Постанова

від 05.07.2023 по справі 420/11604/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/11604/23

Перша інстанція: суддя Стефанов С.О.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

при секретарі Пальоній І.М.,

за участю: представника апелянта Елісашвілі Олени Миколаївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року по справі за позовом Одеської обласної прокуратури до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача - Фірма з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді Товариства, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2023 року Одеська обласна прокуратура звернулась до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі ДВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача - Фірма з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді Товариства, про визнання протиправною та скасування постанови від 04.05.2023 року ВП №42486279 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн..

В обґрунтування позову зазначено, що вказана постанова державного виконавця є неправомірною та такою, що порушує права Одеської обласної прокуратури з огляду на те, що державного виконавця поінформовано, що виконати рішення суду про повернення Одеською обласною прокуратурою статутних документів та документів щодо майна Фірми з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді ТОВ не вбачається за можливе. Водночас, державному виконавцю у відповідності до вимог ч.3 п.10 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» запропоновано звернутися до суду із заявою (поданням) про роз`яснення порядку та способу виконання рішення, винесеного 24.01.2014 року Малиновським районними судом м.Одеси.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.03.2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №42486279 з виконання виконавчого листа №521/5324/13-к, виданого 04.03.2014 року Малиновським районним судом м.Одеси, яким зобов`язано прокуратуру Малиновського району м.Одеси повернути до реєстраційної справи відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради, податкових органів, до справи ліквідованого підприємства Фірми з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді ТОВ, архіву Одеської міської ради, а також самій Фірми з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді ТОВ оригінали усіх документів, вилучених під час досудового розслідування кримінальної справи №55980018.

У постанові про відкриття виконавчого провадження від 14.03.2014 року боржнику запропоновано самостійно виконати вимоги виконавчого документу в семиденний строк з моменту винесення постанови. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надіслані боржникові - для виконання, стягувачу - для відома.

На підставі заяви державного виконавця, ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 20.10.2022 року по справі №521/5324/13-к змінено сторону - боржника у зазначеному виконавчому провадженні ВП № 55980018 з прокуратури Малиновського району м.Одеси на Одеську обласну прокуратуру, та змінено орган, якому боржник за виконавчим документом зобов`язаний передати реєстраційну справу з ліквідованого відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради на Юридичний департамент Одеської міської ради.

Постановою директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 08.03.2023 року виконавче провадження ВП №55980018 передано до ДВС. 21.03.2023 року зазначене виконавче провадження прийнято до провадження державним виконавцем ДВС.

Судом першої інстанції встановлено, що у ДВС перебуває виконавче провадження №42486279 з примусового виконання виконавчого листа №521/5324/13-к від 04.03.2014 року, виданого Малиновським районним судом м.Одеси, про зобов`язання Одеської обласної прокуратури повернути до реєстраційної справи юридичного департаменту Одеської міської ради, податкових органів, до справи ліквідованого підприємства - Фірми з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді ТОВ, архіву Одеської міської ради, а також самій Фірмі з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді ТОВ оригінали усіх документів, вилучених помічником прокурора Іллічівського району м.Одеси Бершавським Р.В. під час досудового розслідування кримінальної справи №55980018.

В подальшому, відповідачем було прийнято постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду від 13.04.2023 року.

Також, постановою державного виконавця ДВС від 04.05.2023 року у виконавчому провадженні №42486279 при примусовому виконанні виконавчого листа №521/5324/13-к, виданого 04.03.2014 року Малиновським районним судом м.Одеси, повторно накладено штраф на Одеську обласну прокуратуру у розмірі 10200 грн. та зобов`язано боржника виконати протягом десяти робочих днів рішення суду.

Винесення вказаної постанови і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що поважними причинами невиконання рішення суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.

Таких доказів державному виконавцю ДВС станом на 13.04.2023 року прокуратурою не надано.

Суд зазначив, що відповідно до статей 63, 75 Закону, 13.04.2023 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на відповідача в розмірі 5100 грн.

Пунктом другим даної постанови зобов`язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Станом на 04.05.2023 року рішення суду було невиконаним.

Враховуючи, що боржником не виконано вимог виконавчого документа, на підставі статей 63, 75 Закону державним виконавцем правомірно 04.05.2023 року винесено постанову про накладення штрафу у виконавчому провадженні ВП №42486279, якою за не виконання рішення суду накладено на боржника - прокуратуру штраф на користь держави у розмірі 10200,00 грн.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною першою статті 28 Закону передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відповідно до частини другої цієї ж статті документи виконавчого провадження державним органам, органам місцевого самоврядування, банкам, іншим фінансовим установам, підприємствам, установам, організаціям, посадовим чи службовим особам можуть надсилатися у формі електронних документів.

