 (дружини її сина ОСОБА_3 ) (а.с.58, Т.1).

Згідно довідки Байрацького старостинського округу виконавчого комітету Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області від 22 травня 2020 року № 295, будинок, який належить ОСОБА_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2 (а.с. 183, Т.1).

Рішенням Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області 13 сесії 5 скликання від 15 квітня 2008 року надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 із земель запасу с. Липівське площею 2,0 га орних земель в контурі № НОМЕР_2 , та на розробку проекту її відведення (а.с. 243, Т. 1).

Рішенням 25 сесії 5 скликання Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області від 23 жовтня 2009 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку ОСОБА_2 площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства в с. Липівське Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області (а.с. 13, Т. 1).

05 травня 2010 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 632737 на ім`я відповідача ОСОБА_2 площею 2,0000 га (кадастровий номер: 5923280400:06:001:0003), розташовану на території с. Липівське, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (87-88, Т. 1).

Із інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вбачається, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5923280400:06:001:0003, призначеної для ведення особистого селянського господарства на території с. Липівське Липоводолинського району Сумської області належить ОСОБА_2 (а.с. 14).

Згідно з листом відділу Держгеокадастру у Липоводолинському районі Сумської області № 759/01-13 від 14 квітня 2016 року, за адресою: АДРЕСА_1 до ДЗК внесені відомості про земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5923280400:06:001:0003, що надана у власність ОСОБА_2 на підставі державного акту серії ЯИ № 632737 від 25 травня 2010 року, виданого на підставі рішення Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області від 23 жовтня 2009 року (а.с. 15, Т, 1).

Із листа відділу Держгеокадастру у Липоводолинському районі Сумської області № 4/137-20 від 09 червня 2020 року вбачається, що земельна ділянка, де прописана та проживає ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), внесена до ДЗК з кадастровим номером 5923280400:06:001:0003 та передана у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,0000 га ОСОБА_2 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 632737 від 05 травня 2010 року, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів за № 011063100897. Виходячи із вищевказаного позивачу повідомлено про те, що належна їй присадибна земельна ділянка стовідсотково накладається на земельну ділянку ОСОБА_2 (а.с. 227, Т.1).

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2 і ОСОБА_7 для ведення особистих селянських господарств за рахунок земель державної власності (не надані у власність або постійне користування) в с. Липівське Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області та технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 та ОСОБА_7 для ведення особистих селянських господарств за рахунок земель державної власності (земель запасу) в с. Липівське на території Байрацької сільської ради Липоводолинського району Сумської області була виготовлена ТОВ «ГЕОПРОЕКТ» (м. Ромни, 2008, 2009 рік) (а.с. 246-254, Т. 1; а.с. 4-21, Т. 2).

Відповідно до інформаційної довідки відділу ГУ Держгеокадастру у Сумській області № 2356/407-20 від 17 липня 2020 року ОСОБА_2 отримав Державний акт на право приватної власності серії ЯИ №632737 від 25 травня 2010 року з кадастровим номером 5923280400:06:001:0003 на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок ОСОБА_1 (за її словами); за проектом відведення земельна ділянка 5923280400:06:001:0003 не має забудови та представлена одним угіддям: рілля (а.с. 253, Т.1).

Згідно висновку експерта Сумського відділення ННЦ «Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Таранця Т.А. № 1606/2509 за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 02 серпня 2022 року нерухоме майно (житловий будинок з господарськими спорудами), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_8 , розташовується у межах земельної ділянки з кадастровим номером 5923280400:06:001:0003, призначеної для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, та яка належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с. 77-92, Т.2).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того що з урахуванням достовірно установленого судом факту включення до земельної ділянки площею 2,00 га, належної на праві власності ОСОБА_2 земельної ділянки площею більше 0,4802 га, яка розміщена для обслуговування, експлуатації будинку № 1 із господарськими спорудами, та для ведення підсобного домашнього господарства в АДРЕСА_1 , який належить на праві власності позивачці, а також приймаючи до уваги те, що належний позивачці будинок із господарськими спорудами займає та раніше займав ще до приватизації частини цієї земельної ділянки співвідповідачем ОСОБА_2 іншу частину земельної ділянки, яка є та була необхідною для його безпосереднього обслуговування разом із господарськими спорудами, то суд уважає за необхідне з метою ефективного та належного захисту права власності позивачки на земельну ділянку під цим будинком та землею поряд із ним, у межах визначеного позивачкою способу захисту її порушеного права, визнати повністю недійсним вищевказаний державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_2 , як належного відповідача у даній справі, оскільки цей документ виданий із порушеннями вимог земельного закону, які призвели до обмеження права позивачки на землю під вже збудовану нерухомість.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із п. г) ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ч. 1 ст. 155 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу ч.1 ст. 120 ЗК України (на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно ч.1 ст. 377 ЦК України (на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч. 1, п. в) ч.3 ст.116 ЗК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом

Відповідно до п. б) ч.1 ст.121 ЗК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11 (провадження № 14-525цс18) сформувала правову позицію, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами,що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо незгоди з висновком експерта № 1606/2509 від 02 серпня 2022 року з підстав його неповноти, необґрунтованості та проведення експертного дослідження з грубим порушенням законодавства.

Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

В даній справі було проведено судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, за наслідками якого складено висновок експерта Сумського відділення ННЦ «Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Таранця Т.А. № 1606/2509 від 02 серпня 2022 року, яким надано однозначну відповідь на поставлене судом питання в ухвалі про призначення експертизи від 23 липня 2020 року, а саме, що нерухоме майно (житловий будинок з господарськими спорудами), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_8 , розташовується у межах земельної ділянки з кадастровим номером 5923280400:06:001:0003, призначеної для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, та яка належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с. 77-92, Т.2).

Доводам сторони відповідача ОСОБА_2 щодо незгоди з вказаним висновком експерта було надано оцінку судом першої інстанції. Крім того, за клопотанням адвоката Мальченка Д.В. судом було допитано експерта ОСОБА_9 , який надав додаткові пояснення щодо складеного ним висновку.

Підстав вважати висновок експерта № 1606/2509 від 02 серпня 2022 року неповним, неясним чи необґрунтованим, або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або таким, що викликає сумніви у його правильності, колегія суддів не вбачає.

На думку колегії суддів вказаний висновок експерта є належним та допустимим доказом у справі.

Щодо тверджень сторони відповідача стосовно незабезпечення судом явки спеціаліста ФОП ОСОБА_6 , який проводив топографо-геодезичне знімання спірної ділянки, для надання пояснень, слід зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що місцевим судом вживалися заходи для виклику спеціаліста, проте у зв`язку з його призовом по мобілізації на військову службу, забезпечити його явку не видалося за можливе. Крім того, у суду немає сумнівів з приводу того, що ФОП ОСОБА_6 , який є сертифікованим інженером-землевпорядником, а тому в силу закону має право виконувати певні топографо-геодезичні роботи, в тому числі складати збірний кадастровий план та ситуаційний план меж земельної ділянки, які були використані експертом при проведенні експертного дослідження.

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції було надано належну оцінку.

За встановлених обставин справи, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов`язує можливість прийняття судового рішення про скасування оскарженого рішення суду.

Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, розглядаючи спір, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Мальченком Денисом Володимировичем, залишити без задоволення.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 04 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 листопада 2023 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

В. Ю. Рунов