Рішення

від 06.07.2023 по справі 620/9116/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2023 року Чернігів Справа № 620/9116/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Ткаченко О.Є.,

за участю секретаряШукай К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Кривденко Марини Олександрівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з позовом до державного виконавця Деснянського відділу Державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Кривденко М.О., в якому просить:

визнати протиправними дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Кривденко М.О. щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 63771177 з примусового виконання виконавчого листа №620/1954/20 від 27.10.2020, що видав Чернігівський окружний адміністративний суд, в межах, на підставі та в порядку, визначених законом Про виконавче провадження;

зобов`язати державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Кривденко М.О. вчинити дії в межах, на підставі та в порядку, визначених Законом України Про виконавче провадження, щодо закінчення виконавчого провадження ВП № 63771177 з примусового виконання виконавчого листа №620/1954/20 від 27.10.2020, що видав Чернігівський окружний адміністративний суд;

зобов`язати державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Кривденко М.О. вчинити дії в межах, на підставі та в порядку, визначеним Законом України Про виконавче провадження, щодо скасування вимоги державного виконавця про сплату виконавчого збору ВП № 63771177 від 26.07.2021 у розмірі 20000,00грн., про розмір витрат виконавчого провадження ВП № 63771177 у розмірі 225,74грн., постанови про стягнення штрафу ВП № 63771177 у розмірі 5100,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 у справі №620/1954/20, яке набрала законної сили 06.10.2020, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по листопад 2018 року включно. Дане рішення суду Військовою частиною НОМЕР_1 виконано в добровільному порядку, тому дії держаного виконавця щодо винесення вимоги державного виконавця про сплату виконавчого збору ВП № 63771177 від 26.07.2021 у розмірі 20000,00грн., про розмір витрат виконавчого провадження ВП № 63771177 у розмірі 225,74грн. та постанови про стягнення штрафу ВП № 63771177 у розмірі 5100,00грн є протиправними.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки боржником рішення суду в повному обсязі не виконано. Вказує, що при винесенні оскаржуваних вимог та постанови державний виконавець діяв на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Представник третьої особи позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову, оскільки рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 у справі №620/1954/20, яке набрала законної сили 06.10.2020, не виконано в повному обсязі.

Представники позивача, відповідача та третьої особи подали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

Фіксування судового засідання, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як слідує з матеріалів справи, 27.10.2020 Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 620/1954/20 про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018.

01.12.2020 відповідачем відкрито виконавче провадження № 63771177. В постанові про відкриття виконавчого провадження, зокрема, зазначено про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Копії постанови про відкриття направлено сторонам виконавчого провадження (а.с.7зворот-8 т.1).

Як слідує з матеріалів справи військовою частиною НОМЕР_1 направлено відповідачу лист №22/374 від 10.12.2020, в якому зазначено, що в добровільному порядку на виконання рішення суду позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018, що підтверджується копією платіжного доручення № 548 від 28.09.2020 та копією реєстру перерахування на рахунки отримувача № 106 від 29.09.2020 (а.с.13 т.1).

В зв`язку з зазначеним, 11.01.2021 державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Кривденко М.О. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 63771177 (а.с.15 т.1).

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом на дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Суми) Кривденко М.О. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 63771177 від 11.01.2021.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Кривденко М.О. щодо винесення постанови від 11.01.2021 №63771177 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №620/1954/20, виданого 27.10.2020 Чернігівським окружним адміністративним судом, про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року включно. Скасовано постанову державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Кривденко М.О. від 11.01.2021 №63771177 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №620/1954/20, виданого 27.10.2020 Чернігівським окружним адміністративним судом, про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року включно.

14.04.2021 державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Кривденко М.О. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження (а.с.67 т.1).

26.07.2021 державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Кривденко М.О. винесено постанову про накладення штрафу за не виконання виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 № 620/1954/20.

26.07.2021 державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Кривденко М.О. винесено вимогу державного виконавця про сплату виконавчого збору ВП №63771177 від 26.07.2021 у розмірі 20000,00грн., витрат виконавчого провадження ВП №63771177 у розмірі 225,74грн. та штраф, накладений державним виконавцем 26.07.2021 за невиконання рішення суду у встановлений Законом України «Про виконавче провадження» строк, в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 5100,00 грн (а.с.17 т. 1).

Вважаючи дії державного виконавця протиправними, позивач звернувся до суду за захистом свої прав та інтересів.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначеніЗаконом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII(далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIIIвиконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цимЗаконом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбаченихзакономвипадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначенихзакономабо міжнародним договором України.

Вимоги до виконавчого документа визначено у статті 4 Закону №1404-VIII.