Згідно з частиною 1 статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до частини 6 статті 26 Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Частинами 2 та 3 статті 63 Закону передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Частиною першою статті 75 Закону передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Згідно з частиною 2 статті 75 Закону у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З аналізу наведеного вбачається, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним судового рішення, яке набрало законної сили, без поважних причин, і таке накладення штрафу є видом юридичної відповідальності боржника, що, в свою чергу, направлено на реалізацію мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Як було зазначено, у ДВС перебуває виконавче провадження №42486279 з примусового виконання виконавчого листа №521/5324/13-к від 04.03.2014 року, виданого Малиновським районним судом м.Одеси, про зобов`язання Одеської обласної прокуратури повернути до реєстраційної справи юридичного департаменту Одеської міської ради, податкових органів, до справи ліквідованого підприємства - Фірми з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді ТОВ, архіву Одеської міської ради, а також самій Фірмі з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді ТОВ оригінали усіх документів, вилучених помічником прокурора Іллічівського району м.Одеси Бершавським Р.В. під час досудового розслідування кримінальної справи №55980018.

Приймаючи оскаржувану постанову, відповідач зазначав, що боржником не виконано вимог виконавчого документа у виконавчому провадженні ВП № 42486279.

Поряд з цим, в обґрунтування власної позиції, позивачем було зазначено, що 30.03.2023 року за вхідним №17704-23 до Одеської обласної прокуратури надійшла постанова державного виконавця ДВС від 21.03.2023 року про прийняття виконавчого провадження №42486279 з примусового виконання виконавчого листа №521/5324/13-к, виданого 04.03.2014 року Малиновським районним суду м.Одеси, про зобов`язання Одеськоїобласної прокуратури повернути до реєстраційної справи юридичного департаменту Одеської міської ради, податкових органів, до справи ліквідованого підприємства - Фірми з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді ТОВ, архіву Одеської міської ради, а також самій Фірмі з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді ТОВ, оригінали усіх документів, вилучених помічником Іллічівського району м.Одеси Бершавським Р.В. під час досудового розслідування кримінальної справи № 55980018 відносно ОСОБА_1 у скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.172 КК України в редакції 1960 року.

Також, 30.03.2023 року за вхідним №17713-23 до прокуратури надійшла вимога державного виконавця у вказаному виконавчому провадженні, у якому вимагалося повідомити державного виконавця про стан виконання рішення суду та про заходи, які вжиті на його виконання.

За результатами розгляду вимоги Одеською обласною прокуратурою 04.04.2023 року за вихідним №31/1/2-491вих-23 повідомлено державного виконавця, що у провадженні слідчих прокуратури Одеської області перебували матеріали кримінального провадження №42013170000000299 від 26.06.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України за фактом втрати колишніми службовими особами прокуратури Іллічівського району м.Одеси оригіналів статутних документів та документів щодо майна Фірми з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді ТОВ.

Також у відповіді повідомлено, що під час здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановити місцезнаходження вищезазначених установчих документів та осіб, з чиєї вини вони втрачені, не представилось за можливе.

За результатами досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні 31.01.2019 року слідчим винесено постанову про його закриття на підставі п.2 ч.1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України (відсутність в діянні складу кримінального правопорушення), підстави для скасування вказаної постанови відсутні.

На думку позивача, вказаним обґрунтуванням поінформовано державного виконавця, що виконати рішення суду про повернення Одеською обласною прокуратурою статутних документів та документів щодо майна Фірми з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді ТОВ не вбачається за можливе.

Колегія суддів не погоджується з вказаними доводами та зазначає, що справа не містить належних доказів того, що позивачем вчинялись достатні дії для одержання/поновлення документів, вилучених помічником Іллічівського району м.Одеси ОСОБА_2 під час досудового розслідування кримінальної справи №55980018 відносно ОСОБА_1 ..

Суд зазначає, що адміністративна справа містить копію вказаної постанови про закриття кримінального провадження від 31.01.2019 року.

З вказаної постанови вбачається, що допитаний в якості свідка колишній помічник прокурора Іллічівського району м.Одеси ОСОБА_2 повідомив, що у період з 1998 по 2000 роки обіймав вищевказану посаду. У вказаний період ним здійснювалось досудове слідство у кримінальній справі №559800018 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст.172 КК України (в ред. 1960 року), яку було порушено за матеріалами перевірки заяви ОСОБА_3 на незаконні дії засновників та посадових осіб Фірми «Телнет», у тому числі підробку підписів у документах зазначеної фірми та ухилення від сплати податку. В ході досудового слідства 26.08.1998 року ним ( ОСОБА_2 ) було проведено виїмку засновницьких ментів СП «Телнет» у реєстраційно-ліцензійній палаті Одеського міськвиконкому, які в подальшому були ним оглянуті та долучені до матеріалів справи в якості речових доказів. Окрім вказаного, як зазначив ОСОБА_2 , 08.07.1998 року на СП «Телнет» була вилучена низка бухгалтерських документів відповідно до протоколу огляду та вилучення, які були виділенні в окреме провадження відповідно до постанови від 30.10.1998 року та направлені до ДПІ Іллічівського району м.Одеси. За результатами досудового слідства, ОСОБА_2 винесено постанову про закриття кримінальної справи №559800018 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст.172 України (1960 року) на підставі ст.7 КПК України (1960 року). Щодо вище перелічених вилучених документів, то ОСОБА_2 зазначив, що їх він повернув після прийняття процесуального рішення по кримінальній справі до органу, де вони вилучались. Крім того, як зазначив ОСОБА_2 , документи, які підтверджують повернення ним вилучених документів, містяться у наглядовому провадженні по кримінальній справі №559800018.

Водночас, з матеріалів справи не вбачається, а позивачем не надано жодних відомостей про вчинення належних та достатніх дій щодо отримання документів, які підтверджують повернення ОСОБА_2 вилучених документів, які містяться у наглядовому провадженні по кримінальній справі №559800018.

При цьому, суд окремо зазначає, що вказані заходи щодо отримання документів, які підтверджують повернення вилучених документів і які містяться у наглядовому провадженні по кримінальній справі, самі по собі можуть не бути вичерпними та достатніми для виконання вказаного виконавчого документа, а наведені судом виключно в якості акцентування уваги на відсутність вчинення вичерпних дій для виконання виконавчого документа. Суд зазначає, що боржник при виконанні виконавчого документа повинен на власний розсуд визначати обсяг та спрямованість дій для ґрунтовного виконання виконавчого документа.

Поряд з цим, позивачем неодноразово вказано, що за результатами досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні 31.01.2019 року слідчим винесено постанову про його закриття, на підставі п.2 ч.1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України. При цьому, ОСОБА_3 (керівник стягувача) ознайомлений з матеріалами кримінального провадження у повному обсязі та вказану постанову не оскаржував.

Суд наголошує, що відсутність оскарження вказаної постанови про закриття кримінального провадження не є тотожнім погодженню стягувача з фактом невиконанням боржником виконавчого документу, натомість матеріали справи свідчать про наявність проактивної позиції сторони стягувача в питанні отримання вилучених документів.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці, зокрема, у пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Крім того, в обгрунтування своєї позиції, позивачем зазначено, що державному виконавцю у відповідності до вимог ч.3 п.10 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» було запропоновано прокуратурою звернутися до суду із заявою (поданням) про роз`яснення порядку та способу виконання рішення, винесеного 24.01.2014 року Малиновським районними судом м.Одеси.

Колегія суддів вважає вказаний аргумент беззмістовним, оскільки Закон України «Про виконавче провадження» обов`язок щодо належного та повного виконання рішення суду в першу чергу покладає на боржника, саме вказана особа повинна вчинити швидкі та достатні дії, як фактичного, так і процесуального характеру для виконання рішення суду, чого з даної справи не вбачається.

При цьому, відповідно до ч.4 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю, зокрема, про виникнення обставин, що обумовлюють встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, водночас, з даної справи не вбачається вчинення позивачем ініціативних та взагалі будь-яких активних дій, направлених, в тому числі, на зміну способу і порядку виконання виконавчого документу, виданого Малиновським районним судом м.Одеси (з матеріалів справи вбачається, що про закриття 31.01.2019 року кримінального провадження за фактом втрати документів прокуратурою було повідомлено ДВС фактично лише у квітні 2023 року у відповідь на звернення останнього щодо ходу виконання виконавчого листа).

Під час судового засідання 05 липня 2023 року представником апелянта зазначено про відсутність факту сповіщення органу прокуратури щодо відкриття виконавчого провадження, в якому зобов`язано повернути до реєстраційної справи юридичного департаменту Одеської міської ради, податкових органів, до справи ліквідованого підприємства - Фірми з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді ТОВ, архіву Одеської міської ради, а також самій Фірмі з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді ТОВ оригінали усіх документів, вилучених помічником прокурора Іллічівського району м.Одеси Бершавським Р.В. під час досудового розслідування кримінальної справи №55980018.

Колегія суддів не приймає до уваги вказані посилання та зазначає, що згідно положень ч.1 та 5 ст.160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

В позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.5 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Поряд з цим, в обґрунтування позову позивачем не було зазначено про відсутність факту сповіщення органу прокуратури про відкриття виконавчого провадження, позивачем обґрунтовано свої вимоги лише неможливістю виконання зазначеного виконавчого документа, тому суд не приймає їх до уваги.

