Ухвала

від 06.07.2023 по справі 910/11345/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

"06" липня 2023 р. Справа№ 910/11345/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023, повний текст якого складено та підписано 23.02.2023

у справі № 910/11345/22 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Державного підприємства «ТРОСТЯНЕЦЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО»

до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»

про стягнення 21 455,04 грн

В С Т А Н О В И В :

26.10.2022 Державне підприємство «ТРОСТЯНЕЦЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про стягнення 21 455,04 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 у справі №910/11345/22 позов задоволено, стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Державного підприємства «ТРОСТЯНЕЦЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» 21455 грн 04 коп та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481 грн 00 коп.

Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Також, разом з апеляційною скаргою відповідачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2023 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11345/22 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 у справі № 910/11345/22. Копію ухвали направлено до суду першої інстанції.

17.05.2023 матеріали справи надійшли до апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 цю апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ч. 2, 3 ст. 260 ГПК України у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження. Роз`яснено скаржнику його право на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали та попереджено скаржника, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення апеляційної скарги.

Так, колегією залишаючи апеляційну скаргу без руху було встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

При цьому, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного тексту рішення (п. 1 ч. 2 ст. 256 ГПК України).

Статтею 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято Господарським судом міста Києва 23.02.2023. Таким чином, в силу приписів ст. 256 ГПК України, останнім днем двадцятиденного строку для подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі є 15.03.2023.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.03.2023 апелянт отримав повний текст оскарженого судового рішення, тобто до 21.03.2023 останній має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, за умови подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня отримання повного тексту рішення суду.

Скаржник звернувся з апеляційною скаргою 03.04.2023, тобто з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції на 12 днів.

В обґрунтування причин пропуску процесуального строку, апелянт посилається на те, що:

- оскаржуване рішення було прийнято без виклику сторін, повний текст якого надійшов до відділення у місті Києві 01.03.2023 та було переправлено за територіальністю на виконання у місто Харків до юридичної служби Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», де було отримано скаржником 02.03.2023;

- враховуючи незначний термін пропуску строку, апелянт вважає, що не втратив можливість на апеляційне оскарження та просить врахувати запровадження в Україні режиму воєнного стану з 24.02.2022 та подальше його продовження; зазначив, що через бойові дії багато громадян України вимушені були покинути місця постійного проживання, припинено належне та стабільне функціонування пошти, відбуваються перебої у роботі мобільного зв`язку та Інтернету, не здійснюються регулярні рейси засобами автомобільного та залізничного транспорту, періодично відсутнє електропостачання, у період оголошень повітряної тривоги люди змушені часто та довго перебувати в укриттях;

- під час підготовки апеляційної скарги виникла необхідність в отриманні матеріалів від виробничого підрозділу «Сумська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», який знаходиться у місті Суми, до складу якого входить залізнична станція Тростянець-Смородине, з якої відправлялись вагони №61778627, 63069736, 63321608 та 64866924, які надійшли у місто Харків до юридичної служби регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» 27.03.2023 з супровідним листом від 24.04.2023 №ДН-3-02-05/458 (додано копію листа).

Колегія визнала зазначені причини пропуску строку на апеляційне оскарження не поважними з підстав викладених в ухвалі суду від 22.05.2023.

Зокрема, суд виходив з того, що 01.03.2023 апелянт отримав повний текст оскарженого судового рішення, про що в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 126, т. 1). Тобто, з моменту отримання оскаржуваного рішення останній знав про його прийняття та була можливість звернутись до суду з даною апеляційною скаргою у строк встановлений законом.

Також, суд зазначив, що скаржником при зверненні до суду з апеляційною скаргою, окрім посилання на неможливість вчасного подання скарги, зумовленим воєнними діями проти України, перебування працівників Залізниці в укриттях, оголошенням повітряних тривог, відключення світла та перебоїв зв`язку, жодним чином не наведено обґрунтувань поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги, а також не доведено суду обставин, яким саме чином введення воєнного стану обумовило пропуск відповідного процесуального строку, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження відсутності у скаржника можливості підготувати та подати скаргу в межах передбачених Господарського процесуального кодексу України строків, з огляду на місцезнаходження скаржника. Обставин, які перешкоджали скаржнику або його представникам підготувати та подати апеляційну скаргу в строк, встановлений законом, заявником не надано.

Посилання заявника в апеляційній скарзі на необхідність в отриманні матеріалів від виробничого підрозділу «Сумська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», який знаходиться у місті Суми, до складу якого входить залізнична станція Тростянець-Смородине, з якої відправлялись вагони №61778627, 63069736, 63321608 та 64866924, які надійшли у місто Харків до юридичної служби регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» 27.03.2023 з супровідним листом від 24.04.2023 №ДН-3-02-05/458 (додано копію листа) не є беззаперечними та абсолютними свідченнями поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, внаслідок того, що відносяться до організаційних питань внутрішньої діяльності Акціонерного товариства "Українська залізниця", мають суб`єктивний для нього характер і не свідчать про існування об`єктивно непереборних причин неподання належним чином оформленої апеляційної скарги у встановлений законом строк.

13.06.2023 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника - Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій скаржник виклав клопотання про поновлення строку та вказав інші причини пропуску такого строку.

В обґрунтування цього клопотання скаржник зазначає про те, що оскаржене рішення 23.02.2023 надійшло до АТ «Українська залізниця», яке знаходиться з м. Києві та було направлене за територіальністю на виконання до м. Харків до юридичної служби регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», де було отримане 02.03.2023. Для підготовки апеляційної скарги були витребувані матеріали справи, які надійшли до м. Харків. Скаржник зазначив, що таке тривале передання матеріалів справи було зумовлене непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру: постійною загрозою життю та здоров`ю працівникам залізниці внаслідок ракетних обстрілів. Апелянт зазначив, що регіональна філія «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» територіально знаходиться в Харківській та Сумській областях, зокрема в Сумській області з 02 по 24 березня 2023 було оголошено 35 повітряних тривог. Зазначені обставини ускладнили можливість швидкого отримання матеріалів справи для підготовки апеляційної скарги та не залежали від волевиявлення працівників відповідача.

Розглянувши наведені причини пропуску строку на апеляційне оскарження та додані докази на їх підтвердження, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Приписами статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок учасників справи виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини другої цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Наведеними положеннями Господарського процесуального кодексу України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Учасники справи мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги та підтверджені належними доказами.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями Господарського процесуального кодексу України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Колегія зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (частина друга статті 114 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).

Колегія суддів наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Згідно зі ст.1 Закону України від 12.05.2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частинами 1 та 4 ст. 26 наведеного закону встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону №389-VIII).

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22.

Ураховуючи те, що останній день перебігу процесуального строку на звернення до суду з позовом у цій справі припав на період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, ця обставина могла унеможливити дотримання такого строку скаржника за умови надання ним до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку.

Тобто, особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку, повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду 910/1349/22 від 22.03.2023, №922/2738/21 від 27.03.2023.

Так, суд апеляційної інстанції зауважує, що наведені скаржником у поданій 12.06.2023 заяві про усунення недоліків причини пропуску строку на апеляційне оскарження вже були розглянуті в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 у даній справі, апеляційний суд надав їм оцінку, зокрема, як вбачається з вказаної ухвали (текст розміщено у Єдиному державному реєстрі судових рішень), зазначивши, що введення воєнного стану в Україні не звільняє учасника справи від обов`язку дотримання загального порядку подання апеляційної скарги у встановленому ГПК України порядку, а лише призводить до змін внутрішньої організації роботи самого скаржника і само собою не може бути розцінено судом як поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження. В свою чергу, скаржником при зверненні до суду з апеляційною скаргою, окрім посилання на неможливість вчасного подання скарги, зумовленим воєнними діями проти України, не наведено об`єктивно непереборних обґрунтувань поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги, а також не доведено суду обставин, яким саме чином введення воєнного стану обумовило пропуск відповідного процесуального строку, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження відсутності у скаржника можливості підготувати та подати скаргу в межах передбачених Господарського процесуального кодексу України строків.

Повітряні тривоги не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки повітряні тривоги не мають постійного та довготривалого характеру. Більш того, тривоги оголошуються у різних регіонах України, та не носять постійного, безперервного характеру, що свідчить про можливість відповідача звернутись до суду у період з 01.03.2023 (дата отримання оскарженого рішення суду першої інстанції) до 21.03.2023 (останній день встановленого законом строку). Таким чином, наведені обставини щодо подання апеляційної скарги з пропуском процесуального строку у місячний строк не є беззаперечними та абсолютними свідченнями поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Посилання заявника мають суб`єктивний для нього характер і не свідчать про існування об`єктивно непереборних причин неподання належним чином оформленої апеляційної скарги у встановлений законом строк.

У вищевказаному клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржником не зазначено жодних інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які судом могло б бути розцінено як поважні підстави для поновлення строку. Отже, заявником не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд зауважує, що доводи скаржника зазначені в якості інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції стосовно припинення простою у роботі не для всіх, а лише частини від штатної чисельності працівників юридичного управління, не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до частини 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010)

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

У справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п.п. 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28.10.2004).

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №5/452/06).

Враховуючи наведене у сукупності, керуючись принципами рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та неупередженості суду, апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не надав належних доказів на підтвердження поважності наведених в обґрунтування заяви про поновлення строку на подання апеляційної скарги підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, оскільки інших доводів та доказів щодо наявності причин пропуску процесуального строку з обґрунтуванням їх поважності, які б позбавляли скаржника можливості подати апеляційну скаргу у встановлений ст. 256 ГПК України строк, що могло б бути підставою для відновлення пропущеного процесуального строку, заявлене клопотання не містить, а тому, поважних підстав для відновлення пропущеного строку не вбачається та не встановлено судом апеляційної інстанції.

Зважаючи на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі № 910/11345/22 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 234, 256, 261 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі № 910/11345/22.

2. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі № 910/11345/22.

3. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 у справі № 910/11345/22 та додані до неї матеріали повернути скаржнику.

4. Копію ухвали Північного апеляційного господарського суду надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку, передбаченому ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова