Постанова

від 05.07.2023 по справі 910/3988/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2023 р. Справа№ 910/3988/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Барсук М.А.

Пономаренка Є.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРО ГРУП»

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021

у справі № 910/3988/21 (суддя - Приходько І.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Клименка Владислава Леонідовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРО ГРУП»

про стягнення 87439,09 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець Клименко Владислав Леонідович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРО ГРУП» про стягнення 87 439,09 грн. за Договором № 18/4112-1 від 01.01.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у повному обсязі не здійснив розрахунки за оренду баштового крану згідно умов Договору № 18/4112-1 від 01.01.2018.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі № 910/3988/21 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Клименко Владислава Леонідовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРО ГРУП» про стягнення заборгованості за договором №18/41 12-1 від 01.01.2018 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРО ГРУП» на користь Фізичної особи-підприємця Клименка Владислава Леонідовича основний борг у розмірі 55 400,00 грн., 3% річних у розмірі 4557,98 грн., інфляційні втрати у розмірі 9087,76 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1792,49 грн. В решті вимог відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем надано послуги баштовим краном, які відповідач оплатив частково, тож відповідач, як боржник, який не виконав грошове зобов`язання, має сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3 процентів річних.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «АЗАРО ГРУП» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що послуги баштового крана відповідно до умов договору позивачем надано, а відповідачем отримано послуги на загальну суму 196200,00 грн., які відповідачем оплачено на загальну суму 190800,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, тобто, різниця між сплаченою відповідачем сумою та вартістю послуг становить 5400,00 грн.

Долучений до матеріалів справи акт здачі-приймання № 4112-02/18 від 28.02.2018, на думку апелянта, не може вважатися первинним бухгалтерським документом, що відповідає вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містить обов`язкового реквізиту - підпису уповноваженої особи замовника, та, відповідно, не є підставою для здійснення оплати.

Разом з тим, зазначає апелянт, позивачем не направлявся відповідачу рахунок на оплату суми, що залишилась до сплати, як це передбачено п.4.6 Договору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2022 передані на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Барсук М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2022 р. відкрито апеляційне провадження та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій у даній справі

01.01.2018 між Фізичною особою-підприємцем Клименком Леонідом Мусійовичем (орендодавець) та ТОВ «АЗАРО ГРУП» (орендар) було укладено Договір №18/4112-1 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов`язується надати орендарю в оренду будівельну техніку, а саме Баштовий кран саморозкладного типу 4112, наявний у розпорядженні орендодавця.

Орендодавець передає орендарю баштовий кран 01.01.2018 в місці надання послуг. Термін дії цього Договору встановлюється з 01.01.2018 і закінчується виконанням сторонам взятих на себе зобов`язань (пункти 1.3.-1.4. Договору).

Матеріалами справи підтверджується, що 01.01.2018 сторонами правочину було підписано акт приймання-передачі орендованого майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв об`єкт оренди (Баштовий кран саморозкладного типу 4112). Сторони правочину також зазначили, що Баштовий кран змонтований за адресою: м. Київ, вул. Соловцова, 2Б.

Відповідно до пункту 3.2.1 Договору орендар за 15 календарних днів до дати початку демонтажних робіт оплачує виконавцю 15000,00 грн. без ПДВ - плата за організацю транспортування вивезення баштового крана з місця надання послуг.

Згідно умов договору мінімальна оплата послуг баштового крану становить 50000,00 грн. щомісяця, незалежно від тривалості роботи баштового крану (пункт 4.1. Договору).

Пунктом 4.6. Договору встановлено, що оплата за надані орендодавцем послуги здійснюється орендарем щомісячно, до 5 числа розрахункового місяця. Підставою для проведення розрахунків орендаря з орендодавцем є рахунок, виставлений орендодавцем, відповідно до цього Договору.

23.03.2020 між Фізичною особою-підприємцем Клименком Леонідом Мусійовичем (первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Клименко Владиславом Леонідовичем (новий кредитор, позивач) був укладений Договір про відступлення права вимоги.

Відповідно до умов Договору про відступлення права вимоги Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належать Первісному кредиторові за Договором № 18/4112-1 від 01.01.2018 (пункт 1.1.). Новий кредитор займає місце Первісного кредитора у зобов`язаннях, що виникли з Основного Договору в обсязі та на умовах, що існують на момент складання цього Договору.

Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволені апеляційної скарги, з огляду на таке.

В яксоті підстав звернення з позовом позивач посилався на договір та акти здачі-приймання робіт на загальну суму 246200,00 грн., серед яких :№ 4112-01/18 від 31.01.2018 на суму 40800,00 грн.; - № 4112-02/18 від 28.02.2018 на суму 50000,00 грн.; - № 4112-03/18 від 31.03.2018 на суму 50000,00 грн.; - № 4112-04/18 від 30.04.2018 на суму 50000,00 грн.; - № 4112-05/18 від 26.05.2018 на суму 40400,00 грн.; - № 4112-00/18 від 30.05.2018 на суму 15000,00 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказував на ту обставину, що ним за період роботи баштового крану сплачено 190800, а оренда баштового крану у лютому ним не здійснювалась.

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони відповідно до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж Кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції, акти за січень, березень, квітень, травень 2018 року підписано сторонами правочину та скріплено печатками відповідача без заперечень та зауважень.

Доказів наявності заперечень відповідача з приводу якості та обсягу виконаних робіт в лютому 2018 року, матеріали справи не містять.

Відсутність підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг № № 4112-02/18 від 28.02.2018 на суму 50000,00 грн. не має юридичного значення, адже відповідно до п.4.1 Договору орендар сплачує оплату у розмірі 50000,00 грн. щомісяця, незалежно від тривалості роботи баштового крану.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору, відповідачем сплачено грошові кошти у загальному розмірі 190800,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями : № 2522 від 22.01.2018 на суму 40000,00 грн.; № 223 від 16.01.2018 на суму 50800,00 грн.; № 258 від 13.03.2018 на суму 50000,00 грн.; № 309 від 18.04.2018 на суму 10000,00 грн.; № 324 від 20.04.2018 на суму 20000,00 грн.; № 328 від 27.04.2018 на суму 20000,00 грн.

23.03.2020 між Фізичною особою-підприємцем Клименко Леонідом Мусійовичем (первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Клименко Владиславом Леонідовичем (новий кредитор, позивач) укладено Договір про відступлення права вимоги.

Відповідно до умов Договору про відступлення права вимоги Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належать Первісному кредиторові за Договором № 18/4112-1 від 01.01.2018 (пункт 1.1.). Новий кредитор займає місце Первісного кредитора у зобов`язаннях, що виникли з Основного Договору в обсязі та на умовах, що існують на момент складання цього Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди баштового крана № 18/4112-1 від 01.01.2018 у розмірі 55400 грн. строк оплати якої в розумінні вимог п. 4.6 Договору настав, оскільки позивач, як новий кредитор, отримав право вимоги до відповідача в частині сплати заборгованості за основним Договором №18/4112-1.

Доказів виконання зобов`язання щодо повної оплати вартості наданих послуг в загальному розмірі 246200,00 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав.

Аргументи апелянта в частині прострочення кредитора, оскільки позивачем в порушення вимог п. 4.6 Договору на адресу відповідача не направлено рахунку - фактури, що свідчить про ненастання строку оплати наданих послуг є неспроомжними, оскільки рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити належні за договором платежі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405, постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2015 у справі № 910/15918/14 та постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 910/9472/17.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи ту обставину, що відповідач оплатив вартість наданих послуг з порушенням строку передбаченого п. 4.6 Договору, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для нарахування позивачем 3% річних та інфляціних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови договору та обставини справи, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за визначений позивачем період, колегія суддів зазначає, що такі розрахунки є арифметично вірними, а тому вимога позивача про стягнення 3 % у розмірі 11059,84 грн. річних та інфляційних втрат у розмірі 5977,25 грн. підлягає частковому задоволенню.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані вище приписи процесуального закону покликані забезпечити змагальність судового процесу, а також забезпечити додержання принципу правової визначеності, одним з проявів якого є неможливість задоволення позовних вимог за відсутності доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Обов`язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Висновок суду

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу - слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗАРО ГРУП» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021у справі № 910/3988/21- залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/3988/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України

Повний текст постанови складено 05.07.2023

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Барсук

Є.Ю. Пономаренко