Окрема думка

від 05.07.2023 по справі 420/11604/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А Д У М К А

судді П`ятого апеляційного адміністративного суду Бойка А.В.

по адміністративній справі № 420/11604/23

05 липня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/11604/23

У травні 2023 року Одеська обласна прокуратура звернулась до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача - Фірма з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді Товариства, про визнання протиправною та скасування постанови від 04.05.2023 року ВП №42486279 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Одеська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2023 року апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 року без змін.

За наслідком апеляційного перегляду даної адміністративної справи суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції стосовно правомірності постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.05.2023 року ВП №42486279 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним висновком колегії суддів апеляційного суду, вважаю за необхідне, керуючись ст.34 КАС України, висловити окрему думку.

Так, в ході розгляду даної справи було встановлено, що 14.03.2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Середою В.Ю. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №42486279 з виконання виконавчого листа №521/5324/13-к, виданого 04.03.2014 року Малиновським районним судом м.Одеси, яким зобов`язано прокуратуру Малиновського району м.Одеси повернути до реєстраційної справи відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради, податкових органів, до справи ліквідованого підприємства Фірми з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді ТОВ, архіву Одеської міської ради, а також самій Фірми з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді ТОВ оригінали усіх документів, вилучених під час досудового розслідування кримінальної справи №55980018.

На підставі постанови директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 08.03.2023 року, а також постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 10.03.2023 року ВП № 42486279, виконавче провадження ВП №42486279 передано з відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

21.03.2023 року зазначене виконавче провадження прийнято до провадження державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

У той же день, 21.03.2023 року державним виконавцем винесено вимогу, в якій він вимагав від боржника повідомити про стан виконання рішення суду, про заходи, які вжиті на його виконання та посадових осіб, які винні у його невиконанні.

04.04.2023 року за вих. 31/1/2-491ВИХ-23, Одеська обласна прокуратура направила державному виконавцю лист стосовно виконання виконавчого листа № 521/5324/13-к від 04.032.014 року, в якому повідомила, що в провадженні слідчих прокуратури Одеської області перебували матеріали кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України за фактом втрати колишніми службовими особами прокуратури Іллічівського району м. Одеси оригіналів статутних документів та документів щодо майна фірми з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді ТОВ. Прокуратура повідомила державного виконавця про те, що під час здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановити місцезнаходження вищезазначених установчих документів та осіб, з чиєї вини вони були втрачені не представилось за можливе.

Також у вказаному повідомленні прокуратурою зазначено про те, що за результатами досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні 31.01.2019 року слідчим винесено постанову про його закриття, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. При цьому, зазначено, що стягувач ОСОБА_1 ознайомлений з матеріалами кримінального провадження в повному обсязі, постанову про його закриття у встановленому порядку ОСОБА_1 не оскаржував.

З огляду на викладене Одеською обласною прокуратурою було повідомлено державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України про те, що виконати рішення суду про повер6нення Одеською обласною прокуратурою статутних документів та документів щодо майна фірми з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді ТОВ не вбачається за можливе.

Одеська обласна прокуратура просила державного виконавця прийняти до уваги вказану інформацію та керуючись ч. 3 п. 10 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», звернутись до суду із заявою (поданням) про роз`яснення порядку та способу виконання рішення, винесеного 24.01.2014 року Малиновським районним судом м. Одеси.

13.04.2023 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову ВП № 42486279, якою за невиконання рішення суду без поважних причин накладено на Одеську обласну прокуратуру штраф у розмірі 5100 грн.

В подальшому 04.05.2023 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову ВП № 42486279, якою за невиконання рішення суду без поважних причин накладено на Одеську обласну прокуратуру штраф у подвійному розмірі, а саме, у розмірі 10 200 грн.

Не погоджуючись з правомірністю винесення постанови від 04.05.2023 року про накладення штрафу у розмірі 10200 грн., Одеська обласна прокуратура оскаржила її до суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що станом на 13.04.2023 року прокуратурою не надано державному виконавцю доказів наявності поважних причин невиконання судового рішення.

При цьому, суд першої інстанції не визнав поважною причиною невиконання рішення суду посилання позивача на неможливість встановлення місцезнаходження установчих документів та осіб, з чиєї вини вони втрачені з тієї причини, шо позивачем не надано до суду жодних доказів щодо дій з відновлення втрачених документів, проведення службового розслідування відносно виявлення винних у втраті документів осіб, процесуальних клопотань до Малиновського районного суду м. Одеси, який видав виконавчий лист і т.ін.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, також вказував на відсутність вчинення з боку прокуратури вичерпних дій для виконання виконавчого документа.

Не можу погодитись з вказаними висновками суду першої інстанції та колегії суддів апеляційного суду, з огляду на наступне:

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно ст. 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України.

Таким чином, беззаперечним є той факт, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

За змістом ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Згідно з частиною першою, пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Частинами другою, третьою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Стаття 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону України «Про виконавче провадження»).

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

І саме невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Водночас визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення саме без поважних причин.

Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Таким чином, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічні праві висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20, від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 та у справі № 360/4708/20.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, приймаючи оскаржувану постанову про накладення на боржника штрафу, держаний виконавець взагалі не досліджував питання щодо наявності у Одеської обласної прокуратури поважних причин неможливості виконати судове рішення.

Судом встановлено, що на виконанні відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області перебував виконавчий лист № 521/5324/13-к від 04.03.2014 року (виконавче провадження № 42486279) про зобов`язання прокуратури Малиновського району м. Одеси повернути до реєстраційної справи відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради, податкових органів, до справи ліквідованого підприємства фірми з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді ТОВ, архіву Одеської міської ради ,а також самі фірмі з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді ТОВ оригінали всіх документів, вилучених помічником прокурора Іллічівського району м. Одеси під час досудового розслідування кримінальної справи № 55980018.

При цьому, 06.02.2015 року було винесено постанову від 06.02.2015 року ВП № 42486279 про закінчення вказаного виконавчого провадження. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 19.03.2018 року було скасовано вказану постанову державного виконавця від 06.02.2015 року, видано дублікат виконавчого листа № 521/5324/13-к від 04.03.2014 року та зобов`язано відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області відновити виконавче провадження по виконання зазначеного вище виконавчого листа.

31.05.2018 року старшим державним виконавцем була подана до суду заява про зміну сторони виконавчого провадження та роз`яснення виконавчого документу та ухвалою Малиновського районного суду від 07.09.2020 року у задоволенні даної заяви було відмовлено.

В подальшому, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20.10.2022 року все ж таки було замінено боржника у виконавчому провадженні від 14.03.2014 року №42486279 з прокуратури Малиновського району м. Одеси на Одеську обласну прокуратуру.

Тобто Одеська обласна прокуратура є боржником за виконавчим провадженням ВП № 42486279 саме з кінця жовтня 2022 року.

Як вже зазначалось вище, 08.03.2023 року Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було прийнято постанову про передачу вказаного вище виконавчого провадження на виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, державним виконавця якого 21.03.2023 року винесено в адресу Одеської обласної прокуратури вимогу про надання пояснень щодо стану виконання судового рішення та вжиті на його виконання заходи.

Як встановлено в ході розгляду справи, на вимогу державного виконавця від 21.03.2023 року № 42486279/6-20.1, Одеською обласною прокуратурою 04.04.2023 року за вихідним №31/1/2-491вих-23 було повідомлено державного виконавця про неможливість виконання виконавчого листа № 521/5324/13-к від 04.03.2014 року та повернення статутних документів та документів щодо майна фірми з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді ТОВ через їх фактичну втрату та неможливість встановлення їх місцезнаходження.

Однак державний виконавець на надав належної оцінки вказаним обставинам та взагалі не відобразив в оскаржуваній постанові мотивів, з яких, а його думку, зазначені боржником обставини не є поважними та не перешкоджають виконанню судового рішення.

З огляду на викладене вважаю, що висновок суду першої інстанції стосовно того, що приймаючи оскаржувану постанову, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом, є необґрунтованим та не відповідає фактичним обставинам справи.

Також слід зазначити, що як вбачається із листа Одеської обласної прокуратури від 04.04.2023 року, направленого у відповідь на вимогу державного виконавця, боржник виклав прохання до державного виконавця посприяти у виконанні судового рішення, шляхом звернення до суду із заявою (поданням) про роз`яснення порядку та способу виконання судового рішення через наявні об`єктивні обставини, які перешкоджають його виконанню. Однак державний виконавець не вжив жодних заходів, спрямованих на ефективне примусове виконання рішення суду.

При цьому, на мою думку, під час ухвалення судових рішень, ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції, не дослідили належним чином питання наявності в даному випадку поважних причин неможливості виконання Одеською обласною прокуратурою судового рішення.

Так, направляючи пояснення щодо виконання виконавчого листа № 521/5324/13-к від 04.03.2014 року, а також звертаючись до суду, Одеська обласна прокуратура посилалась на те, що у провадженні слідчих прокуратури Одеської області перебували матеріали кримінального провадження №42013170000000299 від 26.06.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України за фактом втрати колишніми службовими особами прокуратури Іллічівського району м.Одеси оригіналів статутних документів та документів щодо майна Фірми з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді ТОВ.

В рамках розслідування кримінального провадження слідчі прокуратури Одеської області, з метою встановлення місцезнаходження статутних документів, документів щодо майна фірми з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді ТОВ, здійснювали допити свідків: колишнього помічника прокурора Іллічівського району м. Одеси ОСОБА_2 , який здійснював вилучення документів, колишніх працівників канцелярії, здійснювали перевірку архіву прокуратури, запити до секретаріату прокуратури Одеської області з метою отримання Книги речових доказів прокуратури Іллічівського району м. Одеси. Також здійснювався допит в якості свідка старшого прокурора прокуратури Приморського району м. Одеси Сутули О.В., який був призначений старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12012170500000970, який пояснив. Що під час проведення ждосудового розслідування у кримінальному провадженні були здійснені заходи, направлені на встановлення статутних та бухгалтерських документів СП «Телнет», а саме: направлені запити до Міністерства фінансів, державної податкової адміністрації в Одеській області, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської ДПС, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської ДПС, департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради, з метою отримання підтвердження іноземної інвестиції до статутного фонду СП «Телнет», порядку ліквідації СП «Телнет», документів щодо ліквідації, планових та позапланових перевірок СП «Телнет» тощо, проте, усі організації та установи обмежились формальними відповідями без надання необхідних відомостей та документів.

Крім того, під час проведення розслідування слідчим у порядку ст. 40 КПК України було надано доручення оперативному підрозділу щодо встановлення місцезнаходження оригіналів правовстановлюючих документів СП «Телнет», документів щодо іноземних інвестицій, документів щодо ліквідації СП «Телнет» та майна, що було на час його ліквідації тощо, або підстави їх відсутності, однак встановити їх місцезнаходження не надалось можливим.

З огляду на зазначене, а також враховуючи, в тому числі, вичерпання можливостей встановлення правовстановлюючих документів, кримінальне провадження було закрито.

Тобто надана позивачем постанова про закриття кримінального провадження від 31.01.2019 року підтверджує той факт, що Одеською обласною прокуратурою в рамках кримінального провадження вживались вичерпні заходи для встановлення місцезнаходження оригіналів статутних документів та документів щодо майна Фірми з іноземними інвестиціями «Телнет» у вигляді ТОВ.

При цьому, з огляду на наявний у слідчих органів прокуратури обсяг повноважень в кримінальному процесі, вжиті саме в рамках кримінального провадження заходи з метою встановлення місцезнаходження втрачених документів, на мою думку, є найдієвішими та найефективнішими.

Однак з незрозумілих причин, судами не були прийняті до уваги вказані обставини, а твердження позивача про наявність поважних причин неможливості виконання судового рішення були, на мою думку, безпідставно відхилені з посиланням на ненадання прокуратурою належних доказів вжиття заходів для встановлення місцезнаходження вилучених документів.

При цьому, з урахуванням проведення кримінального розслідування за фактом втрати документів, а також зважаючи на час, який сплинув з моменту вилучення зазначених документів (більше 20 років тому), безпідставним, на мою думку, є посилання суду першої інстанції на ненадання позивачем, в якості наявності поважних причин неможливості виконання судового рішення, доказів проведення службового розслідування відносно виявлення винних у втраті документів осіб, оскільки ні ініціювання, ні проведення такого службового розслідування на даний час не є можливим.

Крім того, взагалі не зрозумілим є посилання суду першої інстанції на ненадання доказів вчинення прокуратурою дій з відновлення втрачених документів, з огляду на те, що позивач не наділений такими правами, як і посилання на ненадання доказів звернення до Малиновського районного суду м Одеси із процесуальними клопотаннями, які самі по собі жодним чином не свідчать про наявність поважних причин неможливості виконання судового рішення.

Вказаним висновкам суду першої інстанції суд апеляційної інстанції взагалі не надав правової оцінки.

На мою думку, вказані висновки суду першої інстанції, на підставі яких і було ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, є неспроможними і як за таких обставин можливо було залишити рішення суду першої інстанції без змін є незрозумілим.

На мою думку, втрата документів, які підлягають поверненню на виконання судового рішення за виконавчим листом,яка підтверджена в даному випадку належними доказами, зокрема, постановою про закриття кримінального провадження, є беззаперечним фактом, який свідчить про наявність об`єктивних перешкод неможливості виконання позивачем судового рішення, тобто про наявність дійсно поважних причин невиконання судового рішення, що не було враховано ані відповідачем у справі, ані судом першої та апеляційної інстанції при розгляді даної адміністративної справи № 420/11604/23.

При цьому, як зазначалось вище, наявність таких обставин (поважних причин невиконання судового рішення) виключає можливість застосування до боржника штрафу за таке невиконання.

З огляду на все викладене вище, вважаю, що в даному випадку оскаржувана постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.05.2023 року ВП №42486279 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн., винесена без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправною та підлягала скасуванню, а тому апеляційна скарга Одеської обласної прокуратури підлягала задоволенню, а рішення першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову Одеської обласної прокуратури.

Суддя: А.В. Бойко