Постанова

від 05.07.2023 по справі 910/7794/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2023 р. Справа№ 910/7794/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Шапрана В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Берест Захід" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Венді"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023, повний текст якого складено та підписано 28.02.2023

у справі №910/7794/22 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Берест Захід"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Венді"

про стягнення 243 365,09 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог, в межах розгляду яких прийнято додаткове рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕРЕСТ ЗАХІД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНДІ" про стягнення 243 365,09 грн, з яких 116 569,29 грн - основний борг, 40 231,02 грн - пеня, 15 509,68 грн - 3% річних, 71 055,10 грн - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 у справі №910/7794/22 позов задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині стягнення 47 925,42 грн основного боргу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНДІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕСТ ЗАХІД" 68 643,87 грн основного боргу, 40 231,02 грн пені, 15 509,68 грн, 3% річних, 71 055,10 грн втрат від інфляції, а також 2 931,60 грн судового збору.

04.01.2023 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Берест Захід" з дотриманням встановленого процесуальним законодавством строку надійшла заява про ухвалення рішення про розподіл судових витрат, в якій останній просить суд стягнути з відповідача у даній справі витрати на правничу допомогу в розмірі 36 471,40 грн.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/7794/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Берест Захід" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 910/7794/22 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Венді" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Берест Захід " витрати на правничу допомогу в розмірі 29 203,81 грн. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Задовольняючи частково заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки умовами договору про надання правничої допомоги передбачено фіксований розмір гонорару на рівні 12 % від розміру заборгованості боржника перед клієнтом станом на день здійснення адвокатським бюро первинного розрахунку, а розмір позовних вимог у цій справі становить 243 365,09 грн, то обґрунтованим слід вважати суму названих судових витрат в розмірі 29 203,81 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Венді" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/7446/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в частині стягнення 29 203,81 грн відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що оскаржуване додаткове рішення є необґрунтованим та незаконним, ухваленим з порушенням норм процесуального закону.

Так, апелянт-відповідач зазначає, що:

- представник позивача не обґрунтував неможливість подання доказів витрат на професійну правничу допомогу, не навів поважності причин неподання доказів та відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України такі докази не повинні прийматися до розгляду судом. Єдиний документ, що був оформлений після закінчення розгляду справи був акт про надання правничої допомоги від 30.12.2022;

- позивачем порушено норми процесуального закону в частині вчасного подання доказів та надсилання їх іншим учасникам справи, що перешкоджає реалізації відповідачем права на подання пояснень та заперечень в частині розміру витрат на правничу допомогу;

- сума основного боргу станом на час пред`явлення позову становила 47 925,42 грн, а не 116 569,29 грн, як помилково вважає позивач;

- розмір гонорару майже досягає фактичну суму основної заборгованості відповідача, а відтак є неспівмірним, явно завищеним та не відповідає критеріям реальності, співмірності та пропорційності з предметом спору.

Не погоджуючись з цим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Берест Захід" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови позивачу в покладенні на відповідача усіх його витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 36 471,40 грн та ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі клопотання позивача від 02.01.2023 про покладення на відповідача усіх витрат позивача на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача 36 471,40 грн понесених витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що:

- в договорі про надання правничої допомоги сторонами узгоджено, що розмір гонорару становить 12 % від розміру заборгованості боржника перед клієнтом станом на день здійснення адвокатським бюро первинного розрахунку боргу відповідача;

- отримання правничої допомоги у цій справі на суму 36 471,40 грн документально підтверджено договором, актом про надання правничої допомоги, виставленими бюро та оплаченими позивачем рахунками, випискою з банківського рахунку Адвокатського бюро;

- відповідачем отримано клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу разом з додатками 17.01.2023, тобто за 20 днів до судового засідання, в якому вирішувалось це клопотання;

- доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, однак відповідач не скористався наданим йому законом правом та не подавав відповідне клопотання, в засідання суду де вирішувалось питання розподілу витрат представник відповідача не з`явився;

- суд першої інстанції, незважаючи на свої висновки про недоведення відповідачем необхідності зменшення витрат позивача, ухвалив необґрунтоване додаткове рішення про часткове задоволення заяви;

- витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню в повному розмірі, що частково узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 130 ГПК України.

Також позивачем заявлено про орієнтовний розмір суми судових витрат, пов`язаних із розглядом справи в частині вирішення питання про судові витрати в сумі 6 500,00 грн та поштових витрат в сумі 80,00 грн.

09.06.2023 до суду від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат в вищенаведених розмірах з доказовим обґрунтуванням.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Від сторін відзиви на апеляційну скаргу опонента не надходили, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного доаткового рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2023 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Шапран В.В.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 цю апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ч. 3 ст. 260 ГПК України у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження. Роз`яснено скаржнику його право на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали та попереджено скаржника, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Венді" пропущений строк на подання апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/7794/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на оскаржуване додаткове рішення у названій справі; закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 22.05.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 22.05.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Берест Захід" пропущений строк на подання апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/7794/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на оскаржуване додаткове рішення в названій справі. Об`єднано розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Берест Захід" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Венді" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/7794/22 в одне апеляційне провадження. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 31.05.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 31.05.2023.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки учасниками справи письмово викладено свою позицію з питання розподілу судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) сторін не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні судом не встановлено, дана постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційних скарг в межах викладених скаржниками доводів. Проте, вказане рішення підлягає зміні, виходячи із наступного.

Джерела права, з яких виходить апеляційний суд при прийнятті постанови

Статтею 131-2 Конституції України унормовано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.ч. 5, 8 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України, але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

Відповідна позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.

При цьому, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Фактичні обставини, що встановлені судом за результатами розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення

Позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 36 471,40 грн, в обґрунтування якої надано договір від 08.06.2022, укладений між Адвокатським бюро «Павла Костинчука» (далі - адвокатське бюро) та позивачем (далі - клієнт); акт про надання правничої допомоги від 30.12.2022; рахунок № 1 від 28.06.2022 на суму 18 235,70 грн; рахунок № 2 від 12.08.2022 на суму 18 235,70 грн; виписку з банківського рахунку Адвокатського бюро «Павла Костинчука» про перерахування позивачем на користь адвокатського бюро грошових коштів, а саме 29.06.2022 в сумі 18 235,70 грн та 12.08.2022 в розмірі 18 235,70 грн.

Місцевим господарським судом на підставі наявних у справі документів вірно встановлено, що правова допомога надавалася позивачу на підставі договору про надання правової допомоги від 08.06.2022, який був укладений між Адвокатським бюро «Павла Костинчука» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Берест Захід" (Клієнт).

Відповідно до укладеного між сторонами договору від 08.06.2022 Адвокатське бюро зобов`язалось надати клієнту правничу допомогу шляхом: дослідження документів стосовно неналежного виконання відповідачем зобов`язань перед клієнтом за договором поставки від 22.06.2020 № 15/07; у разі неповного погашення відповідачем клієнту заборгованості у визначений у вимозі строк - шляхом підготовки та подання позовної заяви клієнта до Господарського суду міста Києва; здійснення адвокатом представництва клієнта в суді.

Згідно з п. 3.3 договору клієнт зобов`язується оплатити адвокатському бюро правничу допомогу в порядку, передбаченому договором.

Як погоджено в п. 4.1 договору, гонорар адвокатського бюро за цим договором становить 12% (без ПДВ) від розміру заборгованості боржника перед клієнтом станом на день здійснення адвокатським бюро первинного розрахунку розміру заборгованості боржника перед клієнтом. Порядок виплати за надання правничої допомоги визначається наступним чином:

У строк протягом 3 робочих днів від дня здійснення бюро первинного розрахунку розміру заборгованості боржника перед клієнтом та від дня отримання від адвокатського бюро відповідного рахунку клієнт зобов`язується сплатити першу частину гонорару в розмірі 50% гонорару.

У строк протягом 3 робочих днів від дати підготовки проекту позовної заяви клієнта до боржника щодо стягнення заборгованості та від дня отримання від бюро відповідного рахунку клієнт зобов`язується сплатити бюро другу частину гонорару в розмірі 50% гонорару (п.п. 4.1.1, 4.1.2 договору).

Згідно з п. 4.1.3 договору у строк протягом 3 робочих днів від дня подання клієнтом до Господарського суду міста Києва кожної заяви клієнта про збільшення позовних вимог клієнта до боржника у справі, клієнт зобов`язується сплачувати адвокатському бюро додаткові гонорари в розмірі 12% від розміру збільшення позовних вимог.

Відповідно до п. 6 договору вказаний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та залишається в силі протягом періоду надання правничої допомоги, зазначено в п. 1 цього договору.

Як вбачається з акта про надання правничої допомоги, адвокатським бюро надано, а відповідачем прийнято послуги, зокрема:

- дослідження документів;

- у період з 21.06.2022 по 28.06.2022 здійснення розрахунку простроченої заборгованості боржника перед клієнтом, яка станом на 28.06.2022 (день здійснення бюро первинного розрахунку розміру заборгованості) складала 303 928,35 грн, з яких 186 569,29 грн основного боргу, 40 231,26 грн пені, 14 049,77 грн 3% річних та 63 078,26 грн втрат від інфляції;

- підготовка досудової вимоги, підготовка позовної заяви та її направлення;

- дослідження відзиву на позов та ухвали суду від 04.10.2022 у даній справі;

- підготовка та подання відповіді на відзив;

- участь в судових засіданнях у справі № 910/7794/22.

Загалом згідно з вказаним актом бюро та позивач розрахували кількість час/годин надання бюро правничої допомоги позивачу тривалістю 62,75 час/годин. Також вказаним актом погоджено розмір гонорару у фіксованому вигляді відповідно до п. 4.1 договору в сумі 36 471,40 без ПДВ, які, як підтверджується виписками з рахунку бюро, були оплачені позивачем. Вказана сума обрахована виходячи із суми заборгованості, що була проведена адвокатом в період з 21.06.2022 по 28.06.2022 та становила 303 928,35 грн.

В свою чергу, відповідачем у відзиві на позовну заяву просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що дана справа є нескладною та фактично зводиться до написання вимоги та позовної заяви. Додаткові заперечення після звернення позивача із заявою про ухвалення додаткового рішення відповідачем до суду першої інстанції не подавались.

Місцевий господарський суд, вирішуючи питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, встановив, що викладені відповідачем заперечення не можуть бути підставою для зменшення цих витрат. Однак, з огляду на те, що заявлений до стягнення позивачем розмір гонорару є завищеним, дійшов висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, суд першої інстанції констатував, що сума пред`явлених позовних вимог у цій справі становить 243 365,09 грн, а тому обґрунтованим до відшкодування є розмір гонорару, який має вираховуватись з суми заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вищенаведеним висновком Господарського суду міста Києва, оскільки гонорар в сумі 36 471,40 грн не може бути визнаним таким, що пов`язаний із розглядом цієї справи в повному обсязі заявленого розміру, позаяк обрахований виходячи із усіє суми заборгованості (303 928,35 грн х 12%), що мала місце станом на час пред`явлення претензії відповідачу та до здійснення ним часткового погашення боргу до подання позову. При цьому, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд, в порядку приписів п. 1 ч. 5 ст. 129 ГПК, зобов`язаний встановити пов`язаність цих витрат саме з розглядом справи, а не спору в цілому.

Посилання апелянта-позивача на приписи ч. 3 ст. 130 ГПК України, не заслуговують на увагу, адже регулюють питання відшкодування відповідачем судових витрат у випадку непідтримання позивачем вже пред`явлених у суді вимог у наслідок їх задоволення відповідачем. Натомість, у даному випадку, позивачем не заявлялись вимоги на суму 303 928,35 грн у зв`язку з досудовим врегулюванням спору у відповідній частині проведених відповідачем оплат.

За наведеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, на підставі вірної оцінки поданих позивачем документів та врахування загальних положень господарського процесуального закону щодо відшкодування судових витрат (ст. 129 ГПК України), цілком правомірно відмовив у задоволенні заяви в частині покладення на відповідача гонорару в розмірі 7 267,59 грн.

При цьому, недоведення відповідачем наявності підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу в порядку ст. 126 ГПК України, не може нівелювати встановленого Господарським процесуальним кодексом України обов`язку суду з врахування критеріїв, унормованих в ч. 5 ст. 129 ГПК України. В контексті викладеного, доводи апелянта-позивача в цій частині відхиляються.

Отже, аргументація апеляційної скарги позивача про те, що додаткове рішення в частині відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу є незаконним та таким, що ухвалено з порушенням норм процесуального права, - не знайшла свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відносно доводів апеляційної скарги відповідача про подання позивачем доказів з порушенням встановленої нормами Господарського процесуального закону України процедури, що перешкоджало реалізації прав відповідача на подання пояснень та заперечень в частині розміру витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

За загальним правилом питання, як розподілити між сторонами судові витрати, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 ГПК України).

Водночас, згідно з частиною першою статті 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша).

Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.07.2021 року у справі 910/16803/19).

В контексті вищевикладеного, колегія вважає за необхідне зауважити, що основне завдання, яке переслідувалось законодавцем при встановленні відповідної процедури подання підтверджуючих доказів судових витрат, є забезпечення дотримання принципу змагальності, що полягає в наданні іншій стороні можливості висловити свої заперечення щодо обґрунтованість їх заявлення. При цьому, наведене може бути реалізовано опонентом за умови обізнаності зі змістом документів, якими ці витрати доводяться.

Такі висновки, зокрема, узгоджуються з правовою позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/2821/18, від 10.12.2019 у справі №902/844/18, від 15.06.2022 у справі № 910/18646/19, де зазначено наступне. Враховуючи те, що склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, підлягають доведенню, то ненадсилання копій відповідних доказів іншій стороні фактично матиме наслідком порушення принципу змагальності та неможливість іншого учасника судового розгляду бути ознайомленим з їх змістом. Вказані обставини, у свою чергу, позбавляють іншу сторону можливості надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку.

Так, матеріалами справи підтверджується, що позивачем в своїй позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді в розмірі 36 471,40 грн, а також повідомлено, що відповідні докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом.

02.01.2023 ТОВ "БЕРЕСТ ЗАХІД" з дотриманням встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України процесуального строку подана заява про ухвалення рішення про розподіл судових витрат, в якій останній просить стягнути з відповідача у даній справі витрати на правничу допомогу в розмірі 36 471,40 грн. На обґрунтування цих витрат до вказаної заяви позивачем приєднано відповідний перелік документів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 02.01.2023 вищенаведена заява, згідно наявних у справі доказів, надіслана відповідачу. Доказів того, що рекомендований конверт не був вручений адресату-відповідачу в матеріалах справи відсутні. Натомість, позивачем до матеріалів своєї апеляційної скарги було приєднано витяг з сайту АТ «Укрпошта» відстеження поштового рекомендованого відправлення, згідно якого відповідачем отримано вищенаведену кореспонденцію 17.01.2023. Тобто завчасно до дати проведення судового засідання із розгляду питання розподілу судових витрат.

Відтак, відповідач, отримавши разом із заявою позивача документи, що були подані останнім на обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу, не був позбавлений можливості додатково висловити свої заперечення щодо розміру заявлених витрат. Однак, вказаним правом не скористався.

За встановленого, колегія вважає, що ненаведення позивачем в його першій заяві по суті справи поважних причин неможливості подання доказів на обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу, не впливає на реалізацію відповідачем права на подання свої заперечень щодо заявлених судових витрат, оскільки позивач з дотримання встановленої в ст. ст. 124, 129 ГПК України порядку здійснив їх надіслання разом із заявою про ухвалення додаткового рішення про відшкодування цих витрат.

Суд також враховує, що у відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно із частиною четвертою статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють можливість особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28.05.1985 у справі "Ашингдейн проти Великої Британії").

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).

Отже, як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Суди мають враховувати обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму із додержанням балансу між доступом до правосуддя та повагою до принципу res judicata.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції, встановивши обставини дотримання позивачем процедури, унормованої положеннями ст. ст. 124, 129 ГПК України, та отримання відповідачем необхідних документів для викладення свої додаткових заперечень, правильно здійснив вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу з дотриманням балансу між надмірним формалізмом та забезпеченням принципу змагальності на підставі поданих заявником документів. Принцип змагальності, у даному випадку, судом порушено не було.

Відповідач в суді апеляційної інстанції належними засобами доказування в порядку ст. 74 ГПК України не довів того, що подання позивачем доказів разом із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу в межах п`ятиденного строку, позбавили його можливості висловити свої заперечення.

Відносно доводів апелянта-відповідача щодо неспівмірності витрат із складністю справи колегія зазначає, що лише одне посилання на вказаний критерій не може бути підставою для їх зменшення згідно приписів ст. 126 ГПК України. Крім того, незважаючи на те, що предметом спору є вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки, однак підготовка та подання заяв по суті справи потребувало значних витрат в часі при проведенні обрахунку заборгованості за дев`ятьма накладними з урахуванням численних часткових проплата відповідача на різні суми, а також необхідності проведення розрахунку сум неустойки, інфляційних втрат і 3% річних. До того ж, як підставно зауважено судом першої інстанції, дана справа не є простою, позаяк в процесі розгляду справи між сторонами виявились суперечки щодо вартості товару, який був повернутий відповідачем позивачу.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що скаржниками належними та достатніми аргументами не доведено наявності підстав для скасування оскаржуваного додаткового рішення про часткове задоволення заяви позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 29 203,81 грн (12% від суми заявлених позивачем позовних вимог 243 365,09).

Разом з цим, оскільки за результатами перегляду справи в апеляційному порядку за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 колегією встановлено необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу та, відповідно, частково похідних вимог, то відшкодуванню підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам згідно постанови Північного апеляційного господарського суду, розмір яких становить 18 573,62 грн (63,60 %).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Підставами для зміни судового рішення відповідно до ст. 277 ГПК України є нез`ясування обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/7794/22 підлягає зміні на підставі п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України, з викладенням пункту два його резолютивної частини в редакції даної постанови.

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Берест Захід" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Венді" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/7794/22 підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати

09.06.2023 позивачем до суду апеляційної інстанції подано заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та поштових витрат, понесених стороною на стадії апеляційного оскарження додаткового рішення. У вказаній заяві сторона просить вирішити питання відшкодування 6 500, 00 грн витрат на послуги адвоката та поштові витрати в сумі 198,98 грн. В обґрунтування цих витрат надав договір про надання правничої допомоги від 08.03.2023; акт про надання правничої допомоги від 01.05.2023; копії фіскальних чеків від 30.03.2023, від 01.05.2023, від 31.05.2023.

Оскільки суд апеляційної інстанції встановив відсутність правових підстав для задоволення, зокрема, апеляційної скарги позивача на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023, то судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника (позивача).

Керуючись Главою 1 Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/7794/22 змінити, виклавши пункт другий його резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНДІ" (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 17, кв. 91, код 38014161) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕСТ ЗАХІД" (81750, Львівська обл., Стрийський р-н, вул. В. Чорновола, буд. 17, код 43034965) витрати на правничу допомогу в розмірі 18 573,62 грн (вісімнадцять тисяч п`ятсот сімдесят три грн 62 коп.).

В іншій частині додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/7794/22 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

В.В. Шапран