Згідно частини першої цієї статті у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Згідно із приписами пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Приписами частин третьої, четвертої статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно достатті 42 Закону №1404-VIIIкошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленомустаттею 27цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цьогоЗаконуабо у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Міністерство юстиції України наказом від 02.04.2012№ 512/5(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802) затвердило Інструкцію з організації примусового виконання рішень, котра містить розділ VI «Фінансування виконавчого провадження» такого змісту:

1. Фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.

Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 № 554.

2. Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження(крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини)та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: - відкриття виконавчого провадження; - стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); - стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); - стягнення витрат виконавчого провадження; - закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: - виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); - пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогамиЗаконувиносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Підстави для закінчення виконавчого провадження наведені встатті 39 Закону №1404-VІІІ. Так, відповідно до пункту 9 частини першоїстатті 39 Закону №1404-VІІІвиконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до частини дев`ятоїстатті 27 Закону №1404-VІІІвиконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставіпункту 9частини першоїстатті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставіпункту 17частини першоїстатті 39 цього Закону.

При вирішенні спору суд керується такими міркуваннями:

Аналіз наведених вище нормЗакону №1404-VІІІдозволяє зробити висновок, що при надходженні до державного виконавця заяви стягувача та виконавчого документа, державний виконавець повинен прийняти одне з двох рішень - прийняти або постанову про відкриття виконавчого провадження, або повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Нормами частини четвертоїстатті 4 Закону №1404-VIIIрегламентовано вичерпний перелік підстав, за яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби. При цьому суд констатує, що на цій стадії державний виконавець не має ані повноважень, ані можливості перевірити, чи вимоги виконавчого документа виконані боржником добровільно до дати подання стягувачем заяви про відкриття виконавчого провадження.

За обставин цієї справи ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду видано виконавчий лист № 620/1954/20 від 27.10.2020. Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 3 Закону України «Про виконавче провадження»виконавчий лист суду є виконавчим документом та належною підставою для примусового виконання. Оскільки заявником було подано до виконання належно оформлений виконавчий лист суду, державний виконавець Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), приймаючи 01.12.2020 рішення про відкриття виконавчого провадження 63771177, діяв на підставі, у межах повноважень та в порядку, визначеномуЗаконом №1404-VIII, оскільки не встановив передбачених частиною 4статті 9 Закону №1404-VIIIпідстав для повернення стягувачу виконавчого документа.

Оцінюючи доводи позивача про те, що рішення суду у справі 620/1954/20 виконане боржником до відкриття виконавчого провадження, а держаний виконавець не перевірила фактичного виконання боржником рішення суду, суд визнає такі помилковими. Як вже зазначив суд, на стадії відкриття виконавчого провадження в державного виконавця немає повноважень перевіряти фактичне виконання рішення суду; натомість державний виконавець перевіряє, чи виконавчий документ відповідає вимогам частини першоїстатті 4 Закону №1404-VІІІ, а також чи немає інших підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, що і було ним зроблено.

Приписами ст.ст.26,27 Закону №1404-VІІІна державного виконавця покладено обов`язок не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій одночасно державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору, а також винести постанову про стягнення виконавчого збору у визначеномузакономрозмірі. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи. У цей же строк державний виконавець на підставістатті 42 Закону №1404та пункту 2 розділу 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень зобов`язаний винести постанову про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження. Отже, оскаржені рішення прийняті державним виконавчем правомірно.

Статтею 19 Закону № 1404-VІІІна сторін виконавчого провадження покладений обов`язок інформувати державного виконавця про повне/часткове самостійне виконання рішення суду. Відповідно до частини дев`ятоїстатті 27Закону № 1404-VІІІвиконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першоїстатті 39 цього Закону, - тобто якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Таким чином, позивач як боржник у виконавчому провадженні зобов`язаний подати державному виконавцю повідомлення про виконання ним вимог виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду видано виконавчий лист № 620/1954/20 від 27.10.2020, а також підтверджуючі цю обставину документи. Якщо державний виконавець встановить факт добровільного виконання вимог виконавчого документа до прийняття ним постанови про відкриття виконавчого провадження, то ця обставина буде підставою для закриття виконавчого провадження, при цьому виконавчий збір з боржника на підставі оскарженої постанови стягуватися не буде.

Щодо визначення мінімального розміру витрат виконавчого провадження, то таке здійснене державним виконавцем відповідно до вимогзаконута не порушує прав позивача як боржника у виконавчому провадженні. Питання ж стягнення з боржника конкретної суми витрат буде вирішуватися державним виконавцем шляхом винесення окремого рішення (постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, котра виноситься не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження) залежно від підстав закінчення виконавчого провадження. Щодо дотримання державним виконацем строків скерування учасникам виконавчого провадження оскаржених постанов тощо, то такі аргументи позивача не стосуються предмету доказування в спорі про їх правомірність, тому не підтверджують обґрунтованості позовних вимог.

Отже, позивач має визначеніЗаконом №1404процесуальні механізми та реальну можливість не сплачувати визначені в оскаржених рішеннях державного виконавця суми виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, проте для цього він повинен належно виконувати свої обов`язки як сторона у виконавчому провадженні та своєчасно інформувати державного виконавця про повне/часткове самостійне виконання рішення суду, надавати йому відповідні докази.

Підсумовуючи свої висновки суд вважає, що оскаржені постанови про сплату виконавчого збору та про розмір витрат виконавчого провадження є такими, що відповідають встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень. Доводи позивача про необхідність скасування цих постанов є помилковими та свідчать про безпідставність позовних вимог, тому в їх задоволенні слід відмовити.

Згідно пунктів 1, 16 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, розглядаючи позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, щоЗаконом України "Про виконавче провадження"на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Відповідно доч. 3 ст. 18 Закону N 1404-VIIIвизначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цьогоЗакону(п. 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (п. 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (п. 22).

Отже, Законом N 1404-VIII на державного виконавця покладено обов`язок перевіряти виконання рішення боржником.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №200/10827/21.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи, необхідно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і спрямовано на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У зв`язку з характером правовідносини та змістом зобов`язання, примусове виконання якого здійснюється в межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть бути виявлені такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без важливих на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження" N 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим фактом невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, у розумінні наведених норм Закону N 1404-VIII, можна вважати об`єктивні причини, які неможливо або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

У постанові від 20.05.2021 по справі № 420/5465/18 Верховний Суд зазначив, що: "умовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У зв`язку з цим З характеру правовідносин і змісту зобов`язання примусове виконання його здійснюється в межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть бути з`ясовані такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання та подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без важливих на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону.Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин».

Пунктами 6 та 8 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі Інструкція № 512/5), передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбаченихЗакономта іншими нормативно-правовими актами.

Акт- документ, що підтверджує певні встановлені факти або події.

Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин.

У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складеноакт.

У констатуючій частині викладаються мета і завдання складанняакта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.

У кінціакта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірниківакта та кому вони надаються (надсилаються).

Актпідписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанніакта, про це робиться відмітка вакті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складанняакта.

Доакта можуть вноситись також інші відомості, визначеніЗаконом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовимиактами.

У разі виконання боржником рішення виконавець складаєакт, що підписується сторонами виконавчого провадження, та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно допункту 9частини першої статті 39 Закону (пункт 10 розділ IX Інструкції № 512/5).

Вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв`язку або вручається виконавцем особі, яка зобов`язана вчинити дії.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що державний виконавець не вчиняв дій щодо перевіряти виконання рішення боржником, тому постанова про накладення штрафу від 26.07.2021 ВП №63771177 є протиправною та підлягає скасуванню.

Оскільки винесення вимоги від 26.07.2021 №59779 державним виконавцем є похідною постанови про накладення штрафу від 26.07.2021 ВП №63771177, тому вимога державного виконавця від 26.07.2021 №59779 є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 та 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. (ч. 1 ст. 139 КАС України)

Частиною 2 ст.139 КАС України, установлено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Згідно з частиною 3статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.11 ст. 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Зміст цієї норми дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.2019 в справі №821/410/17.

Суд зазначає, що у даному ж випадку, третя особа на стороні відповідача заперечувала проти позову та підтримувала позицію відповідача, який є суб`єктом владних повноважень, з огляду на що передбачено відшкодування відповідачу суб`єкту владних повноважень документально підтверджених витрат, пов`язаних лише із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Ухвалою суду від 31.01.2022 було призначено судову економічну експертизу, виконання якої доручено експертам Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України щодо суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2016 року по листопад 2018 року, в зв`язку з чим провадження у справі зупинено.

01.05.2023 до суду надійшов висновок експерта Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 21.03.2023 №СЕ-19/125-22/4591-ЕК, в якому зазначено, що підтвердити документально проведений військовою частиною НОМЕР_1 розрахунок суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2016 року по листопад 2018 року включно у сумі 29388,46 грн не є можливим (а.с.164-171 т.2).

Витрати на проведення економічної експертизи склали 14498,56 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.2933201515.1 від 05.04.2023 (а.с.187 т.2).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені третьою особою у цій справі, відшкодовуються у тому ж порядку, у якому відшкодовувались би судові витрати відповідача, що є суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, на користь третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судові витрати в розмірі 10873,92 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Військової частини НОМЕР_1 до державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Кривденко Марини Олександрівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) від 26.07.2021 ВП №62771177 про накладення штрафу.

Визнати протиправною та скасувати вимогу державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) від 26.07.2021 №59779.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 10873 (десять тисяч вісімсот сімдесят три) грн 92 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне рішення суду складено 06 липня 2023 року.

Позивач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ).

Відповідач: Державний виконавець Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Кривденко Марина Олександрівна (вул. Шевченка, 118, м. Чернігів, 14030, код ЄДРПОУ 35029719).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя О.Є. Ткаченко