Більше того, вказані посилання спростовуються матеріалами справи, зокрема, самим позовом, в якому зазначено, що постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси від 10.03.2023, що надійшла 14.03.2023 за вхідним 14122-23 постановлено передати виконавче провадження № 42486279 до ДВС у строк до 13.03.2023.

Надалі, 30.03.2023 за вхідним 17704-23 до Одеської обласної прокуратури надійшла постанова державного виконавця Відділ) примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчого служби Міністерства юстиції України від 21.03.2023 про прийняття виконавчого провадження №42486279 з примусового виконання виконавчого листа №521/5324/13-к, виданого 04.03.2014 року Малиновським районним суду м. Одеси.

Крім того, матеріали справи містять постанову слідчого судді Малиновського районного суду м.Одеси від 24 січня 2014 року, справа №521/5324/13-к, якою скаргу керівника Фірми іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді ТОВ на бездіяльність посадових осіб прокуратури Одеської області, прокуратури м.Одеси та прокуратури Малиновського району м.Одеси щодо неповернення оригіналів вилучених документів задоволено частково та зобов`язано прокуратуру Малиновського району м.Одеси повернути до реєстраційної справи відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради, податкових органів, до справи ліквідованого підприємства - фірми з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді ТОВ, архіву Одеської міської ради, а також самій Фірмі з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді ТОВ оригінали усіх документів, вилучених помічником прокурора Іллічівського району м.Одеси під час досудового розслідування кримінальної справи №55980018.

При цьому, розгляд вказаного питання було здійснено за участі представника прокуратури Малиновського району м.Одеси.

Також, справа містить ухвалу судді Малиновського районного суду м.Одеси по справі №521/5324/13-к від 07 вересня 2020 року, в якій розглянуто заяву старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області) про зміну сторони виконавчого провадження та роз`яснення виконавчого документу.

Так, під час розгляду вказаного питання судом було зазначено, що листом від 19.04.2018 року №16-89.3854-18 вих. повідомлено що, «... на підставі ст.ст. 7,12 та п. 1 розділу XII «Прикінцевих положень» Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 Наказом Генеральної прокуратури України № 87ш від 23.09.2015 з 15.12.2015 року прокуратуру Малиновського районного суду м.Одеси виключено зі штатного розпису без правонаступництва». З зазначеного заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №2 зробив висновок, «... що з 15.12.2015 року прокуратура Малиновського району не існує, виконати вищезазначену вимогу державного виконавця від 10.04.2018 року та ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 19.03.2018 року по справі №521/5324/13-к не вбачається можливим».

Крім того, суду було надано ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 20 жовтня 2022 року по справі № 521/5324/13-к, в якій суд розглянув заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні у судовій справі №521/5324/13-к за скаргою керівника Фірми з іноземними інвестиціями у вигляді ТОВ (заяву було задоволено) за участі прокурорів з боку обвинувачення.

Також, у вказаній ухвалі судом зазначено, що прокурор з`явившись в судове засідання 07.10.2022 року повідомив, що не може висловити свою думку за заявою, оскільки йому потрібен час з`ясувати, хто повинен з прокурорів приймати участь у даному судовому провадженні, оскільки він можливо неповноважений представник.

Більш того, вказані доводи представника позивача спростовуються листом самої Одеської обласної прокуратури від 04.04.2023 року на адресу ДВС, з якого вбачається, що позивач отримував виконавчий лист №521/5324/13-к від 04.03.2014 року (а.с.28-29).

Наведені обставини у сукупності свідчать про очевидну обізнаність прокуратури, як органу, працівники якого мають відповідну правову кваліфікацію, щодо наявності виконавчого провадження про зобов`язання повернути до реєстраційної справи відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради, податкових органів, до справи ліквідованого підприємства - фірми з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді ТОВ, архіву Одеської міської ради, а також самій фірмі з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю оригінали усіх документів, вилучених помічником прокурора Іллічівського району м.Одеси під час досудового розслідування кримінальної справи № 55980018.

При цьому, в ході розгляду справи суду не було надано жодного доказу щодо оскарження прокуратурою або самої постанови про відкриття спірного виконавчого провадження, або бездіяльності органу чи посадових осіб виконавчої служби щодо неповідомлення органу прокуратури про відкриття цього виконавчого провадження.

Суд звертає увагу, що у рішенні «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року Європейський суд з прав людини зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Також, Європейський суд з прав людини у пункті 18 рішення від 12 травня 2011 року у справі «Ліпісвіцька проти України» (заява11944/05) звернув увагу й на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (див. пункт 197 рішення у праві «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy), № 36813/97). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (див. пункти 24- 27 рішення від 13 червня 2006 року у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), N 2132/02).

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин щодо відсутності підстав для задоволення позову про визнання протиправною та скасування постанови від 04.05.2023 року ВП №42486279 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн..

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук